tag:blogger.com,1999:blog-36909509321527405502024-03-13T06:15:10.488-07:00Нотатки українофілаМихайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.comBlogger173125tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-72251759187454181732023-10-05T11:33:00.000-07:002023-10-05T11:33:02.311-07:00Справжня російська культура – стріляти в потилицю<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSMpbqESt1sczk9-qmGMWjfWD4KJoBEPmZzaIEkepFQ11tSc8nbMiMzrWQuwsXcS0ze0HXlsNFvlNZbvfP6Bqyzck3qQqecjkUt0guYNRiL65c2pe-CCuNFBAJgN1ppHRc6XALYtOGYzu3aa6C6hGm3hy7cM742uCK3xii7qsfA4zzgHtb9ixgBvNBcQQK/s706/pushkyn.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="396" data-original-width="706" height="358" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSMpbqESt1sczk9-qmGMWjfWD4KJoBEPmZzaIEkepFQ11tSc8nbMiMzrWQuwsXcS0ze0HXlsNFvlNZbvfP6Bqyzck3qQqecjkUt0guYNRiL65c2pe-CCuNFBAJgN1ppHRc6XALYtOGYzu3aa6C6hGm3hy7cM742uCK3xii7qsfA4zzgHtb9ixgBvNBcQQK/w640-h358/pushkyn.jpg" width="640" /></a></div><p></p><p><b>Ніхто в світі не сподівався, що історія може повторитися, хоч і в нових
декораціях, і похмурий привид Третьої світової війни замайорить на
обрії.</b></p><p>Однак це сталося. Все тепер у Росії перевернулося з ніг на голову.
Божевільний диктатор зумів за двадцять років воскресити Сталіна і
Дзєржинського, а дослідників ГУЛАГу посадити в тюрму або ж змусити
замовкнути.</p>
<p>При всьому цьому страхітті, яке відбувається в Україні, світ не
перестав читати і вивчати «велику» російську літературу. Письменник
Джордж Сандерс написав книжку «<i>Купіль у ставку в час дощу</i>». Назва
відсилає до оповідання А. Чехова «Аґрест». Книжка ця вийшла у Польщі
й була позитивно сприйнята критиками. Сандерс викладає в Сіракузькому
університеті не просто російську літературу, а читає лекції про
російське оповідання ХІХ ст. Щороку він обирає 6 студентів із... не
повірите!.. 600–700 охочих!</p>
<p>Але то були не звичайні слухачі, а майбутні письменники. Сандерс на
прикладі оповідань Гоголя («Не віддамо Гоголя!» – це лише наш мишиний
писк, він давно в усіх закордонних підручниках русскій), Чехова («І цей
наш!» – теж ні), Тургенєва, Толстого і навчає, як треба писати. За
семестр вони читають 30 оповідань, по два-три за заняття.<span></span></p><a name='more'></a><p></p>
<p>І щороку він випускає у світ 6 молодих авторів, які навчилися писати
завдяки російським класикам. «Для початківця, – вважає він, – читання
російських оповідань того періоду схоже на вивчення Баха для
початкуючого композитора».</p>
<p>На самому початку війни польський міністр культури Павел Солтис
заявив, що «всі ми повинні на якийсь час відпочити від російської
культури». А однак не всім така заява прийшла до ґусту. Польський поет і
журналіст Марцін Сендецький писав: «Можу зрозуміти, чому українські
поети хочуть бачити в Пушкіні Путіна і твердо відрікаються від
російської класики. Але дуже би просив, щоб мої співвітчизники, святіші
за самого Тараса Шевченка, яких підкорила моральна паніка, не
переконували мене, що читаючи Буніна, Лєскова, оберіутів, Мандельштама,
Булгакова чи Вєнєдікта Єрофєєва я безпосередньо підтримую російський
імперіалізм».</p>
<p>Ну, у випадку з Булгаковим – таки так! І дивно не бачити в Пушкіні, який радісно привітав різню у Варшаві, Путіна.</p>
<p>Журналіст «Gazety Wyborczej» Лукаш Ґжиміславський не погодився зі
словами міністра. Тобто щодо балету й артистів, які підтримують Кремль, у
нього тверде переконання: «нехай зникають нам з очей». Але Чехов? «Без
російських оповідань будемо попросту гіршими людьми», – саме такий
висновок він зробив, прочитавши Сандерса.</p>
<p>Сандерс намагається наблизити російських класиків до американського
читача різними способами, препаруючи окремі абзаци й речення,
доскіпуючись до слів, маючи переконання, що саме така метода навчить
молодих авторів писати те, що вони прагнуть. Хоча сам визнає, що
студенти доволі специфічно сприймають російську класику. Скажімо, одна
зі студенток звинуватила оповідання Гоголя «Нєвскій проспект» в сексизмі
і підтвердила це наведеними прикладами. І що ви гадаєте? Сандерс із нею
погодився.</p>
<p>Але сексизм там привидівся хіба в тому, що герої в захопленні від
зовнішності зустрінутих на проспекті жінок. А могли ж і розгледіли
багатства їхніх душ!</p>
<p>Письменниця Рената Ліс, яка підтримує Україну, опублікувала у квітні
2022 р. в «Tygodniku Powszechnym» есей «Я досі читаю росіян»: «Відколи
триває війна в Україні, я відчуваю, що від мене вимагають ненависті,
мовби тільки вона була гарантією, що я стою з правильного боку. Не маю в
собі ненависті і не хочу мати так довго, як це можливе. Не мушу
ненавидіти росіян і культури російської, щоб як належиться оцінити їхні
вчинки, а також співчувати і помагати жертвам».</p>
<p>Не знати, що б вона сказала, якби росіяни захопили частину Польщі і влаштували, скажімо, в Любліні таку ж різню, як в Бучі.</p>
<p>Ні, я не маю нічого проти, щоб поляки читали письменників, названих
Сендецьким, ба навіть, якщо хочуть, – антипольські твори імперців
Пушкіна, Достоєвського, Толстого – але ж не треба їх підносити (бо так
вчили в часи ПНР і СССР?) на вершину світової класики. І також не треба
купувати книжки Прілєпіна, Лук'янєнка, Рейна (який, до речі, товаришував
з Бродським) та інших почвар, які підтримали Путіна. А все це разом теж
російська культура.</p>
<p>І це, мабуть, непереможне. Польський письменник Павел Ґерц,
відкалатавши 10 років у ГУЛАГу, редагує 14 томів творів Л. Толстого.
Остап Вишня, відкалатавши стільки ж, перекладає прозу Пушкіна, Чехова,
Маяковського...</p>
<p>Російська літературна класика у Польщі присутня всюди – і в
книгарнях, і на сторінках наукових часописів, і навіть на телебаченні,
де з'являються цілі програми, присвячені російським письменникам. Але не
українським. Бо українська класика у підніжжі російської – майже
непомітна мурашка.</p>
<p>В особливій пошані у Польщі Пушкін, з'являються нові переклади
«Євгєнія Онєгіна», цілі монографії, присвячені його творчості. Віктор
Ворошильський у книзі «Хто убив Пушкіна» (два перевидання) хоч і нарікає
на антипольські вірші, але намагається вибілити його творчість,
наводячи цитату з Вязємського, де той каже, що вочевидь Польщу треба
було «усміріть», а потім відпустити на всі чотири сторони. Ключове тут:
«усміріть» – мовби наживо з вуст Путіна чи Мєдвєдєва, як і «прінудіть к
міру».</p>
<p>Анджей Турчиньський у книзі «Цей несамовитий пан Пушкін»
зауважує: «Важко заперечити, що Пушкін інколи бував шовіністичним
націоналістом; що був тим, хто, по суті, зневажав демократію і
відмовлявся від неї на догоду гегемоністській і великодержавній русскій
ідеї. Можна навіть сказати, що ми, зачаровані його поезією, полюбили
монстра, який виригав міазми, з яких випурхнули в тому числі демони
таких крайніх націоналістичних доктрин, як фашизм, гітлеризм і
більшовизм». Але це нічого не міняє. Пушкін все одно великий.</p>
<p>У польських школах, судячи зі школярських презентацій, навчають про
«антицарську діяльність» Пушкіна. «Polskie Radio» 6 червня 2023 (!) року
присвятило Пушкіну програму.</p>
<p>Кшиштоф Мєшковський, театральний критик, колишній директор Польського
театру у Вроцлаві, депутат Сейму, закликав захистити російську культуру
від остракізму, який на руку Путінові. «Ми зобов’язані надавати всіляку
можливу допомогу українським творцям і митцям. Однак ця очевидна і
слушна справа не повинна супроводжуватися масовим виключенням російської
культури. Приймаючи таке рішення, ми сприяємо виникненню подальших
негативних, екстремальних явищ, які розривають стосунки та зв’язки між
людьми, культурами та окремими середовищами. Ми також послаблюємо надію
на демократичну трансформацію російського суспільства, зміцнюємо
націоналізм і створюємо фігуру абсолютного ворога».</p>
<p>Цікаво побачити, як буде відбуватися трансформація ката і ґвалтівника.</p>
<p>А далі, прагнучи наголосити на сталінських репресіях, згадує
Мандельштама і Гумільова – але не Сандармох, де протягом чотирьох днів
1937 р. було вбито кілька десятків науковців та біля
тридцяти письменників.</p>
<p>Уршула Козьол спробувала опонувати Юрієві Адруховичу: «Чи вважає пан,
що для когось такого нікчемного, позбавленого сумління, як Путін,
мусимо відмовитися від шляхетних і талановитих письменників, духовних
провідників людськості, які скеровували її увагу до високих шляхетних
цілей?»</p>
<p>Духовні провідники? Це хто? Ті, що називали поляків «полячішкамі», а нас – «хохламі»?</p>
<p>Але в Андруховича відповідь інша: «Буча – справжня велика російська
культура». Він також нагадав, що постріли в потилицю в Бучі – це вже
така російська традиція, яку започаткували ще в Дем'яновому Лазі. Але не
тільки там, бо польським захисникам російської культури варто було б
нагадати ще одну трагедію, де проявилася традиція розстрілів у потилицю:
Катинь. І це теж справжня велика російська культура.</p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiABH-YLfNF4NwLNXmntBW6Qy0gcLT6wl-t5deQPvIKk7FexRvVVj38DCcwVW5JMBvB0gWFqXOol-dTAYCVEQrVxBpqXV4i8TdKQWMBR8RnNa41lVaknbIU3t60XLPgVFrFOT_0HVjF-Wz1oj6FZjSA8TW6ItLIN6LtBcuJ3VrKr2c_QB74fG_zIyUwRSNW/s590/z1696451a14i.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="548" data-original-width="590" height="594" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiABH-YLfNF4NwLNXmntBW6Qy0gcLT6wl-t5deQPvIKk7FexRvVVj38DCcwVW5JMBvB0gWFqXOol-dTAYCVEQrVxBpqXV4i8TdKQWMBR8RnNa41lVaknbIU3t60XLPgVFrFOT_0HVjF-Wz1oj6FZjSA8TW6ItLIN6LtBcuJ3VrKr2c_QB74fG_zIyUwRSNW/w640-h594/z1696451a14i.jpg" width="640" /></a></div><p></p>
<p>Нам все життя втовкмачували, що родзинкою російської культури завше
було милосердя, співчуття до принижених. Згадаймо фразу Достоєвського:
«Щастя всього світу не вартує однієї сльози на щоці невинної дитини».</p>
<p>Але ця фраза фальшива. Не повірила в неї дружина польського поета
Александра Вата, яка разом із чоловіком і сином опинилася на засланні. У
своїх спогадах «Все, що найважливіше» Ольга Ват описує, як перебувала в
Семипалатинській губернії, працювала в совхозє, винаймала куток у
якоїсь старушки і її доньки, а при цьому страждала від голоду. Старушка з
донькою щовечора їли щі. У тій ізбі Ольга знайшла твори Толстого і
вечорами при нафтовій лампі читала своїй господині «оповідання про
милосердя, людську доброту, співчуття... "Я гадала, що її це розчулить,
все ще сподіваючись, що коли будуть їсти щі з хлібом, то дадуть трохи
Анджею, він мав не повних десять років і весь час, весь час був
голодним, але вона мовби розгадала мої наміри і з хитрим усміхом
терпляче слухала, поки закінчу. А потім спокійно сідала з донькою
вечеряти"».</p><p><i>Юрій Винничук, 04.10.2023</i> </p><i>Читайте також: </i><a href="https://lohocoust.blogspot.com/2018/01/ne-nam-bliadiam.html">Не нам, бл@дям</a><p> </p>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-84103386206462838922023-09-09T13:37:00.006-07:002023-09-09T13:37:54.459-07:00Хто ми такі? Це повинен знати кожен українець.<p style="text-align: right;"><i><b>Юрій МУШКЕТИК</b>, Герой України </i><br /></p><p><b>Хто ми такі?</b></p><p></p><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: left; margin-right: 1em; text-align: left;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNjzExqK5vSv0SFziFUy_xW1GRbqEL-z-kGmZs6h5fneyxU66AjmQz0dn1SFKigiMLfuc-Wwai_NxbeYdKF7lvAsUdjsPuhmsspAmg4L5x9RkK_bXY5SIsJOgczv6H1J0tlUTrnvc8_opy57Si2WC_d05Tg3z2MZ_hQBWuqP_YpSlE_rItBQWT48-pCFo/s597/mushketik%201.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="597" data-original-width="499" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNjzExqK5vSv0SFziFUy_xW1GRbqEL-z-kGmZs6h5fneyxU66AjmQz0dn1SFKigiMLfuc-Wwai_NxbeYdKF7lvAsUdjsPuhmsspAmg4L5x9RkK_bXY5SIsJOgczv6H1J0tlUTrnvc8_opy57Si2WC_d05Tg3z2MZ_hQBWuqP_YpSlE_rItBQWT48-pCFo/w167-h200/mushketik%201.jpg" width="167" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Юрій Мушкетик</td></tr></tbody></table>В історії народів є факти, які висвітлюють всю історію цих (і інших)
народів, вщент спростовують брехні їхніх недоброзичливців, ці факти
мають знати всі представники цього народу. І тоді правда стає на повен
зріст. <br /><br />Факт перший. У Константинопольських (грецьких) хроніках є
повідомлення, що за часів кесаря (імператора) Юстеніана до
Константинополя приїздив князь Кий. З цього кілька вкрай важливих
висновків: Кий не був, як за легендою, перевізником на Дніпрі (в чому
сумнівався і автор “Повісті минулих літ” Нестор), а таки був князем;
далі: теорія про те, що Київська Русь постала від варягів, що київські
князі варяги — теж вигадка. Її з усіх сил надимали й надимають
московити, їм нехай би київські князі були з папуасів, аби не з
місцевих, не з українців. І чи не основне: з грецького і давньоримського
літочислення ми дізнаємося, що Юстеніан сів на престол 527 року. Про
яких тут варягів могло йтися, якщо Олег приїхав до Києва в кінці IX
століття і вбив київських князів Аскольда і Діра? Отже, руси вже
згадуються і в грецьких, і в готських хроніках VI століття. Нині ж
московити торочать про те, що Москва веде свій родовід від Києва, від
його початку. А Москва згадується вперше 1147 року як мордовська
“дєрєвня” Кучки; та й пізніші назви Москва, Волга, Ока — мордовські.<span></span><p></p><a name='more'></a><p></p><p>Що
руси є руси, ми розуміємо й самі, адже Нестор-літописець вказує, що
слов’яни прийшли з-за Дунаю, сіли і “називалися, як де сиділи”: древляни
— ліс, нинішня Житомирщина, драговичі — Білорусь, сіверяни —
Чернігівщина і, врешті, поляни, альбо Русь. Бо ж сиділи в міжріччі річок
Рось, Роська, Росава, Роставиця. А нинішні росіяни жили на півночі, і
Нестор багато разів застерігає, що то не були слов’яни, а мордовські
племена чудь, мордва, голядь, весь та інші. Отже, росіяни не слов’яни,
хоч скільки вони хочуть домазатися до слов’ян, висуваючи теорії
слов’янофільства, панслов’янізму. Нестор свідчить, що то були дикуни,
їли нечисте і мертвечину, не одружувались, а жили як звірі і т. ін. Не
буду посилатися на свідчення батька всесвітньої історії Геродота, який,
вказуючи на місце розташування нинішньої Москви, писав, що там живуть
андрофаги — людоїди. Вони в суті своїй не змінилися й досі, пожирають
цілі народи. Про те саме говорить і найповажніший давньоримський історик
Таціт, щоправда ні той, ні той на власні очі цього не бачили, а
користувалися оповідями скіфів. Київська Русь або воювала з цими
племенами, або водила їх з собою на Константинополь.</p><p> <b>Звідки ж узялася Московія (Росія)?</b>
Я жодного разу не зустрічав посилання московитських учених на Нестора,
вони обминають його, але тільки галасують: “Мы первые, мы
основополагающие”. Галасують і все. Від давнини до нинішнього “русского
міра” на чолі з їхнім нечистим верховним попом Кирилом Гундяєвим. А
могли б уже навести з літопису хоч одну історію, і все б стало ясно.
Нічого в тому немає соромливого. Переказую з “Повісті минулих літ”
Нестора літописця один епізод. У Києві на великокнязівському престолі
сидить князь Всеволод. У сусідньому Переяславі — Ігор. Вони борються між
собою за великокнязівський стіл. Всеволод іде з військом у степи на
половців. Ігор приїжджає в Київ і сідає на великокнязівський стіл.
Повертається Всеволод з військом, половців він не зустрів, проганяє
Ігоря, захоплює Переяслав, Ігоря кидає в поруб (темниця без вікон і
дверей, з лядою зверху), а сам вирішує поквитатися з союзником Ігоря
Новгород-Сіверським князем Святославом. Іде на Новгород-Сіверський раз і
вдруге, але взяти його не може. Тоді збирає величезне військо — братів,
племінників, і йде знову. У Новгороді-Сіверському збирається віче:
гридники-мечники, тобто воїни, вони кажуть Святославу: “Князю, ми
служили тобі вірою і правдою, але тепер несила наша. Нас поб’ють, і лихо
буде нашим жінкам і дітям. Йди в ліс. З тобою піде й частина війська. А
Всеволод тоді помилує нас”. І Святослав пішов. З ним пішла майже
половина мечників, половина смердів і половина половців (у Святослава
було велике половецьке військо, інша половина втекла у степи). Йдуть
вони довго на північний схід, хащами, лісами, і наштовхуються вони на
плем’я голядь. Стається битва. Перемагають руси. Святослав ставить
городець і два городці для синів. Тут тепер його вотчина, пізніше —
князівство. І хто тепер ці люди? Вони перемішалися: руси, голядь,
половці. Руси перемогли, тепер правлять вони, їхні закони, їхні порядки.
І я кажу, що їх всіх уже можна називати русами, тим більше, що їхній
князь був рус. Ось так виникла і Суздаль, і князь там теж був руський —
Юрій Долгорукий, син Володимира Мономаха. Але те, що на території
нинішньої Москви, Суздалі, Володимира жили руси — брехня. Це підла
Погодінська неправда.</p><p> В усій російській історії, в усьому
суспільному, культурному, духовному житті чути стукіт копит татарських
конів і крик “ура” (смерть).</p><p> А знаменита Куликовська битва, про
яку написано десятки монографій, романів, поставлено фільми, яку
пропагують від перших класів школи: мовляв, московські дружини перемогли
орду Мамая і назавжди звільнилися від монголо-татарського іга. Є дві
правди про ту битву: одна — що її ніколи не було, а в тому ж 1390 році
була битва між ханом Золотої Орди Тохтамишем та іншим східним деспотом
Тімуром Тамерланом. У війську Тохтамиша були і московська, суздальська і
володимирська дружини, Тохтамиш був розбитий і втікав, а з ним і ті
дружини. А друга — що то була битва монголів із монголами, які на той
час достатньо розділилися і вели з собою різні народи. Перемогу принесла
Волинська важка кіннота, а “великий” Дмитрій Донской, переодягнувшись
на початку битви в одяг простого воїна, сховався в кущах і не вилазив
звідти до кінця битва. Про це пишуть багато авторів, зокрема Володимир
Білінський. А в Москві ще сто років стояв монгольський бовван (ідол) і
московити ходили вклонятися йому, приносячи жертви.</p><p> Московія в
той час входила до складу монголо-татарії як її державне тіло. За
ярликами хана правили Московією монгольські баскаки. В Золотій Орді
призначали і єпископів на Московію. З воловими ярмами на шиї московські
князі повзли на колінах до ханів по ярлики. І все життя, весь
монгольський уклад перейняли московити. А те, що кияни покинули Київ і
сіли на землі нинішньої московщини, — чиста вигадка. Це що, їм по радіо
чи по телевізору веліли?</p><p> Московський археолог, академік граф
Уваров перекопав на Московщині близько десяти тисяч могил, щоб довести,
що в IX—XII століттях там жили руси, і не знайшов жодного руського
поховання, тільки мордовські, і як чесний вчений опублікував про це
книгу, яку московський уряд наказав знищити. Лишилося шість примірників.
А Київ у X—XІІ століттях, як свідчать іноземці, був культурнішим і
значнішим центром, чим Париж і Лондон. (Павло Штепа “Московство”).
Ольга, Святослав, Володимир були великими князями, тобто королями.</p><p>Назву
Русь московити вкрали в українців. Подивимося на тогочасні європейські
карти. Там скрізь Московія-Моксель. Читачу, ти зможеш у великих
бібліотеках узяти книгу французького інженера Боплана, написану і вперше
видану 1652 року, який побудував фортецю Кодак, ось її назва: “Опис
України від кордонів Московії до кордонів Трансільванії” (Угорщини). І
карта при ній. Та інші карти європейців.<br /> Україна була внутрішньою
назвою, а по-європейському — Русь. І згадується також давно, так, у
літописах написано, що 1187 року помер переяславський князь Володимир
Глібович, “і вся Україна за ним много потужила”. Назву Росія увів 1721
року Петро I, наказавши називати чудь і мерю Росією. А тепер московити
шкилюють, що Україна, мовляв, окраїна Росії, якої в помині не існувало.
Тоді й Польща окраїна: “Польський край, чудесний край”. І сама Росія
“Что ищет он (парус) в краю далеком, что потерял в краю родном”. Так це
теж окраїна? Україна — це край, держава, батьківщина. Скоріше можна
сказати, що якщо Україна це край, то це самий край Європи, остання
цитадель цивілізації, за яким починаються дикі монголо-татарські землі.
Знаменитий святий Олександр Невський був зведеним братом Батия, а син
Батия Сартак — кровним братом сина Невського; Олександр Невський на чолі
монгольського війська вщент зруйнував свій рідний Новгород, а в
уславленій битві з німецькими лицарями було… 93 лицарі. Справжнє
прізвище “собіратєля руських зємєль” Івана Калити — Калга і ця тасьма
простягнулася у віки: Тургєнєв, Лев Толстой, Карамзін (Кара-Мурза),
монголи-татари. І звички. Уклад життя у московитів наполовину
монголо-татарського. І далі Московія лишалася дикою, нецивілізованою
державою. Московити почали друкувати книги на 160 років пізніше, ніж
українці. Першим російським печатником був В. Гатон, другим — Іван
Федорович. Першого москалі втопили, другий втік в Україну.</p><p> 1652
року з Києва до Москви приїхав академіст Києво-Могилянки Єпифаній
Словенецький, з ним приїхало тридцять академістів і вони переклали з
грецьких оригіналів Псалтир, Октоїх, Євангеліє, і низку світських книг,
аж до “Житія Олександра Македонського”, бо писані й переписані од руки
неграмотними дячками церковні книги не тільки миряни не розуміли, що їм
читають, а й самі священики, далі звідси ж приїжджає Симеон Полоцький і
привозить віршування (силабо-тонічну систему), а за ним і Феофан
Прокопович і Степан Яворський привозять драму, упорядковують церковну
систему, навчають царських та боярських дітей.<br /> У віддяку московити
нищать українську культуру, скільки спалено українських книг, зокрема і
Євангелій українською мовою, скільки не допущено до друку, скільки
царських указів про заборону української мови, скільки замучених
українських просвітителів, учених аж до сьогодні. Нічим не зміряти
заподіяної Україні кривди московськими упирями.</p><p> І ще одна
кардинальна проблема потребує роз’яснення. Мова. Московити навіжено
галасують, що російська мова “вєлікій, могучій і свободний русскій
язик”. Вона, мовляв, є продовженням руської мови, а українська мова є
зіпсованим російським діалектом. Так-от, насамперед варто послатися на
видатного московського історика Карамзіна, автора дванадцятитомної
“Історії государства Российского”. Коли його запитали: “На каком языке
разговаривала Киевская Русь”, він відповів: “На том, на котором сейчас
разговаривают малороссы”. Тобто, українською мовою. Те саме сказав інший
великий російський історик Ключевський. Це було вже в ХIX столітті. Та
зрозуміло й так, інакше бути не могло, варто тільки поміркувати, якщо
руси були відомі уже в XI столітті, то якоюсь мовою вони розмовляли. Ще ж
не було церковно-слов’янської мови. З літописів відомо, що три
слов’янські князі (один із них руський — Ростислав) звернулися до
Візантійського (Константинопольського) кесаря Михайла, кажучи йому, що,
мовляв, у нас, слов’ян, дуже багато людей прийняло християнство, а
Службу Божу, проповіді і все інше читають чужою їм грецькою мовою. Як
зробити, щоб люди зрозуміли Слово Боже? Але деякі радники Михайла
заперечили, що Слово Боже можна проповідувати тільки тією мовою, якою
було написано на хресті, на якому був розп’ятий Ісус Христос. На хресті
було написано: “Ісус Назарей, цар Іудейський”. А написано трьома мовами:
іудейською, грецькою та латиною. На цьому Михайло не зупинився, а
звернувся до Папи Римського. Як бути? А Папа розкрив Євангеліє і
прочитав: “Кожен народ славить Бога своєю мовою”. Тоді Михайлу порадили,
що в болгарському містечку Салуні (Болгарія під Візантією) живе дуже
мудрий чоловік Лев, а у нього такі ж розумні сини Кирило і Мефодій,
поклич їх. Михайло покликав їх і поручив скласти слов’янську граматику.
Вони погодилися. Кирило склав алфавіт — кирилицю, якою незабаром
замінили глаголицю. Кілька графіті кирилицею є в Київському Софійському
соборі, а Мефодій переклав Октоїх, Псалтир, а потім, разом з Кирилом,
переклали і Євангеліє. Що то була за мова, що то була за граматика?
Кирило у 800 році був у Херсонесі і читав Псалтир і Євангеліє
давньоукраїнською мовою. Дещо він взяв і звідтіля. Отже, це була
болгарська, давньоукраїнська мова, церковнослав’янська мова. Брав для
свого алфавіту Кирило й готські літери. Ми достеменно знаємо, що цією
мовою правили службу Божу, а потім почали писати всілякі документи:
договори тощо. Ось як вони звучать: “Бисть человек послан от Бога і Бог
беаше слово, і слово беаше от Бога, се бо ісконі нічтоже не бисть. А
ежелі бисть, мір в том светится і тьма его не обисть”. Малозрозуміло, на
ній віки правили Службу Божу і по деяких російських церквах правлять і
нині. Вона накладається на живу мову народу.</p><p> І ось Київська Русь
почала завойовувати чудь, мерю, голядь і інших. Як і у всьому світі,
попереду з військом ішли місіонери. Ось вони й прищеплювали Слово Боже
цією мовою. А жива мова в Україні залишалась українською.
Церковнослов’янська розповзалась по діалектах, так, наприклад,
церковнослов’янське “єри” (ъ) у в’ятичів і у московітів читалися як “о”:
“конь”, “вол”, у киян, галичан — як “і”: “кінь”, “віл”. На Брянщині,
півночі Чернігівщини, в Білорусі, як дифтонг — “куінь”, “вуіл”, “куонь”.
Як мовиться там і нині. Російська ж мова в своєму становленні пройшла
низку етапів. </p><p>Спочатку був монголо-татарський вплив і в ній було
багато монгольських і татарських слів, потім російська мова зазнала
величезного німецького впливу (при Петрі I панувало онімечення мови),
далі — офранцуження. Відомо, що в російській мові немає жодного
російського слова. Про це розповідав видатний російський мовознавець
Сергій Маслов. Він переконливо довів це на прикладах із російських
словників. Небагато й в українській мові українських слів, це переважно
слова періоду козаччини — куліш, тетеря, соломаха, галушки, борщ,
паляниця тощо. До всього цього, до правди, доводиться добиратися через
московські барикади-хащі. Бо ж майже всі джерела знищили, палили
Євангелії та Псалтирі, написані та надруковані українською мовою, або
хоча б українським шрифтом, нищили усі українські словники, граматики
(“Учительне Євангеліє” Кирила Ставровецького, словники Памви Беринди,
Зизанія, Мілетія Смотрицького, Г. Копистенського і безліч інших). А
також усе, що стосувалося української історії.</p><p> Московія написала
свою сфальсифіковану історію, по якій я ще вчився і в школі, і у виші.
Катерина ІІ скликала спеціальну комісію під керівництвом графа
Мусіна-Пушкіна і особистим наглядом самої Катерини. Насамперед з
монастирів усієї імперії звезли літописи — більше ста — і всі спалили.
Залишили два — Лаврентіївський та Іпатіївський, над ними заходилися
“працювати” — підтирали, змінювали, виривали сторінки й замість них
вставляли інші. Оцей “створений” літопис і оголосили єдино справжнім.
Він відкривав “русскую летопись” (по-українськи Літопис Руський). “<b>Літопис Руський</b>”,
який складається з трьох частин: “Літопису временних літ”
Нестора-літописця, “Київського літопису” і “Галицько-Волинського
літопису”, написаний Нестором у Києво-Печерській Лаврі, а переписаний
ігуменом Видубецького Київського Свято-Миколаївського монастиря
Сильвестром у першій половині XV століття, з якого і скопійовані всі
подальші літописи. “Літопис Руський” перекладений всіма мовами світу,
лежав під московською п’ятою Білодідівського інституту мовознавства.
Поки його одноосібно не переклав і прокоментував учений Леонід
Махновець, а ми, редколегія історичних праць видавництва “Дніпро”, не
наполягли й видали його. Слава Богу, хоч це є. І закликаю усіх свідомих
українців читати його. Там усе зрозуміло. Переважно і я користувався
ним. Про літопис, а основне, нашу історію, переконливо, широко,
аргументовано пише Володимир Білінський у тритомнику “<b>Москва Моксель</b>”, а також Микола Воротиленко з Канади у книзі “<b>Заповіт Петра І. Голодомор</b>”. Читайте ці книги, вони просвітять вас.<br /></p><p>І
думаю, давно час нашому Інституту історії України написати
аргументовані багатотиражні доступні усім книги-брошури про нашу
історію. Дати рішучу справедливу відсіч усій тій московській маячні, яка
брудною гнилою річкою рине на наші береги.</p><p></p>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-38687835483188676872023-07-31T06:40:00.001-07:002023-07-31T06:40:44.540-07:00Націоналізм і комунізм, або Антиманіфест комуністичної партії біороботів<p><b>Після Біблії Маніфест комуністичної партії, мабуть, – найпопулярніше
друковане видання всіх часі та народів. Так само як і Біблія, він
містить певну концепцію світового устрою на момент написання (1848 р.) і
програму побудови людської цивілізації «майбутнього» на «нових»
засадах.</b></p><p></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg37LY7Ogo3Yvi697qW1qclune7IgrJh3hm-DeofL5kC9C8RG87G4wmOl06BS2TvCHzcTBHnsJUsz34xOh9yqskylpAcI9OkdGoyYC2NBDAOxO0bgeC9TfD-qxc9h6bb4EpHW_D6UIbOIITg1tMMGH8jkl0jQl_fPjZ8UaPTwM-iQI_FVBMpns1Lp8yKDs/s1723/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%97.webp" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="1472" data-original-width="1723" height="546" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg37LY7Ogo3Yvi697qW1qclune7IgrJh3hm-DeofL5kC9C8RG87G4wmOl06BS2TvCHzcTBHnsJUsz34xOh9yqskylpAcI9OkdGoyYC2NBDAOxO0bgeC9TfD-qxc9h6bb4EpHW_D6UIbOIITg1tMMGH8jkl0jQl_fPjZ8UaPTwM-iQI_FVBMpns1Lp8yKDs/w640-h546/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%97.webp" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Перше українське видання «Маніфесту комуністичної партії» (Львів, 1902).<i class="ls"> Переклад вірогідніше всього зроблений Лесею Українкою в 1901–1902 роках. </i></td></tr></tbody></table><p></p><p>Друга світова війна була перемогою не лише одних держав над іншими, а
територіальним перерозподілом Європи і світу. Вона була глобальною
перемогою лівого світогляду над правим, комплексу лівих ідей над
комплексом правих ідей.</p>
<p></p><p>Серед країн переможниць у Другій світовій війні виявилась і
країна, що була абсолютним злом планети, – Радянський союз. Це була
єдина рабовласницька держава серед країн Європи. Країна, де раби
становили більшість населення, на відміну від класичних рабовласницьких
країн давнини. Країна, де місце Біблії, як то було у християнських
країнах, зайняв саме Маніфест комуністичної партії. Причому сфера впливу
цієї країни поширилась на половину Європи.</p>
<p></p><p>Невдовзі після війни ще понад один мільярд людей встали під
прапор Маніфесту – виникли комуністичний Китай, В’єтнам, Корея, де всі
«принади» комуністичного способу життя проявились ще більше, ніж у
Радянському союзі.</p>
<p></p><p>Ідеї Маніфесту глибоко вкорінились і у решті країн Європи і
навіть у Північній Америці. Більшість членів всіх парламентів Європи –
це люди лівих поглядів. Вони не називають себе комуністами. Цей –
термін, з огляду на злочини комуністичних режимів різних країн, тепер не
дуже популярний. Вони ховаються під іншими прапорами і гаслами, але при
цьому залишаються людьми Маніфесту.<span></span></p><a name='more'></a><p></p>
<p></p><p>У чому перевага Маніфесту перед Біблією? – у лаконічності.</p>
<p></p><p>Проживши довге життя я так і не зустрів людину, яка б
прочитала Біблію від першого до останнього слова. Сам декілька разів
пробував – не вийшло. Для ґрунтовного розуміння Біблії слід роками
вчитись у духовних навчальних закладах.</p>
<p></p><p>З Маніфестом – не так. Його може доволі швидко прочитати
навіть малописьменна людина. Він містить короткий набір тез і гасел,
інтуїтивно зрозумілих більшості людей, особливо, з нижчих соціальних
прошарків суспільства. Він – зовні привабливий, оскільки пропонує прості
рецепти досягнення людством абсолютного щастя.</p>
<p></p><p>Розглянемо ці прості рецепти. Світ живої природи перебуває у
стані постійної боротьби міжвидової і внутрішньовидової. Краще було б
застосувати термін конкуренції. Конкурують між собою травинки на
галявині, дерева в лісі, навіть різні гілки одно і того ж дерева.
Конкурують жінка з чоловіком за верховенство у родині, батьки і діти,
учні в школі, підприємці між собою за місце на ринку, робітники між
собою за робочі місця, робітники і підприємці за долю власного доходу у
прибутку фірми. Завдяки конкуренції виникло життя на землі, виникла
людина. Знищити конкуренцію – це знищити шлях вдосконалення всього
живого, що неминуче привело б лише до глобального вимирання. Європа вже
вимирає, так само як і Україна.</p>
<p></p><p>Саме знищення конкуренції і ставлять собі за мету автори
Маніфесту. Але говорять вони не про конкуренцію, а про класову боротьбу.
Вони спрощують структуру людства до існування лише двох класів:
капіталістів і пролетарів. Залишають поза увагою боротьбу-конкуренцію
капіталістів між собою, яка для них загрозливіша, ніж боротьба з
власними найманими працівниками. Її ніби не існує. Залишають поза увагою
боротьбу-конкуренцію найманих робітників між собою, яка для них
зрозуміліша і безпечніша, ніж боротьба з власником виробництва. Її також
ніби не існує.</p>
<p></p><p>А що ж існує? Лише боротьба найманих працівників з своїми
роботодавцями. Цю боротьбу вони називають класовою. Цей єдиний вид
конкуренції між людьми вони вважають злом і пропонують його знищити,
знищивши клас работодавців, фактично, економічну свободу людей. А хто ж
тоді буде власником засобів виробництва? А самі наймані працівники. А
який механізм керування колосальними матеріальними і виробничими
ресурсами? Дуже простий. Від імені найманих працівників засобами
виробництва буде керувати держава, з єдиного центру, за єдиним планом,
без експлуатації людини людиною.</p>
<p></p><p>Отже, перший простий рецепт – зосередити всі засоби
виробництва у руках держави. Але в якому сенсі тепер зникне
експлуатація? Ну тепер весь прибуток від виробництва буде належати
державі, а не конкретній людині. Далі держава з міркувань найвищої
справедливості розподілить цей дохід між працівниками. Що, поліпшаться
умови праці найманих працівників і зростуть зарплати? Ні, але не буде
експлуатації людини людиною.</p>
<p></p><p>Але привласнення державою всіх засобів виробництва робить її
монополістом на ринках праці і виробництва. А монополія завжди прагне
зменшити видатки на найману працю і не здатна забезпечити ефективний
розвиток виробництва саме через відсутність конкуренції з іншими
виробниками. Згадайте Радянський союз, де більшість населення становили
селяни. Їм за роботу взагалі нічого не платили. А економіка і села, і
міста перебувала у жалюгідному стані порівняно з західним світом.</p>
<p></p><p>Але ж не буде експлуатації людини людиною. Добре, а держава –
це хто? Це – конкретні люди, що виконують управлінські функції. А звідки
вони беруться? З глибини народних мас.</p>
<p></p><p>Тобто ви вважаєте, що доктор наук, професор, а, можливо, і
академік, гірше керує вузом, ніж міг би керувати лаборант якоїсь
кафедри, часто без вищої освіти, якого в ім’я народовладдя зробили
ректором? Ви вважаєте, що людина, яка створила бізнес і далі його
розвиває, є гіршим керівником, ніж людина з глибини народних мас, що
прийшла на все готове і не усвідомлює всі деталі виробництва і збуту
продукції?</p>
<p></p><p>Але ж не буде експлуатації людини людиною. Буде. Ця
експлуатація називається державним капіталізмом – найгіршою формою
капіталізму. Тут слово капіталізм навіть і недоречне. Насправді виникає
рабовласницька держава з імператором на чолі. Як імператором? Подивіться
на Північну Корею. Там не існує виборної найвищої влади. Більше того,
вона стала спадковою. Подивіться на Китай. Там найвищу владу обирає
далеко не у демократичний спосіб невелика частина суспільства, що є
членами так званої комуністичної партії. Згадайте Радянський союз, де
близько 30 років правив, поки не помер, імператор Сталін, якого народ не
обирав. Але ж він ходив у потертій шинелі. Так, але йому належала вся
країна і життя кожного її мешканця. Крім того, він мав 15 дач-резиденцій
у різних частинах Радянського союзу. Прикладів – безліч.</p>
<p></p><p>Тепер чи зосередження всіх засобів виробництва в руках держави
знищило конкуренцію між людьми? Ні. Вона набула безпрецедентних і
жахливих форм. Оскільки, наприклад, у Радянському союзі всі матеріальні
блага можна було отримати лише через причетність до влади, то в
коридорах влади реально точилась боротьба не на життя, а на смерть.
Найпростіший спосіб піднятись на наступну сходинку владної вертикалі
було підвести свого безпосереднього начальника під розстрільну статтю.
Так у 1937 році було розстріляно 750 тисяч представників влади різних
рівнів і ще 750 тисяч відправлено до таборів. В інші роки криваві жнива
серед представників влади були не такими результативними, але кількість
жертв завжди була значною.</p>
<p></p><p><b>Резюме:</b></p>
<p></p><p>Зведення природної конкуренції між людьми до так званої класової боротьби немає нічого спільного з науковим підходом.</p>
<p></p><p>Намагання знищити і цей вид конкуренції шляхом монополізації
всіх засобів виробництва в руках держави – з теоретичної точки зору
груба помилка, а з практичної точки зору нездійснене. Воно призводить
лише до найгіршої форми державного устрою – рабовласницької держави.</p>
<p></p><p>Метою всіх цих «інтелектуальних» побудов Маніфесту є знищення економічної свободи людини.</p>
<p></p><p>Але ж людина здатна чинити опір свавіллю держави. Рівень цього
опору залежить від заможності людини. Якщо її статки дозволяють, то
вона взагалі може відмовитись від праці на державу. Класики це
передбачили. Якщо єдиним джерелом існування людини є держава, то людина
змушена буде підкорятись всім правилам гри, запропонованим нею. Для
цього людину слід позбавити приватної власності. Заборонити їй щось
виробляти, продавати, чимось володіти на кшталт власної землі, власної
майстерні, власного будинку. Це і є другий простий рецепт Маніфесту –
заборонити приватну власність. Тим самим у людини ліквідується особиста
свобода. Ну що ж, тоді людина перетворюється в іграшку в руках держави, а
насправді тих людей, які ототожнюють себе з державою. В перші роки
радянської влади доходило до абсурду. Влада спробувала відмінити навіть
гроші. Її очільникам здавалось, що не природні і набуті властивості
людей, а саме гроші є одним з факторів нерівності між людьми, оскільки
мають властивість зосереджуватись у різних людей у різній кількості. Вам
потрібен буханець хліба – ось талон від влади, якщо заслужиш, вам
потрібна пара взуття – ось талон, якщо заслужиш, вам потрібно вилікувати
зуб – ось талон, якщо заслужиш, тощо. Вам потрібен секс - ось
талон, якщо заслужиш. Талони видавались чоловікам, а жінки мали
беззаперечно підкорятись. І таке було.</p>
<p></p><p>Третім простим рецептом було руйнування родини. Дійсно, родина
могла стати тою фортецею, де могла хоча б частково сховатись людина від
всевладдя держави. Тобто у людини відбирали право навіть на сексуальну
свободу за канонами християнської моралі. В родині і діти, хоча б
частково, могли вийти з під тотального впливу держави. Внаслідок
руйнування родини їх виховання також мало стати функцією держави.</p>
<p></p><p>Четвертим простим рецептом була денацифікація людей, знищення
почуття їх етнічної, історичної і культурної спорідненості. Взагалі,
маніакальною ідеєю авторів Маніфесту було створення з народів планети
максимально однорідного людського субстрату, де одна людина нічим не
відрізнялась від іншої. Ця обставина суттєво спрощує процес керування
широкими народними масами. Класики обґрунтовували тезу про денацифікацію
тим, що всі війни людства велись між представниками різних народів. Але
досвід двадцятого сторіччя показав, що найкривавіші війни часто велись в
межах одного етносу: Північна і Південна Кореї, Північний і Південний
В’єтнам, або населення однієї країни: громадянські війни в Російській
імперії, Сполучених штатах, Китаї тощо. Зверніть увагу, як тихенько в
паспортах зникла графа національність.</p>
<p></p><p>У протистоянні з зовнішнім світом, наприклад рабовласницькою
державою, людина часто спирається на такі вічні цінності як релігія,
доброчесність, обов’язок, справедливість тощо. Тому Маніфест проголошує
п’ятий простий рецепт – скасування релігії і моралі.</p>
<p></p><p><b>Підсумок</b><br />
Всі прості рецепти Маніфесту для побудови «досконалого» суспільства
майбутнього – це повернення у далеке минуле, повернення до
рабовласницької всесвітньої держави (пролетарі всіх країн єднайтеся),
але повернення на новому технологічному рівні. Цей рівень не залишає
пересічній людині жодних шансів на жодні прояви свободи.</p>
<p></p><p>На моє глибоке переконання у сучасному світі існує Штаб
світової революції на ідеологічній базі Маніфесту. У різний спосіб
рецепти Маніфесту реалізуються або вже реалізувались у деяких провідних
країнах світу через потужне фінансування різноманітних заходів,
політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації
тощо. Вже є і суттєві досягнення:</p>
<p></p><p>1. Скасування релігії і моралі – без коментарів, надто очевидно.<br />
2. Денацифікація – зверніть увагу, як населення провідних країн світу
штучно наповнюють вихідцями з Азії, Африки і Південної Америки.<br />
3. Руйнування родини – зверніть увагу на рекламу одностатевих шлюбів,
гей паради тощо. А також зверніть увагу, як швидко вимирає біле
населення більшості європейських країн.</p>
<p></p><p>Приватна власність на засоби виробництва ще не скасована,
оскільки приватне підприємництво поки що необхідне для завершення
створення технологічних умов для тотального обмеження свободи людей.
Особиста приватна власність людей теж існує, оскільки є необхідною
передумовою і потужним стимулом приватного підприємництва.</p>
<p></p><p>Яка ж людина є ідеалом тих, хто замовили написання Маніфесту?
Це людина без родини, без дітей, без національності, без віри в бога,
без моралі, без власності, без особистої свободи. Це людина-робот, що не
задумуючись працює, не задумуючись для чого відповідно до закладеної в
неї ззовні програми. Кому потрібні такі люди-механізми? Тільки таким
самим людям-роботам на верхівці піраміди влади. Для їх характеристики
навіть існує спеціальний науковий термін – корпоративні психопати. Поки
що вони лише прагнуть влади, але створений ними Штаб світової революції
на сьогодні є потужною силою сучасної цивілізації. Чи вдасться Штабу
перемогти покаже найближче майбутнє. Але шлях до комунізму – це шлях до
смерті людської цивілізації.</p>
<p></p><p><b>Що ж робити? Для початку сформулювати засадничі
принципи ідеології, протилежної комуністичній, тобто націоналістичної.
Максимальна свобода особистості, як основа свободи суспільства - ось її
основне гасло.</b> Конкретніше так:</p>
<p></p><p>1. Конкуренція або змагальність має стати нормою у всіх
сферах діяльності людства. Це забезпечить максимальну свободу
особистості на її життєвому шляху.<br />
2. В економічній сфері це означає вільну конкуренцію суб’єктів
економічної діяльності і мінімальне втручання держави в економічні
процеси і то лише опосередковано, наприклад, через регулювання рівня
банківської облікової ставки.<br />
3. В приватній сфері це означає недоторканість і святість приватної
власності – яка є гарантом свободи особистості і головним мотиватором її
ефективної економічної діяльності.<br />
4. Всебічне зміцнення родини і створення сприятливих умов для стрімкого зростання чисельності українців..<br />
5. Зміцнення моралі переважно через пропаганду її віковічних
цінностей. Моральна, а можливо і матеріальна підтримка релігійних
конфесій, що віками стояли на сторожі родинних цінностей і моралі
суспільства.<br />
6. Виховання у кожної людини поваги і гордості за свою націю і,
одночасно, повагу до загальнолюдських цінностей. Кожна людина
персонально вирішує зазначати, чи не зазначати в паспорті її
національність. </p>
<p></p><p>З чого починати? <b>Починати потрібно з Нюрнбергу 2, який би
засудив комуністичну ідеологію як таку</b>, і її найвидатніших
представників, деяких хоча б заочно, деяких хоча б заднім числом. Коли
абсолютне зло – Радянський союз на Нюрнберзі 1 виступав в якості
обвинувача, то як можна сприймати такий судовий процес? Нюрнберг 1 був
судом націонал-комунізму (рашизму) над націонал-соціалізмом (нацизмом).
Нюрнберг 2 має стати судом українського націоналізму над паталогічною
формою націоналізму – <b>рашизмом </b>(націонал-комунізмом), під прапором якого
багато десятиліть ховалася Московія у своїй експансіоністській політиці
щодо народів світу. І розпочатись цей судовий процес має після
завершення російсько-української війни. Наш споконвічний ворог має
нарешті відповісти за геноцид українського народу: 1921-23 роки – 3.5
млн. осіб, 1932-33 роки 10.5 млн. осіб, 1946-47 роки – 1.5 млн. осіб.</p>
<p></p><p><b>Маніфест – це антилюдський документ</b>, доступний розумінню
кожного, хто вміє читати. Дивно, що майже двісті років він надихає
мільярди людей на діяльність, що не тільки не відкриває їм нові світлі
перспективи у житті, а й позбавляє тих, що вже реально існують.</p><p></p><p><span class="username"><i>Валерій Швець</i></span> <br /></p>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-75753974349056315642023-07-24T14:41:00.000-07:002023-07-24T14:41:05.221-07:00Онуфрий ни разу не вспомнил о российской агрессии, когда комментировал атаку на собор в Одессе<p><span style="color: black;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZbq61I6___BQELJEbOZ-0LkDNj3N_8HhZhMFQp3rzyLzgijJ9i87lZ2u1mbHrrSFWD6Ny2RIxJIzlGOmiXRSOiRCgWcJ3mA7oiPpW0aWP-8mAfnfegfarQHsO_ViYOSQs1vZOdeYVcI9wVcVSnlJEkaFUToJXpASf22cS0wj4YC5ZvLI8uXEAZACgAAMp/s800/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BE-%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="528" data-original-width="800" height="422" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZbq61I6___BQELJEbOZ-0LkDNj3N_8HhZhMFQp3rzyLzgijJ9i87lZ2u1mbHrrSFWD6Ny2RIxJIzlGOmiXRSOiRCgWcJ3mA7oiPpW0aWP-8mAfnfegfarQHsO_ViYOSQs1vZOdeYVcI9wVcVSnlJEkaFUToJXpASf22cS0wj4YC5ZvLI8uXEAZACgAAMp/w640-h422/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BE-%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80.jpg" width="640" /></a><br /><br />Обращение Митрополита УПЦ (МП) Онуфрия (Березовского) от 23 июля к жителям Одессы после последних ракетных обстрелов вызывает некоторые замечания. С одной стороны, оно полн слов сострадания и поддержки, с другой – не содержит прямого осуждения российской агрессии, стоящей за этими трагедиями.<br /><br />В обращении Онуфрий пишет о «очередной вражеской атаке на город Одессу», но не называет, кто именно враг.<br /><br />«С глубокой грустью восприняли известие об очередной вражеской атаке на город Одессу, в результате чего разрушен Спасо-Преображенский кафедральный собор, жилые дома и другие сооружения. Особой болью является то, что в сегодняшнюю ночь снова погибли люди, многие ранены и госпитализированы. Примите мои искренние соболезнования в связи с этой великой трагедией», – начинает своё обращение Онуфрий, не упоминая ни о российских ракетных обстрелах, ни о полномасштабной войне в своём обращении дальше в тексте.</span></p><a name='more'></a><p></p><p>Такая формулировка фактически равняет двух агрессора и жертву, тогда, как известно, что ракеты были запущены российскими войсками. Отсутствие прямого упоминания о России в этом контексте вызывает возмущение у украинцев, чётко знающих, кто обстреливает наши города, населенные пункты, храмы, больницы и школы. Митрополит Онуфрий предлагает своим верным «терпение и сугубые молитвы», призывая «не давать гневу превратиться в ненависть».</p>Вместо того чтобы взбодрить людей и призвать их к сопротивлению с российским агрессором всеми возможными силами, «духовный лидер» УПЦ (МП) подбирает такие слова, будто украинцы сами являются преступниками и поэтому должны сдерживать «ненависть и гнев» и «терпеть».<br /><br />Конечно, такой подход может быть воспринят как чрезмерная лояльность к агрессору, поскольку ответная оборонная реакция Украины морально оправдана против зла оккупации. Это подтверждают даже святые отцы, та же Библия имеет много свидетельств, где Бог благословлял народ на войну против оккупантов. Однако Онуфрий не упоминает эти места из Св. Писания, а выбирает слова такие, которыми пастыри обычно поучают грешников, совершающих насилие.<br /><br />Отсутствие в обращении чётких требований к России прекратить российскую агрессию и освободить украинские земли от российских войск также подлежит критике. Духовный лидер должен не только успокаивать свою паству в сложные времена, но и осуждать зло и призывать к его ликвидации, уничтожению.<br /><br />Тем не менее, следует признать, что Онуфрий выразил общие слова сострадания и поддержки. Однако для полноты картины им не хватало чёткого морального осуждения русской агрессии и призыва к её прекращению. Это помогло бы избежать критики со стороны украинцев, которые теряют своих близких, защищающих Украину.<br /><br />Некоторые люди, комментируя обращение Онуфрия, так и написали, что только российская ракета в имение Березовского возможно смогла бы изменить его размытую и нечёткую риторику на что-то более чёткое.<br /><br />Таким образом, слова Митрополита Онуфрия были правильны только наполовину: с одной стороны он выразил поддержку, но с другой стороны не осудил прямо виновных в этой трагедии – русские войска, Кремль и Путина.<br /><br />В дальнейших выступлениях такого рода Митрополиту Онуфрию следовало бы добавить точные призывы по поводу российской агрессии, чтобы обращение соответствовало сложным реалиям времени.<br /><br /><b>Связи с РПЦ</b><br /><br />Как известно, УПЦ (МП) по-прежнему в единстве с Московским Патриархатом. И это, несмотря на аннексию целых епархий на оккупированных территориях, и открытые заявления к поглощению УПЦ (МП) и фактически её ликвидации.<br /><br />Создается впечатление, что с целью сохранения связей с Русской Православной Церковью (РПЦ), УПЦ (МП) избегает выразительного осуждения российской агрессии и оккупации территории Украины и делает это неясно, только под давлением общественности и власти. Известно, что РПЦ использует свои связи с УПЦ (МП) для поддержки своих интересов в войне против Украины и именно поэтому власти Украины хотят запретить эти связи.<br /><br />Сохранение связей с РПЦ, несмотря на очевидную агрессию России против Украины, может навредить УПЦ (МП) по двум основным причинам. Во-первых, это подрывает её авторитет и имидж в глазах украинской общественности, которая в большинстве своём поддерживает защиту суверенитета и территориальной целостности Украины. Отказ от внятного осуждения агрессии со стороны РФ может восприниматься как пассивная поддержка оккупанта, подогревание агрессору.<br /><br />Во-вторых, это может спровоцировать конфликты и напряжения в самой УПЦ (МП). Часть её верных выступает против связей с Московским патриархатом, благословляющих агрессию против Украины. Это уже приводит к внутренним расколам и снижению популярности УПЦ (МП) среди верующих, что в свою очередь угрожает её стабильности и роли в украинском духовном пространстве. УПЦ (МП) теряет десятки приходов ежемесячно. Процесс медленный, но постоянно продолжающийся.<br /><br />Поддержка суверенитета и территориальной целостности Украины, радикальные шаги на разрыв с Москвой должны стать приоритетом для руководства УПЦ (МП), и только тогда возможно сохранение её остатков авторитета и места в сердцах украинских верующих.<br /><br /><b>Не осталось времени</b><br /><br />Ситуация вокруг УПЦ (МП) осложняется. Несмотря на обращение отдельных иерархов этой Церкви со словами сострадания украинцам, в целом позиция УПЦ (МП) остаётся пассивно ожидающей. Нет никаких признаков разрыва с Московским Патриархатом или осуждения российской агрессии на высоком уровне.<br /><br />Собор в Феофании (27 мая 2022 г.) призвал Украину и РФ к «переговорам» и лишь выразил «несогласие» с позицией Патриарха Московского, но не осудил ни российскую агрессию, ни деятельность Гундяева и Путина. Такую «нейтральную» политику УПЦ (МП) пытается держать и тогда, когда российские ракеты уничтожают её соборы.<br /><br />В такой ситуации есть общественный запрос о запрете или реорганизации УПЦ (МП). Многие считают, что церковь, которая сохраняет связи с агрессором, не имеет права на существование в Украине. Об этом свидетельствуют и соцопросы. Около двух третей украинцев выступают за запрет УПЦ (МП).<br /><br />По последним данным, правительство всё больше склоняется к решительным действиям. Внутри власти доминирует мнение, что УПЦ (МП) своей пассивностью предала украинцев и не имеет шансов на радикальные изменения и самоочищение собственных рядов от русского мира. Подливает масла в огонь и найденные СБУ доказательства сотрудничества священнослужителей с рашистами, а также посещение 12 иерархов УПЦ (МП) России, где вместе с Кириллом они молились за Путина и российское войско.<br /><br />Рассматривается возможность такого решения уже в праздник Крещения Руси – 28 июля. Это имело бы символическое значение, связанное с несколькими историческими событиями. В общем, ситуация динамичная, а решение власти ещё не принято окончательно, но аналитики УПЦ (МП) говорят, что их запретят «уже на днях».<br /><br />Главный вопрос для УПЦ МП – удастся ли им в последний момент улучшить ситуацию своевременными радикальными шагами: разрывом с Москвой и чётким осуждением агрессии? Бездумная пассивность в такое время – потеря последних шансов. Время для кардинальных изменений УПЦ (МП) практически иссякло, а УПЦ (МП) продолжает притворяться, что ничего такого не произошло.<br /><br />Красноречивым свидетельством нынешнего состояния УПЦ (МП) может стать реакция рядового иеромонаха УПЦ (МП) на обстрел собора. Он сказал, что не видел, как россияне взорвали собор в Одессе, а ситуацию назвал сложной. «Взорвалось, и взорвалось. На всё воля Божья», – убеждал служитель журналиста. Дальше он не стал подтверждать слова журналиста, что российские войска атаковали Украину. Вот такая позиция. Впрочем, если речь идёт об осуждении ПЦУ или Патриарха Варфоломея, а не России, то в ход идут все имеющиеся инструменты: от пугани церковными проклятиями до судебных тяжб на прихожан.Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-24326567641032078262023-06-15T08:31:00.000-07:002023-06-15T08:31:01.726-07:00В справі українсько-жидівських відносин<h3 style="text-align: center;"><i>Соломон Гольдельман</i></h3><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtAwXKc2KTgoE48yr3q2wpyFb1DiipnbwIQB90548p8PjtcgbdBDX6KMPLKuCED4hBY1SZ2kDXLG2Fkuhc8OrdxQpEpQwnhqmYXObyZN37SE0pbuv4azfqCIYEevEcn7tYSnZ7AH_ciZepVGuRMGd-WS_nHPigdZ81vAGgaKaryl2h7EriOvV6MdNp/s527/23454.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="527" data-original-width="471" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhtAwXKc2KTgoE48yr3q2wpyFb1DiipnbwIQB90548p8PjtcgbdBDX6KMPLKuCED4hBY1SZ2kDXLG2Fkuhc8OrdxQpEpQwnhqmYXObyZN37SE0pbuv4azfqCIYEevEcn7tYSnZ7AH_ciZepVGuRMGd-WS_nHPigdZ81vAGgaKaryl2h7EriOvV6MdNp/w358-h400/23454.jpg" width="358" /></a></div><br /><p></p><p></p><table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="float: right;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><br /><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5CQAkIoiXUNB_5Fuj3BskN9AXUF3tn62xOsSQBigfDu0ZRodDVXMMJ3vWXxKqMUvO6JThxFP1rfkYBbcg4w5T3ssYbr0doXN-yc1ny2xz9QNWrvXqrXNKje2EPyufLv8HYuwa5q5xjThRpRyxgQIPU1xdB3kfmnkUvJv3zJbM50wU6M_Aecl2ITeh/s799/d94c5.jpg" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="799" data-original-width="562" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5CQAkIoiXUNB_5Fuj3BskN9AXUF3tn62xOsSQBigfDu0ZRodDVXMMJ3vWXxKqMUvO6JThxFP1rfkYBbcg4w5T3ssYbr0doXN-yc1ny2xz9QNWrvXqrXNKje2EPyufLv8HYuwa5q5xjThRpRyxgQIPU1xdB3kfmnkUvJv3zJbM50wU6M_Aecl2ITeh/w281-h400/d94c5.jpg" width="281" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;"><span style="font-size: x-small;">Соломон Гольдельман у 1920-1922 р. <br />Фото з книги Лева Биковського <br />"Соломон Ізраїлевич Ґольдельман 1885-1974:<br /> біо-бібліографічні матеріяли", <br />Денвер-Єрусалим, 1976</span></td></tr></tbody></table>Мені здається, що у громадського або політичного діяча з України,
який волею обставин попадає в наші часи за кордон, а особливо в такий
центр української еміґрації, як Відень, — найбільше здивовання повинна
викликати та цілковита відсутність правдивої информації про те, що
робилося і робиться там, в далекій країні, з якої зустрічається тут на
кожному кроці, поміж всіх кол без ріжниці: українських, жидівських,
соціалістичних і буржуазних, взагалі у цілої опінії за кордоном.<p></p>
<p>Це нерозуміння становища річей на Україні виявляє також позіція
жидівських громадських кол, а саме тої їх частини, що тісно звязана з
життям жидівського громадянства на Україні і завше готова так чи инакше
вплинути на зміну його становища.</p>
<p>Я говорю про активну частину, громадсько та політично орґанізовану,
чи то є кола буржуазні, як сіоністи, чи кола національно-соціалістичні,
як Поалей-Ціон, або Бунд.</p>
<p>Ці кола розвязують заплутану проблєму українсько-жидівських відносин,
як це не дивно, числючись з соціально-ріжнородним їх складом, однаково:
вони всі отверто ворожі українській національній державности.</p>
<p>Безумовно, загальною психолоґичною підставою цього відношення треба
числити ту хвилю погромів, що прокотилася по Україні в січні-березні
1919 року, в час большевицького наступу на Україну, і яка в тих чи инших
формах продовжувалась потім ще скілька місяців, головне — на теренах
селянських повстань проти большевицької влади.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Для жидівсько-соціалістичних кол в їх відношенню до української
справи зіграла ролю ще та обставина, що державно-орґанізований в формі
Української Нар. Республики національний рух, опинився в війні з
большевицькою Росією, тою російською совітською владою, на яку всі
західні соціалісти, без виїмку, дивляться, як на аванґард світового
соціалізму, що уперто б'ється з світовим антантським імперіалізмом.</p>
<p>Таким чином, склалося так, що тутешні сіоністи і Поалей-Ціон, що
стремять збудувати для свого жидівського народу національний центр в
Палестині, що за право на Палестину, де Жиди складають меньшість
населення, борються і те право дістали, перші від Антанти, за допомогою
анґлійської робітн. партії а другі — від II Інтернаціоналу — всі вони
ворожі до змагань українського народу збудувати свою національну хату в
краіні, де Українці складають 76 відсотків населення!</p>
<p>І коли тут в західній Европі одержуються иноді смутні, неповні,
неточні безсистемні відомості про те, що на терені Української Нар.
Республикі досягнутий є контакт між українською і жидівською
демократією, що там, де погроми мали залишити більш серьозне вражіння і
почуття, чим десь далеко за кордоном, що там активна жидівська політика,
як дрібно-буржуазна так і соціалістична, підтримує українську
державність, підпирає правительство, користується націон. автономією і
за большевиками зовсім не жалкує — тут на заході цього не можуть
зрозуміти. Сіоністи на це мають одну відповідь: національна зрада;
соціалісти другу: контр-революція.</p>
<p>Користуючись тим, що в моєму распорядженню маються майже всі копії
листів, що в свій час писалися з Київа, Кам'янця і Вінниці до ріжних
осіб і членів партії "Поалей-Ціон", я числю, що опубликовання тих листів
зараз буде цілком своєчасно. Тим більш, що той період, до якого ті
листи відносяться — з повстання проти гетьмана Скоропадского до
заключення польсько-української угоди, можно рахувати більш менш
закінченням. Було б добре, для обох народів, щоб в нову добу розвитку
української справи жидівське суспільство закордоном вступило з більшим
знанням минулої дійсности на Україні, чим це було до тепер.</p>
<p>Цьому завданню хай ті листи і послужать.*)</p>
<p>___________</p>
<p><b>Лист перший</b></p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p>Вже скоро рік, як ми з тобої бачились в останній раз, в квітні
1919 р. в Станиславові, звідкіля ти виїхав за кордон, а я повернув до
українсько-жидівських міст і містечок, продовжувати свою громадську і
політичну роботу. Мушу сказати тобі наперед, що мене не дивує зовсім та
повна непоінформованність, яку виявляє твій останній лист від листопаду
1919 р. з приводу рішення нашої конференції активно піддержати
правительство Мазепи.</p>
<p>Видко у вас в Европі не дуже числяться з умовами нашого реального життя.</p>
<p>Видко, що гірке почуття за минулі погроми, за Проскурів, Фільштин, за
Житомір і Бердичів, і за всі инші міста і містечки, що побачили в своїх
уличках і хатах страшні наслідки відступу здеморализованної і
провоцірованної своїми отаманами і отаманчиками армії — не дає ще вам
там за кордоном можливости хлоднокровно обміркувати справу історично
неминучого співжиття двох народів, що мусять налагодить свої взаємні
відносини, коли вони обставинами примушені є жити бік о бік.</p>
<p>Але ми тут теж не можемо рахуватися з вашим обуренням проти нашої
української політики, бо виявляти в повній мірі почуття і обурення дуже
добре і легко, сидючи в Стокгольмі, чи у Відні, а нам, товаришу, треба
щоденно давати відповідь на питання дійсного близького і не зовсім
веселого і легкого життя.</p>
<p>Ми тут є представники жидівських народних мас і мусимо за них
говорити і про них дбати, реально щось діяти, а не лише ставати в
благородну позу.</p>
<p>Ми лише числимо, що коли б ви мали вірні і правдиві відомости про ту
роботу, яку ми, жидівські соціалісти, разом з українськими, на себе
взяли і з напруженням всіх сил весь час переводили, ви б всеж нас
зрозуміли і оправдали, а може навіть і допомогли.</p>
<p>Але де ж вам про все те знати, коли ця бідна українська республика
збльокована Антантою не гірше, як ще не міцніще, ніж московські
большевики. Ми ж для пані Антанти — "Южна Россія", себ-то така собі
малороссійська "пошесть", щось вроді радянської, тим більш, що дозволили
собі не визнати Денікіна і бити його.</p>
<p>Таким чином, нас блокирує Антанта, а наші дипльомати за кордоном всі
свої сили покладають на те, щоб як найміцніще зблокіровати цілу Европу
від нас, щоб ні правительства, ні громадянство там нічого про нас не
знала...</p>
<p>Для одних з наших тих "надзвичайних місій" ми були за ліві — не
підійшли для їх католицьких друзів, для других — за праві — не підходили
для їх нових, свіженьких радянських плянів спасіння країни... Де ж було
тобі, жидівському соціалістові, з тою правдивою дійсністю нашою
ознайомитися, щоби зрозуміти нас одичавщих в міжнаціональній та
громадянській війні бідних містечкових політиків.</p>
<p>Що ти міг знати про нас? Те, що всі там у вас чули, що на Україні
погроми, що "Петлюра б'є Жидів", а "большевики б'ються з Петлюрою".</p>
<p>Себ то, ти, жидівській націоналісте, маєш бути проти Петлюри, з яким в
вашій освіченій Европі обовязково ідентицірують Україну, ідентицірують
людину з народом, рух відроджуючоїся в страшних муках нації, з одним
лише з проводирів цього руху. І помилки людини — зараховують у вас —
цілому народові, а страшні наслідки міжнаціональної і громадянської
війни, наслідки нападу чужинців-Москалів, і їх окупаційної політики там,
де історично склалося взаємне нерозуміння і ворожнеча національно і
культурно ріжних села і міста, ці наслідки — погроми, зараховують знову і
виключно тій же людині і знову — тїй же Україні. Що для Вас,
европейців, большевики? Це, перше всього, соціяльна революція, тому
таб'у, не смій навіть критично віднестися. Комуністи, інформацією котрих
ви виключно годуєтесь, заявляють: хто проти нас — той проти соціяльної
революції, той зрадник, жовтий соціаліст, соціал-патріот, тому є зрадник
— Каутський, є зрадник Бауер, Бернштайн, і вже напевно зрадники —
українські соціалісти. А ви, соціалдемократи на заході, що всі визнаєте
неможливим і шкідливим заведення зараз радянського устрою в ваших
країнах, зачислили нас, маленьку купку українських і жидівських
соціалістів на Україні, що протестують проти, нам силою навязанної
зовні, радянської системи, що хочуть вести свій пролєтаріат до
соціалізму не московсько-азіатськами, а вашими, західними методами — нас
всіх ви зачислили в контр-революціонери, погромщики, петлюровці! Дійсно
дивно, що те, що наказують з Москви, для нас — добре, а для вас — зле!</p>
<p>Скажу тобі, друже, що це дійсно на наше несчастя Антанта біється з большевиками.</p>
<p>Бо із за цеї злосчасної і шкідливої для всіх війни Ви не бажаєте
навіть розібратися в тому, чи ми маємо щось спільного з Антантою і її
імперіализмом. Ви навіть не цікавитесь тим, що цей "союзник" нас
блокирує як раз так само, як московських большевиків, що руками Поляків
Антанта вигнала нас з Галичини, за "большевізм".</p>
<p>Правда, є на Україні такі ґруппи, що хотіли би виключно за
антантською допомогою збудовати буржуазну українську державу, ґруппи, що
хотіли би штучно викликати до життя національну буржуазну клясу, якої в
дійсности немає.</p>
<p>Ця ґруппа навіть була при владі, як раз в час весняних погромів,
т. зв. "правительство" Остапенко. Але Антанта добре знає, що Українці це
— селяне і робітники, і що їм чисто капіталістична держава не по
дорозі, і тому звичайно не йде ні на які обіцянки української
"буржуазії". Але, з другого боку, нам не по плечу також московська
комуністична "штикократія". І ми дивуємося: невжеж ви там дійсно вірете,
що у вас до соціалізму веде демократія, а у нас треба об'овязково теї
"штикократії", як слушно назвав московську систему колись наш добрий
знайомий Рафес, що зараз сам в теї "штикократії" не на посліднім місці
сидить.</p>
<p>Так, Рафес сидить там на чолі Київського Паркома і Губкома, здається,
і встиг вже визнати зайвими всі національні вимоги жидівського
пролєтаріату минулих часів.</p>
<p>Для нього і його товаришів "національні права" — це — буржуазний
пережиток, тому вони всі вступили в загальну, по складу і настроям,
російску "Комун. Партію України", яко "Евсек", видко із за техничних
вимог "мови". Який, з Божою поміччю, поворот — після двадцати — річної
історії "Бунду"— вони вернулися до самого початку жидівського
робітничого руху — до необхідности окремої "секції" "для
інтернаціонального пролєтаріату, що по жидівські розмовляє" ...</p>
<p>А ми, контр-революціонери, продовжували весь час істнування У.Н.Р.
користуватися національно-персональною автономією, переводили в життя
закон Ревуцького про права і компетенцію жидівських громад, числилися з
можливістю широкої постановки еміґрації до Палестини державою і
громадами (еміґраційний департамент при міністерстві жид. справ і еміґр.
установи при громадських управах); пильно стежили за здійсненням наших
національних прав і не зустрічали суперечок з боку української і
соціалістичної демократії.</p>
<p>Разом з ними, спіраючись на орґанізоване робітництво, на професійні
союзи, на соціалістичні об'єднання по окремих містах, ми поборювали
вияви персональної політики окремих комісарів і комісарчиків, отаманів і
отаманчиків, великих і малих, звільняли політичних вязнів до комуністів
включно, числючи недопустимим переслідування за діяльність за час
попередньої влади, або лише за ідейну приналежність до комуністичного
напрямку (як бачешь, ми робили не по московському зразку); поборювали
спроби галицького командування і командатур до любимих ними австрійських
порядків, взагалі всіма з'єднаними силами української і жидівської
демократій стреміли до заведення демократичного, для всіх рівного і
вільного порядку, **) оскілько це було можливо в час війни.</p>
<p>А головне, користуючись певною реальною піддержкою соціал-демократів
українських, (треба отмітити особливо активну участь с. д. Безпалка, з
яким ти теж був знайомий на Україні, його подорожі до армії, де він вів
уперту протипогромну аґітацію з самого початку свого приізду на Україну,
з квітня 1919 р., його виступи на мітінгах і робітничих зібраннях,
загальних і жидівських — за політику порозуміння обох народів), —
користуючись активною поміччю більшости державних армейських
інспекторів, на чолі з Кедровським, ми за останній камянецький період —
червень — жовтень — перевели велику, по наслідком назвичайну, роботу по
поборюванню погромних настроїв серед армії і українського суспільства.</p>
<p>Зараз ніхто не посміє сказати, що погромна ідеолоґія ще займає яке
небудь значне місце в тій армії, що лише за скілька місяців перед тим
була винна в проскуровській різні! Ія глибоко є переконаний, що ця
армія, що під кермою ген. Омельяновича-Павленко пішла в тил Денікіна і
большевиків, покаже своїм лояйльним відношенням до жидівського населення
ці наслідки нашої, жидівських і українських соціалістів, спільної
роботи в тому кам'янецькому закутку, де по вашому, освіченному
европейському погляду, ховалася українська контр-революція!</p>
<p>Як би ти, дорогий товаришу, побув би цей час з нами, в наших умовах,
де пошта і телєґраф майже не працюють, бо нема техничних необхідних
приладів (большевики вивезли, а Антанта блокірує і не привозить!), де
їхати залізницею значить безумовно захворіти, або на плямистий, або на
поворотний тиф (на вибор, чи обидва — один за другим!) — а гуманний
"Міжнародній Червоний Хрест", підтримує бльокаду і не привозить ні
ліків, ні лікарів, і тисячі, десятки тисяч населення і армії гинуть —
тут же у вагонах, на залізничних двірцях (на ст. Жмеринка у жовтні
10–12 тис. козаків хорих та ранених!), по селах і містах; як би тобі, як
нам, в тих умовах приходилось працювати, можливо, що ти би зрозумів, що
справа не в контр-революції і не в підтримці Петлюри, а виключно в
службі своєму бідному змученному народові.</p>
<p>Ми, жидівські соціалисти, мусіли піти в ту роботу, бо на нас лежав
історичний тягар представництва жидівських народних мас в час погромного
чаду, антисемитизму, національної і громадянської війни. Як ми і
помилялись, то лише тому, шо щось робили, а робили ми те, що вимагала
тяжка дійсність життя жидівських мас на Україні!</p>
<p>Так, ви в Европі ніколи не зможете уявити собі ясно, що це була —
пошесть тифу на Україні. Розумієш: населення і військо перехворіло на
тиф, пошесть захопила всі кляси населення. Помер, між иншим, бідний
Одрина кращий із українських с.-рів, міністр здоровля.</p>
<p>І я перехворів на тиф: як раз в останній день нашої конференції захворів, виявилось — плямистий — і пролежав до кінця листопаду.</p>
<p>За цей час і остання евакуація правительства відбулася, зза якої
тимчасово припинилося власне саме істнування правительства Мазепи, як
державно-орґанізуючого центру.</p>
<p>Зараз тут в Кам'янці хазяйнують окупанти — Поляки. Як поводяться —
про це в другий раз напишу тобі докладно. Денікінців вони сюди не
пустили, а між тим не пройшло і місяця з часу евакуації українського
правительства і десятитисячного доброго, дісціплінованного, дійсно
національного українського війська, як денікінські бандити цілковито
розклалися і їх місце за прямою допомогою українських селян і
посередньою українського війська — заняли знова большевики.</p>
<p>Тобі напевно відомо з часописів, яку траґичну для України і
галицького війська ролю відіграв у всьому цьому т. зв. "диктатор"
Петрушевич, його порадники і ґенерали.</p>
<p>Гарне було військо, ці сімдесят чи вісемдесят тисяч (озброєні були не всі), що перейшли Збруч на Надніпрянську Україну.</p>
<p>Правда, большевиків вони трохи лякалися, і об'овязково треба було
наперед пускати козаків Надніпрянців, яким війна з большевиками з
Таращанської дівізії чи з богунівцями була як раз під стать — одного
поля ягоди!, — але треба сказати — дісціпліна у них була добра,
постачилися добре, на австрійський зразок, відношення до цивільного
населення — спокійне і лояльне.</p>
<p>Жидівське населення не забуде Галичан: там де вони були, був порядок, поборювалися грабунки, до погромів не допускалося.</p>
<p>Населення міст зустрічало їх з радістю, це треба отмітити. Але
командування цього війська, старшинство, від ґенералів до четарів, не
було підготовлено до наших політичних порядків, до наших пекучих питань,
до зрозуміння участи соціалістів, робітників і хлопів в управлінні
країною, втручання їх в політично-військові справи, словом, все те, без
чого не може бути на робітничо-селянській Україні в часи національної і
соціяльної революції — державного будівництва.</p>
<p>Цього вони не розуміли, це хотіли поборювати і в цьому джерело конфліктів як в центрі так і на місцях.</p>
<p>Відціля — спроби панування солдатески й австрійські порядки, папірова
система перепусток, хабарництво, заборона робітничих зібрань,
безпідставні арешти, а в цілому — орієнтація на Денікіна.</p>
<p>Результатом явився договір Петрушевича—Тарнавського з денікінським
командуванням на Україні, зрада галицького війська українській справі
і... 16 листопаду остання евакуація під протекторатом Поляків.</p>
<p>Я не можу сказати, що представники надніпрянської влади були цілком
невинні в справі переговорів з Денікіним. Але це було не діло
української демократії, а вияви той персональної політики, що весь час
українського національного руху, а особливо з часу повстання проти
гетьмана, стремить до панування в державній політиці і в керуванні
армією, і як кожна персональна політика — губить і політику і військо і
саму справу. Що торкається нас, жидівських соціалістів і в значній мірі
також українських — то тут не було хитання, з ким з двох противників
треба помиритися, щоб спільними силами повалити третього.</p>
<p>Наша конференція в цій справі заняла ясну позіцію, принявши вимогу
про негайний стратегичний контакт з червоною армією проти Денікіна. Але
ще і до того між Москвою і Кам'янцем, через посредство відомого
швейцарського комуніста Плятена, почалися переговори про мир. Плятен
двічі приїздив до Кам'янця, була певна надія досягти згоди на плятформі
визнання Москвою демократичної влади на України, і в перших числах
листопаду виїхала до Москви українська делєґація, разом з Плятеном.</p>
<p>Але вже було запізно. Знову повторилося традиційне українське: "zu spät".</p>
<p>Галичане встигли перекинутися до Денікіна, Кам'янець евакувався, і
коли із Москви до Житоміру повернулася та сама делєґація, щоб вияснити
місце перебування правительства Мазепи, куди мав приїхати уповноваженний
московського правительства для переговорів — нашого уряду ніде не можна
було найти.</p>
<p>А большевики, досить реальні політики, щоб вести переговори з таким
"ворогом", яким в той мент була Українська Народня Республика.</p>
<p>Згадану політичну резолюцію нашої конференції від 15–18 жовтня ц. р. я
тобі в свій час послав. Резолюція ця зробила велике вражіння на
українські кола, так що орґан "персонального впливу", газета "Україна",
найшла необхідним виступати проти нас з алярмісткою і звичайно мало
зрозумілою по тому часу статтею.</p>
<p>Бо ми в своїй резолюції, одноразово з нашою старою орієнтацією на
соціальну революцію і на переведення її лише методами західного
соціалізму, а не московською диктатурою, пропонуємо твердо стреміти до
миру з Москвою.</p>
<p>Бо незалежно від того, що для нас, соціал-демократів, є неприродне
підтримувати війну з комуністами, коли є найменьша надія на порозуміння,
ми, бачучи перед собою спільного ворога і російського і українського
народів, а разом з тим і особливо — жидівського, а саме Колчака,
Денікіна, Польщу і стоячу за ними імперіалістичну Антанту, мусіли
зробити все, що було в наших силах, щоб досягнути стратеґічного контакту
з червоною армією.</p>
<p>Так само, як ми реаґували на проґраму Остапенко у Винниці в лютому
1919 р., коли ти теж ще був з нами і разом зо мною ту резолюцію складав,
коли ми заявили Директорії, що підтримувати її на далі жидівські
соціал-демократи — Поалей-Ціон—; зможуть лише, коли вона піде по шляху
миру з большевиками, — так само реаґували ми на склавшуся ситуацію і
тепер.</p>
<p>І мушу тобі сказати, що хай нас зачислять наші закордонні друзі чи
недруги в "національні зрадники", або в "контр-революціонери", це
байдуже.</p>
<p>Ми знаємо твердо, що ми виконали свій національний і революційний обовязок до кінця.</p>
<p>Початок переговорів через посредство Плятена показує, оскільки правильна була тоді наша постановка питання — миру з Москвою.</p>
<p>Тоді, на жаль, не так сталося, як хотілося.</p>
<p>Але я глибоко певний, що наступить мент, коли Москва зрозуміє, що
союзна демократична Українська Республика куди для неї корисніше, ніж
той вічній очаг повстань, той вулкан, що зветься Радянською Україною і
на чолі котрої стоять хто хоче, лише не українські комуністи.</p>
<p>Сподіваюсь, що цей мій лист буде счастливіше попередніх і дійде до
тебе, хоч ти, здається, як раз в цей час виїхав до Палестини — і я
дочекаюсь відповіді.</p>
<p><b>Сердешно вітаю, твій С.</b></p>
<p><b><i>Кам'янець, грудень 1919 р.</i></b></p>
<p><i>*) Листи друкуються в порядку систематичному, а не хронольоґичному. С. Г.</i></p>
<p><i>**) Звичайно, що одним з засобів тої боротьби була преса. Між
иншим автор цих листів після одної з своїх подорожів по Україні написав
різку критичну статтю з приводу порядків у Винниці в "Робітничій Газеті"
під назвою: "Демократія чи реакція", яку Винниченко повністю приводить в
III тому свойого "Відродження нації", як ілюстрацію "реакційної"
політики правительства Мазепи. — С. Г.</i></p>
<p><i>[Воля, 21.08.1920]</i></p><p>___________</p>
<p><b>Лист другий</b></p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p>Вчора я телєґрафично просив тебе як найскорше прибути до Винниці. Я
знаю, що тобі буде нелегко раптом залишити Одесу і справу залагодження
заплутанних діл нашої друкарні і видавництва, за для котрих ти навіть не
дочекався кінця сессії Жидівського Національного Зібрання і виїхав з
Київа.</p>
<p>Але певен, що і до Одеси вже дійшли відомости про повстання проти
Скоропадського, що керується зараз із Винниці, і ти, активний політичний
діяч, революціонер і член Центральної Ради, не зумієш спокійно сидіти в
Одесі, коли тобі відомо, що у Винниці чекає на тебе велика
відповідальна праця.</p>
<p>Всежна кожний випадок, коли би ти став хитатися в тому, їхати чи ні, я
хочу в цьому листі докладно з'ясувати тобі склавшуся в наслідок подій
останнього часу сітуацію, яка, я певен, буде для тебе і для твоєї
дальнійшої поведінки не менш обов'язуюча, як вона стала для мене в той
мент, 4-го грудня, коли я листом до т. Винниченка — Голови Директорії і
ідейного керовника повстання, запропонував свою участь, яко жидівського
соціял-демократа і націоналіста, в сучасній українській національній
революції.</p>
<p>Звичайно, що ти не один лише маєшь приїхати, а мусиш привезти з собою
тих наших товаришів, що уміють працювати в такий відповідальний мент і
захочуть це робити.</p>
<p>Одне лише мене лякає: за час, що пройшов з революції 1905 року до
революції 1917 року, і з останньої до тепер, велика частина бувших
ідейних революціонерів і громадських діячів остільки розгубили
елєментарні поняття громадської етіки і політичної моралі, що в кожному
великому революційному кроці перше всього шукають — портфелів
міністерських і персональних корисних наслідків.</p>
<p>Так я певен в тому, що коли моя телєґрама буде в Одесі одержана, там
відразу вирішать, що ти маєш одержати портфель. І я відціля бачу, як
образився на мене наш шановний редактор, т. X., що викликаний до Винниці
ти, а не він...</p>
<p>Але справа зовсім не в портфелях.</p>
<p>Особливо нам, жидівським соціалістам, що лише мають протоптати перші
стежки в справі зближення між новоповставшою українською
національно-революційною інтеліґенцією, і нашою жидівською — треба бути
надзвичайно далекими від жадної можливости запідозріння нас в корисних
розрахунках і кар'єрних плянах.</p>
<p>Але як би там не було з апетитами наших і не наших партійних
товаришів, для мене як і для тебе, для нашої партії, для цілої
жидівської демократії — справа не в цьому полягає.</p>
<p>Дійсна потреба, для нас, жидівських соціалістів на Україні, потреба
революційна і національна — в активній допомозі ділу повстання
українських селян і робітників. Як така допомога явна і ясна буде — буде
зроблений перший позитивний крок по шляху порозуміння двох народів,
нашого і українського, що історично прикликані цією землею кермувати і
на ній співжити.</p>
<p>Не буде цього, революційного кроку, що має різко порвати з
російськими інертними пережиткими жидівської інтеліґенції, яка не може
ніяк звільнитися від психольоґичного тягару виховання на мові і культурі
Росії, цієї країни мачухи, до нашого народу суворої і ворожої, — як не
буде цього великого кроку — залишиться у української демократії надалі
те вражіння, яке вона мала винести з подій першого року російської
революції на Україні, а саме, що вона лише на свої невеликі сили має
покладатися, що всі инші нації на Україні до руху відродження
українського народу, як не ворожі, то байдужі.</p>
<p>Тоді, коли об'єктивні обставини показують всю обов'язковість і
необхідність активної співучасти жидівських соціялістів і жидівського
населення в українській революції, що зараз відбувається.</p>
<p>Незалежно від великої сили і стіхійної красоти самого процесу
повстання, що починає нову сторінку життя цього народу, про що я пишу
нижче, — гетьманщина, яку повстання поборює, цілком явно була
переходовою ступінню до царської реакційної, а тому і активно
антіжидівської Росії.</p>
<p>Більш того, гетьманщина знищенням всіх наших національних здобутків,
автономії, жидівського міністерства, прав нашої мови, озброїла проти
себе всі національні елєменти, навіть буржуазно-сіоністичні, що отверто
виявилося на нашому націон. зібранню, в його дебатах і постановах.
Гетьманщина далі, своєю політичною і реакційною політикою викликала до
себе страшну ворожнечу робітничої кляси, а особливо жидівської.</p>
<p>Тому активна підтрімка повстання з боку Жидів і їх політичних партій буде для нашого народу зрозуміла, оправдана і піддержана.</p>
<p>Але не ці лише мотиви мають керувати нашою акцією ближчих часів.</p>
<p>Ми наочно присутні є зараз при процесі відродження народу.</p>
<p>Хто близько приглядається до повстання, хто бачить ті маси селян, що
прибувають щоденно з села в місто, щоб вступати в республиканське
військо, приходять спокійно, сер'езно, озброєні, заосмотрені харчами і
всім необхідним зберегаючи повний порядок, так що не чути навіть тої
солдатської лайки, до якої ми так звикли за часи війни в наших
предфронтових місцевостях; зберігають цілковито лойяльне відношення до
населення, і притому також в повній мірі, до жидівського населення,
цього давнійшого і обовязкового "козла отпущенія" — всіх мобілізацій,
повстань і революцій і контр—революцій — той мусить прийти до
переконання, що в масах українського народу відбувається ґрунтовний
переворот, що попередня маса роспорошенного люду — селянська, пригнічена
тяжкою працею, маса — перетворюється в націю, яка себе починає
пізнавати, як щось окреме, що пред'являє права на людське істнування яко
новоповсталий визначившийся орґанізм, серед других рівних йому і
одноразово — від нього ріжних.</p>
<p>Ми є свідками рідкого історичного явища, як українське трудове
селянство в процесі російської революції ставши клясою, зараз в наслідок
гетманщини, Німців і українського національного руху становиться —
нацією.</p>
<p>До цього я міг би додати для тих, що хочуть політику робити на
Україні, що лише тій політичній акції забезпечений від тепер успіх на
Україні, що ніде по лінії інтересів цієї кляси — нації, всякий инший
шлях наперед можна визнати невдалим.</p>
<p>І я мусів запитати самого себе, а зараз з тим же запитанням
звернутися до тебе: чи можемо ми, представники жидівського народу, його
трудових кляс, що стремлять до національного і соціяльного відродження,
до власного національного центру в Палестині, чи можемо ми залишатися
байдужі обік в цей мент героїчної боротьби народу, в масу котрого, в
саме тіло, ми є вкраплені невеликими купками, з котрим ми є звязані
тисячею ниток господарчих і політичних і історичних.</p>
<p>Крім того, чи не лежить на нас обов'язок подумати про будуче нашого народу на цій территорії, серед цього народу?</p>
<p>Ми не сміємо забувати, що наші народні маси в більшости своїй можуть
істнувати економично лише в господарчому контакті з українськивм селом —
як ремісники, ремісничі робітники і яко посередники між селом і містом.</p>
<p>І я числю, що зараз наступив неповторюємий може мент — цей контакт
заманіфестувати політично, зараз від нас залежить прорвати ту стіну
недовірря, яка склалася між двома народами історично — в наслідок
польсько-панських господарів і їх жидівських прислужників в давній час
на Україні, і яка в наші часи невдалою дон-кіхотською москвофільською
політикою тих Жидів-асіміляторів, що представляли в центральній Раді
партії російських меншевиків і соц.-революціонерів і тих худосочних
націоналістів, що представляли там жидівський "Бунд" — була політично і
ідеолоґично зміцнена.</p>
<p>***</p><p>Як бачиш, для мене справа активної піддержки сучасної української
національної акції була вирішена наперед принціпово і ідеолоґічно.</p>
<p>Фактично сталося воно так.</p>
<p>Ще в часи нашого Національного Зібрання мені стало відомо, що
українські кола покладають великі надії на Національний Конґрес, який
мав бути скликаним Українським Національним Союзом, на чолі котрого
стояв Винниченко, на 17 листопаду.</p>
<p>Після деяких моїх розмов з українським с.-д., у мене склалося
переконання, що в мент скликання Конґресу, чи він відбудеться, чи ні —
треба чекати рішаючих подій.</p>
<p>Правда, українські товариші, що я з ними розмовляв (це було в
редакції "Робітничої Ґазети") були дуже конспіративні, або може мало що і
самі знали, але для мене стало ясним, що щось буде, і що вони про щось
знають.</p>
<p>Між иншим, укр. с.-р., здається мені, ні про що нічого не знали. Так,
один з них, що лідерствував у фракції в останні часи Центральної Ради,
правда, зовсім ще юний, за те надзвичайно "лівий" (у них же лідери
міняються по черзі: відповідно менту висовуються на сцену то праві, то
ліві — впрочім і с.-д. трохи хорі на цю українську пошесть) т. Л-ко, з
яким я мав нагоду балакати — зробив на мене вражіння повної апатії і
неуміння розібратися в стані річей.</p>
<p>Хоч цей стан: німецька революція, повстання на Україні, повне
внутрішне банкротство Скоропадського — мали настроїти "лідера", на мій
погляд, більш бадьоро.</p>
<p>Отже, збіраючись тоді до Винниці, я твердо порішив до 17 листопаду
обов'язково повернути до Київа, щоб бути на місці у випадку необхідности
активно виступити.</p>
<p>Але коли я 16-го явився у Винниці на залізничий двірець — руху на Київ вже не було.</p>
<p>Почалося в Білій Церкві і Хвастові. Винниця дуже легко і швидко
зробила також "переворот" у себе. Генерал гетьманський, що командував
тутешнім "корпусом", який власно складався лише із чорносотенних
російських старшин в невеликий кількости, "перейшов" на бік Директорії
після того, як його "корпус" був в ночі захоплений в клюбі за картами,
пострілявши трохи на улиці в повітря.</p>
<p>Я відразу рішився добіратися до Хвастова, де мала бути Директорія.
Але для цього треба було мати відповідні документи і поміч від місцевої
Національної Ради.</p>
<p>І тут виявилась знайома нам картина дрібної міщанської шовіністичної
короткозорости пpoвінціяльного середнього українського інтеліґента.</p>
<p>Вони просто не хотіли пустити мене до Директорії, чи вони бажали
зберегти цілковито "національний" характер акції, чи вони боялись
"зради" з мого боку, але фактично вони одтягали справу і затягли аж до
того менту, коли Директорія прибула до Винниці, і мені залишалося лише
негайно порозумітися з Винниченком, що я і зробив.</p>
<p>Через пів години після того побачення я був призначений керуючим відділом по робітничим справам при Директорії.</p>
<p>Як віднеслось до цього факту мойого призначення місцеве жидівське населення?</p>
<p>З задоволенням мушу зазначити, що — з великою симпатією. Коли я за
день — два після того цілком випадково явився на засідання місцевої
жидівської громади — мені презідією, громадою і публикою була зроблена
дійсна щира овація, яко фактичному представнику жидівського населення
при Директорії, хоч я займав цілком фахову посаду по справах робітничих,
а не національних.</p>
<p>Для мене стало ясним, що поки я один — неукраїнець в середині цього
руху, на мені лежать обов'язки фактичного, хоч і неформального
представництва національних меншостей на Україні, тим більш жидівської.</p>
<p>Тому я відразу, в перші же дні, представив на увагу Директорії проєкт
відновлення закону про національно-персональну автономію і міністерств —
по справах жидівських, російських і польських.</p>
<p>І тут виявилася цілком нова тенденція керовників української
демократії в справі відношення державної влади до національних
меншостей.</p>
<p>Це — поділ головних трьох націй — меншостів на Україні — на
жидівську, що повинна тої автономією користуватися і мати своє окреме
міністерство, представника в Правительстві, з одного боку, і російську і
польську, з другого боку, для яких автономія ще визнавалася, але в
праві мати своїх міністрів в уряді рішуче відмовлялось.</p>
<p>Формальні мотиви були: з Поляками ми маємо раніще полагодити, які
права будуть у української меншости в Польщі, а російське міністерство,
що істнувало за часи Центр. Ради, показало, що воно не представництво
Росіян — громадян Української Республики, а дипломатичне представництво
Росії на Україні, яке звичайно не може бути в складі Уряду.</p>
<p>З огляду на те, що тобі як ти лише приїдеш, напевно прийдеться стояти
близко до справ жидівської автономії, я звертаю особливо твою увагу на
це питання. Акт про відновлення національно-персональної автономії вже
підписаний.</p>
<p>Але справа вже не в самій автономії, яка не викликає сумніву, а в
положенні на будуче окремих національно-автономних орґанізмів на Україні
і жидівського особливо.</p>
<p>Для мене нема сумніву, що поборювання шовіністичних елєментів і
реакційних спроб з їх боку — це перед нами завдання неминуче і
найближчого часу. Правда, прояви шовіністичних тенденцій з боку тих кол,
що являються носителями національної-державности, результат не стілько
дійсних інтересів українського народу і суперечки їх інтересам меншостей
— цього відносно Жидів безумовно нема і не буде — а більш справа
традіційного антісемітичного кольору, чи закваски, що залишило сучасній,
по походженню цілком мужицькій, народній українській інтеліґенції
вікове російське і польське виховання.</p>
<p>І в цьому поборюванню, в цьому отпарірованню можливих наскоків на
наші національні права, як також в питаннях внутрішньої економичної
політики — допомога автономно-орґанізованих других меншостей і їх
представників — міністрів в Уряді — була би для нас корисна і потрібна.</p>
<p>Але, з другого боку, нам треба звернути свою увагу і на другий бік
справи: на саме питання, чому лідер українських соціял-демократів,
притому лівий, Винниченко, не суперечить ні словом відновленню
жидівського міністерства, і в той самий час не хоче знову мати діла ані з
польським і, особливо, з російським міністром на Україні.</p>
<p>Вже за часи Центральної Ради почала на Україні викрісталізовуваться
та группіровка інтересів по націям, яка повинна в найближчі часи стати
реальним ґрунтом для політики української держави на десятиліття вперед.</p>
<p>Українська державність має за собою в потенції село. Як воно ще не
досить національно себе пізнало, то в процесі революції воно це швидко
зробить.</p>
<p>Але український національний рух стоїть неозброєний перед містом, і
звичайно, ніяке перемальовання шильдів по практиці с.-р. кабінету
Голубовича не зробить місто українським по змісту, по його політиці і
тенденціям.</p>
<p>Але населення міста складають не лише Росіяне, культура котрих є
власне найважніща перепона на шляху українізації нової держави, чи
Поляки, яким польський панський гонор не дозволяє піти на зустріч
вимогам "хлопської" влади, а ще, і головним чином, Жиди, які по перше,
не мають ані історично-культурних, ні економичних інтересів для
поборювання нових господарів України, по друге, як би і хотіли це
робити, не мають в себе тої сили, що стоїть за плечима Росіян і Поляків —
власної держави зо всім її аппаратом примусу, мілітарної сили і
загрозою репресаріями.</p>
<p>Розумний інтерес диктує Українцям в своєму державному будівництву
опертися на жидівське населення міст, а жидівське населення не має
ніяких серьозних підстав від тої співучасти в державному будівництві
відмовитися.</p>
<p>Без прихильности і співучасті жидівських міст — не буде Україна
модерньою державою з відповідною державно-народньою і економічною
політикою.</p>
<p>Відмова жидівської демократії від цієї співпраці і контакту буде
зрадою інтересам трудового жидівського населення на Україні, інтересам
національним, господарчим, політичним і звичайним громадянським.</p>
<p>***</p>
<p>Що уявляє собою Директорія? Окрім Винниченка і Петлюри, котрих ти
знаєш ще з часів Центральної Ради, всі инші три члена — для мене, як і
для тебе, цілком невідомі. Як вони опинилися в цій верховній інстітуції,
я навіть не можу сказати; більшість тутешніх людей те ж цього не знає і
не менш мого здивована.</p>
<p>Одного з них п. М. власне тут ще немає і про нього я поки що нічого
не знаю. Другого, п. А., я бачив цілком випадково. Робить він вражіння
людини, що тільки що прокинулася після довгого кошмарного сна. Чим він
цікавиться, не знаю, і першого вражіння, звичайно, не досить для
характеристики державного мужа. Одне знаю, що він дуже близько стоїть до
"надзвичайної, чи верховної, слідчої комісії" п. Ковенка, того самого
славнозвістного київського коменданта, що "обороняв" Київ в часи першої
большевицької навали в січні 1918 р. і для зміцнення українських позіцій
— арештував в будинку Центр. Ради членів її, лівих українських с-р-ів.</p>
<p>Першим кроком цієї комісії було арештування цілої купи тутешньої
польської інтеліґенції і як раз людей, найбільш поважних і користуючихся
симпатіями населення. Звичайно, що їх прийдеться звільнити, бо у цього
юрідичного "самородку" напевно не буде досить підставного матеріялу для
суду і засуду.</p>
<p>Коли Директорія збирається з такими апаратами і експериментами почати роботу в Київі, то добра з цього не буде.</p>
<p>Третій член Директорії, це п. професор Ш. Він завідує скарбницею Директорії і головує на засіданні Ради керуючих відділами.</p>
<p>Мушу отверто тобі сказати: трохи страшно робиться, коли посидиш на
такому засіданні раз другий. Одна лише у мене надія, що дійсна
українська інтеліґенція залишилась в Київі.</p>
<p>Про п. професора, яко політичну індівідуальність, не можемо нічого
сказати: для цього нема і не буде, здається, ніколи певних данних.
Взагалі всі три, яких за часи Центр. Ради ніхто не бачив і не чув, видко
опинилися зараз на гребні народної хвилі цілком випадково.</p>
<p>Трудно навіть сказати, що б вони дійсно представляли якісь суспільні
течії. Так п. Ш., здається, представник с-р-ів в Директорії, але на
своїх товаришів по партії він щось дуже мало похож, в кожному разі, до
аґрарного питання відноситься як раз так саме, як і до всього иншого, як
до питань, скажемо, ґєольогічних.</p>
<p>Тут обмірковувався під його головуванням проєкт тимчасового
земельного декрету, і справа розміру земельної площі, що має залишитися в
приватній власности, була так випадково вирішена, що я, соціялдемократ і
далеко не прихильник соціалізації земли, побачив себе примушенним
звернути увагу Винниченка на необхідність добре переглянути ту постанову
наперед до опубліковання її.</p>
<p>Як бачиш, власно, маються лише двоє людей, про яких є рація балакати.
Це Винниченко і Петлюра. Про останнього поки що нічого не можу сказати;
він при війську, і я з ним не мав нагоди поговорити.</p>
<p>А от про погляди Винниченко на будучу соціяльну політику і підстави державного устрою України слід тобі написати докладно.</p>
<p>Вчора я цілком випадково напів приватно опинився в особистім
помешканні Винниченка. Вдома була також його дружина, яка приймає
близьку участь во всіх плянах свого чоловіка.</p>
<p>В ході розмов про будучу працю в Київі Винниченко цілком для мене
несподіванно запитав: а чи пішли б Ви в Правительство, яке в свою
проґрамму постановило би рішучу боротьбу з буржуазією?</p>
<p>Для мене це запитання було цілком несподіваним, бо я, поміркованний
соціаліст і прихільник демократії, навіть і не розраховував можливости
такого ходу думок і плянів у Директорії, так мені здавалось ясною
необхідність, після повалення Гетьманщини, що знищила всі демократичні
установи, — їх негайне відновлення і скликання парляменту. Але в своїй
відповіді я мусів обрахувати настрій жидівського пролєтаріяту за останні
місяці.</p>
<p>А жидівський пролєтаріят і не тільки він, а також велика частина
робітництва російського на Україні і українського, також селяне, що не
мали нагоди познайомитися з господарчими наслідками московської
совітської системи державного управління, зате добре відчули на власних
потилицях реакційну руку гетьмана, Німців і панів — мусіли симпатизувати
з большевиками.</p>
<p>І я відповів, що принціпово я був би проти такої політики, хоч я
певен, що партія, до якої я належу, охоче за тою політикою піде.</p>
<p>Як бачиш, товаришу, нас чекає перегляд світогляду українських
соціалістів, переоцінка попередніх цінностей, і з цими новими
перспективами треба рахуватися.</p>
<p>Справа у Винниченка і напевно у богатьох з його товаришів стоїть, на
мій погляд, в пристосуванню української державности до московської
системи совітів, до большевизму власне, що користується хвилево
симпатіями мас на Україні.</p>
<p>Що це друге видання московського устрою буде гірше оріґіналу, в цьому не може бути сумніву.</p>
<p>По перше, що дуже легко розіграти буфонаду на боротьбі з буржуазією
на Україні, де буржуазія не — українська! Це значить відразу двох зайців
вбити — ворога національного і соціяльного.</p>
<p>По друге, що це мусить бути не диктатура пролєтаріяту, також по
національним мотивам, бо пролєтаріят на Україні не є український в своїй
більшости, а буде це диктатура селянства.</p>
<p>По третє, хоч цей новий мент в поглядах Винниченка і розрахований на
те, щоби збити Москву з пантелику, але її не обманеш, і коли правдиві є
ті відомости, що тут одержані, що на Україні ведеться безмежна аґітація
за систему совітів, що по цілій попередній демаркаційній лінії
большевики почали наступ на Україну — то картина робиться зовсім ясною.</p>
<p>При такій ситуації, заявив мені Винниченко, большевики скоро будуть
вже загрожувати Харькову, а тоді я не буду в силах переконати більшість
членів Директорії в необхідности переведення власними силами системи
рад.</p>
<p>Большевики своїм наступом, казав він далі, зміцнюють позіції наших реакціонерів і можуть кинути Україну в обійми Антанти.</p>
<p>***</p>
<p>Ситуація досить складна і може поставити нас перед численними несподіванками.</p>
<p>Соціяльний склад населення України остілько протирічить наміру і
Винниченка і московських комуністів — завести на Україні трівалу систему
радянської влади, що треба чекати в найближчі часи сер'єзних прояв
незадоволення, особливо з боку селянства, що заволодіє бувшою панською
землею і, звичайно, не захоче навіть чути про комуністичні експеріменти в
хліборобстві. З другого боку, немінуючі проби соціалізації міста, як і
національна винниченковська чи е-р-овська радянська влада, буде
провадитись ще більш безоглядно, ніж московські комуністи, бо на що їм
жалкувати своїх національних ворогів — російської, польської та
жидівської буржуазії — приведе до повної руіни перше всього господарство
жидівських дрібних людей, цих маленьких крамарів, ремісників,
робітників і тих нечисленних кол, що жиють "з повітря", або "людей з
паличкою", як це по жидівські кажуть.</p>
<p>Більшість жидівського населення України, продуктивне і непродуктивне
міщанство, що в поті лиця працює і заробляє так чи інакше на хліб, — в
тому числі і жидівське робітництво, яке великих фабрик ніколи не бачило і
не побачить, — є природно загроджене господарською системою
большевизма, загроджене більш, ніж українське село, бо це останнє з'уміє
від небезпеки оборонитися, коли воно цю небезпеку близько забачить
(тимчасово, воно ще "большевицьке", бо треба заґарантувати собі
земельку, що за часи гетьмана опинилась знову у панів), тоді коли
жидівське місто стоїть безборонне перед небезпекою економічного розвалу
його сталих засобів життя.</p>
<p>А жидівське робітництво готове стіхійно кинутися в обійми
большевизму, шукаючи в ньому той шлях до радікальної зміни його
соціяльного і економічного рабства, який є неминуючий історичний
наслідок вікового перебування жидівського народу на чужих теренах, між
чужою більшістю, в норах чужої господарки, правільніще, по закутках, на
смітнику народнього господарства нормально живучих націй і держав.</p>
<p> </p>
<p>Навіть наші товариші починають забувати основні думки теорії
жидівського національного соціалізму, що доводить про те, що не може
жидівський пролєтаріят, який в переважаючій більшости своїй є занятий не
на великих фабриках та заводах і при тому не в основних галузях
промисловости і народнього господарства, як хліборобство, чи горний
промисел, чи металлурґія, а лише і головне в дрібних майстернях шевців,
кравців, столярів, та в крамницях і дрібній торговлі — що не може
пролєтаріят такої нації добратися до соціялістичного устрію без
радікальної зміни в господарському становищу цілої жидівської нації, без
збудовання власного національного орґанізму в Палестині з переважаючою
більшостю там Жидів.</p>
<p> </p>
<p>Але ті жидівські робітники, що раніш добре знали і признавали, що
шлях жидівського пролєтаріяту до соціялізму веде через еміґрацію і
концентрацію жидівських працюючих і шукаючих роботи мас в Палестині, в
хліборобстві і промислу, які вони там мають закласти, — ті самі
робітники дивляться зараз на совітську систему в Росії і на Україні як
на більш скорий шлях до соціалізму для них.</p>
<p> </p>
<p>Мене, товаришу, дуже і дуже лякає можливість, що московські
большевики скоро поставлять проти себе українське село, але найдуть
фанатичну піддержку у жидівських робітників і нашої вічно безробітної і
вічно мріючої про світові перевороти інтеліґенції, як також у тих
безпомічних міжумочних напівінтеліґентних елєментів, що в боротьбі за
істнування завше готові пійти на зазив всіх, що мають силу, не бють і
їсти дають.</p>
<p> </p>
<p>Який це буде може пріємний, але страшний по наслідкам сон нашого
робітництва і жидівських соціялістів і як траґично вони можуть
прокинутися — про це навіть і думати не хочеться.</p>
<p> </p>
<p>Все одно від своїх не одійдеш, треба працювати далі і спасати тих і те, що вдасться.</p>
<p> </p>
<p>А тому, коли навіть українські соціялісти і Директорія пійдуть по
шляху національної радянської влади, яку вони плянують, нам во імя наших
національних інтересів прийдеться піти з ними.</p>
<p>Бо як дійсно московська влада має намір завести на Україні свій лад, то боротьба національного змісту буде неминуча.</p>
<p>Велика частина жидівських соціялістів піде за комуністами, в цьому я є
переконаний, знаючи, з ким ми маємо діло, і памятаючи політику Рафеса в
Центральній Раді.</p>
<p>Але не можна допустити, щоб національно-активний жидівський
соціалізм, як наша партія, чи об'єднанні жидівські соціалісти
відмовились від своєї попередньої політики, від підтримки українського
соціялізму в його національній боротьбі.</p>
<p>Звичайно з реакцією, яка може прикриватися національними льозунґами, нам не по дорозі.</p>
<p>І не тільки нам, — не по дорозі вона також українському народові.</p>
<p>Бо реакція може мати лише одну ціль: хоча би в зовнішних формах
національної державности, — пригадуй перший період гетьманщини —
привести до панування поміщиків і капіталістів, себ-то, ґрупи ворожоі
соціяльно і національно українському народові.</p>
<p>Між тим, в боротьбі з спробами Москви помимо волі української
демократії завести на Україні радянську владу, оперту на мійський
неукраїнський пролєтаріят, неминучо треба чекати появи реакційних
намірів в деяких колах, як наприклад, у партії українських
"соціалістів"-самостійників, хліборобів-демократів, що в свій час
посадили гетьмана на престол, і навіть у деякої частини правих с.-р.-ів,
якім тут допоможуть їх шовіністичні нахили, які вони так отверто і
несвоєчасно виявили за часи правительства Голубовича.</p>
<p>Взагалі, треба сказати, що при склавшійся ситуації ми маємо
з'упинитись в положенні анекдотичного Луки, який мав або одружитися, або
ні...</p>
<p>От-же, я тобі дав обєктивву і докладну характеристику нареченої. Я
сумніви Луки вже розвязав — оженився з українською революцією —
революційним шляхом нічого і нікого не питаючи. Тепер черга за тобою і
рішенням нашої партії.**)</p>
<p><b>Всього кращаго. Вітаю одеських товаришів. Твій С.</b></p>
<p><b><i>м. Винниця, грудень 1918 р.</i></b></p>
<p><i>*) Охоплює період повстання. Автор.</i></p>
<p><i>**) За скілька днів після того, приблизно коло 15 грудня, приїхав
до Винниці А. Ревуцький, член Всеукр. Комітету Жид. с-д. партії
"Поалей-Ціон" і на першому же прийомі у Винниченка зложив заяву, що
Всеукр. Комітет цілком одобрює і підтримує зроблені мною до того кроки і
готовий на далі активно підтримати боротьбу за національне і соціяльне
визволення українського народу, яка почата повстанням проти гетьмана.
Автор.</i></p>
<p><i>[Воля, 11.09.1920</i><i>]</i></p>
<p>___________</p><p><b>Лист четвертий. </b></p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p>Нахожусь під свіжим вражінням нашої всесвітньої конференції. Власне
двох конференцій, бо після довгих і зайвих дискусій в справі
III Інтернаціоналу дійшло до розриву між сходом і заходом: делєґації
Америки, Анґлії, Арґентини, Палестини, частини Австрії, Польщі і Східної
Галичини — обережно не схотіли піти без жадних умов на поклін до
Москви, тоді коли цього вимагали делєґації Росії, Чехії, Литви,
більшости Польщі і Галичини.</p>
<p>Власне, російська делєґація, про що заявив комуніст Хашін, обіцяла
кому слід в Москві, що приведе наш Фербанд до III Інтернаціоналу.</p>
<p> </p>
<p>З цієї обіцянки нічого не вийшло, бо з окремих партій, що голосували
за III Інтернаціонал, мають робітництво за собою дійсно лише польська,
почасти галицька партія, але їх делєґації на конференції піддалися
цілковито настрою перемоги московської армії, що тоді як раз підходила
до Варшави. Словом, як висловився представник меншости польської
делєґації, остроумний т. Ю, це була орієнтація на кінноту Буденного.</p>
<p> </p>
<p>Як тобі вже відомо з ґазет, "орієнтація" ця провалилась, і легкодумні
наши представники хвильових настроїв сидять у Відні, не маючи
можливости повернути до Польщі при сучасній політичній ситуації там.</p>
<p> </p>
<p>Дивну політику ведуть наші товариші у Польщі. Води є проводирями
міцної, дійсно робітничої партії. Партії соціалдемократичної і
одноразово національної, вимагаючої для жидівського народу у Польщі
національних прав до автономії включно і досить конкретно і ясно
ставлячої палестинську проблєму.</p>
<p> </p>
<p>Разом з тим наші товариші не виявили до цього часу свого відношення
до національного відродження польського народу і польського
пролєтаріату, до відновленної польської державности. Невідомо навіть,
яке власне це відношення, чи вони підтримують державну незалежність
Польщі, чи ні...</p>
<p> </p>
<p>Яке становище жидівської людности в Польщі, — тобі добре відомо. Тобі
відомо, що шляхта до нас там відноситься з аристократичним панським
презирством, міщанство і інтеліґенція ненавидить нас, яко економичного
конкурента, а пролєтаріат, навіть соціялістично орґанізований дивиться
на нас явно чи скритно підозріло. Правительство і бюрократія до нас
нетерпимі до крайности, а найліпша частина соціялістичної чи
вільнодумної інтеліґенції, в тому числі і жидівського походження, але
асімільована — тримається здалеку з особливою обережністю. Молодь
виховується в традиційному презирстві до нас, а у військових
антісемитизм виявляється в погромах, грабунках, знущаннях над безсильним
і безборонним населенням жидівських кварталів, містечок, на залізницях і
шляхах.</p>
<p> </p>
<p>А економично — всі верстви польського суспільства на чолі з урядовими
чинниками — ведуть уперто політику тихого погрому — ізоляції жидівської
людности від польського господарчого тіла.</p>
<p> </p>
<p>Що жидівське міщанство і його політичні партії — сіоністи й фолькісти
не можуть собі ради дати, то це зрозуміло. Бо ґрунт
польсько-міщанського антісемитизму дійсно в жорстокій конкуренції за
споживача чи клієнта, і тут важко сподіватися найти modus для
порозуміння.</p>
<p> </p>
<p>Але що жидівські соціялісти не зуміли, чи не схотіли до цього часу
зробити навіть спробу найти шлях до контакту з польським соціялізмом —
цьому нема і не буде оправдання.</p>
<p> </p>
<p>Інтереси польського й жидівського пролєтаріяту не суперечні. Особливо
тепер, коли польський нарід вже досягнув становища вільної, незалежної
нації і національна боротьба може одійти на другорядний плян, а клясова,
соціяльна боротьба — заняти авансцену, що неминуче в сучасну хвилю
соціяльної перебудови світу — маємо досить обєктивних підстав для
зближення польського і жидівського соціялістичного руху.</p>
<p>Політичні партії дрібно-господарчого, загнаного в закуток польської
економики жидівського пролєтаріяту мали би відповідно оцінити значіння
для них цього менту і піти на зустріч партії польського пролєтаріяту;
вони мусіли шукати того зближення, бо вони — найбільш зацікавлена в тому
сторона.</p>
<p>Що Польська Соціялістична Партія має в собі досить антісємитичних
елєментів, в цьому нема сумніву. Але не може бути також сумніву, що
ослаблення цих елєментів в значній мірі залежатиме від політики
жидівських соціялістів з Бунду і Поалей-Ціон — двох головних об'єднань
жидівського пролєтаріяту в Польщі.</p>
<p>І серед українських соціялістів, як тобі відомо, вистарчить
антісемитських настроїв; особливо кидалось це неприємно в очі спочатку
революції. Але, свідомі необхідности міжнаціонального порозуміння на
Україні, ми, жидівські соціялісти, рішуче пішли на зустріч національним
домаганням Українців і в результаті маємо зараз богатообіцяюче в
будучому зближення. Відповідну політику вели жидівські соціялісти в
останні роки відносно стосунків ріжних жидівських робітничих партій між
робою — і ми маємо знову такий контакт, якого в Польщі наші товариші
навіть не розуміють.</p>
<p>Там страшна ворожнеча між Бундом і Поалей-Ціон: окремі першомайські
маніфестації, окремі професійні союзи, окрема культурно-просвітна
робота, окремі кооперативи.</p>
<p>Вся напруженість, ненормальна загостреність і безнадійність клясової
боротьби в жидівстві перенесена там у відносини між пролєтарськими
партіями жидівського населення Польщі. А загальна відчуженність
польського жидівства опанувала остаточно відносини пролєтарських партій
Жидів і Поляків.</p>
<p>Орієнтований в бік національної ворожнечі близорукою тактикою своєї
інтеліґенції, наш масовий робітник жде допомоги не від інтернаціональної
солідарної клясової боротьби польсько-жидівського пролєтаріяту, а
від... кінноти Буденного і симпатизує московському III Інтернаціоналу,
що сучасною війною погрожує національним здобуткам польського
пролєтаріяту і державній незалежності польського народу.</p>
<p>В результаті, призвичаюється польський робітник дивитися на жидівських соціялістів, як на спільників Москви.</p>
<p>Недивно, що проводарі жидівського соціялізму мають висидіти у
Віденському бесту, бо після їх московської орієнтації нема їм місця в їх
батьківщині, в польській державі. А жидівський пролєтаріят, залишений в
цей найскрутніший мент без керуючої його політикою і життям
інтеліґенції, загибає в страшних умовах військового стану,
антісемитьської травлі, мобілізацій і погромів. Така вона, ця
"революційна" політика наших "відповідальних" діячів в Польщі...</p>
<p>***</p>
<p>Впрочім, не лише наші польські товариші "прохлаждаються" у Відні. Тут
залишилась також більшість членів російської делєґації на чолі з
комуністом Хашіним.</p>
<p>Видко наші завзяті радянці і прихильники диктатури комуністів в Росії
ліпше почувають себе у демократичному Відні. Вони приїхали з жінками і
дітьми, явно що на відпочинок від московського соціялістичного раю.</p>
<p>Ти можеш собі уявити Хашіна — комуністом? Того самого редактора
Хашіна, що ще в літо 1918 р. друкував в нашому "Новому житті" в Одесі
передові статті з найпозітивнійшою оцінкою анґлійської інтервенції в
Росії?</p>
<p>І цей перевертень зробив спробу з трибуни конференції об'явити мене соціял-зрадником і контрреволюціонером.</p>
<p>Але не вдалось. Несподівано для нього я був в залі... і на мій
zwischenruf: "брехун, Ви брешете!" — він при загальній увазі всіх
делєґатів, журналістів і гостей не мав що відповісти, мусів замовчати...</p>
<p>За два дні після тoгo він в нечуванно грубий спосіб лаяв Каутського. Слон і моська...</p>
<p>***</p>
<p>З України ніякої делєґації не приїхало. Причини мені невідомі.
Приїхавші москвичі заявили мені, що вони репрезентують цілу Росію, в
тому числі й Україну; словом "недєлиму"'... Що нібито на конференції у
Харькові, яка одбулася у початку липня, українська і московська наші
партії об'єднались. Чи так воно, чи не так, неможно з певностю сказати,
бо відомости з Росії і України завше сфальшовані. Оскілько тобі відомий
настрій наших товаришів на Україні, їх тверду позіцію відносно
національної окремішности України ніяк неможно примирити з такою
постановою. В кожному разі, така постанова в повному протиріччі з цілим
національним світоглядом Поалей-Ціон і в свій: час гірко помститься на
положенні зробивших її інтеліґентів.</p>
<p>Кажу інтеліґентів, бо вони вже не мають за собою мас. На конференції
вони заявили вимогу на 45 голосів, відповідно 4500 членам на цілу Росію
(Московщина, Україна, Білорусь, частина Литви). З огляду на те, що вони
були заінтересовані мати як можна більш голосів на конференції для
переваги над правими, що вони взагалі ніяких доказів про дійсну
численність партії там не подали (їм повірили на слово за заслуги
...Лєніна перед світовою революцією...) — треба рахувати, що вони і
половини тої кількости не мають — коли в 1917 р. на цілу Росію ми мали
20.000, а в 1918 р. лише на Україні 16.000. зареґістрованих членів!</p>
<p>Ясно, що жидівське робітництво тікає від нашої партії, хоч вона так
полівіла, що вже дальше нікуди, вони зголосились — проти демократії, за
радянську владу, за III Інтернаціонал, мобілізують своїх членів для
червоної армії, орґанізують окремі військові загони, кращі товариші
загинули на фронті...</p>
<p>Де ж причини цеї повної руїни нашої партії?</p>
<p>Відповідь дають промови членів делєґації на конференції. Ці промови
були такого жахливого змісту, стільки самовбивчої льоґіки і страшних
фактів було подано, що навіть лише конспективної передачі цих заяв наших
товаришів, які я записав в своїй нотатці, буде досить, щоб одержати
об'єктивне вражіння про те, як живеться нашому народові в
"соціялістичному" царстві, як поставився жидівський пролєтаріят до
комуністичних експеріментів і як низько впали жидівські соціялістичні
партії в Росії, оскільки вони власно вже недостойні представництва
жидівского соціялізму.</p>
<p>***</p>
<p>Отже привожу ці промови в порядку, в якому вони виголошувалися на конференції.</p>
<p>Привітальна промова Кенджерського — від имені т. зв.
"соціял-демократичної" партії (Поалей-Ціон) в Росії, 2. серпня 1920 р.
Жидівський пролєтаріат в Росії має йти лише в рядах і на плятформі
III. Інтернаціоналу. III. Інтернаціонал — єдина активна політична сила.
Стоячи на ґрунті радянської влади ми відкидаємо рішуче формалістичний
демократичний принціп. Російська соціялістична революція — має
всесвітний характер. Ця соціяльна революція особливо ярко підкреслила
всю ненормальність жидівського життя. В умовах всесвітньої соціяльної
революції маємо вести кооперативно-соціялістичну колонізаційну роботу в
Палестині, в якій ми мусимо активно діяти, не покладаючись лише на
об'єктивний хід самої соціяльної революції. Наше ненормальне положення
виявило всю необхідність наших національних вимог: Всі жидівські
соціялістичні партії, що стояли на ґрунті національної автономії, щезли.
Лише ми залишилися, бо нас консолідує палестинський момент нашої
проґрами.</p>
<p>Привітальна промова Xашіна від имені, жидівської комуністичної партії
(Поалей-Ціон) в Росії, 2. серпня 1920 р.: Всучасний мент є лише один
загально-жидівський інтерес (klal-isroel) — це інтерес працюючого
жидівства. Ця нова жидівська нація має одне завдання — знищити всі инші
кляси жидівської нації.</p>
<p>Нема більш батьківщини — бо соціяльна революція — єдина зараз
батьківщина. Фербанд "Поалей-Ціон" мусить стати оперативним штабом
соціяльної Революції, щоб збудувати жидівську соціалістичну громаду в
Палестині. Всі мусять стати комуністами; не сміє бути пів чи на
тричверти-комуністи: всі инші — вороги. При повному банкротстві
буржуазії не може бути навіть розмови про порозуміння з нею (це про
сіоністський конґрес — Автор.)</p>
<p>Інформаційний доклад Розенгауза, представника комуністичної фракції в
с.-д. партії (Поалей-Ціон) 3. серпня 1920 року:*) Жидівський
пролєтаріят приняв комунізм яко факт, яко зовнішню історичну обєктивну
необхідність; для жидівського пролєтаріяту комунізм не є явищем
орґаничним, а лише орієнтація, пристосованна до чужого соціяльного руху.
Тому так несподіваний перехід до комунізму в жидівських колах; це не є
раптова зміна поглядів, а лише зміна орієнтації; тому у нас зустрічаємо
цих за добу перейшовших до комуністів, як це було з Рафесом, наприклад.</p>
<p>Тенденція жидівського комунізму — всі питання будуть розрішені
Інтернаціоналом: це новий божок; так само як колись жидівські
соціалісти-"сеймовці" чекали визволення і розрішення всіх проблем — від
"сейму". Становище "Поалей-Ціон" в Росії траґічне; жидівський робітничий
рух цілковито зруйнований; маса пішла геть від соціялістичного руху;
там де були тисячі товаришів, залишились десятки; жидівська робітнича
маса стала байдужою і нейтральною до політики. В Росії зараз повний хаос
в житті жидівського робітництва. Асіміляція, пристасовання росте; — це
т. зв. комуністичне "Евсек" — частина загальної комун. партії, тоді коли
"Поалей-Ціон" розбитий. В час соціяльної революції погроми неминучі.
Вони будуть також у Польщі, в Австрії, на Угорщині — всюди де почнеться
соціяльна революція.</p>
<p>Інформаційний доклад Ківіна — представника т. зв. "с.-д. партії
(Поалей-Ціон)" в Росії, 3. серпня 1920 р.: — Економичне життя жидівської
людності в Росії зруйновано. Закони про націоналізацію і соціялізацію
нищуть жидівське ремісництво і торговлю і руйнують економичний ґрунт у
ширших верств жидівського населення, у його переважаючої більшости.
Страшною погрозою для жидівського населення з'явився закон про примусові
роботи для безробітних. Бо безробітних числиться у нас 80–90%
жидівської людності, всі, що не працюють по фабриках чи не служать в
совітських установах. І цих наших "безробітних" примусом беруть майже
виключно до чорних робіт, що веде до повної економичної деґрадації
жидівського народу в Росії до степені чорноробочого народу. У Вітебську
згідно думці комісара для примусових робіт — 98% всіх у нього працюючих —
Жиди.</p>
<p>Проблєма продуктивізації жидівського життя в сучасних умовах
нерозрішима. Відчиняти нові фабрики майже неможливо; шлях до сільського
господарства при антісемитизму селян, особливо на Україні, заказаний.
Крім того нема вільної для того землі. Таким чином залишається один
вихід — це еміґрація до Палестини. І дійсно еміґраційна енерґія —
надзвичайна. — Більшість ремісників і робітників, що позбавились своїх
попередніх праць, кинулись до дрібної спекуляції, що наряду з примусовою
роботою знова означає економичну деґрадацію. — Руський робітник —
безробітний йде на село, у Жидів навпаки: населення сел і дрібних
містечок еміґрує в великі міста, бо в дрібних — велика небезпека
погромів і відсутність жадної можливості заробітку. На Московщині, там
де радянська влада міцно тримається — погромів не було. Все-ж Жиди з
дрібних містечок поволі переходять до великих міст. — Питання еміґрації з
Росії стоїть в сучасний мент кольосально гостро.</p>
<p>Інформаційний доклад Хашіна — представника жидівської комуністичної
партії (Поалей Ціон) в Росії, 3. серпня 1920 р.: — Політично в Росії
нема більш жидівського питання, але залишилось воно яко економичне. Не
істнує взагалі більш в Росії політично національного питання.
Національні права в Росії — буржуазний пережиток. Мійське населення в
Росії находиться в скрутному становищі, а Жиди мають свою більшість як
раз в містах; не дивно, що не ліквідована економично жидівська проблєма.
— Думка про перехід Жидів до сільського господарства — абсурдна,
утопична. Радянська Росія не завоювала села. Село — це приватно власна
пустиня, Сахара, яка охоплює комуністичні оазіси — міста. Навіть
комуністична влада не погодиться на перехід Жидів до села; не захоче
вона творити "жидівські" комуни і тим роздратувати проти себе селян. —
Головне завдання зараз в Росії — це колєктивізація села. Різками при
допомозі "Чека" цього не досягнеш, хоч вони охоче це зробилиби.
Залишається один шлях — зразковими господарствами притягти селян до
визнання соціялізму. Але для них зразкових господарств є більш
підходячий контінґент робітників, ніж жидівські містечкові "меламдім" і
"хазонім"**) — це фабричний пролєтаріят: Довести жидівське господарство
на вищу ступінь зараз в Росії неможливо. Примусові роботи — це
найнепродуктивніша, найгірша і некорисна форма праці взагалі; тягнуть на
роботи велику кількість людей без дійсної потреби, без пляну. Але
більшість жидівського населення — безробітні і тому обречені на чорну
роботу при цій примусовій системі. — Процеси руйнації в жидівському
життю значно інтесівніще процесу відбудови. Все у нас в такому стані, що
жидівський комуністичний пролєтаріят не має фактично змоги використати і
перевести в життя диктатуру пролєтаріяту на жидівському ґрунті. В Росії
в сучасний мент грають ролю не жидівський колєктив, а окремі особи,
окремі Жиди-комуністи...</p>
<p>***</p>
<p>Ти розумієш, дорогий товаришу, що мені нема чого додати до цих
яскравих привітальних промов і інформаційних докладів наших радянців і
їх прихільників з Росії.</p>
<p>Які ще більш об'єктивні свідки жахливого стану повільної загибелі
нашого народу в Росії потрібні, чим ці "жидівські соціялісти", які
показують приклад дійсно безграничного уміння пристосуватися...</p>
<p>До національного, клясового, партійного самовбивства, самознищення...</p>
<p>Всього кращого. Дружина моя сердешно вітає тебе...</p>
<p><b>Твій С.</b></p>
<p><b><i>Відень, вересень 1920 р.</i></b></p>
<p><i>*) В Росії маються таким чином: 1. жид. с.-д. партія
"Поалей-Ціон", яка крім назви нічим не відріжняється від комуністів, 2.
жид. комун. партія "Поалей-Ціон", 3. комуністична фракція в с.-д. п.
"Поалей-Ціон", про яку трудно сказати, чим вона відріжняється від
Ж.К.П., власне вона своєрідна "комячейка" в с.-д. партії. Окремо,
звичайно, від всіх тих мається жидівський пролєтаріят... Автор.</i></p>
<p><i>**) Старомодні вчителі жидівських реліґійних шкіл і кантори. Я нарочито не зміняю фразеольоґію промовця. Автор.</i></p>
<p><i>[Воля, 06.11.1920]</i></p>
<p>___________</p>
<p><b>Лист пятий</b></p>
<p><b>Українсько-жидівські відносини у Галичині.</b></p>
<p>Мій друже!</p>
<p>Вже майже місяць пройшов, як я з оказією надіслав тобі великого
листа. За цей час, як тут передавали, Винницю встигли заняти большевики,
також Проскурів і Кам'янець.</p>
<p>Так що лист той попаде або до тебе, або до большевиків. В цьому
випадку він остаточно закріпить за мною на Вкраїні славу
"контр-революціонера".</p>
<p>Це тоді, коли ми тут з М. Ю. весь час жалкуємо, що не залишилися на
Вкраїни. Чомусь нам тут здається, що і під большевицькою владою наша
праця могла бути корисна для тих, яких ми хочемо представляти, і для
того, чого ми хочемо досягти.</p>
<p>Можливо, що ми тут здорово помиляємося. Практичного значіння це
власне не має. Бо М. Ю. після невдалого експеріменту редаґування
опозіційної до місцевого правительства ґазети посидів трохи у
"національній" вязниці і мусить виїхати за кордон.</p>
<p>А я напевно не поїду туди. Хоч Ревуцькій, який разом з Шаповалом,
Грушевським і ґрупою кооператорів, їде до Праги, дуже і мене заохочує
їхати з ними.</p>
<p>Але мене тягне на схід, до дому, до своїх. Що я маю робити в тій
Празі? Коли я тут у Галичині почуваю себе еміґрантом, хоч працюю в
партії, мав вже пару публичних відчитів і т. д., то що буде вже далі, за
кордоном?</p>
<p>Ні, я поїду на схід при першій можливости, як тільки відкриється там можливість вільної політичної праці.</p>
<p>Тут поширені чутки про новий соціялістичний кабінет, який ніби то
заклався у Рівному. Одноразово запевняють, що українські війська
наближуються до Київа.</p>
<p>Коли одержу більш певні і точні відомости, вирішу, що маю робити.</p>
<p>В кожному разі безпосередно до большевиків я не поїду, поки я не буду
ґарантованний, що не буду примушений кривити душею і признавати за
добре те, що завше числив за зле.</p>
<p>Як не кепсько почувати себе політичним еміґрантом, як не впливає
примиряюче з большевизмом це почуття на мене та й на инших, всеж не можу
переконати себе в тому, що панування чужої, хоч і соціялістичної, влади
на Вкраїні може привести до чого небудь путнього, чи що диктатура
скількох відсотків російського робітництва доведе нас до соціялізму.</p>
<p>Видко я дійсно уродився "контрреволюціонером"!</p>
<p>Отже, можливо, що через яких небудь пару тижнів я напишу тобі з
Рівного, а може пізніше дістанусь і до Винниці. Помріяти не
забороняється. А поки що сумно було Пасху справляти тут далеко, від
близьких, серед чужих. Ще счастя, що як раз на перші дні нашої Пасхи тут
відбувались концерти Української Капелі Кошиця. Вражіння навіть у мене,
людини далекої від розуміння музики і зовсім незнайомої з українською
піснею, незабутнє. Для кожного націоналіста, незалежно від народности,
слухати ці українські співи велика втіха.</p>
<p>...Але треба тобі написати більш докладно про місцеве життя, згідно
моїй обіцянці в попередньому листі. Отже почну з українсько-жидівських
відносин.</p>
<p>***</p>
<p>Тут ці відносини не зовсім такі, як на Великій Україні.</p>
<p>Тут вже щось зроблено в бік зближення національної політики і тих, і
других ще за часи перших загальних виборів до австрійського рейхсрату.</p>
<p>Антіукраїнська політика Поляків, з одного боку, і їх антісемітська
робота, з другого, мимоволі зближує національні елєменти Українців і
Жидів головне — кола народні, демократичні. Кола буржуазні та поміщичі
серед Жидів, (останніх тут досить значний відсоток) навпаки заховали до
цього часу свою польськість, але ці кола разом з тим належать до
ассіміляційних верств жидівства, вплив яких з розвитком національного,
сіоністичного і соціялістичного руху все зменшується.</p>
<p>Цікаво, що з переходом влади в Галичині, після перевороту в
листопаді, до Українців, ці жидівські кола почали зовні ніби
пристосовуватися до нових обставин, почали зовні "націоналізуватися",
але фактично вони продовжують вести свою польську лінію і це під їх
впливом жидівська національна рада заняла таку невиразну позіцію що до
українсько-польської війни, оголосивши нейтралітет жидівськоі людности
Галичини в цій війні.</p>
<p>Українська Національна Рада, проголошуючи себе державним керовником
Галичини, одноразово урочисто визнала національні права жидівського
населення Галичини і запропонувала йому прийняти участь в Національній
Раді у відповідній кількости.</p>
<p>Це був виключний в історії австрійсько-галицького жидівства мент,
коли щирою політикою до української більшости можно було досягти повної
національно-персональної автономії для жидівської меншости.</p>
<p>Хто знайомий хоч трохи зі становищем Жидів яко нації в старій
Австрії, особливо у Галичині під орудою Поляків; хто пригадує, як там
визнавалися цілих десять націй і навіть на паперових грошах друковалась
назва кредиток на десяти мовах, але крім одної — жидівської; хто
пригадує недавнє минуле, коли в Галичині Поляки зараховували Жидів до
себе, Німці в Буковині до себе, а Чехи в Богемії кликали їх до себе; хто
пригадує, як заборонялось тим Жидам — Жидами себе числити; хто
пригадує, скілька мук і бійок витримали жидівські студенти львівського
универсітету за намір реґіструватися яко Жиди, чи там заявляти рідною
мовою — жидівську, чи як поводилась влада з жидівськими народними масами
в часи переписів населення, коли їх з примусу записували чи то до
Поляків (за що на них обурювались Українці), чи до Німців (за що їх
ненавиділи Чехи) — той зрозуміє принціпову важність цієї постанови
Національної Української Ради Галичини. Той теж зрозуміє те вражіння,
яке мало зробити оголошення жидівського нейтралітету в війні за
національне визволення, що була після тої постанови Української Нац.
Ради, власно також боротьбою за національні права жидівської нації в
Галичині.</p>
<p>Це було першим проломом між двома народами, який був зроблений в
самому початку доби самостійного національно-державного життя
українського народу на Галичині. Той пролом не відповідав а ні настрою, а
ні інтересам жидівських народних мас, був зроблений орґанізацією, що не
базувалась на виявленій волі народній і під впливом ассіміляторських
польськофільських кол, кол буржуазних і інтелліґентських, що зуміли
затримати провід жидівської політики в своїх руках після розвалу старої
Австрії і відступу польської шляхти.</p>
<p>Так саме, як українська національна інтеліґенція на Галичині: бувші
посли до рейхсрату і галицького сойму, адвокати і попи, не можуть
звільнитися до цього часу від почуття поваги і страху поневоленних до
бувших панів, хоч обставини рішуче змінилися, і недавні раби стали
панами самім собі, на власній землі, так само, а може ще в більшій мірі,
заховують жидівські громадські діячі тут почуття остраху повернення
Поляків, поваги до цих людей, що століттями тримали місцеву людність під
своєю панською волею, почуття непевності в тревалості української
влади, що, знову, базується на нерішучій і не досить упевненній позіції
самої української влади відносно Польщі, відносно Антанти, відносно
боротьби за Львів та ин.</p>
<p>Як завше, народні верстви реаґували на нові обставини більш щиро, ніж
політики, і об'ява нейтральности жидівського населення, себто,
позбавлення обов’язку йти з примусу до війська не найшла відповідного
відгуку. Навпаки, до війська цілком добровільно пішло богато старшин і
козаків — Жидів бувшої австрійської служби.</p>
<p>Для мене, звикшого до більшої байдужости Жидів до української справи
на Великій України, було цілком щось нове і несподіванне, хоч і
надвичайно пріємне, коли я забачив в робітничій їдальні нашої партії у
Станіславові десятки вояків-Жидів місцевого ґарнізону, що з'явилися на
пасхальну вечерю. Ще більше їх було в місті в ці дні свята, відпущені з
касарень і фронту до домів і родин.</p>
<p>На жаль, ці жертви наших вояків ділу українського відродження менш
помітні для широких кол суспільства і навіть для урядових чинників, ніж
прокламування відповідальними жидівськими колами відмови співучасти в
боротьбі з історичним, страшним і ненавистним для цілого українського
народу, без ріжниці кляс і думок, ворогом.</p>
<p>Тому шкідливі наслідки об'яви нейтралітету майже не піддаються обрахунку.</p>
<p>Вони замітні в усіх сферах життя, при всіх стосунках Українців з
Жидами, вони виявляються в можливости обґрунтувати антисемітську
аґітацію серед вояків; вони спричинилися поруч з иншими обставинами
(вплив надніпрянських частин) до деяких ексцесів і грабунків, які тут
бучно зовуть погромами (Тернопіль, напр.), але які — дрібниця в
порівнанню з надніпрянським чи польским погромним масштабом.</p>
<p>Навіть державна влада поставила себе не так уважно до інтересів
жидівського населення, а в своїй господарчій політиці навіть неґативно,
що напевно не було би, як би з жидівського боку поведена була політика
одностайности боротьби цілого населення проти спільного національного
ворога, яким безперечно була і є польська шляхта для Українців і Жидів.</p>
<p>Адміністративна практика української влади заховала відносно Жидів
польські звичаї: трактує Жидів инакше і гірше, ніж инших громадян.</p>
<p>Господарка державна, особливо в області харчової політики і торгу,
стала на шлях своєрідної націоналізації, шкідливої, правда, не лише для
Жидів, а й для цілої держави, як це завше буває при політиці штучного
усунення природного господарчого чинника. А в торгу на Галичині
жидівський купець і посередник є поки що й ще довго буде — природним
економичним чинником. На Галичині нема инших елєментів, що могли би з
користю для народньої господарки заступити Жидів. А тому тутешня казенна
своєрідна націоналізація, яку тут жартуючи звуть: "Хведька гандлює", —
приймає дійсно комічні форми.</p>
<p>Галичане мають в торговлі дуже мало досвіду, особливо в торговлі з
закордоном, а між тим правительство "принціпово" продає нафту і закупає
закордонні річі "власними" заходами, поминаючи жидівських посередників. А
по за тим "власним національним гандлем" природно знову стоять Жиди, бо
просто без них технично "свої" не знають, як ту операцію переводити.
Державі ця "націоналізація" (не большевицька!...) обходиться в грубий
гріш. Бо мають заробити не тільки Жиди, а ще "власні сили" і т. ч.
утворюється подвійне посередництво.</p>
<p>До цього більш великі купці Жиди пристосувались цілком. Кожний з них
має "свого" попа, або посла (член Національної Ради), або команданта чи
комісара, словом, — людину, що має певний вплив і може одержати дозвіл
на вивіз вагону свічок чи нафти, чи може привезти цукор, з України або з
Відня і Праги потрібні для армії річі. Відповідний дозвіл одержує цей
підставний "гой", а дальшу операцію переводить жидівській підприємець.
Робить Хведька з "половини". Але дрібним крамарям і посередникам ця
система вилазить боком, бо вони не мають змоги заарендувати для свого
маленького гандлю такого впливового "Хведьку" і мусять обмежитись
дрібною спекуляцією, користуючись масовою корупцією урядового аппарату.</p>
<p>Ця корупція, яка деморалізує остаточно українську інтелліґенцію, має
джерелом низьку службову платню при великій дорожнечі життя, потім
понизившуся загальну моральну міць людности підчас війни, пануючу тут
австрійську систему перепусток і намальовану вище господарчу політику. А
ні проїхати за пару кілометрів куди-небудь, а ні перевезти щось без
перепустки не можна. А без хабару перепустки не одержує ніхто, а
особливо Жиди. А що тут робиться з закордоними пашпортами, то це щось
вже жахливе: найдрібнійша урядовка, що має занести пас в реґістр,
вимагає 200–300 корон, і платять. Плачуть, а дають. А чим вище ранґ
урядовий, тим дорожче. Без пашпорту не попадеш за кордон, не будеш мати
чим торгувати, а значить: заробляти. В країні ніяких товарів нема,
виробництво стоїть, лише привозним і гандлюють.</p>
<p>В цілому, загально кажучи, жидівське населення страшно бідує. Таких
голодних і обідраних масово людей у нас там не зустрінешь, навіть після
погромів.</p>
<p>З'ясовується це бідностю Галичини в порівнянню з Великою Україною. І
тут і у нас жидівській посередник крамарь чи ремісник живе від контакту з
селянином. Але селяне тут несчастнійший народ. Панська система визиску
довела його до жахливого стану; а що не зробив пан, доконала війна і
російське "христолюбиве воинство".</p>
<p>Тому наш надніпрянській містечковий Жид, навіть після погрому і
грабунку швидко оправляється, бо не зруйноване підставне джерело його
життя — добробут селянства. Тут селянин не може годувати таку ораву
посередників, яких в жидівському населенні значна більшість. Знову, у
нас значно більший відсоток продуктивних елєментів — ремісників і
робітників, а тут серед Жидів неймовірна кількість живе, що живеться з
повітря, або як тут кажуть, від бубличного тopгy.</p>
<p>Дійсно, білого хліба тут не забачишь, а на вулицях сотки дітей і
дорослих, обідраних, голодних і брудних з кошиками білих бубликів
голосно і з сумнівним успіхом пропонують свій "товар".</p>
<p>Як би не "національна економика", яку я описав вже вище, а головне,
як би не повна майже відрізанність Галичини від цілого світу (і тут
виявляється бльокада центральних держав, Росії й України з боку
Антанти), як би не повне безтовар'я, всеж деяка частина мійського
населення заробляла би, а при сучасних умовах залишається продаж
бубликів та спекуляція кольоровими паперчиками, т. зв. грішми на
"біржі": коронами, гривнями, карбованцями, царськими і т. д., а 40% (!)
жидівського населення одержує філантропичну допомогу...</p>
<p>Звичайно, що ця спекуляція, при відрізанности від закордонного
фінансово-біржевого ринку подібна каруселі; фактична користь участників
цієї каруселі під великим сумнівом, а шкода для грошового обігу без
жадного сумніву.</p>
<p>Лише дає ця "жидівська професія" зайву підставу антісемітської
аґітації тих, що не вміють власними силами стан державних фінансів і
справу валюти полагодити, чи тих, що завше готові в мутній воді рибки
половити.</p>
<p>Ти розумієшь, що ні я, ні Ревуцький, попавши сюди, не могли залишитися байдужими до цих взаємовідносин.</p>
<p>В Галичині немає господарчих підстав для жидівсько-української
ворожнечі. Не було до останніх часів також підстав політичних. Навпаки,
був спільний ворожий польський фронт, себто, підстава для політичної
жидівсько-української кооперації.</p>
<p>Таким чином, як би тут можно було привести до перегляду дотеперешньої
політики, то від цього треба було би сподіватися радікальних змін в
цілому, зараз такому невідрадному становищу жидівських мас.</p>
<p>Коли у нас, на Надніпрянщині, гостро відчувається потреба
оздоровлення нашої жидівської економики, потреба продуктивізації зайвої
кількости наших крамарів, посередників і безробітних "повітрових" людей,
то ще в більшій степені воно вимагається галицькою дійсностю, де ці всі
люде вже докотились до стадії повної руїни і мусять бути заосмотрені
повностю чи частинно філантропичною допомогою.</p>
<p>Цій біді можуть допомогти лише заходи державної політики. Ні
філантропія, звичайно, а ні приватна ініціатива тут богато не зроблять.
Лише широко задумані і в великому масштабі переведені заходи відповідних
національно-державних інстітуцій, якими по законам надніпрянським
являються автономні жидівськіх громади і жидівське міністерство, — в
справі реґулювання еміґрації, кооперативного об'єднання окремих
господарчих чинників, допомоги кольонізації економично зайвих елєментів і
безробітної бідноти.</p>
<p>Але зараз не можно навіть приступити до підготовчої роботи в цих
галузях, поки не досягнена головна передумова: контакт
українсько-жидівський в державній роботі і закладення перших підстав
державно-автономних інстітуцій жидівської народности в Західній Україні.</p>
<p>Що Українці охоче підуть назустріч, в цьому у нас не було сумніву. По
перше, вони високо цінять відношення до них жидівства, особливо
західноевропейського, навіть переоцінюють його вплив на політику
Антанти, вдруге, співпраця здібної жидівської інтелліґенції була би для
них безумовно дуже корисна.</p>
<p>Тому ми рахували потрібним звернути увагу жидівських кол на необхідність переоцінки їх позіції.</p>
<p>Для нас було ясно, що безпосередно вплинути на тих, які викликали
помилку чи злочин нейтралітету, нам не вдасться, особливо оскілько ми
обидва належимо до соціялістичного крила жидівської демократії, тим
колам ворожого і чужого.</p>
<p>Взагалі не можно було сподіватися добровільної зміни політики
буржуазних і почасти асиміляторських кол, поки ситуація в
польсько-українській війні перебувала в стані невиразному.</p>
<p>Отже треба було звернутися до груп народних. І ми почали з власних
наших товаришів, в переконанні, що таким чином примусимо також і "Бунд"
до заняття виразного оппозіційного становища відносно "Східно-галицької
жидівської національної ради" — офіціяльного орґану Жидів Західної
України.</p>
<p>Ми зустрінули серед тутешних соціялістів і демократичних елєментів
цілком спріяючу атмосферу. Серед наших товаришів найшлись навіть такі,
які в час листопадового перевороту робили спроби орґанізації жидівських
військових частин, для боротьби на боці Українців.</p>
<p>Вже 23 березня "Західно-Українській Секретаріят Жидівської
Соціял-Демократичної Робітничої Партії "Поалей-Ціон" оголосив відповідну
деклярацію, де заявлялось, що секретаріят стоїть на ґрунті "вільної,
незалежної, соборної Української Народньої Республики і буде
підтримувати всі спроби її відбудови, закріплення і досягнення її
самостійности в етноґрафичних кордонах".</p>
<p>Це був отвертий розрив з позіцією нейтралітету жидівської Ради.</p>
<p>"Бунд" скоро після того оголосив в тому ж дусі відповідну заяву на селянсько-робітничому з'їзді, що відбувався тут незабаром.</p>
<p>В цей самий час приступила чергова сесія Української Національної
Ради до обговорювання проєкту виборчого закону до Сойму і жидівське
населення стояло перед небезпекою обмеження його політичних прав, яко
льоґичного висновку відмови від виконання першого громадянського
обов’язку — захищати державні кордони від нападу завойовників.</p>
<p>В наслідок всих цих обставин мусіла жидівська Рада почати ревізію свого становища.</p>
<p>Почались переговори з Правительством в справі зафіксовання обіцянки
Національної Ради що до жидівських національних прав. Говорять про
установлення спеціяльного орґану для жидівських справ з правами
віце-міністра, чи там помішника державного секретаря.</p>
<p>Словом, ми тут на дорозі до нових взаємовідносин...</p>
<p>***</p>
<p>Вже скілька днів лист цей лежить недокінчений, бо я все чекаю оказії, щоб відправити його на Україну.</p>
<p>А за цей час зайшла велика зміна.</p>
<p>Сюди приїхали представники нового надніпрянського уряду. Він дійсно
соціялістичний, складається виключно із соціял-демократів і
соціялістів-революціонерів. Привезли і деклярацію уряду. Там відносно
жидівських погромів новий, досить ясний і твердий тон.</p>
<p>"Народне Правительство", читаємо ми там, "всіма силами буде боротися
зі всякими порушеннями спокою і ладу і винних у цьому розбійників,
хуліганів, погромщиків і инших злочинців безпощадно каратиме судом
народньої совісти."</p>
<p>"З окрема Правительство не допустить погромів над єврейським
населенням України і рішуче буде боротися з цим ганебним і
протидержавним явищем, яке принижує український народ в очах культурних
націй всього світа. Правительство У.Н.Р. певно в тім, що український
нарід, який сам пережив довгі роки національного поневолення і, оцінивши
національну волю, перший оголосив національно-персональну автономію для
оборони прав національних меншостей України, допоможе урядові в коріні
знищити погромні вчинки темних елєментів."</p>
<p>В справі аґрарній і робітничій деклярація стоїть на виразній
демократичній плятформі, підтверджує повностю закон Директорії про
землю, висловлює намір працювати в контакті з професійними союзами
робітництва, забезпечуючи їм повну волю профессійного руху. Деклярація
стверджує стремління нового уряду до збудовання демократичної
республики, в той же час прикликує до життя трудові ради для контролю за
діяльностю орґанів адміністративних і місцевих самоврядовань.</p>
<p>Таким чином, деклярація ця майже цілковито рве з радянсько-трудовими плянами Директорії Київського періоду.</p>
<p>Під запитанням залишається, на жаль, будуча практика. Чи зможе уряд
також порвати остаточно з жахливою практикою Директорії Київського
періоду i за час кабінету Остапенко? Чи зможе він дійсно побороти
погроми і погромні настрої розбитої недісціплінованої,
нереорґанізованної, отаманією керуємої армії? Чи зуміє він стати дійсним
осередком влади і побороти персональну політику окремих осіб, отаманів і
членів Директорії? Чи піде новий кабінет по шляху шукання миру з
большевиками і тими українськими колами, що до них приєднались?</p>
<p>На ці питання, на жаль, не можуть дати повної відповіді а ні прибувші
з Рівного представники нового Уряду, а ні ті міністри з Галичан, що
відціля мають незабаром виїхати до Рівного.</p>
<p>Вони готові це перевести, я вірю їх щирому бажанню в тому, але чи не
будуть вони також безсильні, яко в свій час кабінет Чеховського? Цього
вони й самі не знають.</p>
<p>Тому, коли Ревуцькому і мені запропонували приняти участь в роботі
нового Уряду на відповідальних посадах товаришів міністрів господарства і
праці, ми при всій нашій симпатії до тої частини української
інтелліґенції, що взяла на свої плечі страшний в сучасний мент тягар
влади, мусіли відмовитися.</p>
<p>Ревуцький виїзжає за кордон, а я згодився заняти техничну посаду в
міністерстві праці і поїхати до Рівного. Я знаю, що наша відмова від
співучасти в правительстві правильна і відповідає думці більшости
жидівської демократії в сучасний мент, але залишатись за кордоном,
далеко від інтересів і потреб жидівського населення України, на мій
погляд, не можна.</p>
<p>Кожний жидівський соціяліст і представник свого народу не має права
залишатися о бік, а мусить йти в саме це українське-жидівське пекло, не
залишати народ на поталу сумнівних друзів чи безсумнівних ворогів, а на
місцях, своєю роботою і авторітетом перестерігати від перших і
поборювати других.</p>
<p>Отже за пару днів виїзжаю разом з цілою ґрупою українських діячів на Україну.</p>
<p>Почуваю, що в моїй політичній роботі відкривається цілком нова сторінка.</p>
<p>Лист цей везу з собою і вже з Рівного відправлю його до тебе. Всього кращого, мій дорогий друже.</p>
<p><b>Твій С.</b></p>
<p><b><i>М. Станіславів, квітень 1919 р.</i></b></p>
<p><i>[Воля, 20.11.1920]</i></p>
<p>___________</p>
<p><b>Лист шостий</b></p>
<p><b>Психольоґія погромного антісемітизму.</b></p>
<p>Дорогий друже!</p>
<p>Я знову на Вкраїні. Наш потяг вже скілька днів стоїть на ст. Чорний
Остров. Хай назва тебе не лякає. Це проста маленька стація і жидівське
містечко недалеко від Проскуріва.</p>
<p>Проскурів занятий українським військом і... погрому при цьому не
було. Заняв його запоріжській корпус, на чолі котрого стоїть полковник
Сальський. Людина серіозна і европейська. Знову підтверджується те, що я
завше говорив: погроми робить не український народ, а злочинці-отамани,
команданти офіцерня і вся та сволота, що охоче завше приєднується до
партизанщини й інсурґенщини і використовує їх для своїх темних цілей.</p>
<p>В запоріжському корпусі є частини погромні, що мають навіть таку
"славу" з часів відступу, і всеж було досить рішучої антіпогромної волі
полковника Сальського, щоб Проскурів на цей раз минула чаша сія.</p>
<p>А боялись там вступу Українців страшно. Большевики чудово використали
перший погром. Жидівська молодь з кол ворожих цілком большевикам, як
сіоністи, наприклад, охоче поповняли собою большевицькі частини, що
захищали Проскурів. Бо для них це була національна самооборона: вони
йшли не во імя соціялізму, чи наневисти до України, а для захисту своїх
батьків і жінок, своїх сестер і дітей від різні, від сорому, від ґвалту.</p>
<p>Большевики при цьому, згідно методу, що на війні всі засоби добрі,
пішли на страшну провокацію: вони згодились на окремі жидівські загони,
щоб цим підкреслити характер самооборони цих частин і тим заохочувати
Жидів до вступу в червону армію. Впрочім, тих, що не йшли добровільно,
вони мобілізували примусом, хапаючи без розбору всіх, а особливо й
головне Жидів.</p>
<p>Ці окремі жидівські загони, які, між иншим, бються на фронті найбільш
уперто, як і слідує чекати від національної самооборони, — що добре і
разрахували наші "національні захисники" — большевики, викликають
страшне обурення в українських козаках проти Жидів взагалі і можуть
привести до нового погромного вибуху.</p>
<p>Чи багато треба, щоб викликати готовість активного антісемітизму і погромної росправи в солдатській українській масі?</p>
<p>Що уявляє собою пересічний козак?</p>
<p>Це селянин, що лише скілька десятків років тому визволився з під
кріпацтва, де віками набіралась в ньому, його батьків і дідів, енерґія
вибуху проти панів і всих тих, хто коло пана стоїть і пана підтримує.</p>
<p>Цим паном був на селі Поляк, а в місті — Росіянин, бюрократ і
поліцай, а посередником, маклєром і пильним прислужником їх, а особливо
першого був Жид-арендарь, шинкарь, прикажчик, маклєр і лихварь.</p>
<p>Оскільки цього козака національно вже роз’аґітовано, він знає трохи з
українського історичного минулого — про козачі повстання проти
панів-Ляхів і в звязку з цим про різні Жидів по містах і містечках, що
робилися в час Хмельниччини, Гайдамаччини, Ґонти.</p>
<p>Робилися на тих самих теренах, де він зараз б'ється, навіть у тих
самих містах і містечках, де він зустрічається з большевицькими
жидівськими загонами.</p>
<p>А що дала цьому козаку і селянинові недавня минула російська царська практика?</p>
<p>Чи не підштовхували десятками років царські аґенти цього селянина
проти "революціонерів" — Жидів, чи не використали його для своїх
царських погромів, щоб тим відвести його думки в зовсім инше русло, щоб
накипівший в ньому гнів і енерґію проти поміщика розрядити на
містечковому Жиді?</p>
<p>Чи не була Україна, в наслідок поборювання російською владою
національного руху і національної культури найбільш темною й реакційною
частиною Росії, що ще перед самою революцією тих знаменитих правих
депутатів селян, "панських мужичків", обірала в Державну Російську Думу,
цих сервілістичних Андрійчуків, яких так уміло вів за ніс в тій Думі
подільський чи волинський реакціонер — поміщик проти інтересів селян,
проти інтересів українського народу?</p>
<p>А як мусіло вплинути на цих козаків, що перебували весь час великої
війни на західньому і південно-західньому фронтах, та погромна і
протижидівська аґітація, якою весь час війни годувала російська і
польська офіцерня бідних темних російських й українських селян-солдатів
на фронті, при усердній допомозі пльоток і брехні про "золото в гробах",
що Жиди перевозять до Німців, про стрілянину в військові частини з
жидівських хат, про вбивства ранених Жидами, про жидівській шпіонах і
т. д. Як раз ті самі пльотки, які чорна сотня, що втерлась в військо і в
урядові українські кола, яко щирі, найщиріші "самостійники" і
народники, навіть яко "соціялісти", — пускає в оборот зараз проти
українського жидівства.</p>
<p>А як має вплинути на українських селян поява в їх селах большевицьких
реквізіційних загонів на чолі з комісарчиками з містечкової жидівської
молоді, чи "комісародержавіє" знову з великою участю жидівських
півінтеліґентів, тих Жидів, яких він ніколи при владі до того не бачив і
це рахував завше за природне, і тих, з батьками котрих він завше
гендлював — і раптом той Жид — командує. Командує від імені ненависних
чужинців, що грабують, реквірують його хліб, його добро.</p>
<p>А ще поводження наших деклясованих інтеліґентів, що раптом
запанували, теж напевно досить нахабне. Цього вже не уникнеш, коли "з
Івана пан"...</p>
<p>А з другого боку, ми же добре це раз за час нашої голусної*) історії
відчували на своїх потилицях наслідки перебування слабих меншостей серед
культурно нерозвинених більшостей чужих народностей.</p>
<p>Бо така вже доля слабшого, що його бють і переможець і переможені,
раз він попався під руки. А як нам не попадаться, коли війна —
міжнаціональна і громадянська крівава боротьба, йде на тих теренах, де
всі міста й містечка — жидівські.</p><p>Разом з тим помститься на нас наш соціяльний склад, ті міжумочні
антісоціяльні заняття богатьох жидівських кол і славнозвістна жидівська
національна "кругова порука".</p>
<p>Чи хочемо того, чи не хочемо, а ми не можемо позбавитися чи виключити
за межі свого народу, скажемо, тих жидівських панських прикажчиків, що
за часи гетьманства по дорученю панів-поміщиків в супроводі австрійських
салдат, чи карного поліційного загону, вибивали з селян контрібуцію. Я
сам особисто знаю такого Жида, навіть націоналістично і сіоністські
настроєнного, який... обурений на Українців за погроми.</p>
<p>Ніякий другий нарід такими елєментами не турбувався би, бо у всіх є
кляси експльоатуючі і експльоатовані, заняття чисті і брудні,
продуктивні і антісоціяльні.</p>
<p>Не те з нами. Ми відповідаємо за ті, чи антісоціяльні елєменти, чи
занадто революційні, яких, може, у нас більше чим у других, за них ми
відповідаємо колєґіяльно, цілим колективом, цілого нацією.</p>
<p>Бо для тих темних мас, поміж котрими ми мешкаємо, ми не є робітники,
чи пани, не ремісники чи крамарі, не чесні чи злодії не гарні чи
препогані, не добрі чи злі, не соціялісти чи реакціонери — а лише Жиди.</p>
<p>Для них, і навіть для нежидівської, інтеліґенції не буває, щоби те чи
друге, добре чи зле, зробив NN, чи купець, чи пролєтарій, чи чоловік,
чи жінка — ні: все це зробив Жид чи Жидівка, Бронштейн або Ротшільд.</p>
<p>А тому так тяжко боротися з погромними настроями серед війська. Тут
не досить аґітації з боку культурних українських елєментів. Тут потрібна
пропаґанда фактами, самим життям, а не лише словом, чи друком.</p>
<p>І поки українські козаки й національні народні кола, всі ці члени
селянських спілок, "Просвіт" по селах і містечках, та маса, що на неї
спірається українська інтеліґенція, не зустрінуться в роботі зі
співучастю Жидів, не зустрінуться на практиці з симпатією жидівських
партій і активних кол до українського відродження — важко буде побороти
історичне, антісемітизмом вигодоване, недовірря до нас.</p>
<p>Це завдання мусимо ми, жидівські соціялісти, взяти на свої плечі.</p>
<p>Обставини так склалися, що наша участь в повстанні проти гетьмана не
дала бажаних наслідків, бо взагалі ціла справа повстання була знівечена
недорослою до поставлених революцією завдань — Директорією.</p>
<p>В останні часи ведеться з боку уряду і соціялістичних партій, а
особливо соціял-демократичної, вперта пропаґандова робота у війську
проти погромів.</p>
<p>Але треба лише такій військовій частині зустрінуться в бою з окремим
жидівським "большевицьким" загоном, щоб вся попередня протипогромна
аґітація дурно загинула.</p>
<p>Коли жидівські громадські кола по той бік фронту не зрозуміють цього
страшного провокаційного змісту большевицької забави в "національні"
війська, то жидівське населення знову стане перед погромною хвилею,
подібною торішній, хоч і правительство і головні українські військові
чинники вже дійшли до переконання, що погромні настрої необхідно
остаточно побороти, що инакше не збудується українська держава.</p>
<p>Скілька енерґії і боротьби покладено було з боку міністра по
жидівських справах Красного, мене і частини українських
соціялдемократів, щоб запанувала в українських керуючих колах думка, що
погромам треба і можно покласти кінець.</p>
<p>Але мені здається, що справа вже приходить потрохи до такого стану,
коли головна військова команда, а особливо Головний Отаман Петлюра, буде
дійсно військовою владою, від котрої має залежати поводження нижчих
командирів з армії, а не навпаки. До цього часу панувала безмежно
отаманія в ріжноманітних її формаціях. Кожна окрема частина мала свою
політику, свої пляни, свої методи війни. І всі в цілому, за виключенням
Січовиків, були погромні, цеб-то й небоєздатні в повному значінню цього
слова.</p>
<p>Ця залежність від настрію салдаччини й отаманщини сприяла тому, що
головна команда не сміла виступити проти погромних настроїв війська, щоб
остаточно, як їй здавалось, не загубити свого авторитету.</p>
<p>Отже на нашій крові і нашій руїні тримався авторитет вищої військової
влади. Явище, з котрим жидівська опінія ніколи не примириться, явище,
яке довго не забудеться і принесе багато шкоди українській державності.</p>
<p>На цій бездіяльності Головної Команди і Петлюри, на цьому пасивному
відношеню до погромів і базуються ті твердження в европейській пресі, що
обвиновачують Петлюру в погромній співучасті.</p>
<p>Ці обвинувачення є безпідставні. Майбутній історик революції, який
захоче обміркувати цю страшну кріваву добу не однобічно, найде безумовно
і оправдуючі мотиви для тієї пасивности українських керманичів.</p>
<p>Він їх буде шукати в їхньому власному національному нещастю того
часу, коли вони майже цілком втратили свою терріторію, коли їх власний
нарід від них одвернувся і єдиною їх надією були рештки їхнього війська.
І вони, може проти волі, з болем і жалем, мусили заплющувати очі перед
неґативними сторінками цієї їх останньої слабкої надії — знову дістатися
на свою, чужинцями окуповану терріторію, знову добути симпатій народніх
верств, знову одержати можливість будувати свою національну
державність...</p>
<p>***</p>
<p>З поверненням війська і правительства на українську терріторію, а
головне, з початком періоду наступу, почувається якесь просвітлення,
ніби то починається видужаннє важко хворого українського національного
орґанізму.</p>
<p>Про події попереднього часу відступу і звязаної з ним безмежної деморалізації — навіть пригадувати тяжко.</p>
<p>Це було щось жахливе...</p>
<p>Були два уґрупування непримиримі, ворожі, взаємно не розуміючі одно одного, поборюючі себе.</p>
<p>Це військове командування і оточення Головного Отамана Петлюри з
одного боку, та кола нового соціялістичного правительства з другого.</p>
<p>На якому боці був сам Петлюра — я не міг би з певністю сказати.
Безумовно ближче до Правительства і особливо до соціял-демократичної
його частини, але одноразово безсильний перед отаманським своєвіллям
другої ґрупи.</p>
<p>Коли я приїхав до Рівного, там панував отаман Оскілко і його
начальник контр-розвідки, Галичанин Шапула. Оскілко зробив невдалу
спробу захопити владу, спіраючись на підлеглі йому частини і партію
"соціялістів" — самостійників. Він мусів тікати, соціялістичне
правителство знову стало при владі. Ця справа перевороту сприяла
зміцненню авторітету Петлюри не лише у війську, але також і в населенню.
І між иншим у соціялістичних не українських, жидівських колах Рівного!</p>
<p>Петлюра поборов реакційну спробу соціялістичного правительства, так
розуміло населення Рівно ці події і співчувало йому і правительству
тоді, коли за пару днів перед тим ставлення до нього байдуже, почасти
ворожо.</p>
<p> </p>
<p>Населення, особливо жидівське і особливо робітники, не так почувало
політичне значіння перемоги правительства, як того факту, що разом з
Оскілком воно позбавилось також від Шапули. Позбавились того, що наводив
жах на всіх своїм "застінком" у ваґонах, своїм елєктричним стільцем для
тортур, на якому він сажав арештованих для досягнення більш "успішних"
результатів допиту... Іменем цього садиста чи божевільного суб'єкта
лякали малих дітей у Рівному. Який ефект міг зробити реферат с.-д.
Безпалка, міністра праці, на робітничому мітинґу, всі гарні його
обіцянки, коли слухачі весь час нервово памятали, що на вокзалі Шапуло
може в цей самий час садовить якого-небудь 16 літнього Жидка —
"комуніста" на елєктричний стілець!</p>
<p> </p>
<p>Але перше травневе свято, влаштоване правительством і центральним
бюро профессійних союзів, вже зробило вражіння, бо це сталося на день
після Оскілківської спроби і втечі Шапула.</p>
<p> </p>
<p>Жидівські партії улаштовали окремий мітінґ, на котрий запросили
українських с.-д. і с.-р., також "незалежника" Ткаченка. Останього
зустрінули і провожали особливо тепло. Я виступив по дорученню місцевої
орґанізації "Поалєй-Ціон" і зустрінув велике співчуття в авдіторії
лозунґом нашої позіції, ще з Винниці, про мир з большевиками.</p>
<p> </p>
<p>Евакувалось Рівно відступаючи вже не перед большевиками, а перед
новим ворогом — Поляками. Так вони нас гнали з Рівного в Радзивилів,
відцілля до Золочева, потім до Тарнопіля. Під цим натиском почала
українська армія наступ на лінію Збруча, а наші валки йшли безпосередньо
за військом, навіть частинно під обстрілом, бо ззаду були Поляки,
спереду большевики.</p>
<p> </p>
<p>Так із Тарнопіля ми виїхали, коли він вже обстрілювався, коли одна
наша валка вже згоріла від обстрілу, а зупинились ми за десять верст від
Волочиська, де йшов ще бій, бо Волочиськ був в руках большевиків!</p>
<p> </p>
<p>Військо знало, що треба йти вперед, і йшло. Так був занятий Проскурів
і відкритий шлях на Кам'янець, куди мало скеруватись правительство,
щоби розпочати свою працю.</p>
<p> </p>
<p>Для характеристики вище окреслених взаємовідносин варта ще уваги,
трагикомична "мобілізація" урядовців до товаришів міністрів включно,
зроблена теж начальником одної із контр-розвідок, мабуть також з породи
Шапулів, сотником К.</p>
<p> </p>
<p>Було це на ст. Богданівка, в Галичині, недалеко від Підволочиська.</p>
<p> </p>
<p>До ваґонів міністерської валки з'явилось скілька озброєних людей на
чолі з К. Всі викликуються з ваґонів і наказується вишикуватись у лаву,
щоби заслухати "наказа" отамана Осецького, яким без відома кабінету
міністрів, без згоди Директорії, у відсутності Головного Отамана,
об'являлась мобілізація всіх без винятку урядовців, окрім лише міністрів
— для поповнення армії та для тилової служби.</p>
<p> </p>
<p>"Ніякі суперечки не допускаються, хто не вийде із ваґонів, буде
розстріляний на місці", так голосно наказує своїм помішникам сотник К.
На заяву керуючого міністерством здоровля, старого лікаря Б., що прем'єр
міністр наказав відкласти мобілізацію, поки Рада міністрів вирішить,
хто має бути звільнений від неї (видко, саме питання про незаконність
цілої акції вони не сміли навіть поставити!), K. погрожуюче приставляє
револьвер до його виска, наказуючи йому замовчати...</p>
<p> </p>
<p>Між иншим і я був так "мобілізований" і якийсь сотник видав мені
звільняючу записку по відомому російському зразку: "Соломону
Ґольдельману дозволяється піти за річами до його ваґону на одну годину.
3. червня 1919 р. Сотник Т. (нерозбірчиво)".</p>
<p> </p>
<p>Я цю записочку заховав для музею по історії української революції.</p>
<p> </p>
<p>У вечір, нежданно для авторів цієї мобілізації, приїхав Петлюра, який
тоді, разом з міністром Безпалком, тільки чудом не попав в полон до
большевиків, про що вже ходили чутки по стації, — і "наказ" Осецького
був скасований.</p>
<p> </p>
<p>Скілька днів після того міністри міняли місця ночівлі, боялись несподіванок, арешту, перевороту...</p>
<p> </p>
<p>Безпалко навіть в одну з таких ночей передав мені деякі свої речі,
гроші і розпорядження відносно його родини на випадок арешту, а може й
смерти.</p>
<p> </p>
<p>Я сам бачив тоді Петлюру, який ніччю обходив і провіряв пости, що охороняли міністерську валку.</p>
<p> </p>
<p>Вже тут, у Чорному Острові, цими днями ліквідована друга
оскілківщина. Зробив спробу захопити командування отаман Балбачан. Той
самий, що так "успішно" сприяв большевицькому наступу, провокуючи своєю
політикою на Лівобережжі Директорію та Україну. Його розстріляно.</p>
<p> </p>
<p>В таких умовах мусить працювати соціялістичний кабінет.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Тяжко сказати, що чекає мене у Кам'янці, куди ми маємо цими днями виїхати.</p>
<p> </p>
<p>Про Кам'янець росповсюджені були ще в Галичині неможливі байки про
тамошні большевицькі насильства над Українцями, при чому цілу вину за ці
вчинки оповідачі приписували Жидам.</p>
<p> </p>
<p>В звязку з Кам'янцем темними елєментами ведеться серед війська
страшна антісемітська погромна аґітація. Безпалко, що повернув цими
днями з того кутку фронту, заявив мені схвильовано, що він не є певний,
чи пройде для Кам'янця спокійно заняття його українськими військами.</p>
<p> </p>
<p>Ти уявляєш собі, як ці вісти впливають на мій настрій, коли мене не
переконаєш, що погромів не можно уникнути, коли я певно знаю, що це не
козацька маса викликає погроми, а проводирі!</p>
<p> </p>
<p>Міжтим, ця ідеольоґія неминучости погромів, яка основується на тому,
що ціла антібольшевицька пропаґанда і повстанчий рух ведеться під
льозунґом: "бий Жидів і комісарів", — безумовно в значній мірі штучна,
нещира, є плодом політики, а не навпаки.</p>
<p> </p>
<p>До нашої валки досить часто прибувають представники окремих
повстанчеських ґруп. Цими днями прибули три представники подільської
ґрупи, що оперує біля Кам'янця. Всі три антисеміти і потенціяльні
погромщики. І одночасно вони заявляють, що вони "соціялісти" і навіть
ліві, два "боротьбісти", а один "незалежний с.-д.".</p>
<p> </p>
<p>Мушу з жалем констатувати, що здебільша тутешні с.-р., міністри й
лідери, чи то підпали під ту ідеольоґію, яка принціпово — неминуче
звязує боротьбу з большевизмом — із жидівськими погромами, чи то
осліплені своїм шовинізмом, готові навіть погромний настрій селянства
використати для національного руху.</p>
<p> </p>
<p>Чи воно так, чи инакше, але я не можу залишитися байдужим до цієї дійсно цікавої крівавої ідеольоґії.</p>
<p> </p>
<p>Я рекомендував міністрові жидівських справ Красному отверто й прямо
підняти цю справу на Раді міністрів і поставить при цьому всі крапки над
і.</p>
<p> </p>
<p>В кожному разі поки с.-д. ще не захворіли на оцю заразу — треба відразу припинити можливість її поширення.</p>
<p> </p>
<p>Я з свого боку мусів взятися за "просвітню" роботу серед лідерів і міністрів українського революційного соціялізму.</p>
<p> </p>
<p>Завтра виїзжаємо до Кам'янця. Починається нова доба української державности.</p>
<p> </p>
<p>Уряд і українська державність одержує цим нагоду виявити, якими мають
бути постійні його відносини до населення, до головних соціяльних
питань, до національних взаємовідносин, а до жидівського населення
особливо.</p>
<p> </p>
<p>Провідня роля в правительстві належить соціялдемократам. В справі
відносин до Жидів — це елємент певний, з яким можно буде працювати. Так
само, як частина ес-ерів, як пр. Одрина.</p>
<p> </p>
<p>Отже, з цього боку перспективи є оптимістичні.</p>
<p> </p>
<p>Але в значній мірі майбутнє нової доби залежить поки що не від
правительства, а від Петлюри, його невдалого оточення і команди армії.</p>
<p> </p>
<p>Як взаємовідносини всіх цих кол вплинуть на ближчу дійсність — годі наперед сказати.</p>
<p> </p>
<p>З Кам'янця напишу докладно про все.</p>
<p> </p>
<p><b>Всього кращаго. Твій С.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>Ст. Чорний Остров, червень 1919.</i></b></p>
<p> </p>
<p><i>*) "Голусом" називається по жидівські період перебування
жидівського народу поза межами Палестини, після вигнання їх відтіля
Римлянами.</i></p>
<p> </p>
<p><i>[Воля, 27.11.1920]</i></p>
<p> </p>
<p>___________</p>
<p> </p>
<p><b>Лист сьомий</b></p>
<p><b>На шляху до порозуміння.</b></p>
<p> </p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p> </p>
<p>Твій лист, адресований до Станиславова, одержав лише цими днями у Камянці.</p>
<p> </p>
<p>Вістка, одержана тобою від наших товаришів про те, ніби
Всеукраїнський Головний Комітет нашої партії виключив нас двох із партії
за участь у правительстві Директорії, — може й відповідає дійсности.</p>
<p> </p>
<p>Але я числю, що це не повинно тебе хвилювати. Видко у Вас за кордоном
не розуміють тих нових партійних "большевицьких" методів чистки,
партії, а може й не знають про них.</p>
<p> </p>
<p>Тут, в нашій організації, яка була під большевицькою владою до
початку червня, також у Проскурові, ніяких відомостей про це виключення
не одержано.</p>
<p> </p>
<p>На конференції нашої партії у Київі в березні — це питання навіть і не піднімалось.</p>
<p> </p>
<p>Але з листа, якого я одержав від своєї дружини з Винниці, видко, що
справа ця стояла на черзі і досить палко обговорювалась в жидівській
комуністичній пресі, особливо в органі Рафеса.</p>
<p> </p>
<p>Власне, нашим товаришам ставилось умовою визнання їх "прихильною" до
влади партією — виключення нас, відмова від Ревуцького і Гольдельмана.</p>
<p> </p>
<p>Наші товариші всіма силами ухилялися від цього, але я думаю, що в
решті-решт вони це зроблять: не стане мужности відмовитись виконати цю
умову Рафеса і тим мовчки ствердити той факт, що Головний Комітет в
січні уповноважив нас вступити до правительства Чеховського, визнати, що
ми цілком дисціпліновано виконали постанову партійної наради спочатку
лютого, коли подалися до демісії...</p>
<p> </p>
<p>Але, що все це не має ніякого значіння, ти можеш зобачити зі слідуючого документу.</p>
<p> </p>
<p>Коли я прибув в Камянець і почав тут свою політичну працю з активної
рішучої аґітації проти продовжуючихся погромних, правда слабіших,
вчинків, підпіраючи одноразово українських соціялістів в їх боротьбі з
атаманщиною і внутрішньою реакцією, то сіоністи й большевики (цікавий
аліянс!), щоби збити з пантелику і українські і жидівські демократичні
кола, почали ширити чутку про моє виключення із партії.</p>
<p> </p>
<p>Я звернувся тоді до місцевого комітету нашої партії, в складі котрого
є представники і правої і лівої (комуністичної) течії, з заявою, що
прошу мене повідомити офіціяльно, який звязок мають ці чутки з
дійсностю.</p>
<p> </p>
<p>Їхню відповідь я привожу тобі цілком, бо вона дуже характерна:</p>
<p> </p>
<p>"Поважаний товаришу С. Гольдельман!</p>
<p> </p>
<p>На Ваш запит до нас з приводу чуток, що Ви і т. Ревуцький виключені
із партії, числимо ми своїм обов'язком відповісти Вам слідуюче:</p>
<p> </p>
<p>1) Ані на нашій партійній нараді, ані на конференції нашої партії
питання про виключення Вас і т. Ревуцького навіть не було поставлено;</p>
<p> </p>
<p>2) До сьогодняшнього дня наша орґанізація, ані з циркулярів Головного
Комітету, ані з партійної преси нічого з приводу цього не знає, що дає
нам повне право рахувати, що всі чутки з приводу цього не мають під
собою підстав;</p>
<p> </p>
<p>3) Заслухавши Ваш звіт про Вашу діяльність за цілий час, ми не найшли
в ній нічого такого, що суперечило би тактиці нашої партії, чи
партійній дисціпліні;</p>
<p> </p>
<p>4) Ваш офіціяльний виступ від імени нашого і всіх соціялістичних
партій Кам'янця показує ясно як наше відношення до Вас, так і других
соціялістичних партій, як також наше цілковите довірря і задоволення
Вашою діяльністю.</p>
<p> </p>
<p>Підписані всі шість членів комітету, в тому числі і комуніст N*).</p>
<p> </p>
<p>Отже, товаришу, чи ми виключені, чи ні, ми можемо бути абсолютно
спокійні: при перших життьових взаєминах з нашими робітниками — їхнє
довірря буде на нашому боці.</p>
<p> </p>
<p>Ти пишеш, що досвід нашої невдалої участи в невдалому правительстві
Чеховського мусить нас навчити, то на далі не можно прийняти участи
навіть у соціялістичному правительстві, але окремо від инших жидівських
соціялістів.</p>
<p> </p>
<p>По-перше ти же знаєш, що "инші жидівські соціялісти" не пішли в
правительство в січні тільки тому, що портфель міністра жидівських справ
вже був переданий нашій партії; ти напевно не забув ще, як делєґація
"об'єднаної жидівської соціялістичної партії" явилась до премєра
Чеховського за скілька хвилин після того, як ти вже був призначений.
Тобі же відомо, для чого вони явились до Чеховського...</p>
<p> </p>
<p>Далі, що маємо робити, коли инші соціялістичні партії признають
необхідність активної підтримки сучасного соціялістичного кабінету?</p>
<p> </p>
<p>Зараз справи так далеко ще не пішли. Поки справа поборювання погромів
не буде поставлена на твердий шлях, ніхто з жидівських соціялістів в
правительство не піде, але як це буде досягнено, то чи ми маємо
залишитися на боці, байдуже приглядатися, як маленька купка українських
соціялістів із сил вибивається, щоби встановити лад в країні, щоби
побороти отаманщину й комісарщину, щоби перемогти персональну політику
окремих членів директорії, збудувати армію, здатну протистати навалі
Денікінщини, яка зараз погрожує існуванню України, щоби, одним словом,
досягти того демократичного режіму, який ми, жидівські соціялдемократи,
не комуністи, числимо за чергову необхідність, як шлях до спасіння
соціяльних і національних здобутків революції на Україні?</p>
<p> </p>
<p>Ми зараз в стадії переговорів з українськими соціялдемократами. Ми
рахуємо, в звязку з нашою участю в правительстві і його активною
підтримкою, необхідним переведення в життя деяких мір, а саме: фактичний
перехід цілої влади до кабінету, з залишенням за директорією лише
репрезентацію Республіки; перехід керовництва повстанцями до реґулярної
армії, без чого ніколи не припиняться погроми; послідовна робітнича
політика, особливо соціяльне забезпечення "большевицького" зразку;
лєґалізація рад робітничих депутатів, як представничих клясових орґанів
пролєтаріяту; обов'язкова участь в кабінеті представників обох
жидівських соціялістичних партій (Бунд, Поалєй-Ціон), без чого не можна
відповідати за політику правительства; призначення тов. міністрів в
міністерстві народнього господарства, внутр. справ, фінансів і праці з
жидівських кол; призначення других помішників при губерніяльних і
повітових комісарах з місцевих жидівських діячів для нормалізування
стосунків з мійським населенням; призначення при державних армейських
інспекторах помішників-Жидів для зносин між військом на фронті та мирним
жидівським населенням.</p>
<p> </p>
<p>Під переведенням в життя цієї проґрами ми розуміємо — здійснення
пляномірне й трівале, при нашій допомозі, нашій активній співучасті.</p>
<p> </p>
<p>Бо взагалі українські соціялісти цілком справедливо ставлять справу
перемоги демократії, перемоги над погромними настроями, в залежність від
участи жидівської інтеліґенції в роботі правительства в центрі і на
місцях.</p>
<p> </p>
<p>Ви від нас не вимагайте, кажуть вони, попереднього переведення таких
порядків, які можуть бути заведені лише напруженням спільних сил всієї
демократії. Ми лише можемо взяти на себе поставити ваші вимоги на чергу
дня задля виконання, але за їх здійснення і за наслідки маєте
відповідати разом з нами.</p>
<p> </p>
<p>Що міг би ти на це відповісти, звичайно — не сидючи в Берліні, а тут в Камінці, на Вкраїні ?</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Коли я приїхав в Кам'янець, 14 червня, мені не гадалось навіть, що за
два місяці дійдемо до такого стану, що справа участи жидівських
соціялістів в правительстві буде вже лише питанням тих чи инших умов.</p>
<p> </p>
<p>Тоді становище було таке, що не вірилось, що у правительства хватить
сили й мужности рішуче взятися за поборення темних сил, які вчепились в
тіло України і рвали його на шматки, виставляючи цю свою діяльність, як
єдину можливу, необхідну й патріотичну. Якийсь отаманчик Ш. поставив
патрулі на шляхах, що ведуть в Кам'янець, хапав і розстрілював несчасну
жидівську молодь, що втікла разом з большевиками перед небезпекою
погрому, якого всі чекали, як щось неминуюче, а за скілька днів,
заспокоївшись, поверталась потроху до Кам'янця.</p>
<p> </p>
<p>Оскільки в цілій окрузі була певність, погрому в Кам'янці — видко зі
слідуючого. Якийсь провокатор-большевик прибіг до містечка Міньківці й
оповідав там переляканим мешканцям, що власними очима бачив, як Українці
вирізали всіх Жидів у Кам'янці, а тут же приїхав дійсний кам'янчанин і
зі здивуванням слухав, як люде брешуть**).</p>
<p> </p>
<p>В Кам'янці дійсно погром був, але зроблений майже виключно місцевим
христіянським міщанством, головно російським і польським населенням
передмість. Погром був по старому, царському чорносотенному рецепту.
Поодинокі вбивства з боку козаків були лише в мент захоплення міста, а
тут-же місцеві чорносотенці, користуючись страшним переляком жидівського
населення, підготовленого попередньою аґітацією що до можливости
повальної різні, почистили жидівські помешкання, не зустрічаючи навіть
протесту грабованих.</p>
<p> </p>
<p>Правда, треба замітити, що місцева українська інтеліґенція, як
університет, Просвіта, український клюб, земці, — перевела енерґійну
антипогромну роботу.</p>
<p> </p>
<p>На настрій жидівського населення вплинули не так цей добросусідський
грабіж, як розстріли мнимих "большевиків" тим отаманчиком, який числив
за більш зручне для себе "війну" з неозброєними втікачами, ніж справжню
бійку на фронті, зі справжніми большевиками.</p>
<p> </p>
<p>Треба признати, що правительство з менту свого прибуття до Кам'янця
14-го червня зразу почало енерґійні заходи для заспокоіння населення і
припинення тих безчинств.</p>
<p> </p>
<p>Але годі було жадати від населення, щоби воно розбиралось в подіях і
зуміло відокремити того бандіта-отамана від соціялістичного уряду.</p>
<p> </p>
<p>Тимчасом, громадські кола мусіли почати роспізнавати, хто ворог, а
хто ні. Бо тут почалась робота по будові держави і жидівська
суспільність не могла залишитися збоку. Тим більш, що за два місяці
панування большевицької сістеми, воно встигло ознайомитися з тими
наслідками, які та сістема несе жидівській господарці і жидівському
істнуванню на Вкраїні.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Ти добре знаєш, що я ніколи не рахувався у своїй політиці ані з
теоретичними традиційними доґмами, якими вони не були би всі
авторитетними, ані з хвилевими масовими настроями.</p>
<p> </p>
<p>Лише живі, реальні інтереси жидівської людности, наших трудових
верств, моє національне почуття і свідомість соціяліста кермували моєю
поведінкою і тактикою за цілий час революції.</p>
<p> </p>
<p>Це диктувало мені визнавати за добре лише те, що находиться в згоді з
дальнішим істнуванням жидівського народу, яко національно-окремого,
маючого далі розвинутися і кріпнути, орґанізму.</p>
<p> </p>
<p>Реальні інтереси працюючих мас жидівства диктували мені орієнтувати
жидівську політику лише на ті явища суспільного життя сумежних народів,
які не суперечили в корні, в основі, оцим інтересам; які не погрожували
принести своїм розвитком руїну і знищення жидівській людності.</p>
<p> </p>
<p>Соціялізм завше був для мене рухом, що стремить до знищення всякого
визиску, як клясового, так і національного. Тому ніколи не міг би я
примиритися з такою ідеольоґією соціялізму, що має на шляху свого
досягнення принести жидівському народові неминуючу національну смерть, а
в процесі боротьби ще безмежний жах і економичну руїну міліонам одиниць
жидівської людности.</p>
<p> </p>
<p>Я мав також орієнтуватися на ті суспільні рухи людства, що мусять
перемогти, а одноразово з тим годитися лише з такими шляхами тих рухів,
що не шкодять мойому народові.</p>
<p> </p>
<p>Відціля моя орієнтація на відродження українського народу. Як би я не
вірив в неминучість цього відродження, яке в наші часи можливе лише й
одиноко в державних формах, я не міг би вірити також в відродження
жидівського народу, не повинен би бути жидівським соціялдемократом і
сіоністом, не смів би бути "Поалєй-Ціон", а повинен був би перейти до
соціялістичного руху котрогобудь сумежного твердо істнуючого народу,
мусив би бути асімілятором.</p>
<p> </p>
<p>Большевизм в його російських формах примусової асіміляції инших
народів в імя омосковленного інтернаціоналізму, большевизм з його
примусом із гори в двадцять чотирі години насадженим "соціялістичним"
устроєм мусить зруйнувати жидівську господарку. Бо коли декрети про
націоналізацію промисловости і торгу відносяться до великих підприємств,
то останні ще проістнують деякий час і після переведення большевицького
соціялізму, але дрібні жидівські майстерні і крамниці не піддаються
такій націоналізації, вони мусять зачинятись, бо годі державі управитись
з десятками тисяч таких "підприємств".</p>
<p> </p>
<p>А що мають робити ці "підприємці" і їх робітники, яких в кожному
підприємстві було від 1 до 5, а разом сотки тисяч? Вони залишаються без
хліба, бо й великі фабрики здебільша скоротили, в наслідок війни,
революції і большевицького панування, свої штати, або позачинялись. А
жидівські робітники, крім того, як тобі, жидівському соціялістові, добре
відомо, взагалі ніколи не зможуть до тих фабрик попасти і там
закріпитися.</p>
<p> </p>
<p>Большевизм, націоналізуючи торг, викидає на вулицю, на голодну смерть
сотки тисяч жидівських посередників, торговців, наших "повітрових"
людей, і нічого не дає їм взамін. Лише каже: соціяльна революція вимагає
жертв... Чому же ми, Жиди, маємо найбільше, головно, майже виключно, ті
жертви приносити?</p>
<p> </p>
<p>З цим я не можу і не хочу примиритися.</p>
<p> </p>
<p>Большевизм пропонує неминучість громадянської війни і террору,
пролиття крови на шляху до соціялізму, як одиноко можливий метод
соціяльної революції.</p>
<p> </p>
<p>Але на Вкраїні у Польщі, у Литві громадянська війна мусить прийняти
форми міжнаціональної війни, мусить викликати до життя найстрашніші
звіринні інстінкти людей, а особливо же в малокультурних масах мусить
викликати антісемітизм в страшних формах, мусить привести до погромів,
до фізичного знищення жидівського населення, до повальних грабунків, до
економичної руїни жидівських міст і містечок.</p>
<p> </p>
<p>На Україні, де населення міста і села ріжні і національно і
соціяльно, така форма соціяльної революції, яку програмово переводять
російські комуністи, мусить привести до повного антаґонізму села й
міста, до повного розриву між ними, фактичного й економичного, цебто
порвати той господарчий контакт між жидівським містом і українським
селом, від якого живуть жидівські маси в місті, цебто знову й знову
позбавити їх шматка хліба. Інтереси реального практичного життя
жидівської людности в сучасному й майбутьому на протязі десятків літ
суперечать катеґорично методам большевизму і є йому природно ворожими.</p>
<p> </p>
<p>А тому, як що є ще в жидівських колах большевицькі симпатії, то вони
хвилеві, викликані нездатністю української інтеліґенції справитися з
завданням їх національної революції, вони — недовговічні.</p>
<p> </p>
<p>І жидівські соціялісти, що повели жидівський пролєтаріят до
большевиків, що піддалися хвилевим настроям робітництва, мають внедовзі
позбавитися зовсім своїх мас; а тоді, або пригадати собі свої попередні
переконання, на яких вони будували всі три партії жидівського
пролєтаріяту до кінця 1918 року, або перейти в ряди загальної руської
комуністичної партії, цебто асімілюватись, цебто, зрадити і національно і
соціяльно своїм масам.</p>
<p> </p>
<p>Це відноситься особливо до наших товаришів, до "Поалєй-Ціон". Вони
там навіть окрему "жидівську комуністичну партію "Поалєй-Ціон" склали,
ці наші товариші на Вкраїні і в Росії!</p>
<p> </p>
<p>Стремлять до "комуністичної" Палестини, а того не помічають, що
московська комуністична економична політика і міжнаціональна війна
зруйнували остаточно господарку більшости жидівського населення Росії та
України і, коли відчиняться кордони, вся оця міліонова маса кинеться до
Палестини, то хоч би там правили навіть наші талановиті свіжеспечені
комуністичні "Поалєй-Ціон" — то справі кольонізації Палестини буде
відразу нанесений такий смертельний удар, що з нею буде остаточно
покінчено. Бо Палестина може зробитися країною нашого національного
майбутнього лише в процесі систематично-орґанізованої еволюційно
переводженої еміґрації і кольонізації.</p>
<p> </p>
<p>А тому, що не наш товариш X., лідер наших сіоністів-комуністів,
керуватиме палестинською кольонізацією, а імперіялістична Анґлія і
сіоністичний конґрес, які, очевидно, в імя інтересів цілої нації не
пустять туди відразу всіх зруйнованих большевицькою політикою і
погромами Жидів України і Росії, то це викличе безумовно таке почуття
зневірря в палестинську справу, що нашим зарвавшимся занадто в ліво
товаришам стане годі вдержати за собою зневірених жидівських
робітників...</p>
<p> </p>
<p>От які перспективи чекають нас на Україні від радянської практики,
міжнаціональної війни і політики наших соціялістичних і комуністичних
партій.</p>
<p> </p>
<p>А як страшно це все ще має скінчитися?</p>
<p> </p>
<p>Що большевикам вдасться залишитися на віки при владі, в це вони, мабуть, особливо міцно ніколи сами не вірили.</p>
<p> </p>
<p>Ти пригадуєш, що в час переговорів про мир з гетьманською Україною (з
реакційною Україною охоче переговорювали, це тільки демократичної вони
не можуть ніяк визнати!) вони обіцяли устами чи Раковського чи
Мануїльського, що коли вони відійдуть від влади, то перше "стукнуть"
дверми так, що ціла Европа здрігнеться.</p>
<p> </p>
<p>Що вони відійдуть — в цьому не може бути сумніву у тих, хто хоча
трохи знає московський нарід і умови приходу большевиків до влади.</p>
<p> </p>
<p>Але для нас, Жидів, головне питання не в відході большевиків, а в тому, хто прийде на їх місце.</p>
<p> </p>
<p>Атмосфера ненависти до большевизму, змішана зі страшним
антисемітизмом, настільки переповнює вже зараз Росію, що коли вона
вибухне, то може не лише большевиків буде за борт викидати, але разом з
ними і соціялістів і навіть демократів взагалі.</p>
<p> </p>
<p>Росії грозить небезпека внутрішньої політичної і реліґійної реакції,
реакції селянських, почасти робітничих мас проти мійської демократичної і
соціялістичної інтеліґенції.</p>
<p> </p>
<p>Зовнішня військова інтервенція, яка погрожує соціяльним здобуткам
селян, як анґлійсько-колчаківська чи французько-денікінська, успіху не
матиме. Але внутрішній вибух завше можливий, особливо у випадку
військових невдач на фронтах і розбиття від того дисціпліни армії.</p>
<p> </p>
<p>Що при такому вибуху буде з жидівським населенням — годі сумніватися.
Жидів чекає загибіль. Цьому навіть ніхто не суперечить, так всі є
переконані в її неминучости.</p>
<p> </p>
<p>Лише відокремлення, своєчасне державне розмежування України від
Росії, при тому у формі народньої, демократичної, нашої кам'янецької,
української республіки, може спасти величезний терен б. Росії від
катастрофи, може врятувати для сорока міліонів людей національні й
політичні здобутки революції, для робітництва певні його соціяльні
завоювання, а чотирьом міліонам Жидів спасти життя, дати можливість
дальнішого економичного і національного істнування й розвитку.</p>
<p> </p>
<p>Спасення революції на Вкраїні — в її відокремленні політичним
кордоном від Москви, в її своєчасній демократизації, замісць сучасної
радянської форми політичного і національного поневолення її народів.</p>
<p> </p>
<p>В Росії спасення є можливе лише через своєчасне признання
большевиками свого безсилля завести соціялізм методом насильства, заклик
до влади всіх соціялістичних кол і перехід до демократії з власної
ініціятиви.</p>
<p> </p>
<p>На жаль, ще не було такої влади, яка сама визнала б свою нездатність...</p>
<p> </p>
<p>Ти розумієш, що всі ці обставини нас женуть в обійми української влади.</p>
<p> </p>
<p>Сюди щоденно приїздять численні делєґації з містечок Поділля і Волині
до жидівського міністерства і комітету допомоги потерпівшим від
погромів.</p>
<p> </p>
<p>До міністерства приїздять головним чином в справі виборів до громад і
орґанізації громадянської праці, а особливо в справі відкриття і
фінансування шкіл. По місцях іде жвава національно-культурна робота, що
була зовсім завмерла під большевиками, після розгону громад і передачі
всіх справ культури "пролєткультам". Ти уявляєш собі ці містечкові
"пролєткульти"!...</p>
<p> </p>
<p>До комітету допомоги, або як його жартуючи звуть "погромного"
комітету, що істнує поки що виключно на асіґновані правительством в
роспорядження жидівського міністерства 20 міліонів гривень, приїздить
чимало, бо ціла терріторія була тереном війни і всі майже містечки
потерпіли або від обстрілу, від пожеж, чи пошестей, або від погромів
українських і большевицьких, чи від грабунків і тутешніх методів
заосмотрення війська.</p>
<p> </p>
<p>Грабіж населення міста спочатку літа переводився головне Українцями,
коли вони відступали та спочатку наступи, пізніше головним чином
большевицькими частинами "богунців" і "таращанців" які довели своє
артистичне уміння обчищати жидівські хати до такого ступіню, до якого
Українці, що головно вбивали і різали (як бачиш у кожного своя
"спеціяльність", свій фах!), ніколи не піднімалися. Одним словом, ріжні
культури!</p>
<p> </p>
<p>В актах комітету маються протоколи засідань і оріґінали заяв цих
містечкових делєґацій, які стверджують, що у більшости "богунців" чи
"таращанців", чи у других грабіжників з большевицької армії, є на руках
клейма "В. K."; що значить: "вічна каторга", — це амністовані
большевиками каторжане і кинуті на боротьбу проти українського
національного руху.</p>
<p> </p>
<p>Кажуть, що Троцький навіть так з приводу цього і висловився: "щож,
проти українських петлюровських бандитів мусимо теж бандитів посилати".</p>
<p> </p>
<p>Ти уявляєш собі, що мало вистояти наше містечкове населення від тих
"антибандитів"! Було багато випадків, доли вони вивозили навіть стару
порохнявілу меблю, вікна і двері, кажучи: "все одно — прийдуть
петлюровці — заберуть; ліпше вже хай большевикам дістанеться..." Так
було пр. в Солодківцях.</p>
<p> </p>
<p>Взагалі в архиві Кам'янецького Комітету будучий дослідувач погромного
періоду української революції найде багато цікавого матеріялу для
характеристики не лише цієї міжнаціональної війни, але також народних
характерів активних і пасивних участників її.</p>
<p> </p>
<p>Ти знаєш нашу народню характерну черту — орієнтуватись по умовах заробітку, по умовах матеріяльного істнування.</p>
<p> </p>
<p>Отже зараз, коли на цьому терені трохи заспокоїлось, коли фронтова
смуга віддалилась, жидівське населення почало економично
пристосовуваться до нових обставин, почало заробляти.</p>
<p> </p>
<p>При всій антіпатії пересічного містечкового Жида до Петлюри, з яким
вони цілковито індентифікують Українську Народню Республіку, як це
роблять селяне, як взагалі майже ціле населення, він приходить все більш
твердо до переконання, що при цьому "петлюрівському" державному устрію
він може жити.</p>
<p> </p>
<p>Бльокаду і відсутність лєґальної можливости одержувати крам і
необхідні населенню та армії речі викоростано жидівським гандлем в
повній мірі. Спеціялісти мені говорили, що через кордони Галичини і
Румунії переправляється полулєґальним жидівським посередництвом на сотки
міліонів річей місячно, навіть на міліярди (рахуючи в українських
карбованцях — звичайно).</p>
<p> </p>
<p>Жидівські ремісники з’орґанізовані керманичами "фолькс-партей" в
продукційні кооперативи, в "артілі", які одержали від інтендатури великі
замовлення для української армії.</p>
<p> </p>
<p>Ця робота жидівських ремісників має таке матеріальне значіння для
армії, що в наказах по армії навіть викоростано для противопогромної
аґітації.</p>
<p> </p>
<p>Мені оповідав тов. Д., що керує справами "погромного" комітету, про
випадок, коли одна мешканка пограничного містечка, що після тамошнього
погрому одержала невеличку допомогу грошима в порядку "негайної помочі",
після декільки місяців, так поправила свої грошеві справи шляхом
прикордонного торгу, що дала приданого своїй дочці скілька сот тисяч
"романовських" рублів, цебто скілька міліонів в українській валюті.</p>
<p> </p>
<p>Що це не випадок, видко навіть при поверховому розгляді життя в більш великих містах.</p>
<p> </p>
<p>Кажу більш великих, бо малі містечка ще находяться в небезпеці, бо
вони незаосмотрені відповідною адміністрацією і охороною. З цими
справами бідна людьми, освітою і досвідом українська інтеліґенція
справитися так швидко не зможе. Це одно із проклять нашого життя...</p>
<p> </p>
<p>Нам, маленькій купці жидівської інтеліґенції, що знайшлася в цій
провінції, приходиться навіть постачати, під відповідними українськими
псевдонімами, аґітаційну літературу в справі боротьби з погромною
ідеольоґією і настроями.</p>
<p> </p>
<p>Між иншим, керуючі кола дуже хотіли би мати товаришем міністра преси й
пропаґанди кого небудь з жидівських журналістів. Але де дістати такого
тут, коли ціла наша інтеліґенція залишилась у Київі чи Одесі, а то, як
сіоністи, виїхала за кордон.</p>
<p> </p>
<p>Та й взагалі серед жидівських соціялістів завше була недостача
інтеліґенції. Допомогти могли би безумовно сіоністи. Але тут вмішується
справа про те, яким колам працювати в жидівському міністерстві, що
находиться в звязку з нашим вічним спором між давньоєврейського і
жидівською народньою мовою.</p>
<p> </p>
<p>Тут в жидівському міністерстві справами освіти керує наш т. Д. Ти
його добре знаєш. Він ще при тобі працював в департаменті освіти. Він
надзвичайно обережно й помірковано вирішає справу мови, щоби, по
можливости, уникнути нагальннх мір. Я цілком одобряю таку його політику.
Я нахожу, що нам треба піти на примирення з сіоністами і особливо з
"Цеіре-Ціон"***) в справі мови, допустивши рівноправність обох наших мов
в школі.</p>
<p> </p>
<p>Але в настроях жидівського населення міст цікава якась його ще
непевність в тому, що українська влада буде вже постійною владою.
Лякаються повернення большевиків і тому прихильні до Денікіна. Населення
міст прагне трівкого порядку і спокою, змучене переворотами і змінами
влади і по інерції чекає від "руської" влади, що панувала тут стало
триста років, цього ладу і спокою. Тим більш, що Денікін замасковується
льозунґами правительства Керенського, установчими зборами і демократією.</p>
<p> </p>
<p>Звичайно, що ці надії мусять закінчитися крахом і зневіррям, коли
жидівські міста близько забачуть чорносотенне російське, наскрізь
антижидівське офіцерство Денікіна.</p>
<p> </p>
<p>Робітники по містах в переважаючій більшости не любили большевиків,
що панували над ними, а не давали влади місцевому робітництву.</p>
<p> </p>
<p>Але робітники з затаєним жалем констатують, що українська влада не
дає робітництву тих соціяльних вигод, якими вони користувались при
большевиках.</p>
<p> </p>
<p>Це особливо відноситься до соціяльної допомоги бідному населенню і до
соціяльного забезпечення на випадок хороби, нещастя і безробіття.</p>
<p> </p>
<p>Треба признати, що у нашого правительства не стає мужности признати,
що в цій сфері большевицьке законодавство дійсно дає робітництву те, що
йому належиться з точки погляду соціялістичної проґрами — мінімум.</p>
<p> </p>
<p>Робітництво в масі байдуже до конечних обіцянок большевиків завести
соціялізм і взагалі в успіх всіх цих гомеричний націоналізацій дрібних
крамарів і "фабрикантів" по жидівських містах і містечках не вірить, але
свої здобутки в галузі щоденного практичного життя воно зрозуміло добре
і від них не відмовиться.</p>
<p> </p>
<p>Як того українські керуючі соціялістичні кола не зрозуміють — вони й
симпатій робітництва не матимуть, а це є, нарівні з жидівською справою,
питанням життя чи смерти в боротьбі за владу у містах.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Важко було працювати при цих умовах. А все ж багато зроблено.</p>
<p> </p>
<p>Я посилаю тобі при цьому де-які відозви, резолюції, статті, заяви, по
яких можно собі скласти загальну картину наших умов, нашої роботи та її
наслідків.</p>
<p> </p>
<p>Ми тут готуємось до партійної краєвої конференції. Скликаємо її на
15 жовтня. Район — ціла терріторія, що находится під владою Української
Народньої Республіки.</p>
<p> </p>
<p>При повній відірваности від Київа, при орієнтації наших товаришів
там, під пресом большевицької диктаторської сістеми, на радянську владу,
— прийдеться нам тут зорґанізуватись окремо. Звичайно, тимчасово, поки
на Україні не запанує одна влада на цілій її етноґрафичній
терріторії. </p>
<p> </p>
<p>"Бунд" вже відбув свою конференцію. Більшістю постановили
підтримувати соціялістичний кабінет. Ту-ж позіцію займають
"Фолькс-партай" і "Цеіре-Ціон".</p>
<p> </p>
<p>Можливо, що нам прийдеться виявити свою позіцію в практичній формі участи в правительстві ще до конференції.</p>
<p> </p>
<p><b>Всього кращого, твій С<i>.</i></b></p>
<p> </p>
<p><b><i>М. Кам'янець, серпень 1920 р.</i></b></p>
<p> </p>
<p><i>*) Не називаю призвищ, щоби не викликати проти них репресій з боку большевицької влади. Автор.</i></p>
<p><i>**) Пізніше я читав в одеській сіоністській часописі "Еврейская
Мисль", як в Кам'янці, при заняттю його Українцями, Жидів масами
топили... в р. Смотрічі, а Винниця була підпалена зо всіх боків і Жидів
кидали у вогонь живими... Адже р. Смотрич переходять завше вбрід...
курі, там навіть кота втопити неможливо; а у Винниці не було погрому
ніколи, за весь час Революції. Такі вони, ці погромні інформатори!
Автор.</i></p>
<p><i>***) Народня сіоністська фракція, складається в більшості з
молоді, має досить багато робітників і соціялістичний колір, особливо у
Польщі. Автор.</i></p>
<p> </p>
<p><i>[Воля, 04.12.1920]</i></p>
<p> </p>
<p>___________</p>
<p> </p>
<p><b>Лист осьмий</b></p>
<p><b>Між большевиками і Денікіним.</b></p>
<p> </p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p> </p>
<p>Сегодня третій день краєвої конференції нашої партії. Звичайно, що
майже всю тяжку роботу докладів по головним питанням і головування на
конференції прийшлось взяти мені на себе; лише почасти допомагає мені
наш працьовитий, симпатичний товариш Д.</p>
<p> </p>
<p>А тут я ще як раз почуваю себе хворим. Боюсь, щоби не лягти на тиф.
Бо пошесть ця лютує тут страшенно, і дістати плямистий чи поворотний тиф
при наших протигіґієничних умовах незвичайно легко. Власне дивно, як я
ще до цього часу не сліг.</p>
<p> </p>
<p>З годину тому я повернув з урочистого засідання конференції,
улаштованої в залі мійської управи з участю инших жидівських
соціялістичних партій, представників центр. комітетів українських
соціял-демократів і соц.-революціонерів, центрального бюра професійних
союзів, представників правительства — міністрів праці і жидівських
справ, Культур — Ліґи та ин.</p>
<p> </p>
<p>Цей українсько-жидівський "парад", до котрого ми тут вже
призвичаїлись, остільки сконтактувались і зблизились жидівська і
українська соціялістична і народня демократія, зробив велике вражіння на
наших провінціяльних делєґатів.</p>
<p> </p>
<p>І дійсно, дивно мав почувати себе наш делєґат з Проскурова, тов. В.,
переживавший лише яких небудь вісім місяців перед тим "петлюрівський"
погром, а зараз на спільнім засіданні з представниками "петлюрівського"
правительства, докладаючий резолюцію жидівської соціял-демократії про
політичний мент, в якій одобрюється і вступ до "петлюрівського" уряду і
підтримка самостійної України.</p>
<p> </p>
<p>Делєґат з Проскурова, цього з 16-го лютого 1919 р. ставшого
історичним міста, що не може до цього часу примиритися з Україною і який
може ще роками не примириться і не забуде своїх півтора-тисяча
зарізаних за одну ніч самосенковським бандами громадян, делєґат цей
приїхав на нашу конференцію в непримиреному опозіційному настрою, але
виїде, як він сам заявив, яко "ґольдельманівець" — так охрестили на
провінції наші товариші політику порозуміння українсько-жидівської
демократії.</p>
<p> </p>
<p>Конференція наша краєва, бо охопила лише ту частину терріторії
України, що находиться під владою Української Народньої Республики, в
сучасний мент лише Поділля, Волинь частину Київщини. Маємо 14 делєґатів
зі всіх більш — менш великих міст. Один комуніст, всі останні — ріжних
відтінків від правих меншивиків, у яких викликає сумнів перша теза нашої
політичної резолюції, що визнає переживаний нами зараз час добою
соціяльної революції, — до лівих інтернаціоналістів, незвичайно
симпатизуючих соціяльним гаслам і політиці большевиків. Але всі рішуче
проти національної антиукраїнської політики московських комуністів на
Україні і всі числять цілком природною для нашої партії підтримку
незалежної української державности, хоча далеко не всі задоволені з
перебування наших товаришів в складі уряду.</p>
<p> </p>
<p>Політична резолюція конференції, яку тобі при цьому листі надсилаю,
відповідає цій ріжнобарвності настроїв серед жидівського робітництва на
Україні в сучасний мент. Я є переконаний, що вона була би личила також
нашим київським товаришам, як би вони опинились тут у нас, або
звільнились від большевицької "батьківської" опіки, під котрою суворо
заборонено мислити згідно власному сумлінню і свому розумінню інтересів
пролєтаріяту.</p>
<p> </p>
<p>Резолюція ця остільки докладна, що по ній легко розібратись в стані річей на Україні в сучасний мент.</p>
<p> </p>
<p>Тобі, що живеш зараз в Европі і приглядаєшся до шляхів західних
соціялістів, буде цілком зрозуміла наша орієнтація на Захід, а не на
Схід. Досвід большевицького господарювання виявив цілком недвозначно, що
завести раптом, шляхом декретів з гори, соціялістичний устрій в нашій
відсталій країні, в умовах повної господарчої руїни при слабому і
неорґанізованому пролєтаріяті — є річ неможлива, поки західна Европа не
примусила нас до того і не допомогла нам в тому, себто поки вона сама не
приступила до перебудови своєї господарки на соціялістичних підставах.</p>
<p> </p>
<p>Хто тут у нас лише хоч троха уважно слідкує за життям країни, мусить
признати, що не пролітаріят є тут центральною, пануючою господарчо,
частиною нашого суспільного життя, не глядячи на перебування влади на
більшій частині української терріторії у большевиків, а селянство є тим
фактором, а головно, збірається ним лише як слід стати і неминуче стане.</p>
<p> </p>
<p>Селянство складає переважаючу більшість продуктивно працюючого
населення України: у нього земля, у нього капітал, оскільки під цим,
окрім землі, розуміти ту безліч грошей в паперових знаках, якими всі
тутешні правительства, а особливо большевики, переповнюють країну і які в
переважаючій більшости понадають до села і там переховуються.</p>
<p> </p>
<p>Промисловості у нас більше не істнує, а поскільки рештки її маються,
вона працює так мляво, що виробництво до смішного мале. Вуголь, залізо і
інш. не добуваються, бо майже всі копальні залиті водою і европейським
інжінєрам та европейським машинам буде у майбутньому роботи в Донецькому
басейні на десять років, щоби знову могла початись нормальна добич
вугля.</p>
<p> </p>
<p>Тому власне не істнує вже більше на Україні також промислового
пролєтаріяту, яко продукційної класи, хоча і маються робітники, що або
пішли на село до хліборобства, або в червону армію — з голоду і примусу,
або тиняються безробітні по містах, і лише в невеликій кількости ще
ходять на свої фабрики, де робота спить, або саботується, бо нема ні
охоти, ні енерґії до праці, ні машин, ні пасів, ні вугля, ні сировини.</p>
<p> </p>
<p>Наслідки цього — політична і соціяльна реакція в поглядах київського
робітництва. Ті самі кола, що були колись червоні (російські
меншовицькі, та большевицькі) зараз жовті: або шовіністично-українські,
або російсько-денікінські. В "Совєти" обірають вони головно
позапартійних, які при першій зміні режіму на право, виявлять повностю
свою жовтість і реакційність.</p>
<p> </p>
<p>Не істнує, звичайно, також і буржуазії, яко класи. Істнують лише і
роблять зовні вражіння, ніби панують — бо лютують — большевицькі
комісаріяти, члени комуністичної партії в кількости сотень тисяч, що
обсадили всі канцелярії так густо, що роботи не хватить і для десятої їх
частини. Це дало в результаті страшну канцелярійну бюрократичну
тяганину, а в звязку з цим повальне хабарництво.</p>
<p> </p>
<p>Мені говорила людина, цілком певна і освічена,
соціял-демократ-меншевик, що працювала в Київі в совітских установах, що
нема відомства, де би не панувала корупція.</p>
<p> </p>
<p>От як іде у нас поволі, але рішуче, в огні повстань, до влади та
кляса, на яку спірається український національний рух — селянство.
Соціал-демократія має рахуватися з цим неминучим фактом і своєчасно
подумати про зближення політики пролєтаріяту до інтересів цієї кляси.
Большевики роблять як раз протилежне. Але треба памятати, що чим лютійше
пробують вони затримати владу в руках невеликих купок полу-інтеліґенції
і шантрапи міст, тим болючійший буде перехід керми до нової влади і тим
страшнійший він буде для Жидів, цього символа людности міст і "козла
отпущенія" большевицького панування на Україні.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>До Вас закордон певно вже дійшли відомосте про погроми Денікіна.
Таких жидівських погромів, з такою кількостю жертв, ще не було ніколи на
світі, не було і на Україні.</p>
<p> </p>
<p>Який це удар для русофільської жидівської інтеліґенції і заможного
жидівського населення міст, що чекало на Денікіна, як на владу порядку,
тверду владу!</p>
<p> </p>
<p>Я мав нагоду бачити одного такого високо-інтеліґентного діяча,
бувшого приват-доцента, служившого яко вчений спеціяліст навіть за часів
царату в одному з міністерств; одноразово не порвавший звязків з
жидівством. Словом людина типа ґрупи Винавера-Слізберґа.</p>
<p> </p>
<p>Нема більше руської інтеліґенції, заявив він мені зворушено, вона
загинула в процесі роскладу Росії. Є цілком деморалізовані,
грабіжницькі, п'яні, одичавші банди в золотих погонах. Не може бути
більш ніяких надій, щоб з цим елєментом, — а другого нема — можна було
ліквідувати большевиків і відбудувати колишню Росію.</p>
<p> </p>
<p>Такий є присуд жидівського інтеліґента, кадета і руського патріота,
після — київського, фастівського і десятків инших погромів денікінської
"добр.-армії".</p>
<p> </p>
<p>На селі Денікін власне не мав ґрунту і до наступу, бо йшов з
панською, поміщицькою реакцією, себто, ніс небезпеку для нової
селянської землі. Зараз він це має вже ніякого ґрунту і в містах, бо
викликав до себе страшну ненависть жидівського населення.</p>
<p> </p>
<p>Кінець його є неминучий, і використають цей кінець большевики, як що
українській владі не вдасться захопити більш значної частини терріторії,
ніж вона займала до тепер, а українським соціялістам — більш значіння в
державі.</p>
<p> </p>
<p>Шлях до того в сучасний мент один, це стратеґічне порозуміння з
большевиками. Воно можливе, бо зацікавлені в ньому також і большевики.
Власно в останні дні на українсько-большевицькому фронті, фактично,
мовчки і встановився такий бездоговорний контакт. Але він міг-би
прийняти більш конкретні форми, коли б українські соціялісти зрозуміли
становище і рішуче негайно, повелиб переговори з Москвою, до яких
початком мало послужити прибуття сюди в ролі "чесного маклєра"
швайцарського комуніста Плятена.</p>
<p> </p>
<p>Між иншим цікавий є погляд Плятена відносно обставин на Радянській
Україні. Питання це було йому поставлено т. Безпалком, в моїй
присутности.</p>
<p> </p>
<p>В Москві, відповів Плятен, зараз такий самий порядок, як скажемо у
Цюріху чи Берні. Комуністична влада там стала вже річчу природною,
сталою, безсумнівною. Вона там иа місці, як своя хатня влада. У Київі
відразу почуваєш, що перед тобою два ріжних табора — влада і населення.
Все там робить вражіння якоїсь відчужености урядових керманичів від
суспільства, в кожному разі від українського суспільства.</p>
<p> </p>
<p>Теж дуже мало зроблено на Україні в бік перебудови буржуазного ладу.
Ще все по старому, мало ще націоналізовано. Тому почувається якась
непевність, тоді коли Москва недвозначно покінчила зі всім булим, і з
тим мусиш всі, навіть вороги, примиритись.</p>
<p> </p>
<p>Я передаю тобі загальний зміст сказаного Плятеном і звичайно не беру
на себе відповідальности за те, що московська іділія дійсно є така
гарна, що навіть порядком своїм нагадує тихі швайцарські міста. Инші
свідки кажуть, що в Москві дійсно тихо, але що цей порядок більш нагадує
цвинтар.</p>
<p> </p>
<p>Але його спостереження про стосунки між владою і населенням на Україні без сумніву інтересні і заслуговують на увагу.</p>
<p> </p>
<p>Як що революційні події 1917 року, війна і соціяльне незадоволення
селянства дали большевицькій партії можливість прийти до влади, а
наскоки сліпої антантсько-колчаківської контр-революції сприяли тому, що
вона до цього часу ще тримається, то на Україні, де національний
характер революції переплутав всі карти, ґрунт під ними в значній вже
степені похитнувся.</p>
<p> </p>
<p>Це мусять в Москві зрозуміти, як не всі, то більш помірковані і
серіозні з них, між якими уперто називають Леніна, протиставляючи йому
Троцького.</p>
<p> </p>
<p>Цікаво, що на українському ґрунті навіть і така непровірена і власно
малозначна обставина використовується для антисемітської роботи.</p>
<p> </p>
<p>Я пригадую, як ще на Трудовому Конґресі у Київі Винниченко зробив це
протиставлення Троцького, яко ворога українського національного руху, і
Леніна, яко друга. На жидівські кола ця частина його промови в атмосфері
того часу, в звязку з вістками про почавшіся погроми, зробила
найпоганійше вражіння.</p>
<p> </p>
<p>Росія зараз в досить скрутному становищі. Перемога над Денікіном для
неї питання життя і смерти. Не лише для большевицької влади, але також
для цілої московської людности, котрій Денікін несе погрозу політичної і
соціяльної реакції, страшнійше царської.</p>
<p> </p>
<p>Спільна боротьба України з Росією проти цієї реакції є безумовно в інтересі обох країн.</p>
<p> </p>
<p>З другого боку, поки нема надій на скасовання бльокади з боку Антанти
навіть з розбиттям Денікіна, мусить Росія найти шляхи для товарообміну з
цілим світом, инакше загине вона остаточно економічно, коли не буде
відновлений транспорт, підвезені нові машини до фабрик,
сільсько-господарське знаряддя для хліборобства і технична допомога для
копалень.</p>
<p> </p>
<p>Демократична, визнана Антантою, Україна могла би послужить чудовим
"пуфферштатом" між Совітською Росією і буржуазною Европою на користь
Росії.</p>
<p> </p>
<p>А ще особливо, коли прийняти на увагу надії Москви на одержання
шляхом договорним того українського хліба, якого з примусу ніяк у цих
"хохлів" і "куркулів" не візьмеш, та ще можливість загарбання Донецького
басейну і вільного шляху до Чорного моря.</p>
<p> </p>
<p>Такі перспективи могли бути у більш тверезих московських людей, коли вони виражали Плятена до Петлюри.</p>
<p> </p>
<p>А тут маються свої перспективи. Тут потрохи приходять до висновку, що
вага питання не в розмірі терріторії, а в збудованню державного центру.</p>
<p> </p>
<p>Етноґрафічні українські землі, що при сучасній слабости української
державности попадуть до Польщі чи до Москви, в свій час потягнуться зо
всієї сили відірваних від національного орґанізму частин знову до
Української Держави, коли цей орґанізм буде стало істнувати, а
національні суперечки в сумежних державах, які є неминучі, виявлять цілу
свою активність.</p>
<p> </p>
<p>Так скрутні обставини життя і часу перекручують великі гасла. Ти
пригадуєш, напевно, як за часів Центральної Ради, а потім після перемоги
над Скоропадським популярне було гасло соборної етноґрафічної України,
від Кубані до Сяну.</p>
<p> </p>
<p>А зараз є можливе політичне порозуміння з Польщею ціною Галичини,
порозуміння з Москвою ціною східних просторів України, а можливо також
ціною частини Донецького басейну і Чорноморського побережжа.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Наша партія тут цілковито відрізана від Київського Всеукраїнського
Комітету. Нас розділяє фронт, через котрий ще може нелєґально
перебратись звязаний з рідним йому селом Українець, але не Жид, бо живий
від повстанців він не вицофається.</p>
<p> </p>
<p>Тому українські соціялісти мають звязки з своїми орґанізаціями по той бік фронту, а ми того улаштувати не в силах.</p>
<p> </p>
<p>Більш того, навіть Київський наш центр не зміг як слід налагодити
звязок з орґанізаціями на окупованій большевиками терріторії. Так
Винниця, Могнлів і Проскурів дуже рідко цей звязок з Київом мали і
надзвичайно слабо поінформовані в справі політики нашої партії там.</p>
<p> </p>
<p>Отже мимоволі живемо в двох державах, маємо дві політики, мусимо
окремо орґанізуватися і певно робимо богато такого, проти чого Київ
запротестує в свій час.</p>
<p> </p>
<p>Але мусимо робити, як не хочемо кинути наші орґанізації на загибель, а
керму в жидівському робітництві в руки тих, що зовуть його до
заговорницької діяльности на користь московського комунізму і на руїну
жидівського працюючого люду.</p>
<p> </p>
<p>Кінцева частина нашої резолюції напевно викличе у тебе здивовання:
чому так богато вимог приходиться ставити до Правительства і чи може
бути певність в переведенні цих вимог в життя.</p>
<p> </p>
<p>Отже справа в старій українській болячці. Лише українські соціялісти і
дуже невеликі кола близьких до них демократичних течій, здатні
працювати на користь і згідно інтересам і бажанням українського
селянства і робітництва. Тому фактично є неможливе стале правительство
на Україні без цих елєментів, чи проти них.</p>
<p> </p>
<p>Українські соціялісти поставлені є фактично в таке положення, що
перейти в опозіцію, відмовитись від влади — значить свідомо дати
загинути справі української державности. Отже мусять вони бути при
кермі. Тоді, коли за відсутністю жадного народного представництва не
мають на кому опертися в боротьбі з тими, що гуртуються коло Директорії і
Петлюри, а зараз ще також коло Петрушевича.</p>
<p> </p>
<p>Цікаво, що українські наддніпрянські кола, що за цілий час революції
не мали опертя в масах українського народу, соціяльний склад якого
звязує його лише і головно з соціялістично-народними гаслами і течіями,
всі вони жваво потягнулись до Петрушевича і його правительства, до
галицької керуючої "народової" партії, цього українського видання
польської "народової демократії". Потягнулись в надії на новий черговий
"переворот" при допомозі галицької армії. Дивна річ, як ці українські
праві кола, що ніби мріють і добиваються правного порядку, раз у раз
обирають до того метод заговорів і переворотів: оскільківщина,
балбачановщииа, а зараз — надії на галицькі багнети.</p>
<p> </p>
<p>Правда, Петрушевич ледви піде на таку авантюру. Він, здається, досить
далекий від наддніпрянської мексиканської методології державного
будівництва...</p>
<p> </p>
<p>Куди небезпечнійша окремішність міжнародної діяльности урядів
Петрушевича і Директорії, особливо відноситься це до спроб перших
перетрактувати з большевиками і Денікіним.</p>
<p> </p>
<p>В цьому відношенню не маю певних даних, а я не можу все те
передавати, про що горобці по всіх дахах цвірінькають. Не всім
"горобцям" і вірити можна.</p>
<p> </p>
<p>Але українська державність від всього цього напевно не виграє. Це перший крок до катастрофи.</p>
<p> </p>
<p>В наслідок цього маємо скриту внутрішню боротьбу за владу між урядом і
урядовими партіями, з одного боку, так зв. "Верховною Владою", з
другого, а праві партії є готові на реакційну інтервенцію, з третього.</p>
<p> </p>
<p>Ціла опінія жидівських народних і соціялістичних кол на боці
правительства і українських соціялістів. "Висока" Директорія, а особливо
окремі її члени, виявила себе яко інстітуція ворожа і шкідлива для
інтересів демократії національних меншостей. Один приклад: міністр
Красний провів ще кілька місяців тому закон, яким освіта в державних
школах для Жидів поставлена в певне автономне становище, підпорядковане
лише міністерству жидівських справ. Закон цей, хоч і підписаний Головою
Директорії Петлюрою, не може мати чинности задля саботажу одного з
членів Директорії, який тримає закон у себе у шуфляді і не підписує.</p>
<p> </p>
<p>Така політика з боку окремих членів Директорії — не випадок, а система, яка саботує справу державного будівництва як найгірше.</p>
<p> </p>
<p>От яким чином здійснюють свою владу орґани персонального впливу чи
військової сили, що лише можливо в результаті відсутности орґану
народної думки і народної волі.</p>
<p> </p>
<p>Скликати народне представництво на цьому терені війни, коли зовсім ще
недавно гармати бухали недалеко від Кам'янця — дійсно завдання важке.
Всеж я нахожу затягнення цієї справи — великою помилкою. Знова, без
опертя на представників населення, грозить нам близька катастрофа.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Конференція наша відповідно реаґувала на зазначену сітуацію. Від
дальшого ходу подій залежить і питання перебування представників наших в
уряді і сама підтримка цього уряду.</p>
<p> </p>
<p>В кожному разі ми пійдемо разом лише з правительством соціялістичним,
правительством, що дійсно посідає владу, що спірається на волю
представників населення, що буде активно стреміти до миру зо всіма
сусідами України, що не обіпреться на чужу реакційну інтервенцію проти
Радянської Росії.</p>
<p> </p>
<p>Сучасний уряд с.-д. Мазепи поки що щиро стремить стати таким правительством. В цьому ми його підпираємо.</p>
<p> </p>
<p>При першій пробі змінити цю політику чи змінити самий склад уряду —
ми перейдемо до рішучої опозиції. При цьому ми без сумніву потягнемо за
собою більшість українських соціялістів.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Я кінчаю; вже пізно в ночі, я страшно змучений, а завтра чекає на мене ще велика праця. Треба кінчати конференцію.</p>
<p> </p>
<p>Чому не підтвержуєш, чи одержав мої попередні листи? Невжеш ні один з
них так і не дійшов до Тебе? Правда, уперто кажуть, що наша
дипльоматична почта, коли навіть вона посилається з літаками і
спеціяльними курієрами, всеж попадає як раз не в ті руки, до яких
призначена...</p>
<p> </p>
<p>Всього кращого. Пиши, товаришу, і докладно. Особливо, що чувати в
Палестині і як діяльність всесвітнього нашого фербанду, також які зараз
його стосунки з II. Інтернаціоналом. Ми тут цілковито непоінформовані у
всьому тому, що робиться в жидівських соціялістичних і сіоністичних
колах за кордоном.</p>
<p> </p>
<p><b>Твій С :</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>М. Кам'янець, жовтень 1919 року.</i></b></p>
<p> </p>
<p>_______________</p>
<p> </p>
<p><b>Додаток.</b></p>
<p> </p>
<p><b>Постанова Краєвої Конференції Жидівської соціял-демократичної
партії "Поалей-Ціон" в У.Н.Р. в справі політичного менту —
15-18. жовтня 1919 р. в Кам'янці на Поділлю.</b></p>
<p> </p>
<p>І. Конференція підтверджує принціпову постанову Всеукраїнської
Конференції партії в березні ц. р. в Київі про те, що людність з
початком всесвітньої війни вступила в фазу соціялістичної революції,
котра в решті решт прийде до конечної цілі всесвітнього пролєтарського
руху до усуспільнення продукції і відсунення жадної експльоатації клясів
і народів.</p>
<p> </p>
<p>II. В процесі цієй революції повинен наступити момент, коли перевага в
Державі і господарстві перейде до пролєтаріяту і до тих трудових кол,
котрі зв'яжуть свою соціяльну долю з пролєтаріятом.</p>
<p> </p>
<p>III. Форма цієї влади пролєтаріяту і його спільників буде
встановленна в першу чергу в найбільш політично і господарче розвинених
країнах західньої Европи, де пролєтаріят складає вже зараз більшість
населення.</p>
<p> </p>
<p>IV. Україна, котра є політично, соціяльно і господарче країною
одсталою, мусить у процесі світової революції прийняти ті форми, які
будуть вказані заходом, а пролєтаріят України повинен пристосувати свої
революційні шляхи до становища революції в Західніх Країнах в сучасний
мент, і до тактики західно-европейського пролєтаріяту; инша тактика при
страшному господарчому становищу України, при сучаснім роспаді
економичних і політичних орґанізацій робітництва, при активному
реакційному настрою буржуазних кол населення і при тій апатії і
втомленню, яке охопило зараз робітничі кола, мусить привести до
глибокого занепаду і ставить загрозу дотеперішнім економичним і
соціяльним завойованням пролєтаріяту.</p>
<p> </p>
<p>V. При сучаснім становищі на Україні, коли з одного боку є монархична
пансько-капіталістична загроза з боку Денікіна, а з другого боку
комуністичні елєменти, за допомогою московського комуністичного
правительства, ще остаточно не відмовились від своєї думки завести на
Україні комуністичний режім за військовою допомогою і диктатурою
комуністичної партії, знаходить конференція, що партія мусить стреміти
до того, щоби: а) війна між українським правительством і комуністичною
армією припинилась на таких умовах, щоб населення України в її
етноґрафічних межах мало можливість вільно вирішити свою національну
долю, питання про Українську Державність, про форму влади і соціяльний
порядок на Україні, а також майбутні відношення її до всіх сусідів;
б) московське комуністичне правительство та керуючі комуністичні кола на
Україні визнали необхідність спільної боротьби всіх демократичних сил з
денікінською реакцією з одного боку, а з другого боку українське
правительство стало би на шлях мілітарного контакту з комуністичною
армією в війні з цією реакційною офензивою російських панів і
капіталістів.</p>
<p> </p>
<p>VI. Зовнішня реакційна небезпека, з одного боку, внутрішній
селянський антикомуністичний настрій, з другого боку, невдалі
комуністичні експеріменти нa Україні і кволість промислового
пролєтаріяту цієї країни вимагають, щоби партія на деякий час, згідно
першого-четвертого тезіса цієї постанови стала на шлях підтримки
демократичної форми державного устрою на України з парляментарною
сістемою по пятичленій формулі виборчій і повного заховання принціпу
народоправства.</p>
<p> </p>
<p>VII. Успішне будівництво такої Народньої Республіки в сучасний мент
можливе лише при слідуючих умовах: 1. Коли влада залишиться на далі в
руках соціялістичних елєментів. 2. Коли всі неукраїнські соціялістичні
партії, які стануть на ґрунт Української Державности, будуть притягнені
до управління Україною на таких умовах, при котрих вони зможуть не лише
підтримати правительство, а також відповідати за його загальну політику.
3. Коли боротьба з жидівськими погромами прийме такі рішучі форми, що
кожний потенціяльно-погромний елємент буде знати, що його жде
безпосередньо законна кара. Це вимагає також більш енерґійного
розслідування бувших дотепер погромів і покарання їх винуватців. 4. Коли
потерпівші від погромів одержать через міністерство жидівських справ
відповідну державну допомогу. 5. Коли адміністрацію на місцях негайно
буде реформовано таким чином, що вона відповідатиме загальній політиці
центрального правительства. 6. Коли ціле запілля, за виїмком вузької
фронтової смуги, буде виключене з під влади військової і цілковито
передано під управління влади цівільної. 7. Коли всі соціялістичні
партії зможуть вільно й безборонно провадити свою діяльність. 8. Коли
буде встановлено певно, що належати до комуністичного напрямку не є
злочин, який законом забороняється, і взагалі, що ніхто не сміє бути
переслідуваним за свої переконання. 9. Коли всі судові справи
співробітників бувшої комуністичної влади будуть передані до цівільного
суду. 10. Коли формально й фактично всі відносини між українськими
правитель ственними колами і демократіями національних меншостей
приймуть характер братерства і спільної праці й порозуміння. 11. Коли
українська демократія в її державнім будівництві буде спиратися виключно
на власну соціялістичну і народню демократію, також як на відповідну
демократію національних меншостей, уникаючи недемократичних елєментів і
поборюючи всі їх реакційні спроби, як в загально державному життю, так і
в життю окремих націй на Україні.</p>
<p> </p>
<p>VIII. Повинні бути відновлені місцеві й центральні — загально
робітничі представництва у формі робітничих рад з компентенцією:
а) Контролю місцевої і центральної влади; б) Дорадної у всіх питаннях
господарчої політики і соціяльного законодавства на таких началах, щоб
ніяке з цих питань не було вирішене без відома і впливу центрального
представництва робітничої кляси України.</p>
<p> </p>
<p>IX. Конференція підтримує вступ партійних товаришів у склад
правительства й доручає їм перевести в життя як найскорше політичні
постанови конференції, бо лише при фактичному здійсненні цих постанов
буде можливим пробування надалі членів партії в правительстві Республіки
і несення партією відповідальности за його політику.</p>
<p> </p>
<p><i>[Воля, 11.12.1920]</i></p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><b>Лист девятий.</b></p>
<p><b>Під польською окупацією.</b></p>
<p> </p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p> </p>
<p>Тільки зараз одержав я твій лист від кінця жовтня. От який в наших
палестинах налагоджений звязок з Европою: лист з Берліна йшов всього
чотирі місяці... Перечитав також Твої листи до Київського Центрального
Комітету партії. Дякую за прислані бюлетені Фербанду.</p>
<p> </p>
<p>Не можу зрозуміти твоєї спроби переконати київських наших товаришів,
що шлях московських комуністів є хибний, що західний пролєтаріят робить
соціяльну революцію иншими шляхами. Не громадянською війною і террором,
не раптовою декретовою "націоналізацією", а поволі підготовляючи проєкти
і можливости соціялізації, дорогою державного огосподарювання головних
галузей промисловости, використовуючи зріст своєї сили і значіння в
державі й суспільности.</p>
<p> </p>
<p>Невже ти віриш, що наші київські товариші щиро переконані в
неминучости й успішности московсько-рядянського шляху до соціялізму? Чи
свідомо переконані в нашій "контр-революційности"?</p>
<p> </p>
<p>Як це не прикро, але у мене-нема сумніву, що наші товариші там просто
пристосувались до нових хозяїв. Сумно, звичайно, що наша інтеліґенція
виявила стільки слабодушя, згодившись під загрозою Рафеса та під режімом
диктатури, внести стільки комуністичної контрабанди під наш
соціял-демократичний прапор. Вже приємнійше булоб, коли б вони просто
перейшли отверто до комуністів.</p>
<p> </p>
<p>Серед наших масових товаришів без сумніву є велика кількість, може
навіть більшість, що твердо тримається своїх соціяль-демократичних
поглядів. На жаль, ця маса немає зовсім проводирів. Провідні сили пійшли
під комуністичну керму, частина пішла геть від партійної роботи до
ліпших часів, частина находиться тут, по цей бік фронту, де і переводить
роботу згідно свому сумлінню і в згоді з місцевими орґанізаціями.
Відносно останніх наших кроків для тебе буде цікаве м. и. слідуюче.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Тут, у Кам'янці, цими днями закінчились наради, в яких приняли участь
українські соціялдемократи — члени правительства Мазепи, члени їхнього
Центр. Комітету, делєґати Ц.К. українських соціялістів-революціонерів,
представники Центр. Бюра Бунду (вибраного на краєвій конференції 6
серпні в Кам'янці), представники від нашого парт. Секретаріяту і члени
місцевого комітету Фолькспартай.</p>
<p> </p>
<p>Вислід тих нарад можно сформуловати коротко так:</p>
<p> </p>
<p>Всі зійшлись на тому, що в дальшій державній роботі мусять українські
і жидівські соціялісти виступати одним фронтом, обєднавши цю роботу
шляхом певної орґанізації, а на перші часи — обовязковими спільними
нарадами по всіх важних питаннях державної політики.</p>
<p> </p>
<p>Друге: ціла влада мусить належати правительству. Командування армії
має належати лише фаховому командуючому. Зараз таким є ґенерал
Омелянович-Павленко, а армія знаходиться в тилах денікінців і
большевиків.</p>
<p> </p>
<p>За Директорією і Головним Отаманом Петлюрою може залишитися лише і
виключно репрезентаційні функції відносно держави та армії, про що й
зазначено в окремому конституційному законі, який в тих наших нарадах
випрацьований і відвезений т. Безпалком у Варшаву до Петлюри на підпис.</p>
<p> </p>
<p>Не пізніше травня, як лише буде якась там терріторія українськими
військами занята, має бути скликане представництво населення, в формі
Державної Народньої Ради, орґану тимчасового до Парляменту, перед яким
має відповідати Правительство.</p>
<p> </p>
<p>Деклярація 2-го грудня 1919 року Варшавської дипльоматичної місії,
яка включила фактичну відмову від Галичини, якісь туманні, але прикрі
обіцянки про зміну земельного закону і т. д., не найшла ні одного
прихильника в наших нарадах.</p>
<p> </p>
<p>В загальному нарада пішла значно лівіше резолюції Ц.К. української
с.-д. партії, яку я тобі при цьому надсилаю. Нарада заняла також більш
рішучу і ясну позицію відносно обмеження прав так званої "верховної
влади".</p>
<p> </p>
<p>Наради ці мали, між иншими, ще один цікавий вислід. В один день, ще
до закінчення нарад, були польською владою, з наказу польського
помпадура для окупованих українських земель, пана Мінкевича,
заарештовані майже всі міністри, учасники тих нарад, на чолі з премєром
Мазепою. В той же день зробив начальник польської контр-розвідки трус у
мене, а скілька днів після того були заарештовані представники Бунду, що
приймали участь у тій нараді.</p>
<p> </p>
<p>Міністрів на другий день позвільняли, мене теж більш поки що не чіпали, а бундовці ще сидять...</p>
<p> </p>
<p>Це малесенька ілюстрація до порядків польських окупаційних властей на Україні.</p>
<p> </p>
<p>Вже з два місяці, як збіраюсь їхати за кордон. Хочу використати час,
вільний від політичної роботи тут, яка під окупацією і при відсутности
правительственного центру У.Н.Р. неможлива, для подорожі, щоб ознайомити
наших закордонних товаришів з українсько-жидівською дійсністю і нашою
політикою тут, особливо за останніх пів року.</p>
<p> </p>
<p>Але Поляки не випускають — візи не дають. Так що не знаю, чи вдасться мені вибратись відціль.</p>
<p> </p>
<p>Як бачиш, ясновельможне панство мало церемониться навіть з
українськими міністрами. Можеш уже собі уявити, що таке роблять з
населенням, особливо з жидівським і українським.</p>
<p> </p>
<p>По перше, відразу ознайомилось жидівське населення наших міст і
місточок з наслідками економичного польського антисемітизму. Оскільки
Полякам потрібні жидівські посередники, вони мають своїх польських
панських "Мошек"; місцеве населення віддалено від торгу з закордоном,
від заосмотрення армії і т. д. Ремісники й робітники відразу позбавились
заробітку і тепер зустрічаєш вже їх на грошевій "біржі" — спекулюють на
нещасній українській валюті, яка скоро, здається, втратить усяку
вартість.</p>
<p> </p>
<p>Що до селян, то тут іде операція роззброєння, відібрання зброї і...
хліба. Робиться це так, що військовий загін, з'явившись у село, хапає
поперед усього дітей і немилосердно бє їх, поки нещасні діти не вкажуть,
де й у кого захована чи закопана зброя. А тоді дітей відпускають і
беруться за дорослих.</p>
<p> </p>
<p>Відповідними шляхами дістають хліб, худобу, все що потрібно для
війська і для Польщі. Я вже не кажу про те, як міста почищені, як все
вивезено, що належало державі і війську, вивезено на міліярди, багато
такого, про що наші недотепи за часів української влади і не знали:
навіть по скілька вагонів шкіри, медичних засобів, моторів і иншого
цінного майна, все річи, яких так потребувала українська боса, хора на
тиф армія. Поляки зняли і вивезли навіть всі приватні телєфони...</p>
<p> </p>
<p>При тому в Кам'янці, де всеж маються ще представники українського
уряду, господарка Поляків ще не приняла тих форм, які лютують у
Проскурові чи у дрібних містечках ближче до фронту.</p>
<p> </p>
<p>Соціялістичні і робітничі орґанізації відразу щезли зі сцени
громадського життя. Навіть жидівський громадський комітет допомоги
потерпівшим від погромів, т. зв. "американський", мусить працювати
неофіціяльно, бо Поляки не лєґалізують. Нелєґально працюють комуністи
(взагалі вся ситуація їм на руки), навіть якусь ґазетку иноді
випускають. Поляки цілий свій величезний апарат розиску пустили в рух,
щоби найти тих комуністів і їх друкарню. Хапають безліч людей, які
ніякого відношення до комуністів не мають, але ані одного дійсного
комуніста не можуть зловити. А проте члени кам'янецького большевицького
ревкому вільно гуляють тут. І ця "удала" польська контр-розвідка мав
сотки аґентів і шпигунів і при тому з місцевої молодої польської
інтеліґенції: студентів, ґімназістів, ґімназісток... Кожний місцевий
громадський діяч має таку особливу свою "світу". У мене під вікнами
звичайно завжде хто небудь сторожить. Ще маю нещастя жити в партері.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Міністр Красний попався до большевиків. Маємо відомости, що його
возили по чрезвичайках, але що з ним далі стало, не знаємо ще. Можливо,
що скінчиться гаразд, бо перш усього він не соціяліст, нема значить
підстав помститися на ньому за "контр-революцію". Крім того, большевики,
здається, числять, що з "петлюрівщиною", під яку назву вони підводять
цілий демократичний і соціялістичний національний український рух, після
листопадової катастрофи остаточно покінчено, так що нема рації
викликувати гармидеру розстрілом "петлюрівського" міністра та ще й Жида.</p>
<p> </p>
<p>Можливо також, що з огляду на те, що у Київі мають зараз більше
впливу українські комуністи-боротьбісти, а вони, гадаю, заступляться за
жидівського міністра-українофіла, цим урятується йому життя. Треба
рахуватися ще з тим, що він попався до большевиків лише тому, що щиро
вірив, що йому вдасться довести до миру між українським урядом і
київськими комуністами, а тому з власної ініціятиви удався до Бердичова,
де його в першу же ніч і заарештували. Заарештували разом з ним і
товариша міністра народнього господарства Солодаря, теж
фолькспартайника.</p>
<p> </p>
<p>Лист цей відправляю наймодернійшим шляхом — через
спекулянта-торговця, що привозить до Кам'янця зі Львова ріжні невидані у
нас в останні роки "крами", паршиву ґалянтерію і парфумерію, словом все
те, що Антанта кидає на потребу східних смітників.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Всього кращого. Твій С.</i></b></p>
<p> </p>
<p><i>м. Кам'янець, березень 1920 року.</i></p>
<p> </p>
<p>____________</p>
<p> </p>
<p><b>Додаток.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>Постанови Центрального Комітету У.С.-Д.Р.П.</i></b></p>
<p> </p>
<p>Центральний Комітет української соціял-демократичної робітничої
партії приняв на конференції в Кам'янці дня 29-го січня отсі постанови:</p>
<p> </p>
<p><i>І. Про уряд Республіки і відношення до нього партії.</i></p>
<p> </p>
<p>Представники У.С.-Д.Р.П. продовжують свою працю в уряді навіть тоді колиби з кабінету вийшли представники инших партій.</p>
<p> </p>
<p>На випадок доповнення складу ради міністрів, запроситься до кабінету
окремі особи по принціпу персонально-діловому, не міняючи установленої
політичної проґрами кабінету.</p>
<p> </p>
<p>Кабінет з теперішньою проґрамою і конструкцією залишається до скликання законодатного тіла (передпарляменту).</p>
<p> </p>
<p>Кожда конструкція уряду за кордоном в заміну істнуючого вважається
великою шкодою для нормального ходу боротьби за українську державність і
тому взивається товаришів до поборювання таких явищ за кордоном.</p>
<p> </p>
<p><i>II. Про віднову державного апарату.</i></p>
<p> </p>
<p>Необхідно приступити негайно до реконструкції реґулярної армії і
відновити урядовий апарат відповідно вимогам сучасного політичного і
стратеґічного становища.</p>
<p> </p>
<p><i>III. Про передпарлямент.</i></p>
<p> </p>
<p>Належить негайно скликати передпарлямент з законодавчими функціями на підставі демократичного представництва.</p>
<p> </p>
<p>Перед цим передпарляментом Директорія і уряд Української Народньої
Республіки зложить відчит зі своєї діяльности і зложить свої
уповноваження.</p>
<p> </p>
<p><i>IV. Про орґанізацію армії.</i></p>
<p> </p>
<p>Організація армії повинна бути переведена на основі повної карности і
строгої дисціпліни по пляну сучасних науково-військових правил. До
праці над реконструкцією армії повинні бути притягнені фахові військові
сили незалежно від їх національної приналежности і політичних
переконань, при умові встановлення за ними належної контролі.</p>
<p> </p>
<p><i>V. Закордонна політика.</i></p>
<p> </p>
<p>а) Московщина. Вважаючи основною задачею нашої міжнародньої політики
порозуміння з усіми сусідними державами на ґрунті визнання ними
самостійности Української Народньої Республіки і невтручання в її
внутрішні справи, Центральний Комітет У.С.-Д.Р.П. стверджує факт
небажання совітської Московщини вступити в даний момент до такого
порозуміння з нашою республікою. Тому У.Н.Р. примушена перебувати і на
далі в стані війни з московською совітською республікою.</p>
<p> </p>
<p>б) Польща. Цент. Комітет У.С.-Д.Р.П. стверджує, що між У.Н.Р. а
Польщею не прийшло ні до політичного, ні стратеґічного порозуміння.
Українська дипльоматична місія в Варшаві, яка працює в незвичайно тяжкий
для нашої Республіки час, ще не дійшла в своїй діяльности до таких
результатів, які моглиби бути предметом певних рішень Уряду У.Н.Р. в
справі сталих взаємовідносин між Україною і Польщею. Перебування
польських військ на занятій ними українській терріторії є тимчасовим аж
до заключення між Польщею і Україною сталого миру.</p>
<p> </p>
<p>в) Румунія. Відносини з Румунією повинні опиратися на добросусідських державних відносинах, та взаїмнім товарообміні.</p>
<p> </p>
<p><i>VI. Справа чужоземної інтервенції.</i></p>
<p> </p>
<p>Центральний Комітет У.С.-Д.Р.П. рішучо висловлюється проти запрошення
чужоземних військ на терріторію України, в яких би то не було цілях.</p>
<p> </p>
<p><i>VII. Перехідний стан.</i></p>
<p> </p>
<p>Центральний Комітет У.С.-Д.Р.П ставить умовою теперішньому урядові ще
до скликання передпарляменту — видання урядом правнодержавного акту,
після якого Директорія У.Н.Р. всю свою владу виконує виключно через
кабінет і раду народніх міністрів.</p>
<p> </p>
<p>_____________</p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><b>Лист десятий.</b></p>
<p><b>Українсько-польська згода.</b></p>
<p> </p>
<p>Дорогий товаришу!</p>
<p> </p>
<p>Я знов у Винниці. На цей раз дістався я до дому завдяки польському наступу.</p>
<p> </p>
<p>Польський наступ проти большевиків, перенесення Поляками війни на
терен України, лєґалізоване згодою Петлюри від імени Української
Народньої Республіки, — без сумніву проти національних і історичних
почувань українського народу і без згоди Правительства Мазепи, —
примусило мене й українських соціялістів, що в мент заключення згоди від
22. квітня були у Камянці, були випадково про це поінформовані та мали
можливість реаґувати, примусило нас всіх запротестувати проти
персональної варшавської політики шляхом нашої демісії.</p>
<p> </p>
<p>Українські і жидівські соціялісти, що гуртувались у Камянці, і
підтримували кабінет Мазепи, займали завше певну позіцію що до
большевиків на Вкраїні. Для нас большевицька влада на Україні була,
незалежно від того, чи приймають в ній участь кілька
"інтернаціоналізованих" українських комуністів, чи ні, — пануючою владою
Московщини і при тому у формі, яка катеґорично протирічить бажанню
більшости українського селянства і робітництва, та інтересам цілого
населення України і всіх її народів.</p>
<p> </p>
<p>Боротьба з цією чужою окупаційною владою була і є можлива лише у
збройній формі, бо большевицька сістема управління країною террором
робить немислимою боротьбу внутрі державного тила за владу шляхами
парляментарними, взагалі тими методами, які дає лише демократія.</p>
<p> </p>
<p>Але для нас, соціялістів України, завше було ясно, що ця оружна
боротьба найде опертя й підтримку в народі лише при умові, коли вона
буде боротьбою самого народу за владу народу; що в той мент, коли
керуючі цією боротьбою спробують опертись на чужу, зовнішню реакційну,
антибольшевицьку силу, вони відразу позбавляться довірря народніх мас і
таким робом справа боротьби за національне визволення мусить швидко
зійти на нівець.</p>
<p> </p>
<p>Такий мент ми мали в січні 1919. року, коли з об'явою війни Москві,
одноразово послана була Директорією делєґація до Одеси переговорювати
про допомогу з боку Антанти. Тоді представники Директорії числили
можливим погрожувати антантськими танками і "фіолєтовими жирафами".*)</p>
<p> </p>
<p>Другий відповідний мент був в осени 1919. року, коли повставше проти
большевиків українське селянство фактично підготовило ґрунт для
переможного наступу Денікіна, але побачивши, на кого той спірається,
відразу повернуло фронт проти нього, хоча до Денікіна й перейшла
національна українська-галицька армія.</p>
<p> </p>
<p>Наступ Денікіна і зрада Галичан, а також внутрішня боротьба в самій
владі У.Н.Р., позбавили тоді український уряд можливости опертися на
українські повстання і звільнити Україну від ворогів. Уряд У.Н.Р.
катастрофично загинув, рештки його армії перейшли в тил Денікіну, і
фактично, разом з українським повставшим селянством, допомогли
большевикам знов закріпитися на Україні.</p>
<p> </p>
<p>З заключенням польсько-української згоди і з наступом польської армії
в глиб України — маємо третій раз власними руками підготовлену
можливість розриву між народом і його національною інтеліґенцією. А
власне, це є четверта інтервенція, бо першою було запрошення Німців
с.-р. правительством В. Голубовича.</p>
<p> </p>
<p>Ми, соціялісти України, на цей раз відповідно оцінили всі можливі
неґативні наслідки польського наступу і вирішили, що український
соціялізм мусить бути чистий від цього діла.</p>
<p> </p>
<p>Двічі використали большевики анальоґичну сітуацію для своїх
інтересів, мусить на цей раз соціялістичний рух на Україні скерувати
природне незадоволення народніх мас польською інтервенцією на шлях
інтересів українського народу, на користь його визволення і від
московської і від польської опіки.</p>
<p> </p>
<p>Що українське село, чи жидівське місто, не поставиться прихильно до
польського "союзного" війська, не могло бути у нас сумніву, — про це
говорить досить яскраво історія польсько-українських відносин, історична
ворожість інтересів польської шляхти й українських селян з одного боку,
активний польський антисемітизм і ворожа до жидівства політика — з
другого.</p>
<p> </p>
<p>Що польське військо не зуміє, а може й не захоче поставитись на
Україні, яко дружнє й союзне, в цьому у нас теж не могло бути сумніву,
після того, як ми бачили діяльність польської влади в окупованих повітах
— Камянецькому, Проскурівському й Ушицькому. І після того, як майже
кожний із нас, українських міністрів, посидів у польській вязниці
Камянця, в наслідок того чи иншого "непорозуміння"... Я, між иншим, був у
Камянці увязнений місяць тому. Правда, швидко випустили... Досить
знати, що командантами окремих військових частин польської армії є
подільські чи волинські поміщики чи їх синки, які чекають — не
дочекаються щасливого менту, коли кожний з них зможе на чолі озброєного
відділу польського війська явитися в "свої" маєтки, — щоби не покладати
великих надій на цей похід.</p>
<p> </p>
<p>Нам, соціял-демократам, здавалось, що на цей раз урятуємо український
соціялізм від дискредитації звязку його з реакційною, національно і
клясово ворожою українському трудовому народу, чужою силою, коли ми
станемо в опозіцію до тих, що цю згоду заключили, як і до того уряду, що
буде на підставі тої згоди керувати українськими державними справами.
Бо, казали ми собі, коли большевики використають це неминуче
незадоволення народу, вони його скерують на шкоду національному ділу,
тоді, коли ми, яко парляментарна опозіція, станемо виразниками цього
незадоволення, ми позбавимо його від руйнуючих повстанчеських форм, а
тоді народній рух приведе лише до зміцнення демократичних і соціяльних
здобутків народу в межах його незалежної держави.</p>
<p> </p>
<p>От яка ідеольоґія покладена була в основу постанови "наради
соціялістичних партій України" від 16-го жовтня, яку я тобі до цього
листу додаю.</p>
<p> </p>
<p>Така наша позіція зовсім не повинна викликати думку, що ми,
соціял-демократи, є ворожі до якого би то не було українсько-польського
контакту. Навпаки, міжнародня сітуація на Сході складається так, що
Польща, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Кубань і Грузія
мусять подумати про таку форму міжнароднього між всіми ними контакту, що
захищав би всі ці нові держави, всі ці бувші поневолені народи Росії, з
одного боку від імперіялістичних апетитів азіятського кольоса, що
зветься "велика, єдина, неділима Росія", незалежно від того, яка
сатрапія там керує: лєніно-комуністична, чи царсько-вранґелівська, — а з
другого боку, від анґлійсько-французької "батьківської" опіки і
протекторату.</p>
<p> </p>
<p>Але народи всіх цих новоповсталих держав зовсім не є заінтересовані у
знищенню большевицької Росії шляхом реакційного перевороту. Навпаки
рівно ж як і пролєтаріят і демократія західної Европи, вони дивляться на
московську совітську владу, як на моральну опору для боротьби західного
пролєтаріяту проти їхньої буржуазії, хоча і не збіраються завести у
себе совітської форми влади. Ми, демократія і соціялісти України, не в
меншій степени зацікавлені в тому, щоб у Москві не запанувала
контрреволюція, бо це було би сіґналом для буржуазії і реакції в нашій
країні підняти причмелену революцією і большевизмом голову. Хоча без
сумніву, всі окраїнні народи бувшої Росії охоче мали би своїм дружним
сусідом демократичну народню Московщину.</p>
<p> </p>
<p>Ми лише вимагаємо від Москви одного: дати народові України виявити
вільно свою волю, чи хоче він незалежної державности і якої він хоче
форми влади. І на цій умові вільного самовизначення ми в любий мент
готові на мир з Москвою.</p>
<p> </p>
<p>Бо ми боремося лише проти окупації країни, незалежно від того, хто є ті окупанти, московська червона армія, чи пансько-польська.</p>
<p> </p>
<p>Коли Пілсудський і Петлюра дійшли до розуміння необхідности контакту двох сусідніх держав — ми це привітаємо і готові підпірати.</p>
<p> </p>
<p>Але коли польська шляхта розуміє під таким контактом загарбання
етноґрафичних українських терріторій на підставі "історичних прав", чи
переважаючої польської маєткової "культури" на тих теренах, то ми такий
контакт мусимо найрішучіще відкинути.</p>
<p> </p>
<p>Отже проти ідеї контакту ми нічого не маємо. Але з конкретизацією
цієї ідеї польською шляхтою, її реалізацією на нашій терріторії силою
польського війська, ми погодитися не можемо. Така була позіція
українського соціялізму в мент, коли ми дізнались про заключення згоди
від 22. квітня 1920. року. На жаль, Центральний Комітет української
соціял-демократії не витримав екзамену політичної і соціяльної зрілости в
цей важливий історичний мент. Коли з'їхались члени Комітету на пленарне
засідання у Винниці, більшість його, після двохтижневих дебатів,
оказалась на боці правої частини, яку представляли головно ті члени, що
пережили останній рік в Київі під большевицьким важким чоботом.</p>
<p> </p>
<p>Українські соціялісти в Київі, також і жидівські, поділяються зараз
різко на два табори: лівих, що полівіли в наслідок свого пристосування
до большевицького панування, і правих, що пішли направо в наслідок
переслідування їх владою і, або працюють серед повстанців, або
поховались по льохах і виховали в собі остру ворожнечу до пануючих
большевиків.</p>
<p> </p>
<p>Таких більш всього серед робітництва і соціялдемократів, майже зовсім їх нема серед українських соціялістів-революціонерів.</p>
<p> </p>
<p>Правда, це якийсь дивний парадокс нашого революційного життя.
Селянство — це найбільший ворог большевиків, большевики навіть не сміють
без збройної сили сунутися в село; а українські с. р., ідеольоґи і
партія селянства, — пристосувались як найкраще до цеї ворожої селянству
влади...</p>
<p> </p>
<p>Цікаву картину переґрупіровки партійних симпатій населення можна було би мати на Україні, як би перевести там загальні вибори.</p>
<p> </p>
<p>Отже ці незвичайно поправівші с.-д. із Київа отримали перевагу і в
результаті камянецька постанова залишилась у повітрі.**) С.-д.
постановили прийняти участь в так званому діловому кабінеті
Прокоповича-Ніковського, власне кабінету київської інтеліґентської
партії "соціялістів-федералістів", які, як вони це самі визнають, не є
більш ні соціялісти, ні федералісти, — зберегли лише назву з весняних
часів революції 1917 року.</p>
<p> </p>
<p>Скільки часу вони там утримаються, покаже ближча майбутність. Але
інтересам української революції і пролєтаріяту України цей вступ
чотирьох с.-д. в кабінет — не послужить.</p>
<p> </p>
<p>***</p>
<p> </p>
<p>Зараз же після заняття Поляками Київа я вислав туди спеціяльну людину
зо всіма матеріялами про нашу партійну діяльність по цей бік фронту за
останній рік, щоби як слід поінформувати київських товаришів і дати їм
можливість підготовитись до обов'язково необхідного об'єднання роботи
наших двох центрів. На жаль, як виявляється, більшість проводірів є
зараз не у Київі, а у Харкові та Полтаві. Всеж я на днях виїзжаю до
Київа.</p>
<p> </p>
<p>В цілому нашому районі пройшло незвичайно урочисто святкування
палестинської постанови Антанти в Сан-Ремо. В цих святкуваннях в
Камянці, Проскурові й Винниці приймало участь також Правительство в
особі премєра і міністра жидівських справ, яких жидівське населення,
переповняючи театри, де відбувалися мітінґи, — зустрічало дійсно
оваціями.</p>
<p> </p>
<p>У Винниці є у нас дуже добра орґанізація, власне єдина тут
соціялістична пролєтарська партія, бо инші майже не істнують. Цікаво, що
за часів большевицької влади вона мусіла істнувати півлєґально, бо не
користувалась прихильністью комуністів, хоч наша орґанізація складається
в переважаючій своїй більшости з робітників; інтеліґенції майже нема.
Звязки з Київом були у них дуже слабі.</p>
<p> </p>
<p>Посилаю тобі випис з листа, який ще з Камянця відправлено нашому
Фербандові в Берлін. В ньому ти найдеш деякий цікавий матеріял про нашу
партію по той і по цей бік фронту.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Всього кращого. Твій С.</i></b></p>
<p> </p>
<p><i>М. Винниця, Травень 1920 року.</i></p>
<p> </p>
<p>___________</p>
<p> </p>
<p><b>Додаток І.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>З листа Партійного Секретаріяту жидівської с.-д. партії
"Поалєй-Ціон" в У.Н.Р. до Бюра всесвітнього Фербанду, "Поалєй-Ціон" в
Берліні.</i></b></p>
<p> </p>
<p>Посилаємо Вам, вже другий раз, матеріял нашої конференції, а також
останні політичні постанови нашої партії в Українській Народній
Республіці, щоби Ви могли ознайомитись з фактичним положенням в нашій
партійні й політиці, замісць тих лєґенд і дурниць, які розповсюджені за
кордоном про Україну і про політику її соціялістичних партій.</p>
<p> </p>
<p>Щоб уникнути непорозумінь, мусимо підкреслити поперед всього
слідуюче: Україна поділена зараз фронтовими лініями —
польсько-большевицькою і україно-большевицькою на три части: 1. на
терріторію, що знаходиться під началом московської комуністичної
диктатури, з великими містами — Київом, Харковом, Бердичевом, що зветься
"самостійною українською радянською республікою" і на чолі котрої
стоїть відомий українофоб і централіст Раковський; 2. на терріторію, що
охоплює місцевости між Уманем — Катеринославом — Черкасами і Одесою, що
находиться одноразово (в залежности від військових подій) під владою
большевицької армії (в тому числі так звана червона українська галицька
армія, фактично національно-українська) і народньо-республіканського
війська ґенерала Омел'яновича-Павленка, що політично керується с.-д.,
під проводом премєр-міністра Мазери; 3. на терріторію, що охоплює
частини Поділля і Волині, які окуповані польським військом в
листопаді-грудні 1919. р., де орґанізується нове українське військо,
згідно з умовами нового польсько-українського договору, і де будується
спільний антибольшевицький польсько-український фронт. Ця акція
находиться під політичним керовництвом Петлюри і його правительства, яке
цими днями буде складено із буржуазних елєментів, бо соціялісти
подаються до демісії.</p>
<p> </p>
<p>...Таким чином нашій партії приходиться в її роботі і політиці
рахуватися з двома цілком окремими, розділеними фронтовими лініями,
політичними орґанізмами з рішуче ріжними політичними устроями. Це:
комуністична Україна, де на чолі нашої партії стоїть київский Головний
Комітет, 2. демократично-республіканська У.Н.Р., де працює Партійний
Секретаріят, покищо у Камянці, а в недалекому часі може буде він в
Одесі.***)</p>
<p> </p>
<p>"Партійний Секретаріят для У.Н.Р." є інституція тимчасова, яка мусить
істнувати по вказаних вище причинах, аж поки запанує на Україні одна
влада, У.Н.Р. або Совнарком. Те, або друге можливе лише після загального
миру на Сході. Розуміється, що дуже бажаний був би контакт і
порозуміння між Парт. Секретаріятом і київським Гол. Комітетом. Але, по
перше, ми цілковито відрізані один від другого; вже десять місяців, як
ми не одержуємо ніяких відомостей про діяльність Гол. Комітету; по
друге, треба числитись з політичними впливами, під котрими й нам і їм
приходиться працювати. Вплив комуністичної диктатури на них і
демократично-республіканського устрою на нас, без сумніву, дуже великий і
веде до ріжної партійної тактики і до ріжних поглядів. Вони там напевно
"ліві", коли ми тут "праві", власне твердо соціял-демократичні.
Звичайно, що і тут у нас є комуністична меншість, але вона ідеольоґично
примикає до жидівської комуністичної партії "Поалєй-Ціон", яку заклала
частина наших київських товаришів, яко крайній вираз їх (або взагалі
жидівського) уміння пристосуватись.</p>
<p> </p>
<p>Маємо дуже мало відомостей з того боку фронту. Вони є слідуючі:
Комуністичний жидівський фербанд (був. "Бунд" і "Обєднанці"),
відмовившись від своєї попередньої національної проґрами, злився з
загальною Комуністичною Партією України (буцім інтернаціональною,
фактично — по ідеольоґії і складу — московською). Ліві "Поалєй-Ціон",
дякуючи тому, що їх комуністична партія іґнорує і не визнає, а може
також ізза своєї більш міцної національної цементировки, — поки що
зберегла свою незалежність і ще не продала своїх національних
проґрамових вимог за право вступу в російський партійний рай.</p>
<p> </p>
<p>Роскол в жидівському соціялістичному рухові, террорізація
соціялістичних елєментів з боку їх комуністичних товаришів та
комуністичні порядки взагалі, сприяли знищенню жидівського робітничого
руху. Комуністичні партії ще тримаються, але постійні мобілізації в
червону армію — ведуть також і у них до втечі робітників із партії.
Таким чином, ми на передодні повної ліквідації партій пролєтаріяту — це
наше загальне вражіння. До нас не доходять вже кілька місяців ніякі
ознаки життя відтіля.</p>
<p> </p>
<p>Ми не знаємо, в яких відношеннях до Вас находиться партія радянської
України. Ми, с.-д. партія "Поалєй-Ціон" в Українській Народній
Республиці, числимо себе в складі Фербанду. Ми готові нести всі обовязки
і вимагаємо відповідних прав"...</p>
<p> </p>
<p><i>М. Камянець, 20-го квітня 1920 року.</i></p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><b>Додаток II.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>Постанова соціялістів в справі польсько-української згоди.</i></b></p>
<p> </p>
<p>Нарада представників соціялістичних партій України (1. Укр. соц.-дем.
Роб. Парт.; 2. Жидів ск. соц.-дем. Поалєй-Ціон; 3. Жид. соц.-дем. Бунд;
4. Українських Соціялістів Революціонерів), підтримуючих Уряд премєра
Мазепи, — в справі польсько-українських мирових переговорів і підписання
мирового договору з Польщею, ухвалили:</p>
<p> </p>
<p><i>1. Соціялістичні партії</i>, підтримуючи Уряд У.Н.Р., разом з
тим весь час стояли на ґрунті безумовного недопущення чужоземної
військової сили на терріторію України і тому і в данну хвилину вище
зазначені соціялістичні партії не можуть дати своєї згоди на санкцію
військового походу польських військ на українську терріторію.</p>
<p> </p>
<p><i>2. Нарада представників соціялістичних партій</i> визнає
неможливим для цих партій взяти на себе відповідальність за пропонований
польською стороною проєкт договору з причини, що він містить в собі:
1. відмову від етноґрафичних українських терріторій, навіть без умови
переведення там плєбісціту, 2. згадування кордонів польських по 1772
року і тим дає можливість числити, ніби уряд український визнає
історичні права Польщі на ці терени.</p>
<p> </p>
<p><i>3. В аґрарній справі:</i> а) договір містить в собі вимогу,
котра фактично веде за собою зміну закону Директорії по земельній справі
на користь великих і середніх земельних власників, що цілковито
протирічить, основним пунктам програму соціялістичних партій, б) договір
вимагає привіліґірованого стану для землевласників польської
національности, незалежно від того, чи вони горожане Речі Посполитої
Польської чи У.Н.Р., що є порушенням принціпу суверенности Держави
У.Н.Р.</p>
<p> </p>
<p><i>4. Таємність договору:</i> а) не дає Українському Уряду
можливости висвітлити перед своїм народом фактичні умови договору і ті
обставини, при котрих він був заключений; б) не дає можливости
Українському Уряду, стоючи на ґрунті державного права, аппелювати до
міжнародніх чинників в оборону прав У.Н.Р., випливаючих з данного
договору.</p>
<p> </p>
<p><i>Камянець, 16. квітня 1920. року.</i></p>
<p> </p>
<p><b><i>Примітка:</i></b> Постанову цю підписали
Представники Центральних Установ Української Соціял-Демократичної
Партії, Бунду і Поалей-Ціон. Партій Українських Соціялістів
Революціонерів оголосила цю постанову, яко свою в засіданні Кам'янецької
Національної Ради 17. квітня 1920 року.</p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><b>Додаток III.</b></p>
<p> </p>
<p><b>Постанови Ц.К. УС-ДРП. від 20.–24. вересня 1920 р.</b></p>
<p> </p>
<p><b>Сучасний момент.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>Внутрішня ситуація</i></b></p>
<p> </p>
<p>Ситуація на Вкраїні в дальшому свойому розвитку під пануванням
большевиків в суті не змінюється. Централістична система московської
влади панує над нею політично, економічно й мілітарно. Українські
комуністи не мають рішаючого впливу на політику теперішньої радянської
влади на Україні. Сам факт істнування нібито самостійної української
радянської республіки є фікція і під формою ніби федеративного союзу
двох радянських республік переводиться цілковите об'єднання і
централізація всіх державних, політичних і культурно-економічних
апаратів і орґанізацій, провадиться примусовий вивіз з України не тільки
ріжних продуктів, але й засобів продукцій та праці і взагалі
експльоатація України в нечуваних, навіть у царські часи, розмірах.</p>
<p> </p>
<p>В наслідок невідповідної політики російського совітського уряду
супроти України, Україна доведена до цілковитої культурної та
економічної руїни. Замість соціялістичної перебудови, на Україні
відбувається жорстока національна та міжгромадянська війна, яка доводить
до повного занепаду народу й країни. Вже третій рік на Україні йдуть
безпереривно повстання українського народу проти окупаційної влади
російських большевиків та инших окупантів. От через що терріторія
України буде ще довго й на далі терріторією воєнних подій, політичних
переворотів, буде стягати на себе воєнні спекуляції заінтересованих цею
терріторією ріжних буржуазних ґруп та держав.</p>
<p> </p>
<p>Лише державна незалежність, демократична воля і лад на Україні,
заґарантовані робітничою демократичною Европою, дадуть спокій Україні,
відновлять її господарку, спричиняться до віднови нормальних відносин у
цілій Европі.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Відношення до влади У.Н.Р.</i></b></p>
<p> </p>
<p>Влада У.Н.Р., яка повстала у революційних змаганнях українського
народу, до цеї пори вела послідовну боротьбу за українську державність,
не пориваючи дійсного звязку з народом, чого всі инші істнуючі і
претендуючі влади на Україні не мають. Всі невдачі цеї влади закріпити
свою владу й приступити до пляномірної політичної та економічної
орґанізації України є перш за все наслідок окупаційних наступів
совітської Москви та царського ґенерала Денікіна з одного боку, і
неґативного відношення майже цілого світу до державних змагань
української демократії з другого боку.</p>
<p> </p>
<p>Ці відносини не тільки шкідливо відбилися на змаганнях влади У.Н.Р.
що до збудування правильної адміністрації і військової орґанізації і не
дали можливости скликати орґан народнього представництва, але й сприяли
розбиттю і розєднанню самого українського громадянства.</p>
<p> </p>
<p>УСДРП. бачить ратунок нашої країни, по неминучому упадку окупаційної
радянської влади на Україні, в консолідації всіх демократ. сил, які
стоять на плятформі збереження революційних, політичних, соціяльних і
економічних здобутків працюючого люду на Україні. Така консолідація може
наступити лише в контакті з живим народнім тілом, його волею та
бажанням.</p>
<p> </p>
<p>З огляду на вищезазначене, Ц.К. УСДРП. стоїть за негайне скликання на
терріторії У.Н.Р. законодавчого орґану — передпарламенту, виборчий
закон до якого мусить бути невідкладно вироблений урядом в порозумінню з
представниками демократичних політичних і громадських ґруп на Україні.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Міжнародна політика.</i></b></p>
<p> </p>
<p>а) Ц.К. УСДРП., вважаючи шкідливим і недопустимим перебування на
Україні чужоземних військ, висловлюється проти всіх міжнародніх умов
уряду У.Н.Р., які мали би на меті співділання війська У.Н.Р. з якимбудь
чужоземним або чужонаціональним військом на терріторії України. Проти
такої політики уряду У.Н.Р. партія буде провадити рішучу боротьбу.</p>
<p> </p>
<p>Що торкається зокрема російського ґенерала Вранґеля, який, спіраючись
на піддержку реакції держав антанти, стремить до відродження єдиної
реакційної Росії і перебуваючи зі своїм військом на терріторії України,
використовує її населення і матеріяльні засоби, — УСДРП. рішуче осуджує
всякі спроби з боку уряду У.Н.Р. якогобудь співділання з Вранґлем і буде
боротися проти перебування його військ на терріторії України.</p>
<p> </p>
<p>З огляду на це і будучи солідарним з міжнароднім пролєтаріятом у його
боротьбі проти заходів, з боку світової реакції що до військової
інтервенції в совітській Росії, — Ц.К. УСДРП, взиває українських
робітників і селян, не давати Вранґлеві ні людей, ні матеріяльних
засобів і не допускати проходу його військ через терріторію України.</p>
<p> </p>
<p>б) УСДРП. всіми силами було стреміти до порозуміння народів на Сході
Европи. Коли до цеї пори порозуміння було неможливе, або не носило
неоспоримого характеру, то вина за це падає на пануючі кляси сусідних
народів.</p>
<p> </p>
<p>Зокрема українсько-польські відносини можуть бути тревалі й давати
обом народам певність в їх істнуванню тільки через остаточне
полагодження питання Східної Галичини, згідно з волею більшости
населення, заселюючого цю терріторію.</p>
<p> </p>
<p>в) Ц.К. УСДРП. вважає справу примирення українського. народу з
московським справою першорядної ваги в міжнародній політиці Сходу
Европи. Ц.К. стоїть за приязний мир і повну допомогу російському
народові в економічному життю при умові, що російський нарід на чолі з
своїм урядом припинить свої окупаційні змагання до України.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Погроми.</i></b></p>
<p> </p>
<p>Ц.К. УСДРП. вимагає від уряду У.Н.Р. рішучої безпощадної боротьби з
погромами мирного заселення і бандитизмом, які підчас геройської
боротьби нашої армії в несприятливих умовах плямлять визвольні змагання
українського народу.</p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><b>Додаток IV.</b></p>
<p> </p>
<p><b>Статут ради соціялістичних партій України.</b></p>
<p> </p>
<p><b><i>І. Мета ради.</i></b></p>
<p> </p>
<p>§1. Р.С.П.У. має метою коордінацію діяльности соціялістичних партій
України в цілях спільних акцій по будові Української Народньої
Республіки в інтересах трудових верств населення України, а також в
випадках необхідности спільних виступів в інтересах соціялізму.</p>
<p> </p>
<p><b><i>II. Орґанізація ради.</i></b></p>
<p> </p>
<p>§2. Членом Р.С.П.У. можуть бути окремі політичні партії народів
України, що: а) стоять на ґрунті інтернаціонального революційного
соціялізму, б) мають центральний всеукраїнський орґан і певний проґрам і
в) визнають необхідність української незалежної державности.</p>
<p> </p>
<p>§3. Кількість представників від кожної партії, що приймають участь в
Р.С.П.У. встановляється: а) для тих партій, які закладають раду, згідно з
особливою між ними умовою, б) для партій, що забажають вступити в Раду
пізніще — згідно з ухвалою головної управи більшістю двох третин голосів
кворуму управи.</p>
<p> </p>
<p>§4. Центральним орґаном ради є головна управа, яка складається з
представників від центральних установ партій-членів ради, в кількостях,
які встановлюються згідно §3.</p>
<p> </p>
<p>§5. Виконавчими орґанами Р.С.П.У. є президія, яка збирається в
засіданні головної управи з представників всіх партій-членів ради по
одному від кожної.</p>
<p> </p>
<p>§6. Місцевими органами Р.С.П.У. є місцеві управи і президії, які складаються та працюють на підставі інструкції головної управи.</p>
<p> </p>
<p>§7. В засіданнях управи і презідії справи вирішуються звичайною
більшістю голосів присутніх, окрім змін статуту та прийому нових членів,
які потребують більшости кворуму управи.</p>
<p> </p>
<p>§8. Засідання управи відбуваються лише тоді, коли є присутні
представники всіх партій-членів ради, найменше по одному від кожної
партії. Засідання президії — коли присутня більшість її членів.</p>
<p> </p>
<p><b><i>Примітка: </i></b>У випадку, коли засідання управи
не відбулося з причини зазначенної в цьому §8-му, має слідуюче чергове
засідання з попереднім денним порядком відбутися, коли є присутня
звичайна більшість представників партій-членів ради.</p>
<p> </p>
<p>§9. Головна управа збирається з ініціятиви президії в міру потреби.
По вимозі одної з партій-членів ради має президія скликати засідання
управи в трьохдневний речинець.</p>
<p> </p>
<p>§10. Головна управа Р.С.П.У. видає періодичний орґан друку.</p>
<p> </p>
<p>§11. Р.С.П.У. має печатку з назвою ради.</p>
<p> </p>
<p><b><i>III. Кошти ради.</i></b></p>
<p> </p>
<p>§12. Кошти ради складаються: а) з внесків партій-членів ради в
розмірі, який встановляється піврічно головною управою для кожної партії
окремо, б) з прибутків від збірок, продажу видань ради та инш.</p>
<p> </p>
<p><b><i>IV. Ліквідація Ради.</i></b></p>
<p> </p>
<p>§13. Ліквідація ради може відбутися одноголосною постановою головної
управи. У випадку, коли у раді залишиться лише одна партія — числиться
рада зліквідованою.</p>
<p> </p>
<p>§14. В випадку ліквідації, кошти ради розділюються постановою головної управи між партіями-членами ради.</p>
<p><b><i>V. Додаткова постанова.</i></b></p>
<p>Статут цей ухвалений на нараді представників центральних установ
партій: 1. Україн. соц.-дем. роб. партії, 2. Євр. с.-д. Бунд, 3. Жид.
с.-д. п. Поалєй-Ціон. Згідно з умовою між цими партіями (§3. статуту)
має головна управа бути в слідуючим складі: 1. від укр. с.-д. р. п. — 8
членів, 2. від укр. парт. с.-р. — 8 членів, 3. від євр. с.-д. Бунду — 2
члени, 4. від жид, с.-д. Поалєй-Ціон — 2 члени і 5. від обєдн. євр. соц.
партій — 2 члени.</p>
<p><i>М. Кам'янець 16. квітня 1920 року.****)</i></p>
<p><i>*) Дивись лист третій. Автор.</i></p>
<p><i>**) Лише пять місяців після тієї постанови Ц.К. У.С.-Д.Р.П.
досвідом життя доведений був до позитивної її оцінки і своїм постановами
від 20.–24. вересня ц. р. підтвердив цілковиту правильність камянецької
резолюції 16. квітня. Деякі уступи цієї постанови Ц.К. від 20.–24.
вересня подаю в додатках до цього листа. Автор.</i></p>
<p><i>***) Тоді чекали заняття ґен. Павленком Одеси. Автор.</i></p>
<p><i>****) Статут цей підписали представники УСДРП., Бунду і
Поалєй-Ціон представники УПСР. в останній мент від підпису ухилились.
Автор.</i></p>
<p><i>[</i><i>Воля, 18.12.1920</i><i>]</i></p>
<p><span class="date-display-single" content="1920-12-24T16:31:00+01:39">24.12.1920</span></p><br />Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-50854657943151853702023-04-23T14:59:00.004-07:002023-07-13T15:01:41.470-07:00В законодавстві України вперше з'явилося визначення українофобії <p><b>У законодавстві України вперше з'явилися визначення українофобії й
русифікації. </b>Ці поняття депутати прописали в новому законі про заборону пропаганди російської імперської політики й деколонізацію, який президент Володимир Зеленський підписав 21 квітня.</p>
<div><strong>Українофобія</strong> – це, згідно з законом, дискримінаційні
дії й публічно висловлені заклики (зокрема у медіа чи творах), що
заперечують суб’єктність України, української нації, боротьбу проти
підкорення, експлуатації, асиміляції українського народу, а також
правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав
українського народу, розвитку української національної державності,
науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців,
ігнорують українську мову та культуру.</div>
<p><strong>Русифікація</strong> в законі визначається як складова
російської імперської політики, спрямована на нав’язування використання
російської мови, пропагування російської культури як вищих порівняно з
іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку
української мови, звуження українського культурного та інформаційного
простору.</p>
<ul><li>Закон про деколонізацію забороняє давати географічні назви,
пов'язані з Росією, та визнає російську імперську політику злочинною.</li></ul>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-26895575913716179102023-02-28T15:43:00.003-08:002023-02-28T15:44:45.614-08:00Кінець московської церкви в Україні - контрольний постріл<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJePRcamL9ds595KEdAkSXDrocZ_umLZA9z5mBdguPFeLNv_W6P_1jR3tA7Dn9FOQWECIfJj9UqPHydmBGSIWHvpg59t3onoJKlEFdZDivpVDPgLt6RkvEhDaLIYusJfHMAYfJQK5-IPXnak3241Z20SVH0UJeZYy8wCA3nZoHQc_9gCqHJKlYqoG0Gg/s600/kinets-moskovskoi-tserkvi-v-ukraini.jpeg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="338" data-original-width="600" height="360" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJePRcamL9ds595KEdAkSXDrocZ_umLZA9z5mBdguPFeLNv_W6P_1jR3tA7Dn9FOQWECIfJj9UqPHydmBGSIWHvpg59t3onoJKlEFdZDivpVDPgLt6RkvEhDaLIYusJfHMAYfJQK5-IPXnak3241Z20SVH0UJeZYy8wCA3nZoHQc_9gCqHJKlYqoG0Gg/w640-h360/kinets-moskovskoi-tserkvi-v-ukraini.jpeg" width="640" /></a></div><div><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;"><b>УПЦ МП залишається частиною РПЦ, і ніким у православному світі не визнається як окрема від РПЦ Церква. Своєю діяльність та бездіяльністю керівництво УПЦ демонструє небажання стати окремою від РПЦ Церквою, що є відвертим демонстративним викликом щодо Української держави, суспільства та більшості власних вірян.</b></p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Релігієзнавча експертиза Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом стосувалася лише норм Статуту УПЦ у співвідношенні з іншими документами, що безпосередньо стосуються Статуту, переважно через Грамоту. Також в Експертизі виконано норму чинного законодавства України і проаналізовано статут РПЦ. І без останнього висновки із Експертизи однозначні.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Але прозвучали думки, що може виявлена у Статуті та пов’язаних документах належність до РПЦ не реалізується у практиці правозастосування. Як для людини, що роками викладала філософію права та філософію міжнародного права, досконало знає значення практики правозастосування, це питання видається надзвичайно актуальним.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Відповідно, необхідним є релігієзначий аналіз очевидної наявності церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом через аналіз основоположних норм Статуту у їх співвідношенні обставинами історичного розвитку українського і світового православ’я, які загальновідомі для експертів з проблематики розвитку церковних відносин у православному світі та фахівцям у галузі вивчення православного канонічного права.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Якщо релігієзнавча експертиза аналізує самі по собі норми Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (у співвідношенні з нормами документів, безпосередньо пов’язаними з Статутом), то ця Аналітична записка надає релігієзнавчу експертизу цих же норм статуту у практиці їх правозастосування в УПЦ та РПЦ з 1990 року і до сьогодні.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Специфіка канонічного права така, що практика правозастосування має не менше значення, ніж самі норми канонічного права і норми статутів УПЦ чи РПЦ. У канонічному правозастосуванні існували та існують різні інтерпретації того, у якому саме сенсі УПЦ має зв’язок із РПЦ та є частиною РПЦ. Врахування практики правозастосування дозволяє повніше розкрити тезу про те, що УПЦ залишається частиною РПЦ, а не є самостійною Церквою, окремою від РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Також аналіз практики правозастосування основоположних норм статуту УПЦ від 1990 року і до сьогодні дозволяє повніше розкрити той факт, що УПЦ навіть не має статусу автономної Церкви, а лише користується правами «широкої автономії». І саме аналіз цієї практики правозастосування дозволяє зрозуміти, чим є цей стан «користування правами» автономної Церкви без наявності статусу автономії і без наявності статусу автокефалії.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><h3 style="background: rgb(255, 255, 255); border: 0px; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 19.8px; line-height: 1.3em; margin: 1em 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">1. Загальна оцінка канонічного становища УПЦ</h3><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Прийнятий 27 травня 2022 р. Статут про управління УПЦ, <a href="https://risu.ua/statut-pro-upravlinnya-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-cerkvi-z-dopovnennyami-i-zminami-vid-27052022_n130894" rel="nofollow" style="background: transparent; border: 0px; color: #8f0808; font-family: inherit; font-size: 13.2px; font-style: inherit; font-weight: bold; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; vertical-align: baseline;" target="_blank">офіційно наданий ДЕСС</a> та належно оформлений, в пункті 1 розділу I «Загальні положення» містить наступне принципове положення, яке вказує на конститутивний принцип, згідно з якого існує УПЦ як Церква з точки зору канонічного права, та як релігійна організація з точки зору світського права. Цей принцип наступний:</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">«Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року».</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Але всі особливості правозастосування норм Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року від моменту її надання і до сьогодні засвідчують наступне:</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">1. Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. не є Томосом (Грамотою) про надання автокефалії, і тому, згідно з канонічним правом, не може бути підставою для утвердження УПЦ як самостійної та незалежної Церкви.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">2. Понад це, Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. не є Томосом (Грамотою) про надання автономії, і тому не може бути підставою для утвердження УПЦ як відносно самостійної та незалежної Церкви у складі Московського патріархату (РПЦ).</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">3. Намагання подати Грамоту Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. як таку, що дозволяє УПЦ існувати у статусі де-факто чи де-юре автокефальної чи хоча б автономної Церкви, не мають жодних підстав ні у самій Грамоті, ні у історії її розуміння РПЦ, УПЦ та іншими Церквами від часів Собору РПЦ 25-27 жовтня 1990 р., що утворив УПЦ і постановив надати Грамоту, і до сьогодні.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">4. Згадана у п.1. Розділу І Статуту Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. завжди розумілася як Грамота про умовне надання УПЦ, як частині РПЦ, прав «широкої автономії» без надання статусу автономії, а тим більше автокефалії.</p><h3 style="background: rgb(255, 255, 255); border: 0px; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 19.8px; line-height: 1.3em; margin: 1em 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">2. Обставини появи Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. і канонічний статус УПЦ як частини РПЦ після надання Грамоти.</h3><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. була надана у зв’язку з перетворенням Українського екзархату РПЦ в «Українську Православну Церкву», що мала обмежену умовну автономію у складі РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">На момент надання Грамоти Український екзархат просив про надання статусу автономної Церкви. Але навіть таке прохання не було виконане, і «Українська Православна Церква» отримала права «самостійної та незалежної в управлінні» без відповідного статусу.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Коли у 2000 році Президент України Л.Кучма спрямував до Архиєрейського собору РПЦ лист із проханням надати УПЦ хоча б статус автономної Церкви в межах РПЦ, керівництво РПЦ та УПЦ бурхливо відреагувало на цей лист як на втручання у внутрішньоцерковні справи та заявивши, що наявний статус фактично «обмеженої автономії» влаштовує УПЦ і РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">З часів президенства В.Ющенка УПЦ і РПЦ змінили тлумачення статусу УПЦ з метою створення видимості самостійності УПЦ, більшої за самостійність автономних Церков. У статутах УПЦ і РПЦ канонічний статус УПЦ було визначено як «самоврядна Церква». Такого статусу православне канонічне право не знає. Церкви бувають або автокефальні або автономні. Концепт «самоврядної Церкви» був покликаний зафіксувати статус автономної Церкви з розширеними правами. Проблема, однак, полягала у тому, що УПЦ, згідно із своїм статутом до 27 травня 2022 р., і згідно із нині діючим статутом Російської ПЦ, «користувалася правами» самоврядності і широкої автономії, але не отримувала жодного документу ні про те, що УПЦ надано статус «автономної церкви», ні про те, що УПЦ надано статус «самоврядної Церкви» (Церкви з «широкою автономією»).</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Керівництво РПЦ неодноразово підкреслювало, що ніколи не дасть автокефалії УПЦ і ніколи не погодиться, якщо така автокефалія буде надана Вселенським патріархатом. Тлумачити Грамоту Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. як таку, що дозволяє існування УПЦ як де-факто або де-юре автокефальної Церкви, не існує жодних підстав. Після собору 27 травня 2022 р. Патріарх Московський Кирил і Синод РПЦ неодноразово заявляли, що розглядають УПЦ як невід’ємну частину РПЦ, а питання статусу УПЦ розглядають виключно з позиції необхідності збереження єдності РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Намагання <a href="https://risu.ua/samostijnisha-za-avtokefalnu-merezha-gudit-cherez-poshirenij-list-poyasnennya-mitropolita-onufriya-pro-status-upc-yaka-nibito-vzhe-niyak-ne-mp_n134105" rel="nofollow" style="background: transparent; border: 0px; color: #8f0808; font-family: inherit; font-size: 13.2px; font-style: inherit; font-weight: bold; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; vertical-align: baseline;" target="_blank">керівництва УПЦ у листуванні з ДЕСС</a> тлумачити зв’язок з РПЦ виключно як відносини «співпричастя без підкорення», аналогічні до відносин між помісними Церквами, наприклад, ПЦУ і Константинопольського патріархату, не мають жодних підстав. Також не існує жодних ознак, щоб УПЦ мала самостійні відносини з усіма помісними Православними Церква в якості самостійного суб’єкта канонічного права: скрізь їхні єпископи співслужать і ведуть перемовини в якості єпископів РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Митрополит Онуфрій повідомляє у листах до ДЕСС, що УПЦ повністю конституювала (внаслідок діянь Собору 27 травня 2022 р.) себе як самостійну Церкву і відмежувалася від Московського патріархату. Але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки для такого конституювання і відмежування необхідно офіційними листами поставити до відома керівництво РПЦ та керівників інших помісних Православних Церков про заявлені зміни. Звичайно, таким листам про конституювання самостійної Церкви передувало б чітке визначення певною Церквою власного статусу на соборі. Таке соборне визначення могло б замінити надсилання Мирних листів, але ніякої заяви про автокефалію на Соборі УПЦ не було зроблено.</p><h3 style="background: rgb(255, 255, 255); border: 0px; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 19.8px; line-height: 1.3em; margin: 1em 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">3. Яким є дійсний канонічний статус УПЦ згідно із її документами та який канонічний статус за УПЦ визнають інші помісні Православні Церкви.</h3><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Внаслідок дій та бездіяльності керівництва УПЦ, нині склалася парадоксальна ситуація. Дійсний канонічний статус УПЦ, який вона має в Україні та у відносинах з іншими помісними Церквами, є набагато нижчим за заявлений у офіційних листах до ДЕСС.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Грамота Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р., надана УПЦ як частині РПЦ, що перебуває в Україні та користується правами широкої автономії та самоврядності. Але УПЦ фактично не має статусу не лише автокефальної, але й автономної Церкви – як у звичайному форматі автономії, так і «розширеної автономії». Користування правами «широкої автономії та самоврядності» означає застосування щодо УПЦ статусу ікономії.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Ікономія – це певне послаблення законного порядку речей, коли тимчасово дозволеним є щось – у даному випадку «розширена автономія». У будь який момент застосування принципу ікономії, аналогічного до світського поняття «помилування», може бути відміненим і тоді відбудеться негайне повернення до строгого виконання канонів, згідно з якими УПЦ – це невід’ємна частина РПЦ, а ніяк не самостійна Церква.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Як неодноразово пояснював Вселенський Патріарх Варфоломій, один з найкращих знавців православного канонічного права, у дійсності УПЦ є «сукупністю єпархій РПЦ на території України». І лише із артикульованого чи мовчазного дозволу РПЦ, вони тимчасово користуються певними правами Церкви із «широкою автономією». Артикульованими у Визначеннях Архиєрейського собору РПЦ 25-27 жовтня 1990 року є наступні права: право Предстоятелю Церкви мати титул Блаженнішого та право несення хреста на богослужіннях перед Предстоятелем; право УПЦ самостійно обирати єпископів, право створювати та ліквідовувати єпархії в межах України.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Сама УПЦ присвоїла собі наступні права: право самостійного мироваріння; право створювати громади за кордоном та мати єпископа для управління ними; право самостійно, без санкцій керівництва РПЦ, змінювати статут про управління УПЦ; право Предстоятеля самостійно поминати глав помісних Православних Церков.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Всі ці та аналогічні, надані у межах послаблення канонів, права чи права, які присвоєні УПЦ самостійно, принципово не змінюють статусу УПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">УПЦ могла б отримати статус дійсно самостійної Церкви лише у наступних випадках:</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">- автокефалія надана Вселенським собором (на сьогодні – нереально);</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">- автокефалія самопроголошена (такого акту так і не зроблено);</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">- автокефалія надана Вселенською патріархією (такого не зроблено і не буде зроблено з огляду на наявність в Україні ПЦУ, яка вже має Томос про автокефалію, а, згідно з канонами, одному народові два Томоси не надаються);</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">- автокефалія надана Московською патріархією (цього ніколи не буде з огляду на офіційну позицію РПЦ, яка хоча й відновлювала автокефалію Грузинської Церкви через самостійність Грузинської ССР та грузинського народу в 1943 році, але не здатна застосувати аналогічну позицію відносно України: керівництво РПЦ заявляло цілком офіційно про невизнання кордонів України та державного утворення України як чогось історично стабільного, про невизнання українців у якості самостійного народу, всі ці аргументи використовувалися навіть під час перемовин РПЦ з Вселенським Патріархатом та іншими помісними Церквами).</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Не маючи статусу ні автокефальної, ні автономної Церкви, будучи сукупністю єпархій РПЦ на території України, УПЦ навіть не звертається до інших помісних Православних Церков з проханням про початок консультацій щодо власного канонічного статусу. Хоча подібні спроби ініціювати такі консультації були зроблені у 2008-2009 роках покійним предстоятелем УПЦ митрополитом Володимиром (Сабоданом), коли РПЦ ще не стала відвертим провідником ідей «російського релігійного нацизму». На сьогодні без таких консультацій та без офіційного розриву відносин з РПЦ, УПЦ фактично перебуває у відносинах підпорядкування керівництву РПЦ, яке закликає до геноциду українського народу та проповідує єретичні вчення.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Канонічне становище єпископату УПЦ ускладнюється тим, що, з точки зору Вселенського Патріархату, вони є бувшими єпископами РПЦ на території України. Їх канонічні свячення не піддаються сумніву, тобто вони визнаються як єпископи. Але їх титули та права на єпархії не визнаються. Фактично, з точки зору Вселенського Патріархату, після надання Томосу ПЦУ єпископи УПЦ перебувають на території України незаконно. Адже, згідно з Томосом, Україна стала виключною канонічною територією саме ПЦУ. Єпископи УПЦ сьогодні спілкуються з представниками інших помісних Церков як єпископи РПЦ, які тимчасово перебувають на території України, не маючи на це повноти прав.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Таким чином, на сьогодні, з точки зору РПЦ – УПЦ це сукупність єпархій РПЦ на території України, чий статус, визначається як структурна частина РПЦ, якій (тимчасово) надані певні права. З точки зору Вселенського Патріархату, УПЦ визначається як частина РПЦ, що незаконно тимчасово перебуває на території України. Всі інші помісні Церкви приєднуються до одного чи іншого бачення цього статусу. Також і сама УПЦ не заявляла про себе як автокефальну чи автономну Церкву у відносинах з РПЦ, Вселенським Патріархатом, з іншими помісними Православними Церквами. УПЦ, зображаючи себе у листах до ДЕСС та різних державних органів України як де-факто автокефальну Церкву, у листах до представників РПЦ та до інших помісних Церков, позиціонує себе як частину РПЦ.</p><h3 style="background: rgb(255, 255, 255); border: 0px; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 19.8px; line-height: 1.3em; margin: 1em 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">4. Додаткові проблеми УПЦ з точки зору норм канонічного права</h3><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">З точки зору канонічного права, перебування єпархій РПЦ в Україні було б виправданим, якби в Україні російська діаспора мала широку культурну автономію та потребувала б власних церковних громад та релігійних організацій, які б їх об’єднували. Нині такої потреби не існує. Єпископат УПЦ як невід’ємна частина єпископату РПЦ, претендує на керівництво громадами, що переважно складаються з громадян України, серед яких більшість складають саме українці, а також інші особи, цілком лояльні до України.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Єпископат УПЦ, не відмежовуючись від РПЦ, не засуджуючи наративи російської церковної пропаганди, не йдучи на міжправославний діалог в Україні та на міжнародній арені, докладає систематичних зусиль для дискредитації України як держави всередині України та на всіх доступних міжнародних майданчиках. З 2014 р. антидержавна пропаганда стала офіційною риторикою всіх церковних ЗМІ, якими керує Київська митрополія УПЦ. Таке становище безпрецедентне в історії Православ’я, оскільки завжди, у всіх війнах православних держав і народів проти зовнішніх агресорів, Православна Церква повністю підтримувала боротьбу свого народу, не мала у своїх рядах колаборантів та не займалася антидержавною агітацією.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Київська митрополія та Синод УПЦ повністю підтримували антиукраїнську інформаційну війну РПЦ проти України з лютого 2014 р. і до сьогодні, а клірики УПЦ не протестували проти такої політики вищого керівництва РПЦ. Згідно з канонічним правом, якщо єпископи зраджують своєму народові під час війни, стаючи на бік агресора, то вони негайно позбавляються власного сану і не мають права служити навіть як прості священники. Не були позбавлені сану навіть відверті колаборанти і навіть представники УПЦ, які були у Кремлі на акті «анексії» чотирьох областей України у 2022 році. Також, згідно з канонами, релігійні громади не мають права перебувати у підкоренні тим єпископам УПЦ, що поділяють єретичні погляди. А між тим єретичні ідеї «русского міра» все ще розділяються частиною єпископату і навіть членами Синоду УПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Керівництво Російської ПЦ на кожному засіданні Синоду після 27 травня включає представників УПЦ у різні комісії та органи управління РПЦ, але з боку керівництва УПЦ не існує ніякої протестної реакції, що мало би бути звичайним канонічним порядком для справді незалежної Церкви. Синод РПЦ своїми рішеннями переводить у пряме підпорядкування патріарху Московському та РПЦ цілі єпархії УПЦ, але керівництво УПЦ ніяк не протестує, не позбавляє сану колаборціоністів, не призначає нових єпископів на єпархії, які стають спірними – все це потрібно було б зробити згідно із канонами.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Такого роду становище можливе лише у тому випадку, якщо УПЦ визнає себе частиною РПЦ. Не протестувати проти анексії єпархій УПЦ з боку керівництва РПЦ, згідно з канонічним правом, може лише та сукупність єпархій, яка сама перебуває у складі РПЦ. Якби УПЦ мала хоча б статус автономної Церкви, керівництво УПЦ вже б протестувало проти анексії керівництвом РПЦ низки єпархій УПЦ. Якби УПЦ була автокефальною або хоча б автономною Церквою, існувала б негайна реакція щодо колаборантів з числа представників УПЦ щодо переходів єпархій безпосередньо в РПЦ, або щодо включення представників УПЦ у синодальні комісії РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Адже все це випадки, які не передбачають, згідно з канонами, проведення розслідування та церковного суду, але вимагають негайної реакції у вигляді санкцій. Зокрема позбавлення сану колабораціоністів, публічного протесту проти дій РПЦ, призначення нових єпископів у анексовані єпархії тощо. Жодних подібних дій не відбувається протягом місяців, і такого роду бездіяльність можлива лише якщо УПЦ визначає себе надалі частиною РПЦ, а тому, згідно із канонами, не може опротестовувати дії керівництва РПЦ. При відносинах підлеглості максимум дій, які може дозволити собі УПЦ – це заяви з протестом проти підтримки керівництвом РПЦ агресії РФ. І такі заяви, як і заяви проти самої агресії РФ, дійсно частково прозвучали.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Якби Собор 27.05.2022 року дійсно прийняв рішення про самостійність УПЦ та відмежування від РПЦ, то Предстоятель УПЦ після 27.05.2022 розіслав би всім Предстоятелям помісних Православних Церков «Мирні грамоти» із сповіщенням про ухвалені на соборі рішення і з проханням про включення УПЦ в диптихи помісних Православних Церков, як максимум, або початків загальноправославних консультацій щодо статусу УПЦ, як мінімум. Також Предстоятель УПЦ мав би повідомити керівництво РПЦ про вихід представників УПЦ з усіх керівних органів РПЦ, а також про необхідність консультацій щодо статусу УПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Згідно з канонічним правом та усталеною традицією, Томос про автокефалію у проміжку між Вселенськими соборами надається Константинопольським Патріархатом. РПЦ, однак, має офіційне вчення про те, що томос про автокефалію частині Церкви (у даному випадку УПЦ) надається тією помісною Церквою, до якої ця частина належала на момент порушення питання про автокефалію (у даному випадку – РПЦ). Спонукати до консультацій щодо свого статусу керівництво УПЦ мав би недавній прецедент із Македонською ПЦ (Охридською архієпископією), яка отримала визнання своєї автокефалії та внесена у диптих православних Церков.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Але УПЦ жодним чином не заявляє про власну автокефалію, і не просить її ні у Константинополя, ні у Москви, ні у всіх предстоятелів помісних православних церков, які б могли діяти спільно в форматі Наради Предстоятелів. А тому, можна зробити висновок, рішення Собору 27.05.2022 р. виявляються саме покликаними зберегти УПЦ в статусі частини РПЦ, але приховати це від суспільства та пересічних вірних через редакційні правки з виключенням згадувань РПЦ.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Єдиним діянням, що могло би свідчити про зміну статусу УПЦ, є читання диптиху Предстоятелів помісних Православних Церков митрополитом Онуфрієм на Літургіях після 27.05.2022 року. Але така символічна дія сама по собі не може замінити оголошення автокефалії або процедури перемовин про її визнання. А, отже, УПЦ залишається частиною РПЦ, і саме у такій якості її архиєреї співслужать за кордоном, ведуть перемовини про відкриття парафій за кордоном тощо.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Статус УПЦ на сьогодні не може бути становищем повністю незалежної Церкви також через те, що діюча для УПЦ редакція її Статуту про управління була прийнята на Соборі у Феофанії 27 травня 2022 р. із порушенням норм самого Статуту. А саме, делегатами на Собор мають бути всі єпископи УПЦ, а також представники священства і мирян, обрані на єпархіальних зборах. 27 травня 2022 р. було скликано Зібрання УПЦ із статусом дорадчої конференції («церковної наради»). Рішення Синоду і Архиєрейського собору про те, щоб вважати делегатів на Зібрання делегатами на Собор і рішення про скликання Собору у такому складі може бути витрактувано як легітимне з точки зору канонів, проте є нелегітимними з точки зору норм Статуту Церкви.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Це означає, що для РПЦ до цього часу де-факто УПЦ повинна мати попередню версію Статуту, де усі згадування про зв’язок з РПЦ не є виключеними із тексту. Також, коли збирається Собор, який мав би кінцево затвердити самостійність УПЦ та розірвати зв’язки з РПЦ, такі рішенням попередньо голосуються на єпархіальних зборах, де обираються делегати від священства і мирян. Це дозволяє мати уявлення про позицію священників кожної єпархії, чи підтримують вони насправді принципові зміни у статусі УПЦ, які б запроваджувалися Собором.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Тобто, якби УПЦ дійсно проголошувала самостійність та відмежовувалася від Московської патріархії (чого поки що не сталося), то Предстоятель мав би негайно скликати новий Собор, Синод мав затвердити процедуру обрання делегатів, на єпархіальних зборах мали б бути проголосовані принципові питання щодо статусу УПЦ, її відносин з іншими помісними Церквами, засудження дій та вчення РПЦ на підтримку геноциду українців тощо.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">На новому Соборі, зібраному згідно із процедурою, передбаченою Статутом, мали б бути затвердженими всі зміни до Статуту, попередньо прийняті 27 травня 2022 року. І також конституїтивне для Статуту його перше положення має бути змінено, оскільки посилання на Грамоту Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. не може існувати у Статуті у сьогоднішньому вигляді, оскільки воно закріплює за УПЦ статус «сукупності єпархій РПЦ на території України, що користується правами широкої автономії у складі РПЦ».</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Сучасна версія конституїтивного положення звучить так: «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року». У нещодавній історії були випадки, коли Церкви змінювали власний статус із автономного чи умовно автономного до автокефального, посилаючись при цьому на отримані томоси про автономію. Відповідно, конституїтивне положення мало б звучати таким чи аналогічним чином: «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої у розвиток положень Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року. Українська Православна Церква є автокефальною Церквою для всіх православних України».</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Звичайно, що Собор мав би переобрати Синод як такий, що втратив довіру навіть Архиєрейського собору (собору єпископів УПЦ), не має авторитету серед вірян і не має авторитету в суспільстві, виключивши хоча б тих архиєреїв, що підпали під санкції РНБО. Собор мав би зобов’язати Предстоятеля розіслати Мирні грамоти, почати консультації з усіма помісними Церквами від Вселенського Патріархату до ПЦУ щодо конституювання власного існування в Україні.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Останнє є принципово важливим. Згідно із канонічним правом, УПЦ важливо не лише проголосити про власний автокефальний статус, власне і окреме існування від РПЦ, але й досягти визнання власного статусу від інших помісних Церков.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Згідно з православним канонічним правом, статус Церкви є таким, яким його визнає Вселенський Патріарх та інші предстоятелі помісних Церков. На сьогодні УПЦ пишається визнання її єпископату з боку інших помісних Церков, але забуває навіть в офіційному листуванні з державними органами визнати той факт, що єпископи УПЦ визнаються іншими Церквами виключно як єпископи РПЦ, а УПЦ визнається усіма помісними Церквами як частина РПЦ. І ніхто із предстоятелів православних Церков не поминає у своїх диптихах митрополита Онуфрія на літургії ні як предстоятеля автокефальної, ні навіть як предстоятеля автономної Церкви.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Звичайно, що визнання більшості помісних Православних Церков УПЦ могла б досягти виключно при входженні на правах автономної Церкви чи у будь-якому іншому статусі до ПЦУ. Більшість помісних Православних Церков систематично заявляють, що визнають будь-яку православну автокефальну юрисдикцію в Україні, якщо вона буде об’єднувати переважну більшість православних громад України, і приєднання до ПЦУ з гарантіями недоторканності на рівні кожної єпархії чи громади чи в якості автономного об’єднання гарантувало б сьогоднішній УПЦ статус визнаної Церкви, хоча і у складі ПЦУ. Але навіть існування в Україні другої автокефальної Церкви для держави не є проблемою, оскільки законодавство України, на відміну від, скажімо, болгарського, не передбачає поки що необхідності існування саме однієї автокефальної Православної Церкви в Україні.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Звичайно, згідно з православними канонами, така Церква у державі має бути одна. Але тимчасово можуть існувати й дві автокефальні Церкви (УПЦ і ПЦУ), одна з яких (УПЦ) буде вести перемовини про власний статус. На сьогодні ж УПЦ не лише не має статусу автокефальної Церкви, але й не веде ні попередніх, ні по суті перемовин з помісними Православними Церквами про визнання її у якості автокефальної Церкви. А, отже, існує як сукупність єпархій РПЦ на території України.</p><h3 style="background: rgb(255, 255, 255); border: 0px; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 19.8px; line-height: 1.3em; margin: 1em 0px; outline: 0px; padding: 0px; vertical-align: baseline;">ВИСНОВКИ</h3><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Проведений аналіз щодо конституїтивного положення Статуту про управління УПЦ щодо Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р., вичерпно засвідчує, що УПЦ не є ні автокефальною, ні автономною Церквою. Інших статусів канонічне право не знає. Церква буває або автокефальна (повністю самостійна) або автономна (самостійна частина автокефальної Церкви).</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">УПЦ наразі є «сукупністю єпархій РПЦ на території України, що користуються правами розширеної автономії». Відсутність статусу самостійної Церкви (автокефальної або хоча б автономної) робить становище УПЦ абсолютно ненормальним – жодна православна Церква у незалежній державі, яка бореться проти агресора, не утримувалася від проголошення автокефального статусу та від тимчасового цілковитого розриву відносин з релігійним центром у країні-агресорі, якщо на момент початку агресії Церква мала зв’язок підлеглості стосовно релігійної організації у країні-агресорі.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">Ненормальне канонічне становище УПЦ викликане не лише неповноцінністю статусу, який надавався УПЦ Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р., але й діяльністю Предстоятеля і Синоду УПЦ, та бездільністю єпископату УПЦ. Спроби ввести державу в обману через тлумачення у листах митрополита Онуфрія до ДЕСС (від 01.06.2022 та 28.09.2022) Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 р. як такої, що надає УПЦ статус, аналогічний до того, який наданий ПЦУ Томосом про автокефалію, є грубою маніпуляцією, покликаною приховати дійсний канонічний статус УПЦ. Ця Церква залишається частиною РПЦ, і ніким у православному світі не визнається як окрема від РПЦ Церква. А, отже, її статус є кардинально інший, ніж статус ПЦУ. Своєю діяльність та бездіяльністю керівництво УПЦ демонструє небажання стати окремою від РПЦ Церквою, що є відвертим демонстративним викликом щодо Української держави, суспільства та більшості власних вірян.</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;">—</p><p style="background-color: white; font-family: "Helvetica Neue", Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 13.2px; margin-bottom: 10px; margin-top: 10px;"><i><strong>Юрій Чорноморець, доктор філософських наук, професор, опубліковано у виданні </strong><a href="https://risu.ua/pravozastosuvannya-statutu-pro-upravlinnya-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-cerkvi-i-pitannya-nayavnosti-cerkovno-kanonichnogo-zvyazku-z-moskovskim-patriarhatom_n137101" style="background: transparent; border: 0px; color: #8f0808; font-family: inherit; font-size: 13.2px; font-weight: bold; margin: 0px; outline: 0px; padding: 0px; text-decoration-line: none; vertical-align: baseline;" target="_blank">РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України</a></i></p></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-49538786691760274782023-01-28T13:54:00.000-08:002023-01-28T13:54:04.394-08:00УКРАЇНОФОБІЯ<table><tbody><tr><td><p><b>Українофобія </b>(від "Україна", "український" та грец. φόβος — страх, ненависть) — один із різновидів етнополітичного шовінізму, система дискримінаційних, агресивних поглядів і дій, що заперечують суб’єктність Укр. д-ви, укр. народу та нації, питомі етнокульт. ознаки та уявлення українців, державотворчий потенціал українців, нав’язують українцям не властиві для них етнокульт. риси, ігнорують укр. мову та к-ру, державно-нац. символи. Непереконливими є спроби розмити явище У. у визначенні, що У., мовляв, — це будь-який акт, що завдає шкоди Україні, зокрема корупція.</p><p>Одними з перших у новітній час окреслили українофобські тенденції як суспільно-політ. явище представники шістдесятництва І.Дзюба та Л.Костенко. Ці погляди були розвинуті у працях провідних укр. філософів і публіцистів С.Грабовського та І.Лосєва. До 2010-х рр. у процес осмислення У. найбільший внесок зробили представники націоналістичної ідеології (В.Рог, О.Баган та ін.). У. вони розглядали переважно як політ. та ідеологічне явище. Конституюванню та осмисленню явища У. сприяло проведення у Львові 2012—16 зусиллями викладачів Львівського національного університету та Львів. відділення Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України 9-ти семінарів під заг. назвою: "Українофобія як явище та політтехнологія". Учасники семінарів передусім зосередилися на істор. та мовних аспектах У., при цьому розглядали У. не лише як виключно рос. явище, а і як частину польс. політики. Проте унікальність цього заходу, відстороненість від нього держ. структур лише підкреслили брак уваги до проблеми.</p><p>У. закорінена в істор. процесі. Перш за все У. виникла як антипод явищу та поняттю "українофільство". Існування У. зумовлено такими істор. явищами та ідеологіями, як існування України у складі кількох імперій, ідеями триєдиної рус. нації, "Русского мира", "Великої Польщі", рад. комунізму. Власне, поняття "українофобія" молодше позначеного ним явища. Закарбоване в етнічних стереотипах середньовіччя та ранньомодерного часу, явище страху та ненависті щодо українців найсильніше виявилось у період формування націй та нац. рухів модерної доби — у 19—20 ст. Найбільшої сили У. як частина держ. політики набула у Рос. імперії у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. (з деякими періодами послаблення тиску), в СРСР 1930-х і 1970-х рр., у Польщі між двома світ. війнами, в часи Другої світової війни на територіях Райхскомісаріату Україна та Трансністрії. Вперше на ідеологічному рівні У. була обґрунтована ідеологами чорносотенних організацій у містах Російської імперії на поч. 20 ст. (див. також "Чорна сотня").<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>У Рос. імперії перші українофобські акції мали за мотивацію або ж покарання та залякування українців, або ж виникли внаслідок страху перед поширенням укр. нац. руху як частини польського (Валуєвський циркуляр 1863 та Емський акт 1876). У. мала власних ідеологів і практиків, які утворили своєрідний "пантеон" українофобів: М.Юзефович, П.Струве, С.Щоголев, В.Шульгин, Я.Собінський, Б.Пєрацький, Д.Лебідь, П.Постишев. Окреслюючи та описуючи явище неприязні або й ненависті до українців фактично в категоріях, властивих У., укр. діячі доволі не часто вживали цей термін до поч. 20 ст., і вже дещо частіше — починаючи від 1905—07 (Д.Дорошенко, С.О.Єфремов, В.Винниченко, М.Слабченко). Із серед. 20 ст. це поняття ігнорувалося в СРСР, використовувалося майже виключно в середовищі укр. діаспори, звідки й повернулося до України у 1990-х рр. При тому У. існувала в СРСР та УРСР зокрема як на держ., так і на побутовому рівнях.</p><p>У. була гол. ідеологічним підґрунтям терору комуністів та білогвардійців проти українців під час рос. експансії в Україну 1918—21, напр., захоплення Києва військами М.А.Муравйова на поч. 1918.</p><p>У. стала помітним явищем громад. життя в добу "українізації" 1920-х рр. як реакція на бажання українців побудувати нац. за змістом республіку. Побутова У. була блискуче відображена М.Кулішем у творі "Мина Мазайло", де зміст явища влучно висловлений Тьотею Мотею: "Лучше быть изнасилованной, чем украинизированной". У. була наріжним каменем ідеологічних засад Голодомору 1932—1933 років в УСРР, масових репресій проти укр. інтелігенції 1930—38. У пропаганді використовувався дегуманізований образ "хохла-куркуля", із гротескно-гіпертрофованими укр. антропологічно-етнічними рисами. Вцілілі жертви Голодомору згадували про ненависть до всього українського як "хохляцького" в реалізаторів Голодомору. Отже, У. "цементувала" одночасний націоцид та соціоцид. У 2-й пол. 20 ст. найяскравіше відбилася в суд. процесах над укр. дисидентами (на цьому, напр., наголосила Н.Строката у викривальній промові на одес. судилищі над нею 1972). Починаючи з 1930-х рр., У. в СРСР маскувалася як боротьба з "українським буржуазним націоналізмом".</p><p>Унікальним для подібних нац. фобій є те, що в роки незалежності України, починаючи з 1991, У. не лише не зменшилася всередині д-ви, а й посилилася, фактично належачи до помітних компонентів поглядів і діяльності значної частини правлячого істеблішменту (В.Медведчук, Д.Табачник, М.Добкін та ін.), депутатів різних рівнів (Н.Вітренко, І.Марков, М.Левченко, В.Колесніченко, С.Ківалов), президента Республіки Крим (Ю.Мєшков), міських голів Півдня та Сходу України (О.Костусєв та ін.), бізнесової та інтелектуальної еліти (О.Сурілов, О.Бузина, Г.Кваснюк та ін.). Саме в середовищі українофобів були теоретично опрацьовані механізми знищення України, втілені згодом рос. спецслужбами та політиками: Новоросія, федералізація, держ. двомовність тощо.</p><p>Причинами поширення У. були як незрілість укр. сусп-ва, низький рівень нац. свідомості, колоніальна спадщина, брак укр. нац. еліти, так і зовн. втручання (передусім російське). У. стала одним з осн. політтехнологічних знарядь політики на Сході та Півдні України, знайшовши там найвагомішу підтримку серед русифікованих мас. У. була засобом десоборизації України, впровадження "двох Україн" як двох проектів: укр. західного "гетто" ("галичанофобія") та малоросійсько-новорос. проекту. Засобом У. було перетворення укр. мови та к-ри на вторинні порівняно з російськими, а з ін. боку, подання їх як таких, що загрожують комфортному існуванню пд.-сх. населення. Найогидніші, найагресивніші акти У. відбувалися в Луганську, Донецьку, Одесі, Харкові, Криму. У., хоч і офіційно не артикульована і не визначена саме так, фактично була основою політ. діяльності низки політ. сил новітньої України: Партії регіонів України, партії "Родина", Комуніст. партії України, Прогресивно-соціаліст. партії України, Партії "Російський блок" тощо. Успішне поширення цими силами У. було гол. причиною тимчасової окупації окремих районів Донбасу та анексії Криму Росією 2014.</p><p>Після 2013 У. вдосконалилася як політтехнологічне явище. Часто вона подається у парадоксальному поєднанні з нібито укр. громадян. патріотизмом, що буцімто не передбачає поглиблення процесів дерусифікації, відновлення дискримінованих прав українців. Гасло "Єдина країна — Единая страна" лише поглиблює кризу укр. ідентичності, сіючи, за слушним зауваженням мовознавця та культуролога Ю.Шевчука, "мовну шизофренію", яка насправді є лише частиною ширшого явища амбівалентності, окресленого ще у 1990-х рр. М.Рябчуком як частина панівного "креольського" дискурсу у модерній Україні. Найбільш загрозливим явищем у таких умовах є тотальне розмивання моральних цінностей та пріоритетів, що мають безпосередній вплив на визначення нац. ідентичності, а також катастрофічне зниження "національного імунітету нації". І все це в контексті рос. загрози, що аж ніяк не припиняється. Сьогодні відверті українофобські випади є однією з основ дискурсу частини укр. мас-медіа, шоу-бізнесових проектів: як загальнонац. каналів "Інтер", "ТЕТ", "Україна", так і багатьох місцевих на Півдні та Сході України. Часто українофобські прийоми цих ЗМІ в Україні та на окупованих територіях Донбасу та Криму фактично збігаються.</p><p>У. є гол. чинником денаціоналізації та дискримінації українців в Україні та поза її межами, складовою поглядів і діяльності частини неукраїнців та політико-держ. еліт. У. (власне страх перед усім національно-українським) властива частині зденаціоналізованих українців як відображення їхньої психічної травми, засіб уникнення дискримінації. Засобами реалізації українофобських принципів є інформаційна війна проти носіїв україноцентричного образу історії, к-ри, релігії, створення власних груп підтримки всередині своїх країн та зовні — професійних українофобів, дискредитація борців проти У., борців за права українців, поширення серед українців негативних автостереотипів, нацьковування неукраїнців на українців, маніпуляція заг. гуманістичними принципами.</p><p>Стосовно укр. реалій поняття "українофобія" ("українофобство") значно втратило свій суто лексичний сенс, адже перекладається воно як "страх перед українцями, побоювання українців чи України". У такому сенсі часто говорять про "американофобію", "кавказофобію", "русофобію". Проте щодо українців та України найчастіше йдеться про ненависть до них, дискримінацію, приниження, намагання загалом заперечити факт існування українців як народу та нації і навіть у принципі укр. етнокульт. простору. Хоча, звісно, це перемішується й зі страхом — страхом поширення, поглиблення явищ дерусифікації, устійнення українців на своїй споконвічній, предківській землі. Проте страх цей — поки що не страх до сильного та впливового, а радше — часто навіть не виправданий і перебільшений страх до потенційного, паросткового. Недаремно частина аналітиків порівнювали становище носіїв укр. мови та ідентичності в Україні з колиш. апартеїдом у Південно-Африканській Республіці. Можна навіть згадати про давніше явище — ілотів у Спарті. Приниження всього українського, ненависть до нього значно ширші за риси політики сусідніх д-в (Росії, Польщі, Угорщини, Румунії) чи їхнього населення на побутовому рівні.</p><p>Від ін. нац. фобій У. відрізняється тим, що претендує на фактичне заперечення самого факту існування українців не лише як нації та д-ви, а й навіть як етносу. З ін. боку, У. тісніше пов’язана з внутр. проблемами розвитку укр. сусп-ва, зокрема незавершеністю націєтворчих процесів у середовищі самого укр. етносу. Весь комплекс відвертих та прихованих заходів У. спрямований на те, щоби завадити цим процесам. На сучасному етапі варто відзначити факт частої адаптації У. до поширених у США та Зх. Європі політ. доктрин — толерантності, мультикультуралізму, лібералізму, — що, реалізовуючись на укр. постколоніальному ґрунті, фактично гальмують процеси консолідації українців у народ та націю.</p><p>Гол. концептами сучасної У. є заперечення факту існування української мови чи встановлення перешкод на шляху її всебічного та гармонійного розвитку, заперечення територіальної та духовної соборності укр. народу та нації, запровадження не-україноцентричних істор. міфів, а в ширшому сенсі — впровадження погляду на укр. народ, націю та д-ву як на штучні, не життєві явища. Наявність У. є водночас проявом слабкості та сили українців: слабкості — адже бачимо відсутність дієвих механізмів протидії інформаційній війні та поширенню власного світобачення, сили — адже сила та галас У. зростають пропорційно зростанню дієвості укр. нац. руху.</p><p>Можна виділити найпомітніші нац. різновиди У., що спираються на глибинні нац. комплекси: рос., єврейс., польську, кожна з яких має певну специфіку. Однак У. в цілому чи в окремих елементах охоплює і укр. середовище, будучи тісно пов’язаною з явищем "малоросійства". Прояви У. спостерігаються і в країнах Зх. Європи, напр., агресивно лівацьких та псевдоліберальних спільнотах (Г.Россолінський-Лібе). Подолання У. шляхом зміцнення, консолідації укр. культурно-цивілізаційного простору є одним із ключових завдань для сучасної України, що інтегрує всі наявні проблеми державотворення/націотворення.</p></td></tr><tr><td><em></em></td></tr></tbody></table><br /><i>МУЗИЧКО Олександр Євгенович</i><br />Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-12189640433997215632022-11-22T13:42:00.004-08:002022-11-22T13:48:36.869-08:00Короткий курс українофобії<h4 style="text-align: left;"><strong><i>Короткий курс українофобії: два оповідання Міхаіла Булгакова з екскурсом у роман «Бєлая гвардія»</i></strong></h4><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfWyadGcVeoDXFDHmQINjoUtatE5m9k7u2mRZk_3z3f14jZ3_DzV9WlaqQq1H-u3FFZxNKg0T-bFc9u1SUsUk5uiSc526Q5vuBizsa5xWMG0It-WHe040jIG90QVJ863GHyrNDZVxbMV9xAUzOUfR0XGNaBX74QUBxsxIQNYjTA-fRSYtZZx54rYTE/s800/bulgakov_6.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="533" data-original-width="800" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfWyadGcVeoDXFDHmQINjoUtatE5m9k7u2mRZk_3z3f14jZ3_DzV9WlaqQq1H-u3FFZxNKg0T-bFc9u1SUsUk5uiSc526Q5vuBizsa5xWMG0It-WHe040jIG90QVJ863GHyrNDZVxbMV9xAUzOUfR0XGNaBX74QUBxsxIQNYjTA-fRSYtZZx54rYTE/w640-h426/bulgakov_6.jpg" width="640" /></a></div><p>На тлі вже другої від 2014 р. війни, котру РФ розпочала 24 лютого
2022 р. проти держави Україна у формі спецоперації, піднялася чергова
хвиля спонтанної декомунізації і дерусифікації знизу. У багатьох наших
містах і містечках, зокрема на Закарпатті, Буковині, на Східній і в
Центральній Україні зносять пам’ятники Суворову, Горькому, авторові
роману «Как закалялась сталь» Островському, демонтували погруддя Карла
Маркса, що затрималося у Хотині, і мозаїку з цитатами Леніна на одній із
будівель Києво-Могилянської академії. Мабуть, цю мозаїку студенти
Могилянки консервували 30 років, щоб не забути: попередниками
вільнодумного студентства були в цих стінах політруки – свою історію
треба берегти! Водночас про пам’ятник Катерині ІІ в Одесі ніхто не
згадує. Суворов – душитель Польщі і свободи у Європі − все стоїть в
Ізмаїлі в очікуванні на законне виведення з реєстру пам’яток. У такій
ситуації складно зрозуміти, на кого ж ми орієнтуємося – на ЄС чи на РФ?
Із Суворовим і Катериною ІІ потрапити до ЄС навряд чи вдасться, бо світ
символів іще ніхто не відміняв.</p><p>Фінляндизація, за словами Софі Оксанен, зіпсувала фінам моральний
компас. В українському варіанті фінляндизація перетворилася на
шизофренію національного масштабу. В умовах військового стану українці,
керуючись самозбереженням, відчули нагальну потребу повернутися до
незавершеної декомунізації й дерусифікації. Почалося перейменування
вулиць, що носять імена класиків російської літератури: Пушкіна,
Тургенєва, Толстого, Чехова – попри українське походження останнього,
Герцена – попри його українські симпатії. Українці хочуть стерти зі
своїх теренів імперські мітки, українці не хочуть жодних маркерів
«русского мира», українці не вірять у жодних «хороших русскіх»,
поділяючи думку чи не Винниченка: російський демократ закінчується там,
де починається українське питання.</p><p>Звісно, не всі громадяни України розуміють значення реформи
декомунізації і дерусифікації, але під російськими бомбами голоси
незгодних, котрі закликають плекати будь-яку культуру і гуманізм (що на
практиці завжди виявляються російськими), звучать не надто переконливо.
Трагічно, що саме російські ракети виявилися найістотнішим аргументом на
користь декомунізації та дерусифікації України. Можливо, війни з Росією
вдалося б уникнути, принаймні нинішня війна не була б такою жорстокою,
якби українське суспільство проявило волю до реформування, що так і не
завершилося протягом 30 років. Навпаки, українське суспільство,
передусім українські владні еліти, виявляє хронічне небажання
реформуватися. Українські реформи наче й розпочинаються, але їх так і не
доводять до логічного кінця.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Нині київська влада випередила міністра культури Олександра Ткаченка,
який застеріг від бездумної декомунізації, нічого попередньо не
зробивши для того, аби була вона осмисленою. Наприклад, у Києві так і не
з’явився музей тоталітаризму, куди можна було б звезти усі демонтовані
пам’ятники, тож київські чиновники традиційно вдаються до половинчастих
рішень: пам’ятник Пушкіну у Києві начебто демонтують, але вулицю його
імені, на якій кілька десятиліть мешкав Нечуй-Левицький, не чіпатимуть.
Бо хто такий Нечуй-Левицький на тлі великого Пушкіна? Пушкіна знає увесь
світ – скажуть демагоги, а Нечуя не цінують самі українці – подумають
вони ж. Так працює механізм української меншовартості, що глибоко
вкорінений у психології української людини, котра бажає відчути свою
причетність до імперської, виробленої культури, відмежувавшись від
колоніальної, що завжди виглядає рустикальною, провінційною на тлі
імперської. На українські претензії, любов і повагу до імперської
російської культури існує одна відповідь: вдовольняйтеся, друзі, тим, що
самі створили, пізнайте і цінуйте те, що належить вам по праву.</p><p>Хоча вже багато говорилося і писалося про неприпустимість
ідеологічного «перефарбовування»-переназивання, арку Дружби народів у
Києві, котра дотепно звалася ярмом, перейменували дзеркально – стала
вона аркою Свободи українського народу (мабуть, антиярмом). Незрозуміло,
щоправда, що робити із тріщиною в арці. Ще кілька років тому вона
символізувала надщербленість російсько-української дружби, тепер її
доведеться зашліфувати, щоб у свободі українського народу не було
дефекту. Хоча монумент росіянина й українця, котрі гордо несли орден
«Дружби народів», зняли. Багатофігурна група, в центрі якої Богдан
Хмельницький і посланець російського царя боярин Василь Бутурлін, так і
стоїть під надщербленою аркою української свободи. Естетика цих
скульптур сумнівна, ідеологічне значення – зі знаком мінус. Однак вражає
сама колізія із демонтажем арки у Києві, що перетворюється на символ
недореформованості України.</p><p>Здається, ані київських чиновників, ані киян така непослідовність не
хвилює. Мабуть, завершення демонтажу нині не на часі – грошей, як
завжди, на реформи бракує. Я вже не перелічуватиму решти пам’ятників із
невизначеною долею у просторі міста: Щорс на коні без одного
копита; Чкалов у клаптях облущеної фарби, що нагадує: сталінізм у Києві
животіє; фейкова героїня Космодем’янська, дбайливо обсаджена Зеленбудом
квіточками – добре, що хоча б не переодягнена у вишиванку; і нарешті
Ватутін, якого не можна демонтувати, бо його демонтаж у межах
українського законодавства незаконний – натомість могила посеред міста у
межах того ж законодавства цілком прийнятна. Цей абсурд орвеллівського
штибу, фарисейство, коли українці начебто засуджують комунізм і
російський імперіалізм, але паралельно зберігають їх як мистецьку
цінність, хоча перелічені пам’ятники (окрім коня Щорса, що справді
гарний навіть без копита) відрізняються лише рівнем соцреалістичної
огидності, є сутністю держави Україна, що її ми не надто успішно будуємо
вже 30 років колективними зусиллями.</p><p>Десятки тисяч цивільних громадян з українським паспортом, котрі
загинули від російського імперіалізму за три минулі місяці, а ще убиті
росіянами українські діти все ж не дозволять передусім владі й далі
сушити весла у питанні реформування України, бо українська
недореформованість-недоформованість і є найістотнішою причиною нинішньої
війни.<strong> Держава, що не спроможна захищати своїх громадян,
держава, для якої права людини, зокрема національні, – на останньому
місці, держава під вивіскою «Україна», що на практиці виявляється
демократичною Росією з українською мовою як офіційною, територією, яку
дерибанять олігархи та їхня обслуга, а у відповідь громадяни не
виконують своїх обов’язків перед державою, − це вирок усім нам.</strong>
Путін чудово це розуміє, тому і не боїться нападати на таку Україну і
нападатиме доти, доки Україна не проведе усі необхідні реформи
послідовно, не доведе на практиці, що гасло «Україна – це Європа!» −
життєвий принцип суспільства. Саме реформування задля перетворення
України на правове суспільство західного зразка із ефективною економікою
й армією гарантуватиме мир в Україні, а дерусифікація і декомунізація –
наша базова реформа.</p><p>Теорія «боротьби двох культур в Україні» заперечувала свого часу
українізацію, але ця теорія містила незручну істину: співіснування
української і російської культур в Україні неможливе, особливо в період
деколонізації. Розстріляне Відродження – перший доказ неможливості
такого співіснування.</p><blockquote>
<p><strong>Тому досить вже цих експериментів мирного співіснування з
російською культурою, зокрема літературою, яка завжди за визначенням
була і є інструментом російської політики, зокрема політики Путіна.
Колективна вина російських інтелектуалів полягає передусім у тому, що
вони змирилися з роллю політичного інструмента, відведеного їм
російською владою. Російську культуру в Україні нема потреби забороняти.
Від неї необхідно дистанціюватися – нехай собі існує і розвивається в
Росії. В Україні має розвиватися культура українська, бо такою є логіка
самозбереження.</strong></p>
</blockquote><p>Російську культуру в Україні мають вивчати фахівці, але через
українську призму. І це природно, бо нас передусім цікавить не Булгаков
взагалі, не особливості його стилю, а думки письменника про українців і
УНР. Ці думки можна реконструювати на підставі хай різною мірою, але
автобіографічних, опублікованих і неопублікованих за життя письменника
творів. Про їхній автобіографізм свідчать передусім реальні прототипи
персонажів і реальні події, відбиті в сюжеті. Алєксєй
Турбін−Бакалєйніков−Яшвін – образи художні, до яких Булгаков дотичний не
тільки як автор. Ці образи є його другим «я».</p><p>Про українофобію мистця говорилося ще у зв’язку із п’єсою «Дні
Турбіних», що була написана за мотивами роману «Бєлая гвардія», під час
першої зустрічі українських та російських письменників у Москві в лютому
1929 р. Попередньо Микола Куліш дошкульно висміяв булгаківську нелюбов
до українців у комедії «Мина Мазайло», роботу над якою завершив у грудні
1928 р. Тьотя Мотя із Курська описує харківським родичам свої враження
від п’єси, побаченої в Москві: «Ах, мої ви милі, "Дні Турбіних". Це ж
така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні,
огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви…
Грубі, дикі мужлани! Телефон попсувався, дак вони… Ха-ха-ха… трубку
чоботом почали лагодити, об стіл, об стіл її, − бах, бах. Ідійоти! І
хоть би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного! Ви розумієте? −
Жодного! Всі, як один, дикі й жорстокі… Альошу, милого, благородного
Альошу вбили, та як убили!… Якби ви, панове, знали, яка це драматична
сцена, коли Альошина сестра довідується, що брата її вбито! Я плакала…
(Утерла сльози). І тобі, Моко, після цього не сором називатися
українцем, не сором поставати проти нового папиного прізвища! Та в "Днях
Турбіних" Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман,
чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться.
Зостанеться єдина, неподільна… <…> СРСР». В
оригінальному архівному примірникові «Мини Мазайла» 1929 р. остання
фраза Тьоті Моті відрізняється від загальновідомого тексту:
«…Зостанемось ми (прихильники Російської імперії, – Р. Х.) і
більшовики». Обидва варіанти думки, вкладеної в уста тьоті Моті, є
антитезою до відчуттів Турбіна, наче петлюрівці із чекістами становлять
цілість, бо хочуть знищити шляхетних російських монархістів.</p><p> Сталіну п’єса «Дні Турбіних» сподобалася, адже вона демонструвала
«всєсокрушающую сілу большевізма». Саме цей витвір, можливо, дозволив
Булгакову померти власною смертю в СССР і написати п’єсу «Батум»,
присвячену Сталіну, але останній її не оцінив, письменник як конформіст
не відбувся і лишився дисидентом. <strong>Натомість Куліш був
розстріляний в Сандармоху за український націоналізм. Переконання
драматурга про поєднання російського імперіалізму, білогвардійщини, яку
оспівував Булгаков, з російським комунізмом, що набуло трагедійного
звучання у наступній після «Мини Мазайла» п’єсі «Патетична соната»,
виявилося пророчим. Саме на його підставі ми й проводимо нині
декомунізацію і дерусифікацію, без яких вільна і демократична Україна
неможлива.</strong></p><p>Ярослав Тинченко видав у 1997 р. книжку про роман «Бєлая гвардія», в
якій немає тези ані про шовінізм, ані про українофобію Булгакова, але в
ній ретельно досліджено автобіографічний підклад й історичний контекст
роману, встановлено прототипи персонажів. Тинченко не мав на меті
проаналізувати всі тексти, в яких відбито факт мобілізації Булгакова до
війська Петлюри і дезертирства з нього, що й природно – його фах
історичний, а не літературознавчий. Я теж не претендую на вичерпний
текстологічний аналіз. Моя стаття є лише причинком до нього. Однак попри
складність, котра зумовлена наявністю чотирьох текстів на одну тему −
двох редакцій закінчення роману «Бєлая гвардія» і двох оповідань «В ночь
на 3-є чісло» (з роману «Алий мах») і «Я убіл», висновки Тинченка можна
підсумувати так: останній 20-й розділ «Бєлой гвардии» у першому,
журнальному варіанті, друк якого розпочався 1924 р., але обірвався й не
був опублікований за життя автора, є модифікацією оповідань «В ночь на
3-є чісло» і «Я убіл», тоді як 20-й розділ у загальновідомому тексті, що
вперше був оприлюднений у Парижі 1929 р., є скороченням названих
оповідань до мінімуму. З версією Тинченка можна погодитися, уточнивши,
що в журнальному варіанті мотив убивства з’являється у сні Альоші
Турбіна, тоді як оповідання «В ночь на 3-є чісло» повторюється майже
дослівно. Завдяки сну Булгаков досягає ефекту, коли петлюрівці із
чекістами стають одним цілим, а нещасний Турбін опиняється сам на сам з
колишніми ворогами, що порозумілися. Красиво, звичайно, але реальність
виявилася іншою.</p><p>Ми є свідками відвертого синтезу чекістів із білогвардійцями у
путінській Росії. Тож мав рацію Куліш. Турбін у путінській Росії явно
«нє лішній чєловєк». Роман-реквієм Булгакова за білогвардійцями і
російською інтелігенцією має сенс винятково в українському контексті. А
це свідчить, що письменник все ж допускав, можливо, й підсвідомо боявся,
що Петлюра у Києві − не тільки міф, а й нова грізна сила, що може
змести російську інтелігенцію й імперське мислення.</p><p>Для того, щоби зрозуміти думки Булгакова про петлюрівщину і УНР,
відповідно й українців, що з петлюрівцями ототожнюються, варто спинитися
на оповіданнях «В ночь на 3-є чісло» (з роману «Алий мах») і «Я убіл»,
які, на відміну від першої редакції роману «Бєлая гвардія», з’явилися
друком за життя письменника. Перше було опубліковано 1922 року у
«Літературному додатку» до органу зміновіхівців «Наканунє» (додаток
редагував Алєксєй Толстой, який спершу не прийняв російську комуністичну
революцію, але згодом подав її як найвищу правду, осмислену російською
інтелігенцією), єдиної емігрантської газети, котру дозволялося ввозити в
радянську Росію, бо її фінансувала Москва, друге – 1926 р. у часописі
«Мєдіцинский работнік». В обох ідеться про реальну подію – перебування
Булгакова як лікаря у петлюрівському війську і його дезертирство з
нього. Автобіографічність оповідання «В ночь на 3-є чісло» підтвердив і
сам автор, і його перша дружина Тетяна Лаппа. Другий твір теж
автобіографічний, але частково. Булгаков, на відміну від свого
персонажа, жодного петлюрівця не вбив, але думка про вбивство
петлюрівського офіцера була його ідеєю фікс. Про це сигналізує постійне
повернення до зазначеного сюжету, драматизм його колізій, нарешті
виправдання убивства петлюрівського полковника в оповіданні «Я убіл».
Відчутна незавершеність, обірваність роману «Бєлая гвардія» наштовхує на
думку, що читач взагалі має справу з множинним закінченням твору.
Можливо, цей феномен пояснюється самоцензурою Булгакова. Зважитися
письменникові, лікарю за фахом, на пряму маніфестацію власного
людиноненависництва, хай у формі петлюроненависництва, було все ж
непросто. Символічне убивство – теж убивство, а Булгаков, як казала
тьотя Мотя про Альошу Турбіна, − «це мила, благородна, руська людина».</p><p>Отже, у першому із зазначених оповідань альтер еґо письменника, лікар
Бакалєйніков, якого, як і Булгакова, звати Міхаіл, отримує посвідку про
мобілізацію до 1-ого полку Синьої дивізії. В оповіданні описано події у
Микільській Слобідці і враження Бакалєйнікова від українського війська,
котре персонаж трактує як ґвалтівників і бандитів, що знищують цивільне
населення Києва, передусім євреїв, без жодних причин, відступаючи з
міста під натиском більшовиків. Гротескні описи пана курінного,
полковника Мащенка і синьодивізійників – хлопців «в тазах на головах» –
не тільки ідеологічно мотивовані. Уніформа 1-ого Синьожупанного полку,
куди потрапив Булгаков-Бакалєйніков, була досить своєрідною. Тинченко
з’ясував, що до полку доєдналися бахмутські повстанці, які не мали синіх
одностроїв. Замість них їм видали темно-сині медичні халати. Оскільки
шапок теж бракувало, повстанці отримали французькі каски. Тож автор
оповідання іронізував над такою уніформою, що й не дивно. Бакалєйнікова
«тази» і «халати» шокували, а зовнішність українських вояків викликала у
нього відразу: «широкоскулоє нєчто, смутно напомінающєє чєловечєское
ліцо, прікритое сєрим гєрманскім тазом», «широкоскулоє подобіє». В
оповіданні містяться й інші емоційно марковані портретні деталі як
національних типів, так і соціальних груп: у матросів з георгіївськими
стрічками «грозниє ліца», зате в німців – «рожи с моноклямі», у
синьожупанника – «рожа в шлємє», а в ремісника й спина «замаслєнная».
Булгаков в оповіданні «В ночь на 3-є чісло» описав синьожупанників так,
що в читача вони й досі викликають фізіологічну відразу. Любителі
Булгакова заперечать: інших емоцій вбивці викликати й не можуть. Тож
доведеться з’ясувати, чи були петлюрівці патологічними вбивцями. </p><p>Оскільки зазначені оповідання написані на історичному матеріалі,
Тинченко-історик прокоментував відповідність їхніх реалій і подій
історичним фактам. Безперечно, Булгаков історичні факти пересмикував,
бо, по-перше, петлюрівці все ж воювали за ідею – українську демократичну
державу УНР, по-друге, зображені прозаїком безчинства петлюрівців не
стикуються з тим, що Директорія відмінила смертну кару й шляхетно
повелася з тисячами полонених російських офіцерів, зокрема і з братом
письменника, якого через поранення відпустили. Тинченко подав дані
комуністичної преси про 100 осіб, які загинули у Києві у цей час. В
основному це були дезертири, провокатори, панікери, саботажники, яких
розстрілювали за законами військового часу, а також випадкові перехожі.
За іншими даними, наведеними Тинченком, в ніч з 2 на 3 лютого 1919 р.
було розстріляно 16 колишніх матросів, яких підозрювали у більшовизмі.
Особливо упередженим в оповіданні «В ночь на 3-є чісло» є образ
полковника Мащенка, прототипом якого слугував полковник і командир 1-го
Синьожупанного полку Марко Вовчок-Пащенко – просвітянин, людина без
військової освіти, можливо, не блискучий інтелектуал, але все ж не
«гнусная обєзьяна». Звичайно, письменник не є істориком, він має право
на художній вимисел, може помилятися в деталях, тасувати їх. Але гарний
письменник, тим паче письменник світової слави, все ж ніколи не
помиляється у передачі загального сенсу історичної доби, гарний
письменник намагається зрозуміти мотивацію різних сил, що беруть участь у
процесі, вбачає у своїх ідеологічних противниках людей із власним
внутрішнім світом, політичними цілями й ідеалами, а не вроджених
головорізів і дикунів, котрі б’ють людей ні за що або за те, що людина
єврей. Булгаков, що не дистанціювався від свого персонажа Бакалєйнікова,
відмовляв петлюрівцям у праві зватися насамперед людьми, а вже потім
вояками, цинічно забуваючи про чорносотенців, котрі все ж псували
іконописний образ бездоганно чесного російського офіцера-монархіста. <strong>Світ Булгакова чорно-білий, без нюансів. Такий світ притаманний зазвичай агітаційній, а не художній літературі. </strong>Особливу
відразу на тлі січовиків, тобто січових стрільців і гайдамаків (або ж
«хвостів», бо їхні шапки були зі шликами), у Бакалєйнікова викликають
саме синьожупанники. Попри тверді монархічні переконання, цей персонаж
чекає на прихід більшовиків-рятівників, а Яшвін в оповіданні «Я убіл»
поширює власні почуття на всіх киян: увесь Київ чекав більшовиків не
тільки із нетерпінням, а й із захопленням.</p><p>Дехто пояснює лояльність Булгакова до більшовиків вимогою друку.
Однак серед великих російських письменників був іще один дуже
талановитий інтелігент, котрий одразу відчув неминучу поразку російської
монархії й зрозумів значення більшовиків для відродження Росії. Маю на
увазі Алєксандра Блока, який у поемі «Двєнадцать» зобразив більшовиків в
образі апостолів Христа. Ідуть більшовики державним кроком, за ними –
голодний пес, а «в бєлом вєнчіке із роз – впєрєді Ісус Хрістос». І
коментар відповідний: революція, прагнення справедливості – невід’ємна
риса «православного русского чєловека». Після такого пояснення складно
відмахнутися від думки, що російський варіант християнства – блюзнірство
дуже високого рівня. Блок не заслужив увічнення в СССР передусім через
культ атеїзму. Якби не радянський атеїзм – мали б ми вулиці його імені
теж (хоча, на диво, у Львові вулиця Блока таки була, – ред.). Симпатії
Булгакова до більшовиків, на відміну від Блока, були ситуативними, але
між двох вогнів петлюрівщини і більшовизму у критичний момент він обирав
більшовизм, бо «Пэтурра» − міф, а більшовизм розмовляв все ж російською
мовою.</p><p>
</p><p>Булгаков любив російську інтелігенцію, оплакував її історичну
поразку, самокритично пояснював цю поразку на прикладі Бакалєйнікова
боягузтвом: російський інтелігент не спромігся убити пана курінного і
«гнусную обєзьяну в алой шапкє» − полковника Мащенка. Саме
неспроможність убити бодай одного петлюрівця довела Бакалєйнікова до
психозу. Його світ розчахнувся на два світи: реальний і уявний. Альтер
еґо письменника жорстоко убиває українських вояків у власній уяві під
контролем більшовиків, тоді як у художній реальності і в житті
письменник і його автобіографічний персонаж втекли з війська Петлюри
додому – на Андріївський узвіз, котрий в оповіданні зветься
Олександрівським. Паралельно домашні Бакалєйнікова перебувають в
очікуванні на чергову зміну влади у Києві. Домовласник, буржуй, інженер і
боягуз Василіса, прототипом якого слугував Василь Листовничий, тремтить
за власну шкуру. Жінка чоботаря Авдотья бездоганно виконує роль голосу
народу. Їй належить крилата фраза: «Чтоб он іздох, этот Пєтлюра, сколько
бєспокойства людям...» Друг Бакалєйнікова Юрій Леонідович, прототипом
якого був друг Булгакова Юрій Леонідович Гладиревський, терміново
переробляє свій імідж на більшовицький: одягається у рваний светр,
зачісується по-пролетарськи. <strong>Не забуває наратор познущатися й
над словом «голярня». Саме так у тодішньому Києві називалися перукарні –
вивіски українізували галичани. Хоча булгакознавці схильні пояснювати
нелюбов письменника до української мови тим, що ця мова була слабко
розповсюдженою у перші десятиліття ХХ ст. серед інтелігенції, таке
пояснення далеке від істини.</strong></p><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPtrpZDkxf5-qcW29a6oQNqQopxPColuEioeV8X3lOXkYVsnhUaUJw4TkaVPMLi06ual3_zU9Tow7LZW5eZ7cjeu9FHXfIqQATjqsj7v3gTMaRYyUsuoIZMAc7Q7Z6Hlc_EP1G_gv8HeIV0vy-gzWZx8JqGJcYaCUkXBxQRbml7WFEfWZXdZADcmlL/s620/2a212i.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="430" data-original-width="620" height="444" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPtrpZDkxf5-qcW29a6oQNqQopxPColuEioeV8X3lOXkYVsnhUaUJw4TkaVPMLi06ual3_zU9Tow7LZW5eZ7cjeu9FHXfIqQATjqsj7v3gTMaRYyUsuoIZMAc7Q7Z6Hlc_EP1G_gv8HeIV0vy-gzWZx8JqGJcYaCUkXBxQRbml7WFEfWZXdZADcmlL/w640-h444/2a212i.jpg" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Лист Миколи Лукаша до Бориса Харчука від 03.04.1964 р.</td></tr></tbody></table><p>Український читач оповідання заскочений (іще одне слово-кандидат в
ізгої), що письменник світової слави піддавав остракізмові українські
слова типу «голярня». А як би Булгаков відреагував на польське слово
«lotnisko» чи на чеське «divadlo»? Мабуть, ці слова теж звучать
неприродно й дико для шляхетного російського вуха. Мовний шовінізм
зазвичай трагікомічний. У цьому зв’язку хочеться згадати випадок,
описаний Миколою Лукашем у листі до мого батька від 3.04.1964 р. Лукаш
переклав для Київської опери лібрето до Моцартового «Дон Жуана»: «Я
мусив кілька днів сидіти з концертмейстером, перевіряти, чи всюди текст
добре лягає на музику, чи зручно буде співати. Як завжди, не обійшлось
без курйозів – концертмейстер (Люся Самійлівна Нейман) чіплялась іноді
до найзвичайніших слів: "Публіка етого не поймєт, я вас уверяю, да і
пєвци тоже пєть нє станут, повєрьте мнє, я же іх знаю". Раніше я в таких
випадках гарячкував, але тепер сприймаю все це гумористично і без
галасу, спокійно обстоюю своє». Як бачимо, в радянському Києві ставлення
до української мови, що була поширена саме серед українських
інтелігентів, зовсім не змінилося від часів занепаду російського
монархізму, коли української інтелігенції у місті бракувало. Драматичною
виявилася боротьба за існування української мови з неприйнятними для
російського вуха словами в російському, українському радянському і
пострадянському Києві – досить згадати нинішніх Альон і Крістін, Нікіт і
Даніілов, котрі категорично відмовляються бути Оленами і Христинами,
Микитами чи Данилами. Інакше як фонетичною ненавистю таке несприйняття й
не назовеш. Булгакову воно теж притаманне і пояснюється просто:
письменник і його оточення не визнавали існування української мови
засадничо. Вона видавалася не тільки «диковинною» чи неправильною.
Українська мова дратувала, як і козацькі шапки зі шликами чи українська
зовнішність. Про це свідчить розмова у компанії Турбіних з 19 розділу
журнальної, ранньої редакції «Бєлой гвардіі». Мишлаєвський, прототипом
якого був штабс-капітан артилерії Петро Олександрович Бржезицький,
твердив, наче українську мову вигадав Винниченко, що цією мовою «нікакой
дьявол нє говоріл» − одномоментно мільйони українських селян опинилися
за бортом людства. Степанов на прізвисько Карась (цей літературний образ
нагадував Петра Богданова) теж нічого спільного з українською мовою
мати не бажав, хоча й служив у петлюрівській продовольчій управі.
Мишлаєвський іронізує над приятелем: «І нє імєй… подозрітєльная лічность
етот Вінніченко, а ти джентльмен». Альоша Турбін, що був присутній при
цій розмові, «покорнєйше» просить свого брата Ніколку не говорити
«цією», тобто українською мовою. <strong>Усупереч
коментаторам-булгакознавцям інтелігенти і письменники зразка Винниченка
для Булгакова-Турбіна мали таке ж значення, як і українські селяни −
нульове. Наведена розмова ілюструє примітивізм Булгакових-Турбіних і
їхнього київського оточення, свідчить про те, що російський
письменник-шовініст може мати світову славу, але в Україні він матиме
славу українофоба.</strong></p><p>Повертаючись до квартири на Олександрівському/Андріївському узвозі в
оповіданні «В ночь на 3-є чісло». Дружина Бакалєйнікова Варя (прототип –
вже згадана Тетяна Лаппа) не знаходила собі місця. Її найбільше лякала
перспектива, що петлюрівці, відступаючи, заберуть її чоловіка з собою в
Галичину. Це ж страшна країна, во много разів гірша за Сибір, куди
заслав був цар декабристів – в Галичину Варя ні ногою! Так що у родині
Булгакових не любили не тільки петлюрівців. Не любили в ній також
галичан, а в підсумку − усіх свідомих українців. Натомість здобних
київських баб зразка Авдотьї, що не вживали паскудних слів типу
«голярня» й не жалували Петлюру, письменник толерував. Вибірковим і
непослідовним виявляється булгаківське людинолюбство. За сюжетом,
Бакалєйніков щасливо втікає з українського війська, повертається додому,
посивівши за одну ніч – довели петлюрівці інтелігента. Приятель і
родичі заспокоюють нещасного, крапають йому заспокійливе, опролетарений
Юрій Леонідович зі співчуттям заявляє, що Петлюра − каналія. Однак
Бакалєйніков виправляє приятеля: петлюрівці – бандити, себе ж називає
інтелігентською мраззю через нездатність убити курінного, а найперше
полковника Мащенка.</p><p>Тема нездатності до вбивства саме українського вояка, що його
Булгаков категорично трактував винятково як бандита без жодної ідеї
(зрештою гайдамаки, за спостереженням Шевченка у «Холодному яру», теж
були у російському сприйнятті, конкретно у сприйняття історика
Скальковського, поголовно «разбойніками» і «ворамі», як згодом бандитами
стануть усі бандерівці), не давала спокою письменнику, тому він
повернувся до неї і в пізнішому оповіданні «Я убіл», персонажем якого є
лікар Яшвін. Його також мобілізують до українського війська, але лікар
не може себе уявити в «блістатєльной арміі, оставляющєй трупи на уліце».
Яшвін не встигає втекти від мобілізації, сидить на валізі, коли його
забирають до полковника Лещенка (саме так тепер звуть вже знаного нам
Вовчка-Пащенка), погрожуючи розстрілом за саботаж, оскільки лікар
порушив закон і не з’явився в пункт призначення протягом двох годин. Ця
деталь, до речі, свідчить, що урядування Петлюри у Києві було не таким
беззаконним, як хотів показати Булгаков. Переживання Яшвіна приблизно
такі ж, як і в його попередника Бакалєйнікова. Однак на відміну від
Бакалєйнікова Яшвін виявляється сміливцем – випускає у полковника
Лещенка із браунінга 7 куль. Ейгену Шауману вистачило й трьох, щоб
смертельно поранити генерал-губернатора Великого князівства
Фінляндського Миколу Бобрікова. Гіпербола – 7 куль – може мати багато
пояснень, але перше, що спадає на думку, – рівень ненависті автора
тексту до українських націоналістів. Адже момент пострілу
вигаданий – від автора залежало, яку кількість куль обрати. Булгаков
обирає максимальну. Варто звернути увагу й на мотивацію убивства. Яшвін
убиває Лещенка після того, як український офіцер призначив 25 шомполів
безстрашній правдомовній жінці, котра плюнула петлюрівцю в лице за
незаконний розстріл чоловіка, паралельно присоромивши Яшвіна за допомогу
бандитам. Епізод із жінкою виразно постановний. Уявити жінку, що плює в
обличчя якомусь полковнику, а її слина звисає з вуса офіцера, звичайно,
можна. Такою уявою були наділені згодом кіношники і
письменники-соцреалісти, що спеціалізувалися на німцях-фашистах. Вони
застосовували ті ж прийоми, що й Булгаков, замінивши російський
імперіалізм соцреалізмом, петлюрівців − фашистами, але результат
отримуємо той же – ідейні вороги перетворюються на карикатурні,
ідеологічно мотивовані, екзистенційно нестерпні образи. Важливо
розуміти, що булгаківські описи петлюрівців є джерелом пізніших їхніх
карикатурних зображень у комуністичній пресі, тож соцреалістичний стиль
невіддільний від російського імперського стилю, коли йдеться про
зображення ідеологічних ворогів.</p><p>Оповідання «Я убіл» було оприлюднене у лікарському журналі, бо в
ньому заторкнуто тему лікарської присяги. Булгаков, що підписав в
університеті Св. Володимира факультетську обіцянку «помогать прібєгающім
к моєму пособію страждущім», фактично виступив адвокатом свого
персонажа Яшвіна, «хірурга з пістолетом в руці», який не тільки убиває
свого пацієнта, а й вважає цей вчинок виправданим і моральним. Хоча це
оповідання, на відміну від попереднього, не є достеменно
автобіографічним, час дії обох творів збігається: ніч на 3 лютого 1919
р. була у житті Булгакова кошмаром, котрий тривав 10 років. Останній,
скорочений варіант його зафіксовано у другій редакції роману «Бєлая
гвардія» 1929 р. В оповіданні «Я убіл» письменник дає зрозуміти, що
вбивство петлюрівця – обов’язок чесного російського інтелігента.
Оскільки і Булгаков, і Бакалєйніков виявилися надто м’якими для цього
обов’язку, Яшвін виконує компенсаторну функцію. <strong>Загалом
творчість цього мистця показує, що талановиті російські письменники,
навіть нобелівські лауреати − Іосіф Бродський у вірші «На нєзавісімость
Украіни» і Алєксандр Солженіцин у статті «Как нам обустроіть Россію» −
відмовлялися від гуманізму, щойно доходили до українського питання.</strong></p><p>Який практичний висновок зі сказаного? Працівники музею Булгакова,
якщо вже цей музей існує і він такий необхідний у Києві, зобов’язані
подавати вичерпну інформацію про Булгакова, не замовчуючи його
українофобії на тій підставі, наче персонажів, котрі ненавидять
петлюрівців, не можна ототожнювати з письменником. Як бачимо, ці
персонажі нехай різною мірою, але автобіграфічні. Аргумент про те, що
ненависть до петлюрівців не збігається з ненавистю до українців, також
не витримує критики, бо з петлюрівцями і бандерівцями саме росіяни в
різні історичні проміжки ототожнювали свідомих українців. <strong>Саме з
російської подачі і внаслідок віртуозного російського вміння мислити
пропагандистськими штампами вирази «петлюрівці», «бандерівці»
й «українці» перетворилися на синонімічні.</strong> Негативні
булгаківські стереотипи петлюрівців свідчать, що демократична українська
держава була для письменника неприйнятною і ненависною. Оскільки у
творчості Булгакова нема жодного образу культурного чи бодай
симпатичного українця, висновок напрошується простий: українці – зло.</p><p>Якщо музей не подає інформацію вповні, замовчує факти − він втрачає
функції культурної інституції, перетворюючись з місця пам’яті на місце
сакралізації російського письменника, який випадково народився у Києві
й цим ощасливив місто і всіх у ньому сущих. Булгаков виховувався як
особистість, сформувався як письменник в російській імперській культурі.
Саме тому він не розумів, що російський характер Києва – явище
тимчасове, адже за кілька десятиліть до появи Булгакова на світ Київ ще
був виразно польським містом. <strong>Не розумів мистець, можливо, й
боявся розуміти, що Україна – не вигадка Петлюри і галичан, а політична і
культурна реальність, яку утверджували вже кілька поколінь української
інтелігенції протягом ХІХ – початку ХХ ст. на Наддніпрянщині і в
Галичині. Українську мову Булгаков трохи знав, бо іноді й досить точно
передавав російською графікою фрази петлюрівців. Однак він відкидав
українську мову, що у його часи була вже не тільки мовою села, а й мовою
літератури. Така практика є нормальною для шовініста, але не для
культурної людини.</strong> Наприклад, Шевченко, опинившись на засланні
серед казахів, як і його приятель поляк-засланець Броніслав Залеський,
цікавилися казахським побутом, вірою, звичаями. 1865 р. Залеський
презентував у Парижі альбом «La vie des steppes Kirghizes» зі своїми
власними офортами, доповненими офортами Шевченка, завдяки яким Європа
дізналася про казахів, котрих у ХІХ ст. називали киргизами. І це був
прояв гуманізму, культури. А що відкрив світові про українців, серед
яких народився і виріс, Булгаков? Він явив світові лише власну
нетерпимість до української незалежної держави, своє неприйняття
українського демократизму і шовінізм щодо української мови. І нема на то
ради, бо факти – річ уперта. </p><i>Роксана Харчук, 08.06.2022</i>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-46188512047221251312022-04-20T02:45:00.003-07:002023-01-28T13:57:58.009-08:00Израиль - враг Украины и союзник России в проведении "спецоперации по денацификации Украины"<b><i>Израиль - враг Украины и союзник России в проведении "спецоперации по денацификации Украины". Риторика обеих стран относительно "возрождения нацистской идеологии на Украине" является абсолютно одинаковой.</i></b><br /><br /><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="background: rgb(255, 255, 255); box-shadow: rgba(0, 0, 0, 0.5) 1px 1px 5px; color: #333333; margin-bottom: 0.5em; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 8px; position: relative;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimPrEHWoe9v5RIbgo6FTDw21Rq6IZfb6CVDi65DiIlq6aWZuwL03OWmj1BavP6lcBpfDcVlgHe9uc_Ci4VqePDql_h_RAuzsn8lpMB386lKpPSsO3BSlIyj77vrqRw91wn0KJYJub36QSbbC6iN6qXpaHRjA-L3jg_OvuaAlNNOgeAw7Xtq3Y2fD0-/s776/putin-bucha.jpg" style="color: #991500; margin-left: auto; margin-right: auto; text-decoration-line: none;"><img border="0" data-original-height="468" data-original-width="776" height="386" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEimPrEHWoe9v5RIbgo6FTDw21Rq6IZfb6CVDi65DiIlq6aWZuwL03OWmj1BavP6lcBpfDcVlgHe9uc_Ci4VqePDql_h_RAuzsn8lpMB386lKpPSsO3BSlIyj77vrqRw91wn0KJYJub36QSbbC6iN6qXpaHRjA-L3jg_OvuaAlNNOgeAw7Xtq3Y2fD0-/w640-h386/putin-bucha.jpg" style="background: transparent; border: none; box-shadow: rgba(0, 0, 0, 0.1) 0px 0px 0px; padding: 0px; position: relative;" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="font-size: 10.8192px; text-align: center;">Президент фашистской России и премьер Израиля Нафтали Беннет<br /></td></tr></tbody></table><br />Израиль не присоединился к санкциям против России и русских олигархов и помогает обходить санкции, наложенные на них за войну против Украины. В Израиле это объясняет тем, что у них якобы отсутствуют правовые структуры, которые позволяли бы применять израильские санкции в отношении активов и граждан страны, которая не определена законом как враждебное государство.<div><br /></div><div>Поскольку Израиль не присоединялся к санкциям против России, олигархи, многие из которых евреи, а некоторые имеют еще и израильское гражданство, пытаются спасти свои активы в Израиле.<br /><div><br /></div><div>Израиль - одна из немногих стран, поддерживающих теплые отношения с Россией, которая контролирует воздушное пространство над Сирией, в котором Израиль действует против иранских сателлитов. Израильская авиация неоднократно наносила удары по иранским позициям, чтобы помешать заклятому шиитскому врагу продвинуться к своей северной границе. Путин, чья армия воюет вместе с президентом Башаром Асадом в гражданской войне в Сирии, позволяет израильтянам делать все, что им заблагорассудится.<br /><br />Ранее Украина обращалась к Израилю с просьбой о продаже вооружения, в частности беспилотников. Израиль отказал Украине, продолжая поставлять России комплектующие для беспилотников и товары двойного назначения.<span><a name='more'></a></span><br /><div>Израиль заявил что примет не более 5000 беженцев из Украины, причем исключительно еврейского происхождения.<br /><br />Израиль не оказал Украине фактически никакой помощи. Мобильный медпункт, который разместила еврейская благотворительная организация JDC в Мостиске рядом с границей Украины и Польши - это единственная помощь Израиля, причем не государственная. Он состоит их пяти палаток, в одной их которых производится первичный осмотр, в другой - ковидный изолятор, а также три палаты: мужская, женская и детская. Операционная не предусмотрена. Также Израиль передал несколько генераторов для больниц Львовской области.<br /><br />С 24 февраля 2022 года посольство Израиля в Украине не сделало ни одного заявления по поводу войны. Последнее их заявление: «Израиль осуждает националистический марш в честь Бандеры. Прославление тех, кто поддерживал нацистскую идеологию, оскверняет память жертв Холокоста в Украине».<br /><br />Политологи отмечают, что незаконная оккупация и ползучая аннексия Израилем палестинских территорий, а также блокада Израилем контролируемого ХАМАСом сектора Газа поразительно напоминают действия России по отношению к Украине.</div><div><br /></div><div>20 марта Президент Украины Владимир Зеленский по видеосвязи обратился к Кнессету:</div><div><div></div><blockquote><div><b>"К вам обращаемся за помощью… Даже об элементарных визах…</b></div><div><b><br /></b></div><div><b>Что это? Равнодушие? Расчет? Или посредничество — без избрания стороны? Я оставлю вам выбор ответа на этот вопрос. И замечу только одно — безразличие убивает. Расчеты — они часто ошибочны. Посредничество же может быть между государствами. Но не между добром и злом.</b></div><div><b><br /></b></div><div><b>Можно долго спрашивать, почему мы не можем получить от вас оружие. Или почему Израиль не ввел мощных санкций против России. Почему не давит на российский бизнес. Но ответ все равно выбирать вам, уважаемые братья и сестры. И вам с этим ответом потом жить, народ Израиля."</b></div></blockquote><div></div></div><div>Однако Кнессет ответил Зеленскому молчанием и никак не отреагировал. Важно заметить, что Израиль не признает Голодомор 1932-1933 годов в Украине актом геноцида украинского народа. По отношению к Голодомору позиции денацификаторов Украины - Израиля и России также полностью совпадают.</div><div><a name="more"></a><br /><div style="text-align: center;">* * *</div>27 февраля израильский премьер Нафтали Беннет позвонил президенту РФ Владимиру Путину и предложил посредничество в переговорах России и Украины.<br /><br />5 марта Беннет тайно приехал в Москву и провел встречу с Путиным. Тема обсуждения – война России против Украины, которая пошла не по сценарию России и Израиля. Эта встреча не афишировалась. После завершения московской встречи Беннетт направился в Берлин для встречи с канцлером Германии Олафом Шольцом. После встречи Шольц начал упорно выступать против предоставления Германией Украине вооружений.<br /><br />Через несколько дней Беннет посоветовал украинскому президенту принять предложения России по окончании войны. Об этом сообщил американский портал Axios со ссылкой на представителя украинских властей.<br /><br />Портал не привел содержание российского предложения, однако публично Кремль требовал "денацификации", "демилитаризации", нейтралитета Украины, а также признания аннексии Крыма и так называемых "республик" Донбасса.<br /><br />Высокопоставленный украинский чиновник заявил, что Беннет инициировал звонок 8 марта и рекомендовал Зеленскому принять предложение.<center><div id="div-gpt-ad-1607190323083-0"><div></div></div></center><p></p><p></p><blockquote>"<b>Беннет, по сути, говорит нам сдаться, и мы не намерены это делать</b>", - сказал высокопоставленный украинский чиновник.</blockquote>Также Беннет предложил Зеленскому посредничество в проведении встречи в Иерусалиме.<br /><br />23 марта Путин и Беннет по телефону снова обсудили военные действия и общую ситуацию в Украине. Этот разговор по телефону стал шестым между союзниками с момента начала российской агрессии и оккупации части украинской территории.</div><div><p>=====</p><p>За первый квартал текущего года товарооборот между Израилем и Россией остался на прошлогоднем уровне.</p><p>Сегодня союзник россии по проведению "спецоперации по денацификации Украины" проводит свою спецоперацию в Палестине. <i>Турецкие газеты о событиях в Восточном Иерусалиме:</i></p></div><ul style="line-height: 1.4; list-style-image: initial; list-style-position: initial; margin: 0.5em 0px; padding: 0px 2.5em;"><li style="border: none; margin: 0px 0px 0.25em; padding: 0px;">Milli Gazete: Израильские нападения продолжаются в открытую.</li><li style="border: none; margin: 0px 0px 0.25em; padding: 0px;">Sabah: Израиль продолжает угнетение в Палестине во время месяца Рамадан.</li><li style="border: none; margin: 0px 0px 0.25em; padding: 0px;">Milliyet: Насилие Израиля в мечети Аль-Акса. Сотни раненных и арестованных.</li></ul><div><table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="background: rgb(255, 255, 255); box-shadow: rgba(0, 0, 0, 0.5) 1px 1px 5px; color: #333333; margin-bottom: 0.5em; margin-left: auto; margin-right: auto; padding: 8px; position: relative;"><tbody><tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9Zs_Ljag6u8gvksWNrHnClwIDp45Vf6UCa00OMVm3W7edVKgWjORAVdd8CHNhhYXfpi_aBkirVIpqdP0SjMs5dcktN0WkdaEJiXCnuyIqUWR1hFqRvYeF9GvR5mOOBHGBMMRrAb8M0Jh-KZ0n7FU9LEw3n07wZmRtQUe6gSjtDBYa4JFitNAAjdUR/s958/XrgNwA9DgWdVNe0SSqhNIgQK7HDRt94ZShutxbNH.jpg" style="color: #991500; margin-left: auto; margin-right: auto; text-decoration-line: none;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="958" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9Zs_Ljag6u8gvksWNrHnClwIDp45Vf6UCa00OMVm3W7edVKgWjORAVdd8CHNhhYXfpi_aBkirVIpqdP0SjMs5dcktN0WkdaEJiXCnuyIqUWR1hFqRvYeF9GvR5mOOBHGBMMRrAb8M0Jh-KZ0n7FU9LEw3n07wZmRtQUe6gSjtDBYa4JFitNAAjdUR/w640-h426/XrgNwA9DgWdVNe0SSqhNIgQK7HDRt94ZShutxbNH.jpg" style="background: transparent; border: none; box-shadow: rgba(0, 0, 0, 0.1) 0px 0px 0px; padding: 0px; position: relative;" width="640" /></a></td></tr><tr><td class="tr-caption" style="font-size: 10.8192px; text-align: center;"><i>Денацификация в Ирпене (Украина).</i></td></tr></tbody></table><br /><i>Напомним:</i></div><div><i><br /></i></div><div>24 февраля россия начала масштабное вторжение в Украину. Российские войска одновременно пересекли украинские границы с севера, востока и Крыма. Они разрушают города, убивают мирное население, обстреливают и уничтожают ключевые объекты инфраструктуры, ракеты попадают в жилые дома украинцев. В Украине введено военное положение и объявлена всеобщая мобилизация. Вооруженные силы Украины при поддержке всего народа мужественно противостоят агрессии. Целью войны Путин назвал денацификацию и демилитаризацию Украины.<br /><b><blockquote><span style="color: #990000;">За время войны в Украине русские нелюди убили 205 украинских детей (по состоянию на 18 апреля 2021), количество раненых детей на эту дату составило 367.</span></blockquote></b>После начала российской спецоперации западные страны применили к России сокрушительные санкции, а США и многие другие страны также наложили санкции на олигархов. Россия была исключена из международных банковских систем, что привело к резкому падению курса рубля. Все большее число западных компаний прекращают свою деятельность в стране. Однако Израиль не присоединился к западным санкциям против российских олигархов. Заместитель госсекретаря США по политическим вопросам Виктория Нуланд заявила 11 марта, что Израиль должен присоединиться к западным санкциям и запретить российским олигархам въезд в страну. “Вы же не хотите стать последним пристанищем для грязных денег, которые подпитывают путинские войны”, – заметила Нуланд.<br /><br /><i>По теме:</i></div><div style="text-align: center;"><i>***</i></div><div>Так называемая "трагедия Бабьего Яра" является выдумкой советской пропаганды изначально запущенной как <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2013/09/blog-post.html">спецоперация для прикрытия преступлений большевиков в Киеве</a>. Не существует <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2011/08/blog-post_13.html">ни единого документального или материального доказательства, подтверждающего реальность этой легенды</a>, запущенной в оборот военными пропагандистами и подхваченной кгбистами и сионистами. Для того чтобы привязать к этой легенде "украинских националистов" в недрах КГБ в 1966 г. написали книгу «Бабий Яр», полную противоречий, нестыковок, фальсификаций, выдумок и откровенной лжи. Авторство книги приписали алкоголику и развратнику Анатолию Кузнецову. Израиль и Россия активно используют <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2011/08/blog-post_25.html">высосанную из пальца "трагедию Бабьего Яра" для обвинения украинцев в убийствах евреев</a>.</div></div><div><br /></div><div style="text-align: center;">***</div><div><div><div class="separator" style="clear: both;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9lUEJC7KNxDoRQgJkY9sS1KaeqXvHotmJRhSJD_iCDn4HwG3WgSEsG3AG1qYFL8wAorLXv-X8PfQcAUh91migjIn5DyiaNDTKKdYERYjyFVGrbaMYvI9nJOkmHxffVOGfGRr6_q5wf8lfa7NeNIl1SJHd8qhho-rA1_3UMFj8BJ5Afy-an7PAKV2mOA/s871/Azov-Batallion-logo.png" style="clear: left; color: #991500; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em; text-decoration-line: none;"><img border="0" data-original-height="871" data-original-width="809" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg9lUEJC7KNxDoRQgJkY9sS1KaeqXvHotmJRhSJD_iCDn4HwG3WgSEsG3AG1qYFL8wAorLXv-X8PfQcAUh91migjIn5DyiaNDTKKdYERYjyFVGrbaMYvI9nJOkmHxffVOGfGRr6_q5wf8lfa7NeNIl1SJHd8qhho-rA1_3UMFj8BJ5Afy-an7PAKV2mOA/w186-h200/Azov-Batallion-logo.png" style="background: rgb(255, 255, 255); border: none; box-shadow: rgba(0, 0, 0, 0.5) 1px 1px 5px; padding: 8px; position: relative;" width="186" /></a></div>В Японии запись о полке особого назначения «<b>Азов</b>» удалили из справочника по международному терроризму за 2021 год. Об этом говорится на официальном сайте Следственного управления общественной безопасности (СУОБ) при министерстве юстиции островного государства. В ведомстве отметили, что им досадно из-за того, что украинское подразделение попало в такой список.<br />"Мы решили удалить приведенное выше описание из "Справочника по международному терроризму 2021" на нашем сайте, чтобы предотвратить распространение информации, отличающейся от фактов", - говорится в сообщении.</div>Японская спецслужба извинилась и констатировала, что в последнее время некоторые СМИ распространяли откровенную ложь и приписывали японской разведке признание "Азова" "неонацистской организацией".</div><div><br style="font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13.524px;" /></div></div></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-79119415690356718762021-11-08T11:52:00.010-08:002021-11-08T11:58:14.144-08:00Ірина Фаріон про український етнонім "жид"<h4 style="text-align: left;"><i>Ірина Фаріон розповіла чому українцям потрібно вживати стародавній український етнонім "жид", а не російське слово "єврей"</i>.</h4>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/LcWLxjlehTs" width="640" youtube-src-id="LcWLxjlehTs"></iframe></div><br /><div>"Всі сучасні лексикографічні джерела фіксують етнонім "жид" як
нейтральну лексичну одиницю без жодної конотації, так само як не має конотації слово "українець". У польській мові слово "жид" не має
конотації, в чеській не має, в сербській немає, в словацькій не має.
Нам не треба накидувати московської оптики - в этом языке вони чомусь розмежували поняття "етнонім єврей" та "етнонім жид", мовляв, "єврей"
без конотації, а "жид" з конотацією".<span><a name='more'></a></span></div><div>
<p>"... Зрештою нехай люди читають мій матеріал "Лінгвістична експертиза етнонімів "жид" та "москаль" в українській мові"".</p>
<i>Читайте також:</i><br /><ul style="text-align: left;"><li><a href="https://lohocoust.blogspot.com/2021/04/jude.html">Як перекладається слово "єврей" українською</a></li><li><a href="https://lohocoust.blogspot.com/2021/02/jude.html">Зиновій Книш: Чому євреїв варто називати жидами</a></li></ul></div><div><br /></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-63775999825262122302021-08-10T13:23:00.004-07:002021-08-10T13:23:18.830-07:00Держстат розрахував портрет середньостатистичного українця<i><b>Державна служба статистики назвала середню вагу та зріст українських чоловіків і жінок.</b></i><div><br /></div><div>Згідно з оприлюдненими на сайті Держстату даними, середні зріст і вага повнолітніх українців становлять 169 сантиметрів і 75 кілограмів. </div><div><br /></div><div>Середні зріст і вага українських чоловіків та жінок за рік не змінилися і становлять 175 сантиметрів і 80 кілограмів (чоловіки) і 164 сантиметри та 71 кілограм (жінки).<span><a name='more'></a></span><span></span></div><div>Знижену масу тіла мають 1,2% українців, нормальну масу тіла - 42,4%, надлишкову масу тіла - 39,9%, ожиріння - 16,0%, крайнє ожиріння - 0,5%. </div><div><br /></div><div>Держстат також наводить інші соціально-демографічні характеристики домогосподарств, серед яких рівень освіти. </div><div><br /></div><div>За даними обстеження, частка населення у віці 25 років і старше, що має рівень освіти не нижче першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (базова вища), становить 29,7%. </div><div><br /></div><div>Середня тривалість навчання осіб у віці 25 років і старше становить 12,4 років.</div><div><br /></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-23050722388696235152021-04-17T10:55:00.006-07:002021-04-17T11:02:09.018-07:00РОДОВЕ ПРОКЛЯТТЯ УКРАЇНИ АБО РАБИ З БІЛОЇ АФРИКИ<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-xJfPdM0M710/YHsgjS7rnVI/AAAAAAAABlk/5q3nfoqm_rwLoRbZ0Oht7aNjvAgWXmt_QCLcBGAsYHQ/s1280/62_n.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="1280" height="480" src="https://1.bp.blogspot.com/-xJfPdM0M710/YHsgjS7rnVI/AAAAAAAABlk/5q3nfoqm_rwLoRbZ0Oht7aNjvAgWXmt_QCLcBGAsYHQ/w640-h480/62_n.jpg" width="640" /></a></div><br /><div>Я сам колись таким був...</div><div><br />
</div><div>Вірив, що викатування яйцем допоможе позбутися ворогів та успішно здати іспит в інституті. Першу червону нитку у 92-му мені зав'язала цілителька Вєра-Стефанія з Троєщини, що утаємничено сповістила: "у тєбя много нєдругов в тєатрє русской драми так нітка защітіт от єврєйскіх кавєрз". Другу вже у 2000-х в'язала лаврська паломниця та дружина відомого ресторатора Р.Б. Віолєтта. "Ето нітка Рахілі с Єрусаліма - тайний знак каббали. Отводіт сглаз і помогаєт в дєлах" - утаємничено сповістила вона, але частину гонорару за проведений корпоратив так і не виплатила.<span><a name='more'></a></span></div><div><br /></div><div>Російськомовних гуцулів (дуже схожих на ромів), що намагалися на базарі у Яремчі пов'язати мені червону нитку "на виповнення бажань" я вже відверто послав. Вони мене прокляли, читаючи "Отче наш", я ж з усією любовью до ближнього послав їх на х..й!<br /><br /></div><div>Ех, були ж часи, коли мої добрі знайомі (часом професори та народні артисти) підкладалии фольгу під ліжко, щоб захиститися від негативних енергій і заряджали воду перед телевізором на сеансах Чумака. А ще розводили чайний гриб, жерли мумійо від всіх хвороб, мили голову цибулею, жовтком та чорним хлібом. Дехто навіть пив власну сечу, щоб омолодитися. Все це було в 90-ті, коли розвалився СРСР і люди шо перемогли фашизм, запустили у космос Гагаріна, та створили найбільший у світі запас ядерної зброї направду виявилися примітивними забобонними дикунами, що свято вірили буцім Кашпіровський особисто розсмокче їм рубці від апендициту, допоможе позбутися прищів на сраці та відростити давно видалений яєшник.</div><div> <br />Середньовічний морок оповив країну. Сочився міазмами російської попси з усіх радіо та телещілин, закликами на шпальтах усіх без виключення комерційних видань: "Потомствєнная гадалка снімєт родовоє проклятьє порчу, сглаз, заговоріт на дєньгі і удачу в бізнесє". <br /><br /></div><div>Потім прийшли московські попи. І багато хто потягнувся в храми. Не за світлом добра, не за радістю пізнання Істини суть якої всеохопна Любов до Творця...а "чісто порєшать нєкоториє нєоднозначниє вопроси".</div><div><br />Методи нейролінгвопрограмування не змінилися за віки.</div><div> <br />Людина за свою природою слабка, вразлива, полохлива, емоційно нестабільна. Нині ми сміємось на дикунами шо падають на коліна коли в атмосфері відбувається анігіляція позитивно й негативно заряджених електронів (грім та блискавка). Не сумніваюся, що наші нащадки будуть сміятися над тими, хто у розпал епідемії коронавірусу замість стати у чергу на вакцинацію стає у чергу аби поцілувати ікону Цілителя Пантелеймона (дехто сміється вже нині).</div><div><br />В сучасному світі на всіх вистачає футболу, чіпсів та дешевих телесеріалів. На всіх не вистачає любові, уваги та освіти. За наявності необмеженого доступу до соцмереж людей із вкрай низьким рівнем освіти, культури та інтелекту світ стрімко занурюється в нове середньовіччя, коли "прості люди" вимагають від керманичей простих та дієвих рішень, радикально понижують рівень політиків, мистецтва, шоу-бізнесу, суспільних дискусій та унеможливлюють введення нових цивілізаційних правил та норм.</div><div> <br />Світ - надскладна, ефективно працююча, раціональна та виважена структура, що не піддається пізнанню "простим народом" для якого існує окремий простір - світ змов, містики, чуток та емоційних сварок в якому сон розуму породжує чудовиськ.</div><div><br />Для швидкого рішення всіх проблем представників "простого народу" у шарлатанів всіх часів та народів є один наддієвий спосіб: іх треба НАЛЯКАТИ, бо страх паралізує нестійку волю, відключає критичне мислення. Лінгвоформи на кшталт: "на вас родове прокляття", "ви смертельно хворі", "якщо ви не зробите так або так ваша найближча людина помре" вводять просту людину в емоційну залежність від побутового шамана (попа, спадкової віщунки, білого мага...тощо). Далі пропонуєттся вирішення проблеми за рахунок магічних обрядів, паломництва, специфічних дієт ну і, звичайно, грошової винагороди за рахунок якої, людина отримує підтримку зовнішніх "потойбічних" сил. За якийсь час вона дійсно стає залежною від чужої волі. Стає рабом інколи з приставкою "Божий". Перекладаючи відповідальність за власну долю, волю і життя на "вищі сили" пересічна людина автоматично скидає з себе тягар щоденної особистої відповідальності за власні вчинки, звіряючи своє подальше життя з універсальною мантрою всіх часів і народів: "На все воля Бога, Б..га, Аллаха, Шіви, Будди, МВФ, Сороса, Путіна..." (необхідне підкреслити).</div><div> <br />З народом працюють. Народ лякають, аби зробити його стадом, слухняною жертвою інформаційних маніпуляцій. Чи не кожне зазіхання митців, філософів, прогресивних політиків розкрити "простому народу" очі на ці маніпулятивні технології піддавалося обструкції інколи ціною життя цих пасіонаріїв.</div><div> <br />Повільно, крок за кроком, ціною неймовірних жертв та надзусиль людський прогрес відвойовував у варварства та невігластва право називатися "людиною цивілізованою". Щоб стати нею кожен має подолати всі стадії розвитку від бажання у дитячому віці малювати власними фекаліями абстрактні картини на стінах, до здатності розбиратися в роботі адронного колайдера. <br /><br /></div><div>Та, втім, не всім вдається подолати власну лінь і розлабленість (ну і кидатися фекаліями))) Хтось зупиняється у розвитку на стадії задоволення первісних потреб та сексуальних інстинктів, хтось доростає до фейсбукексперта з усіх питань, хтось цікавиться політикою на рівні Порох-барига чи Зе-наркоман, хтось дійсно читає книги і довгі тексти у ФБ, а хтось керує світом і адронним колайдером.</div><div><br />Останніх в усі віки називали "елітою". Її плеканням, селекцією, якістю та ефективністю опікувалися як мудрі держави так і окремі історичні постаті. Бо "еліта" байдуже яка - військова, мистецька, наукова, політична, духовна чи робоча - сіль кожної землі. Основою її є фахова компетентність та інститут репутаційної довіри.</div><div><br />Та в реаліях сучасного світу маємо результат давно передбачений в книгах Ортеги-і-Гассета чи Шпенглера "Бунт мас" та "Закат Європи". Розправившись з аристократією, загнавши провідних митців та інтелектуалів в стійло лівого дискурсу, нівелювавши вагомість професії "простий народ" по всьому світі править свій бал, в якому дупа Кім Кардашьян є іконою на яку моляться мільйони, а пісні у стилі гангста-реп псалмами нової (описаної філософами) реальності в якій Кант та Карл Густав Юнг - лишень смішні, бронзові дядьки, яким голуби сруть на голови під регіт та пісні Моргенштерна. Втім, саме пам'ятникам на..рати на голубів-одноденок. <br /><br /></div><div>Західний світ з не до кінця зруйнованими інституціями фаховості та колективної довіри дасть собі раду з новими викликами історії.</div><div><br />Мене більше тривожать українські реалії. Раніше вони мене лякали, обурювали, викликали негатив. Але як людина системна я почав аналізувати власні стани, навчився з ними працювати. Почав читати багато розумних книжок в якийсь момент створивши грандіозний проект ЖЛОБОЛОГІЯ в якому за допомогою мистецтва дослідив природу сучасного (пострадянського) ХАМА. Вивів його зі стану суб'єкта, шо здійснює на мене негативний вплив, в розряд об'єкта власних досліджень.</div><div> <br />Однією з частин цієї монументальної праці став розділ про дослідження побутової демонології українських чиновників. Чи не кожен з яких має особистого "батюшку" , "духовніка-ісповєдніка", "бєлого мага" "потомствєнную цілітєльніцу" чи "нетрадиційного психотерапевта" через яких відмолює гріхи казнокрадійства, ошукання, подружніх зрад, лиходійства, серебролюбства, гніву, а інколи (особливоо популярно це було в 90-ті) і вбивств людей. <br /><br /></div><div>Диявол в деталях.</div><div> <br />Іконостас в кабінеті державного чиновника - не символ віри а, радше, демонстрація власної приналежності до категорії людей з ірраціонально-містичним типом мислення, притаманним представникам суспільств із низьким рівнем соціальної відповідальності, публічних протоколів та ділової етики. Часом дуже ретроградних та забобонних.</div><div> <br />Здавалося б, який зв'язок між , великою смертністю на українських дорогах та іконами в кабінетах у чиновників Укравтодору? А він прямий...Бо іконкі на торпеді у водія таксі з Миколаєва, що заявляє: "у мєня можно нє прістьогіваться патамушо машіна освячєна батюшкой" легалізують молитовне пожертвування державним чиновником Почаївській лаврі великоїїї суми грошей "во іскуплєніє грєха стяжаєльства прі строітєльствє траси Татарів-Косів- Коломия". <br /><br /></div><div>Корупція, кумівство, заздрість, лінь, небажання вчитися, самовдосконалюватися, плекати еліти, викорінювати рабство в будь яких формах, а в контексті цієї статті азійське візантіїйське варварство та забобонність - це родове прокляття України, що гирями висне у нас на ногах, заважаючи приєднатися до родини цивілізованих держав.</div><div> <br />Чиновники ЄС й досі неполіткоректно позаочі називають нас БІЛОЮ АФРИКОЮ ЄВРОПИ. <br />Кому як не колишньрму міністру МЗС Павлові Клімкіну це знати.</div><div><br />Але мій вчорашній пост про забобону "червону ниточку" на його зап"ястку викликав бурхливу реакцію соцмереж. Тому як казав Дантес Пушкіну: "ізвольтє об'ясніться, сударь".<br />Повторюся: чиновник Вищого рангу, що бере участь у державних, публічних заходах, неформально впливає на внутрішню та зовнішню політику, має офіційні та неофіційні контакти з представниками світового політикуму має ставитися коректно до демонстрації в публічному просторі своєї приналежності до кабалістів, неомасонів, гуцульских мольфарів, сибірських шаманів, болгарських аріїв, трипільських мотанок, троєшинських знахарок, паломників до Єрусалиму, прихожан РПЦ, хіпстерів, панк-рокерів та інших оккультних та квазікультурних спільнот, що носять на зап'ястку червону нитку.</div><div> <br />Високо цінуючи попередні заслуги та фаховий рівень, не сумніваючись в компетентності всіляко підтримую діяльність Павла Клімкіна у розв'язанні конфлікту на Сході України та подолання російської агресії силами українців та світової спільноти. Але не відмовляюся від думки що червона нитка на зап'ястку чиновника подібного рангу - повна хуйня та жлобство притаманне варварам з Білої Африки.<div><br />Хоча хто я такий щоб осуджувати пана Клімкіна?<br /><br /></div><div>Антін-Гандін, злістний аліментник, кієвскій русскоговорящійї Ж..док шо только прікідиваєтся укрАінцем, моральний урод шо кінул дєтєй...<br /><br /></div><div>Тому, як каже у таких випадках художник Іван Семесюк ... Да пошол я на хуй!!!)))<br />П.С. Та, якщо для того, аби здолати Росію кожному українцю треба пов'язати на зап'ясток червону нитку - я готовий до колективного челенжу <a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C%D1%8F%D0%BA%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BA%D1%96%D0%BD?__eep__=6&__cft__[0]=AZU4C_zR0RET5eaSkxDxZGw7iUZnT4vAR8UZ_Jn8_jmknHIBFm2dpaICg1QMdct_NdcVEh-30EYwexDtbtCRE-L2vHFdGTmqdhYCQcIYUGnh5dA1lp5a1wlELTOurdv45Po&__tn__=*NK-R">#будьякклімкін</a>. Карочє, митці з простим народом. Або як кажуть ромські гуцули "Наступного року на базарі у Яремчі")))<br /><br /></div><div>Для підтримки посту автор зробив знимку з червоною ниткою на тлі картини Івана Семесюка "Рости моє жлобенятко, хай тобі живеться сладко" (пика червона бо хворію, робити дійсно нема чого от і займаюся всякою хуйньою замість того, шоб рити окопи під Черніговом). Всім гарного вечора. Всім хто хворіє найшвидшого одужання та <br />Дистанційний карантинний ЦЬОМ!!!<br /><br /></div><div>Всіх хто дочитав до кінці вітаю!!! Саме ви і є представниками української ЕЛІТИ!!!)))) <div><strong><br /></strong></div><i>Антін Мухарський</i></div></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-77215502491500397942021-04-14T14:30:00.018-07:002021-04-14T15:47:16.825-07:00Спотворене обличчя української незалежності<div style="text-align: left;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-kPd_WlIjOfs/YHdjJFTxpWI/AAAAAAAABlY/pvRc2z6nkHM0FKYhQffrbSUX1ZV_h8PygCLcBGAsYHQ/s640/%25D0%25A1%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA%2B%25D1%258D%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="294" data-original-width="640" height="294" src="https://1.bp.blogspot.com/-kPd_WlIjOfs/YHdjJFTxpWI/AAAAAAAABlY/pvRc2z6nkHM0FKYhQffrbSUX1ZV_h8PygCLcBGAsYHQ/w640-h294/%25D0%25A1%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA%2B%25D1%258D%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0.jpg" width="640" /></a></div></div><div style="text-align: right;"><br /></div><b>Зізнаюсь, я завжди належав до тих людей в Україні, котрі вважали ставлення української діаспори до євреїв дещо упередженим, а її нарікання на американські мас-медія, що відбивають, мовляв, переважно єврейську, виразно антиукраїнську позицію, - значним перебільшенням. Ближче знайомство з американською пресою і, взагалі, з пересічними американцями переконало мене, що їхнє ставлення до України і справді не відзначається ані великою прихильністю, і ані, зрештою, обізнаністю. </b><br /><br />Досить часто американці взагалі не знають нічого про цю країну, крім одного: це - «колиска антисемітизму», країна погромів і зоологічної ненависті до євреїв. У приватних розмовах і. особливо, під час публічних лекцій, хоч би якою була їхня тема, питання про так званий «український і антисемітизм» незмінно виникає в аудиторії і щоразу мені, як злочинцю (чи нащадку злочинців), доводиться виправдовуватись перед самозваними прокурорами - доводити, що я не верблюд (і не нащадок верблюдів), хоч, здавалося б, громадяни демократичної і правової країни мусили б знані про таку річ, як презумпція невинності.<span><a name='more'></a></span> <br /><div>На українців, схоже, така презумпція не поширюється, навпаки: їх тут усіх апріорно вважають винними, їм повсякчас доводиться виправдовуватись не лише за скоєне, а й за нескоєне, не лише за конкретних осіб, а й за цілу націю.</div><div><br /></div><div>«Прокурори» можуть нічого не знати про Україну, не наводити жодних доказів вони просто «десь чули», що Петлюра «погромщик», що українці - «німецькі колаборанти» і що після розпаду СССР в Україні до влади прийшли «націоналісти» під гаслом «Україна для українців». І хоч усе це зовсім не так, саме тобі, а не їм доводиться наводити десятки аргументів, фактів, доказів, носити цілу валізу документів, цитат і авторитетних свідчень. Хоч, як я помітив, цих людей здебільшого не цікавлять аргументи й логіка, їм узагалі йдеться не так про твою відповідь, як про власне «питання»: припечатати цим «питанням» до ганебного стовпа і тебе, і твою націю. засвідчити власну лояльність до однієї сторони і неприязнь до іншої.</div><div><br /></div><div>Ситуація воістину сюрреалістична: суспільство, в якому тільки й говориться, що про «політичну коректність», у суспільстві, яке ладне забезпечити права всіх меншин від некрофілів до гомосексуалістів, здається, лише про українців можна говорити що завгодно: в кожному разі, хвицьнути їх за кожної нагоди вважається тут ледь не правилом доброго тону.</div><div><br /></div><div>Ось найпростіший приклад: телекомпанія CBS показала 26 серпня документальний фільм про антисемітизм у сьогоднішній Росії. Після справді вражаючих кадрів про розгул новочасного російського чорносотенства, незворушний дикторський голос, ніби між іншим, зауважує: «Те саме робиться і в Україні, колисці антисемітизму», і далі знову йде розповідь про Росію. Фразу кинуто просто так, мимохідь, як щось саме собою зрозуміле - звідки б, мовляв, той антисемітизм у Росії узявся, коли б не ота клята «колиска»; міфічний «український антисемітизм» трактується тут як незаперечна істина, аксіома, яка не потребує доведень, і посилатися па яку можна коли завгодно, де треба й де не треба. (...)</div><div><br /></div><div>23 жовтня, в неділю, о 7-й годині вечора (найзручніший дня глядачів час) одна з найпопулярніших американських телекомпаній Сі-Бі-Ес показала двадцятихвилинну «документальну» стрічку Морді Сейфера «Потворне лице свободи» про «антисемітизм» в Україні. Передачі передувало рекламне оголошення в не менш популярній загальноамериканській (власне, міжнародній, бо ж її читають на всіх континентах) газеті «Нью-Йорк таймс» десь на одну восьму сторінки: Сьогодні о сьомій вечора: Чи свобода усуває антисемітизм? Тільки не на Україні, де він настільки сильний сьогодні, яку часи гітлерівського «остаточного вирішення» (жидівського питання).</div><div><br /></div><div>Фабриканти згаданої програми (режисер Морлі Сейфер, продюсер Джейфрі Фейгер) та її справжні спонсори (про яких ми можемо лише здогадуватися), безумовно, зробили все можливе, щоб їхню фальшивку побачило якнайбільше людей. Американському обивателю, який до пуття не знає навіть, що воно й де воно ота «Україна», забито у тім'ячко ще одного цвяшка, аби він спав і пам'ятав, що «Україна» це така кака, де живуть суцільні антисеміти, неонацисти, гітлерівські недобитки та інша нечисть, а тому хоч у фільмі про це не говориться прямо, проте імпліцитно мається на увазі, - чим скоріше ця виразка, ця пухлина на тілі людства зникне, тим краще буде і для шляхетних західних демократій, і для безневинно тероризованих українцями євреїв, і, звичайно ж, для Бориса Миколайовича Єльцина, котрий і так уже досить натерпівся за три роки від цих екстремістів, що забрали від нього «ісконно рускій» Крим, «город руской слави» Севастополь, «мать городов рускіх» Київ, а також Малу Русь, Білу Русь, Підкарпатську Русь і, як сказав би Остап Вишня, «Туркестанську Русь», «Закавказьку Русь», «Таджицьку» й «Афганську Русь», прихопивши заразом і решту майна колишнього СССР включно з атомними ракетами, аби цілити ними ясна річ, у кого - в євреїв, шо заховалися від «українських погромів» у «демократичній» Росії, в Америці та Ізраїлі.</div><div><br /></div><div>А тому, ненав'язливо натякають нам автори фільму, поки ці «кляті хохли» з атомними ракетами не допровадили до кінця справу Гітлера та не «вирішили остаточно» єврейського питання в Україні й цілому світі, попросімо знаного демократа і миротворця Бориса Миколайовича навести «остаточний порядок» у ввіреному йому «ближньому зарубіжжі», себто остаточно вирішили українське питання, над яким ось уже триста років безуспішно б’ються всі славні російські демократи й інтернаціоналісти від Петра Кривавого до Йосипа Грозного.</div><div><br /></div><div>Бо й справді, якщо незалежність не дала українцям нічого доброго, лише увиразнила їхню відсталість («independence only underlined their backwardness» - дослівна цитата з фільму), посилила їхню традиційну агресивність (із нагадування про українські атомні ракети фактично розпочинається фільм) і, взагалі, призвела до розгулу націоналізму, антисемітизму й ксенофобії (куди там тій гітлерівській Німеччині, не кажучи вже про «демократичну» Росію!), то, мабуть, краще з тією злощасною «незалежністю» довше не мучитись: і самим українцям полегшає, і євреї спатимуть спокійніше, і світовій «демократичній» спільноті голова не болітиме.</div><div><br /></div><div>Для обгрунтування цього нехитрого висновку творці фільму не гребують найганебнішими пропагандистськими засобами від тенденційного висмикування цитат і не менш тенденційного монтажу кадрів до відвертого перебріхуваня фактів, зумисне провокаційних коментарів і більш ніж довільного обходження з перекладом українських фраз. Найобурливіший приклад такої мовної «інтерпретації» постійне, на протязі цілого фільму, перекладання українського слова «жиди» лайливим англійським «кайкс» замість нейтрального «джуз».</div><div><br /></div><div>Звернувшись до фахівців, або й просто зазирнувши до словника, американські інтернаціоналіст без допомоги інтернаціоналістів російських могли б легко переконатися, що слово «жид» в українській мові (як і в польській, словацькій, чеській) споконвіку вживалося як єдине й цілком нейтральне означення згаданого народу. Росіяни. в яких антисемітизм споконвіку був складовою частиною державної ідеології, мусили створити нейтральне слово «єврей» на противагу лайливому (в їхній мові, але не в нашій) слову «жид». Після окупації України більшовиками ця ганебна дихотомія («євреї» «жиди») була силоміць впроваджена і в українську мову.</div><div><br /></div><div>Роблячи фільм на суто західноукраїнському матеріалі, Сі-Бі-Есівські журналісти мусили б урахувати до уваги принаймні дві обставини. По-перше, що Галнчина це найменш русифікована частина України, де колонізаторський дискурс так і не зміг пустити глибокого коріння і де СЛОВО «єврей» так і не прижилося, і то зовсім не через якийсь там «спадковий» галицький антисемітизм. а лише тому, що галичани, як і поляки, чехи, словаки, не захотіли зрікатися свого власного слова «жид» на догоду більшовицьким русифікатором. А по-друге, що Галичина це ще не вся Україна, не пів-України, і навіть не її чверть. Три галицькі області, в яких американським добродіям привидівся розгул націоналізму й антисемітизму (достоту термінологія інструкторів ЦК КПУ кінця «перестройки»), не всього лише п’ять мільйонів населення, себто одна десята всієї України. А тому, коли б той «розгул» навіть був правдою, робити на підставі трьох областей (вельми специфічних, до речі, і мало схожих навіть на сусідню Волинь. Буковину чи Закарпаття) узагальнення про «силу» українського антисемітизму в цілій країні («in the Ukraine anti-Semitism is strong today as it was during Hitler`s final solution», стверджують автори фільму) це навіть не дилетантство, це, я б сказав, професійна підлість (подеколи навіть високопрофесійна, але про це далі).</div><div><br /></div><div>Найефектніші кадри, які мають переконати американського обивателя у зловісній потузі українського націоналізму (а націоналізм у розумінні цих добродіїв це лише інша назва антисемітизму), відтворюють скандальний похід унсовців центром Львова в одностроях, із факелами в руках, із фанатично виряченими очима і вигуками «Слава нації!». При цьому автори фільму, зрозуміло, не згадують ані про різко негативне ставлення львів’ян (і, взагалі, українців) до подібних унсовськнх витівок. ані про осудливу реакцію більшості українських мас-медій, ані, тим більше, про те, що «націоналістична» (за версією Сі-Бі-Ес) влада Львова порушила проти згаданих молодиків не одну кримінальну справу.</div><div><br /></div><div>Навпаки, американські «експерти» з українського «антисемітизму» намагаються нас усіляке переконати, шо показані ними кадри це аж ніяк не маргінальне явище, котре, у принципі, можна знайти будь-де, хоч би й в Америці, а - сказати б, центр і символ, магістральна тенденція всього сьогоднішнього українського життя. «Троє депутатів від УНА-УНСО було обрано цієї весни до парламенту», інформує нас диктор, не уточнюючи, що парламент складається з 450-тн місць, і шо троє крайньо правих депутатів у ньому це менше одного процента, цифра сміховинна навіть за західноєвропейськими мірками (в Італії, Німеччині, Франції, Австрії крайні праві мають куди більшу підтримку виборців), не кажучи вже про «демократичну» Росію, де неонацисти Жириновського здобули торік у парламенті близько четвертини місць.</div><div><br /></div><div>Не згадують американські «експерти» й про те. що всі три кандидати від УНА-УНСО пройшли до парламенту як «незалежні», позаяк їхня партія офіційно незареєстрована; не згадують вони і про те, що в парламенті ці хлопці залишаються «білими воронами», бо всі інші «націоналісти» (і, ясна річ, «антисеміти» з Руху і УРП) не хочуть мати з ними нічого спільного.</div><div><br /></div><div>Натомість спритно підверстується розкладка «неонацистських» газет (куди потрапляє й газета «За вільну Україну» та деякі інші загалом помірковані видання, бо ж яка «експертам» різниця: аби українські!), а далі зловісно обертаються барабани друкарських машин і понурий дикторський голос повідомляє, що кляті українські націоналісти друкують свої антисемітські видання масовими тиражами.</div><div><br /></div><div>Які конкретно ці тиражі - диктор завбачливо не повідомляє. Бо н як тут скажеш, що тиражі цих «зловісних» видань не перевищують кількох тисяч (якраз по кілька сотень для однодумців, для експертів-політологів та ще, можливо, для фахівців-психіатрів).</div><div><br /></div><div>І що більшість населення України останнім часом не бачить на очі не лише цих видань, а й взагалі ніяких українських, бо ж панують у нашому інформаційному просторі ті ж таки «ньюйоркс-таймси» та «сі-бі-еси» в російській модифікації - під назвою «Комсомольская правда», «Останкіно» і песть їм числа - з традиційною і на диво подібною і в Росії, і в США «приязню» і «об'єктивністю» щодо України.</div> <br /><div><div>Те, що Україна й досі лишається російською неоколонією і що в більшості українських міст саме українці (україномовні українці) залишаються й досі безправною, повсякчас принижуваною й висміюваною меншістю, незбагненна для більшості американців річ. Як і те, що саме вони, україномовні українці, а не росіяни й не російськомовні хохли та євреї потребують сьогодні захисту в Донецьку, Луганську, Херсоні, Одесі і навіть Києві від знахабнілого й розбещеного трьохсотлітньою безкарністю російського великодержавного шовініста й українофоба. Не кажучи вже про Крим, де загроза неонацизму справді є очевидною, однак неонацизму аж ніяк не українського, скоріше навпаки.</div><div><br /></div><div>Про все це американські добродії воліють не говорити, їм вигідно подавати унсовске гасло «Україна для українців» як моторошну реальність, що в очах простодушного американського глядача відразу асоціюється з етнічними чистками в дусі Радована Караджича, або й винищення всіх «інородців» у дусі Адольфа Гітлера. Для посилення цього враження М. Сейфер підверстує вихоплену з контексту фразу київського рабина Якова Блейха: «Вони хочуть, щоб євреї забиралися геть» (хто «вони» п. Блейх у фільмі не каже, але з контексту ясно: всі українці, очманілі від націоналізму й «потворного лиця» незаслужено отриманої свободи). Ця підтасовка цитат і кадрів виявилася настільки обурливою, що Яков Блейх (віддаймо належне його мужності і порядності) власноруч написав протест проти такого довільного (а по суті, бандитського) маніпулювання його словами в брудній політичній грі.</div> <br /> Тим часом брехня, підтасовка й маніпуляція складає саму суть «творчого методу» Морлі Сейфера. Свого часу німецький дослідник Еріх Ауербах у книзі «Мімесіс» (розділ про Вольтера) назвав такий метод - яскравого висвітлення невеличкої частини явища і її шаржованої інтерпретації поза самим явищем «методом прожектора».<br /> <br /> Саме цим «методом» і послуговується режисер, подаючи гасло «Україна для українців» як ледь не державну політику, прагнення коли й не всіх українців, то, принаймні, всіх «націоналістів», замовчуючи натомість, що українські націонал-демократи завжди засуджували це гасло як «провокаційне» і що з крайніми правими (нечисельні, але галасливі групи, котрі справді підіймають це гасло) вони ніколи не мали нічого спільного.<br /> <br /> Схоже, для певних добродіїв українська свобода, українська незалежність завжди матиме «потворне обличчя» лише тому, що ця свобода, ця незалежність українська. А відтак хоч би скільки українські президенти виступали в Бабиному Яру, хоч би які пам'ятники й меморіальні дошки ставили загиблим євреям у Києві. Львові й по всій Україні, сейфери-фейгери не помітять цього впритул, бо ж не за цим вирушають вони в Україну. Вони покажуть частину єврейського цвинтаря, частину колишнього київського концтабору і, не зморгнувши оком (професійне вміння брехати не моргаючи!), скажуть: «ніщо не нагадує тут про екстермінацію двохсот тисяч євреїв». А годі ще й усіма іншими кадрами дадуть зрозуміти, що то українці буди головними винуватцями й виконавцями тої «екстермінації»: покажуть дивізію СС «Галичина» й нагадають, що тисячі українців «приєдналися» до нацистів; покажуть знімки замордованих невідомо ким людей і нагадають, що то «українська поліція» (?!) три дні мордувала євреїв у Львові після відходу совєтів; покажуть сьогоднішніх ветеранів УПА та дивізійників і зауважать, що ніде, навіть у Німеччині, нацистів (?!) не вшановують інші так, як в Україні.<br /> <br /> І хоч ти на пляцок розбийся, доказуючи, що УПА й «Галичина» - це, взагалі, різні речі, що УПА взагалі не мала нічого спільного з німцями, окрім того, що била їх, так само як і більшовиків, від першого для свого виникнення; що дивізія «Галичина» була створена щойно в 1943 році виключно для боротьби з більшовиками, котрі нічим не були кращі від нацистів; і що порівнювати Україну з Німеччиною взагалі некоректно, бо ж українці і під нацистами, і під більшовиками були поневоленою нацією, обидва режими гнобили й нищили українців з не меншим, а коли йдеться про більшовиків, то навіть з більшим розмахом, ніж євреїв.<br /><br /> Та, як я вже сказав, згаданих людей не цікавлять аргументи і факти, їм глибоко наплювати на десятки наукових праць (зокрема і єврейських учених), де переконливо показано, що Петлюра ніколи не був антисемітом, навпаки - і до революції, і після як міг захищав євреїв від репресій, утисків і погромів; що Бандера аж ніяк не міг бути ані «колаборантом», ані «погромщиком» хоча б тому, що майже цілу війну провів у німецькому концтаборі; і що, взагалі, українці шанують своїх історичних героїв зовсім не за те. що вони били євреїв, поляків, росіян, татар, німців (в історії було всяке), українці шанують Хмельницького й Наливайка, Залізняка й Гонту передусім за те, що вони захищали свій народ, захищали Україну від поневолювачів та визискувачів. Взагалі, важко уявити, щоб українці чи якийсь інший народ узявся раптом вказувати євреям, кого зі своїх біблійних пророків вони мають шанувати, а кого ні на тій лише підставі, що, з позицій сьогоднішньої ліберальної демократії, ті поводилися не зовсім «коректно»: декотрі єврейські царі й пророки (прочитайте Біблію) до ноги повинищували цілий ряд сусідніх з Ізраїлем племен, влаштувавши їм, так би мовити, в сучасних термінах, «айне кляйне голокост».<br /> <br /> Українсько-єврейські стосунки це, безумовно, складна, далеко неоднозначна проблема, що потребує вдумливого й розважливого дослідження. Очевидно, це ставлення українців до євреїв упродовж історії не відзначалось особливою симпатією. Не можна. однак, сказати, що і євреї ставилися до українців прихильніше та доброзичливіше. Обидва народи були бездержавними. обидва жили в чужих імперіях, де на різні лади упосліджувались і гнобилися і на різні лади мусили до існуючих умов пристосовуватися, а подеколи й проти тих умов повставати.<br /> <br /> Зрозуміло, що з історичних причин, у які нема змоги тут входити, пристосовування краще вдавалось євреям, тим часом як повставати здебільшого доводилось українцям. У цих повстаннях діставалося не лише, скажімо, полякам як головним гнобителям, соціальним і національним; діставалося і євреям як помічникам гнобителів, їхнім компаньйонам і посередникам - з погляду українських селян.<br /> <br /> Ми не можемо засуджувати євреїв за те, що в історичному протистоянні української, переважно селянської нації з польськими, а згодом російськими колонізаторами євреї здебільшого опинялись по боці колонізаторів, ототожнюючи себе з панівною культурою, мовою і, наскільки не було можливо, владою. Будучи бездержавною і, фактично, теж підневільною нацією, євреї пристосовувались до несприятливих обставин як могли, дбаючи передусім про свої інтереси, своє виживання.<br /> <br /> Але ми не повинні засуджувати й українців (простих українських селян), котрі, повстаючи проти колоніальної влади, проти соціального й національного гноблення, били не лише «ляхів» (верхні класи суспільства), а й «жидів» (середній клас, тобто «нижній» щодо панівних «ляхів», але все-таки «верхній» щодо уярмлених селян-українців). Вони теж захищалися як могли в епоху, коли не було ані вільної преси, ані конституційного суду, і коли головним аргументом у такого роду конфліктах були сила та спритність.<br /> <br /> Взагалі, ми не повинні переносити модерних понять, оцінок і категорій на середньовіччя, яке жило за своїми критеріями і яке мало чим відрізнялося в Україні від середньовіччя європейського та світового. Викривачам українського «генетичного антисемітизму» можна було б нагадати, що перші єврейські погроми відбулися в середньовічній Іспанії, котра, власне, й могла б вважатися «колискою» вищезгаданого явища: згодом, однак, євреїв було офіційно вигнано з Англії, Франції і так само офіційно не впущено до Росії; саме славетна «межа осілості» й зумовила концентрацію євреїв переважно в Україні, Литві, Білорусі, Польщі, через шо саме на цих землях російські чорносотенці могли здійснювати свої погроми, які й досі охоче приписуються українцям, дарма що вони складали у Києві на початку століття лише 20% населення, в Одесі - 5%, у Кишиневі, Варшаві, Вітебську, Вільні - близько нуля).<br /> <br /> Модерні критерії можуть застосовуватись лише до подій ХІХ-ХХ століть, коли з'явилось поняття «народу» як головного суверена, носія прав і законів, з'явилося поняття «ліберальної демократії» як влади більшості із забезпеченням прав меншості, і, головне, з'явилася суспільна рефлексія як здатність суспільства осмислювати себе, свої засади і вчинки («політику») через безпосередній публічний (газетно-публіцистичний, парламентський, науковий, освітній і т.д. дискурс. І тут, треба визнати, в нас немає жодних підстав говорити про якийсь «генетичний» український антисемітизм (як це робить п. Сейфер), а тим більше про антисемітизм «ідеологічний». наявний буцімто в українському національно-визвольному русі від самого початку. Навпаки, від самого початку цей рух був виразно жидофільським, а його лідери (Винничєнко, Грушсвський і, особливо, Петлюра) докладали чималих зусиль до українсько-єврейського порозуміння й співпраці. Те саме стосується й руху «шістдесятницького»: українські дисиденти тісно співпрацювали з дисидентами єврейськими - спільно вшановували пам'ять жертв Бабиного Яру (всупереч заборонам і переслідуванням комуністичних властей), підписували розмаїті відозви й протести, створювали Гельсінську спілку тощо. Характерно, між іншим, що кегебісти цілком у дусі п. Сейфера (чи навпаки?) завжди намагалися посварити українців з євреями, посіяти підозрілість за допомогою провокацій та «нашіптуваної пропаганди». Навіть коли українці і євреї належали до тих самих дисидентських організацій, їхні «кримінальні» справи на останній стадії незмінно роз’єднувались і розглядалися в судах окремо. Тобто навіть на цьому рівні робилося все можливе. щоб українсько-єврейська співпраця не стала відомою в світі, щоб ярлик «генетичного антисемітизму» не відліпився, бува, від українців і не завадив кремлівським спеціалістам «остаточно вирішити» українське питання в СРСР. <br /><br /><i>Микола Рябчук, Наше слово, 4 грудня 1994</i></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-28496549327323086512021-04-09T02:49:00.002-07:002021-04-09T02:49:20.144-07:00Як перекладається слово "єврей" українською<p><span style="color: #333399;"><strong><em>Словотвір: перекладаємо слово "єврей"</em></strong></span></p>
<h3 style="text-align: left;"><span style="font-size: large;"><strong>жид</strong></span></h3>
<p>Жид, -да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = насѣк. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум.
Жидок, жидочок, жидунь, жидик. Ув. Жидюга. Шевч. 133. Жидяка. Мнж. 147.</p>
<p><strong>Жид</strong> — етнонім на
позначення євреїв у лексиці багатьох народів, зокрема, і в українців. У
деяких регіонах, які тривалий час перебували в складі Польщі,
Австро-Угорської імперії, а також в літературних джерелах збереглося
необразливе, традиційне використання цього етноніма для означення
євреїв. Поняття та термін жид також обіймає в українській мові,
українській культурі та українській історії не лише євреїв, але і
кримчаків з караїмами.<span></span></p><a name='more'></a><p></p>
<p><span style="font-family: times;">Чес. žid, <br />Словац. žid <br />Пол. Żyd <br />Словен. jew <br />Хорв. Jevrejin <br />Анґл. Jew</span></p>
<p>Слово запозичене прадавніми слов'янами ще в дописемну доруську добу і
походить від латинського Jūdaeus – іудей, жид, воно від гебр. iǝhūdī –
іудей, від особового імени гебр. Iǝhūdā – Іуда, що означає «славлений,
хвалений».</p>
<p>Перші писемні згадки слова: Остромирове Євангеліє (1056—1057) –
жидовинъ, Галицьке Євангеліє (1114) – жидомъ. З часів Київської Руси
відомі Жидівські ворота, дільниця Києва «Жидове» тощо.</p>
<p>Слово нейтрально і без негативного забарвлення бачимо у Грінченковому
словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в
Шевченка. Насправді, чи то у словнику Грінченка, чи в Кобзарі, чи ще де
ви узагалі не зустрінете слово "єврей", яке українці просто б не
зрозуміли, бо слова цього в Україні не було, лишень в Росії. Кого б ви з
давніх українців не спитали, слово "єврей" було би для них такою ж
абракадаброю, як слово "комп'ютер" чи "ісконний".</p>
<p>Термін «жид» також вживається у працях істориків, зокрема російських, коли термін «єврей» є анахронізмом.</p>
<p style="padding-left: 30px;"><em>Даниил, желая населить города свои,
наполнил их, подобно соседям своим, князьям польским, чужестранцами:
немцами, поляками, армянами, жидами // С. Н. Соловьёв. Учебная книга
Русской истории. XVI. Судьба Юго-Западной России после татарского
нашествия, стр.42</em></p>
<p>Негативного забарвлення слову "жид" надали московити при окупації
України, вони вважали українську мову діялектом російської, тому і не
приймали, що мова може мати значення слів відмінні від них у мові
російській.</p>
<p>На думку ізраїльського професора, доктора Соломона Ґольдельмана,
вживання в українській мові етноніма "єврей" на противагу етноніму "жид"
є ознакою святенництва та боягузства, оскільки його вживання є в
українській мові природнім і не має зневажливого характеру, як у мові
російській.</p>
<p><em>Словоформи</em><br />Етимологічний словник української мови фіксує
такі словоформи від кореня жид: жиденя, жидівка, жидівство, жидівча,
жидовин, жидовиця, жидя, жидовіти, жидувати, зжидовілий, зжидовіти</p>
<i>Читайте також: </i><a href="https://lohocoust.blogspot.com/2021/02/jude.html">Зиновій Книш: Чому євреїв варто називати жидами</a>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-45499185038796147932021-02-20T14:17:00.008-08:002021-02-20T14:27:28.678-08:00Зиновій Книш: Чому євреїв варто називати жидами<p>В українських книжкових інтернет-магазинах у відкритому доступі продається книга українського письменника Зиновія Книша під назвою «<strong>Євреї або жиди</strong>», в якій він розповідає, що не слід вживати слово «євреї» в українській мові, а використовувати інший термін. Книгу Книша можна придбати за 65 гривень в м'якій палітурці.</p>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-bk7aSt7_FN0/YDGJOdVp3XI/AAAAAAAABj8/VlWi8qETqoQ7vKOlsmTg7NrmZt2DOsa3ACLcBGAsYHQ/s800/ievchyyzyntsen.jpeg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="800" data-original-width="534" height="320" src="https://1.bp.blogspot.com/-bk7aSt7_FN0/YDGJOdVp3XI/AAAAAAAABj8/VlWi8qETqoQ7vKOlsmTg7NrmZt2DOsa3ACLcBGAsYHQ/s320/ievchyyzyntsen.jpeg" /></a></div><p><strong>Зино́вій Миха́йлович Книш</strong> (псевдонім: <em>Богдан Михайлюк</em>;
народ. 16 червня 1906, Коломия — 14 листопада 1999, Торонто, Канада) —
український політичний діяч, журналіст, історик, перекладач з есперанто.
<em>Ось як він обгрунтовує тезу про те чому євреїв варто називати жидами:<span></span></em></p><a name='more'></a><p></p>
<p style="padding-left: 30px;">«У кожній розмові з жидами в українській
мові автору доводилося пояснювати насамперед справу назви «жиди» і
«євреї». Річ у тім, що в російській мові прийнято назву «євреї», а назві
«жид» надано значення національної образи й зневаги. Такий підхід
накинули москалі в окупованій українській мові. Але такий підхід
неправильний.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Назва «єврей» — московська. В українській
мові, як і в інших слов'янських мовах, від найдавніших часів вживається
назва «жид», яку принесли в слов'янські краї з Франції й Німеччини самі
жиди. Ні французи слово «жид», ні німці слово «юде» не вважають
образливим, і ані їм, ані французьким, чи німецьким, як і польським,
чеським жидам ніколи на думку не приходить міняти це на російську назву
«єврей».</p>
<p style="padding-left: 30px;">То чому ж українську мову засмічувати
москалізмом «єврей»? Тим більше, що українці під назвою «жидівська» мова
мають завжди на увазі «їддіш», що постала з німецької, а під
«єврейська» мова ту мову, якою говорили жиди в давнині й говорять
сьогодні в Ізраїлю.»</p>І тут доцільно згадати цитату Володимира (Зєєва) Жаботинського — єврейського письменника і публіциста, одного з лідерів сіоністського руху, співзасновника держави Ізраїль, зі статті "Фальсифікація школи" (1906 р.):<br /><blockquote><div>«Вже тепер євреї в багатьох містах смуги осілості є єдиними, так би
мовити, представниками російської культури, тобто, кажучи точніше,
одноосібно русифікують край. Вільна, наприклад, русифікована тільки
єврейською інтелігенцією, і щось непомітно, щоб за цю послугу євреїв
дуже любили тамтешні великороси, зате поляки і литовці відкрито роблять
цей подвиг провиною євреїв. Те ж саме і в Малоросії. Українська преса і
прогресивна, і демократична, але коли мова заходить про русифікаторську
роль єврейської інтелігенції, преса втрачає самовладання і позитивно
збивається на антисемітські ноти. І найгірше те, що не знаєш, якими
словами протестувати, бо ж правда, що міста України, де великоросів
можна на пальцях перелічити, і наполовину б не мали того характеру, який
мають тепер, якби єврейська інтелігенція так старанно не йшла назустріч
адміністрації в сенсі насадження російської мови».<br /></div></blockquote><p>Як бачимо, навіть жидівські лідери не тільки не заперечували, а навіть підкреслювали, що євреї були найстараннішими русіфікаторами в Україні...</p>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-15987870254464530192021-02-20T14:07:00.005-08:002021-02-20T14:07:21.408-08:00Більшість українців визнають факт зовнішнього управління країною<h3 style="text-align: left;"><i>Згідно з опитуваннями, більша частина українців вважає, що країна знаходиться під зовнішнім управлінням. Найбільше в цьому впевнене населення східних і південних регіонів.</i></h3><p><img alt="зовнішнє управління" height="406" src="https://1.bp.blogspot.com/-EUYdBAZPYKU/X9sbYr15nyI/AAAAAAAAQBI/5wMqML3yb0wpQD7fXePEw6e4vZYzstjIQCNcBGAsYHQ/w640-h406/Flag-of-Ukraine-in-the-corner.jpg" title="сорос" width="640" /></p><p><b>Більшість жителів України (65 відсотків) вважають, що країною керують з-за кордону. Такі дані були отримані в ході <a href="https://uifuture.org/publications/politychna-sytuacziya-v-ukrayini-do-majdana-shhe-daleko-a-feodalizm-vzhe-nastupyv/">опитування</a>, проведеного Українським інститутом майбутнього.</b><br /><br />Опитування
проводилося в січні-лютому поточного року серед 2,4 тис. українців. Так
в східних регіонах країни з думкою про зовнішнє управління країною
погодилися 75% опитаних, в південних регіонах - 71%. У західних областях
з цією тезою згодні 56% українців.<span></span></p><a name='more'></a><p></p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-lqV90tgoys8/YDEJD9EQOpI/AAAAAAAAQYs/w66YWJ3ZUYEFlCsEPyhFIY6rVKFxpls4gCNcBGAsYHQ/s762/%25D0%25A1%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA%2B%25D1%258D%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0%2B2021-02-20%2B145846.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="351" data-original-width="762" height="294" src="https://1.bp.blogspot.com/-lqV90tgoys8/YDEJD9EQOpI/AAAAAAAAQYs/w66YWJ3ZUYEFlCsEPyhFIY6rVKFxpls4gCNcBGAsYHQ/w640-h294/%25D0%25A1%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA%2B%25D1%258D%25D0%25BA%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0%2B2021-02-20%2B145846.jpg" width="640" /></a></div><br />У Києві з таким твердженням погодилися 55% опитаних. Близько 22% не визнали факт зовнішнього управління Україною.<br /><p></p>Результати
опитування - важливий сигнал як для діючої влади так і для зовнішнього
управління. І якщо вони найближчим часом не змінять курс, країну
очікують серйозні потрясіння.<br /><br />Деякі українські опозиційні
політики, зокрема Олена Лукаш, стверджують, що під зовнішнє управління
Україна потрапила в результаті майдану - і це нібито було його
справжньою метою.<br /><br />Раніше, 10 лютого, опитування української
соціологічної групи «Рейтинг» показали, що президенту України Володимиру
Зеленському не довіряє близько 60% жителів країни. Близько 40% опитаних
висловили повну або часткову довіру до політика.<br /><br />Прем'єр-міністру
України Денису Шмагалю висловили довіру 12% опитаних, близько третини
опитаних (30%) не чули про нього, 54% не довіряють політику. Главі МВС
Арсену Авакову довіряють 21%, не довіряють 66%, не знають такого 7%.Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-22405733246829335462020-08-24T10:42:00.002-07:002020-08-24T10:42:31.640-07:00Распятий мальчік у трусіках і одягнені дорослі без совісті<iframe allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen="" frameborder="0" height="365" src="https://www.youtube.com/embed/elUqDgQz0HM" width="640"></iframe>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-39073410886896246852020-05-22T11:44:00.001-07:002020-05-22T11:44:04.149-07:00Корисні ідіоти всіх країн — єднайтеся! <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://1.bp.blogspot.com/-P7viYSDUJ9I/XsgdRgYbSUI/AAAAAAAABfA/aAOALrkr0soyEPigiR77GfWEaYMMe7yggCLcBGAsYHQ/s1600/%25D0%25B3%25D1%2596%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25B0%2B%25D0%25B2%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BD%25D0%25B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="442" data-original-width="610" height="288" src="https://1.bp.blogspot.com/-P7viYSDUJ9I/XsgdRgYbSUI/AAAAAAAABfA/aAOALrkr0soyEPigiR77GfWEaYMMe7yggCLcBGAsYHQ/s400/%25D0%25B3%25D1%2596%25D0%25B1%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25B0%2B%25D0%25B2%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BD%25D0%25B0.jpg" width="400" /></a></div>
<br />
<em><strong>Стратегія «гібридної війни» була створена… понад півстоліття тому</strong></em><br />
<blockquote>
«Рушійна сила цієї війни має дуже мало спільного з природними прагненнями людей до кращого життя і більшої свободи. Якщо ці прагнення взагалі використовуються, то вони використовуються і використовувалися маніпуляторами і паліями війни. Реальною рушійною силою цієї агресивної війни є ІДЕОЛОГІЯ — щось таке, що ви не можете їсти, носити як одяг або зберігати на «чорний день». Невід’ємною частиною цієї ідеологічної війни є підривна діяльність або ідеологічна диверсія — процес зміни сприйняття реальності в свідомості мільйонів людей…»<br />
<a name='more'></a></blockquote>
Якби хтось написав ці рядки після «русской весны» 2014 року, окупації Криму, спроб створення «Новоросії» тощо, не було би нічого дивного. Проте написано це у 1984 році у відкритому листі до американців колишнього агента КҐБ, фахівця з пропаганди, підривних дій і дезінформації, який ще 1970 року перейшов на бік західних демократій і тривалий час жив і працював у Канаді та США під псевдонімом Томас Девід Шуман. Справжнє ім’я його було Юрій Безменов, і у своїх статтях, брошурах й інтерв’ю він розкрив питомі риси того, що нині зветься «гібридною війною», а глава КҐБ Юрій Андропов називав «остаточною боротьбою за розуми й серця людей». Утім, у матеріалах для внутрішнього користування московські спецслужби звали і звуть це все неперекладною лексемою «активными мероприятиями».<br />
<br />
Оскільки ж Безменов тривалий час займався підривною діяльністю під прикриттям посвідчення радянського журналіста в Індії, а потім працював у США, то і приклади «остаточної боротьби» та її технологію він описував, звертаючись до добре знайомого йому матеріалу.<br />
<br />
«Суть підривної діяльності найкраще виражена у відомому марксистському гаслі (якщо замінити «пролетарів» на більш відповідне слово): «Корисні ідіоти всіх країн — єднайтеся!» Для досягнення бажаного ефекту, той, хто займається підривною діяльністю, повинен спочатку зробити ідіотів з нормальних людей, і затим РОЗДІЛИТИ їх, перш ніж перетворити людей на гомогенізований масу корисних й об’єднаних ідіотів. Танки і ракети можуть знадобитися, а можуть і не знадобитися на завершальній стадії», — писав Шуман-Безменов. Самі ж підривні дії він ділить на чотири стадії різної тривалості, які названі так: «<b>1) ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ, 2) ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ, 3) КРИЗА, 4) «НОРМАЛІЗАЦІЯ</b>».<br />
<br />
При цьому «процес підривної діяльності настільки тривалий, що середньостатистична людина, через короткий часовий діапазон своєї історичної пам’яті, не в змозі сприймати процес підривної діяльності як ПОСЛІДОВНІ і навмисні зусилля. І якраз таким цей процес і задуманий: він схожий на маленьку стрілку на годиннику. Ви знаєте, що вона рухається, але ви НЕ МОЖЕТЕ БАЧИТИ її постійний рух в кожен конкретний момент». А це створює не тільки у масової людини, а й у діячів влади й аналітиків враження, що нічого надзвичайного не відбувається…<br />
<br />
Період деморалізації, за Шуманом-Безменовим, може тривати від 15 до 20 років (Агов, коли Путін очолив ФСБ РФ? Улітку 1998 року? А коли став прем’єром Росії? Через рік? На доведення України до стадії деморалізації та приведення до влади Януковича, який поставив на чолі більшості силових структур Української держави громадян РФ, знадобилося менше, ніж 15 років). Поняття, якими описується період деморалізації, до болю знайомі українцям: «політизація релігії», «настанова на вседозволеність в системі освіти», «моральний релятивізм», «насадження невігластва», «маніпуляція та дискредитація за допомогою мас-медіа», «короткозора непоінформованість», «фальшиві герої та хибні моделі поведінки», «втрата віри у законність і справедливість» тощо. А ось спеціально для «просунутих» інтелектуалів: «права, а не обов’язки», «нелояльність до влади», «цькування спецслужб».<br />
<img alt="У ЛНР говорять про підготовку до захоплення Лисичанська та Сєвєродонецька Поштівка " class="alignnone size-full wp-image-6267" height="425" src="https://poshtivka.org/wp-content/uploads/2016/09/438051.jpg" width="640" /><br />
Шуман-Безменов попереджає, що всі ці речі й самі по собі здатні виникати у демократичному суспільстві, проте КҐБ намагається «осідлати» ті процеси, які вважає корисними для встановлення панування Москви у тій чи іншій країні, трансформувати їх у потрібному напрямі, надати потрібний масштаб — й ініціювати період дестабілізації (від 2 до 5 років), для якого характерні інші поняття й інші виміри — «популізм», «влада натовпу», «безвідповідальна боротьба еліт за владу», «руйнація торговельних і договірних відносин», «податливість щодо Старшого брата (тобто Росії»), «ізоляція від союзників» — і, нарешті, те поняття, яке легко зрозуміти, але важко перекласти одним словом — «Multi-nations», інакше кажучи, підштовхування мононаціональної (не моноетнічної!) держави до перетворення на багатонаціональну, отже, в плані перспектив розвитку вкрай нестійку та нежиттєздатну, внутрішньо розколоту (згадайте-но і «народ Криму», і «народ Донбасу», і «народ Новоросії», і «русинську націю», і заклики зробити з України таку собі «багатонаціональну Швейцарію» — все це застосування випробуваних методів КҐБ-ФСБ з використанням об’єктивної розмаїтості українських регіонів і провокуванням крайніх конфліктів усередині країни з орієнтацією, ясна річ, на «Старшого брата», на «зоресяйну Москву».<br />
<br />
Далі йде стадія кризи — від 2 до 6 місяців, коли свідомі і несвідомі агенти Москви за підтримки маніпульованих через мас-медіа груп повинні здобути владу, і стадія «нормалізації», тобто встановлення стабільності та «нового порядку», побудованого на закладених Кремлем підвалинах. «Ось тоді-то, мої дорогі друзі, — писав Шуман-Безменов у 1984 році, — ви побачите «доброзичливих» («ввічливих») радянських вояків на вулицях наших міст…» І що особливо цікаво: на цій стадії нейтралізуються (у тому числі шляхом фізичного знищення) ті «тубільці», чиїми руками здійснювалися попередні акції, бо такі люди є потенційно небезпечними, вони зазвичай надто високо себе цінують (згадаймо-но різних нинішніх «моторол», які не підозрювали, що їхня доля була запрограмована ще в документах КҐБ 1960-70-х років…).<br />
<br />
Утім, давайте повернемося до відкритого листа до Америки й американців (Love Letter to America); я навмисно зосереджуюсь лише на одному тексті Шумана-Безменова, охочі зможуть знайти інші в Інтернеті та прочитати — чи англійською, чи російською мовами. Отже, детальніше про «активні заходи» Луб’янки на релігійному фронті.<br />
<br />
«ПОЛІТИЗАЦІЯ релігії є найефективнішим методом деморалізації нації, що стала мішенню підривної діяльності. Після того, як нація починає давати Богове кесарю і вплутувати Бога в такі речі, як «соціальна справедливість» і партійні політичні чвари, вона передбачувано втрачає те, що релігія називає милістю і благодаттю Божою. Якщо пояснити це в «атеїстичних» термінах, то країна-мета дозволяє тому, хто займається підривною діяльністю, використовувати царину моральних цінностей для поширення і впровадження аморальних ідей і політики. Найпотужнішим інструментом цього процесу є організація під назвою Всесвітня рада церков (ВРЦ), просочена КҐБ до такої міри, що в наші дні важко відрізнити священика від шпигуна. …Я супроводжував багатьох іноземних членів ВРЦ під час їхніх візитів до СРСР. Деякі з них вразили мене як особистості, які були патологічно не здатні сказати або почути правду. У них була просто алергія на будь-які факти або думки, які б «підривали» їхню «духовну» лояльність до радянських маніпуляторів». Нагадаю, що в біографії патріарха РПЦ Кирила понад десять років присвячені активній роботі у Всесвітній раді церков…<br />
<b>\</b><br />
Тепер про мас-медіа. Тут Шуман-Безменов просто нещадний: «Американські ЗМІ — добровільний і старанний об’єкт радянської підривної діяльності. Я знаю це, тому що я працював з американськими журналістами і кореспондентами, і коли був на радянській стороні, і після моєї втечі на Захід. Люди зазвичай називають американські ЗМІ «вільними», ігноруючи очевидний і загальновідомий факт, що більшість найвпливовіших ЗМІ в США вже монополізували і в фінансовому, і в ідеологічному відношенні тими, кого називають «лібералами». Американські «мережі» ЗМІ НАЛЕЖАТЬ усе меншій і меншій кількості власників, які, схоже, не заперечують проти цього, ЗМІ майже повністю «лібералізуються». Лібералізм в його старому класичному розумінні означає, передусім, повагу до індивідуальної думки і терпимість до протилежних точок зору. Однак, судячи з мого власного досвіду, перебіжчики, що втекли від комунізму, які вимагали та іноді буквально благали розповісти американському народу історії про своє життя в Радянському Союзі через головні американські ЗМІ, були цими ЗМІ повністю проігноровані. Один з найбільш руйнівних методів радянської підривної діяльності в американських ЗМІ — ДІСКРЕДІТАЦІЯ таких авторів як я сам, й інформації і думок тих, хто представляє явні докази комуністичних злочинів проти людства… Надумане питання — інший сильний метод деморалізації на рівні ІДЕЙ. Щоб детально описати цей метод, потрібна окрема книга… Головна мета надуманих питань і руйнівний результат їхнього запровадження — відведення вбік громадської думки, відволікання енергії (і розумової, і фізичної), грошей і ЧАСУ від конструктивних рішень».<br />
І, нарешті, про соціум на загал: «У царині суспільного життя, заохочуючи вас поставити ваші особисті права вище ваших ОБОВ’ЯЗКІВ (будь-яких обов’язків — приватних, фінансових, моральних, патріотичних тощо), ідеологічний диверсант досягає бажаного ефекту: виникає суспільство, що складається з БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ, де кожен «робить тільки свою власну справу», і чинить відповідно до «закону джунглів». Така підривна діяльність проти суспільства — перший крок до тиранії… Перша ж ознака нестабільності виражається в бажанні населення привести до влади таких політиків і такі партії, які харизматичні, які діють як хороші «опікуни» і обіцяють більше «безпеки» — не від зовнішніх і іноземних ворогів, а скоріше, «гарантовану» роботу, «безкоштовне» соціальне забезпечення та інші «задоволення»… Концентруючи увагу нації на короткострокових рішеннях і «поліпшеннях», ці безвідповідальні політики просто відкладають зіткнення «з моментом істини», коли нація повинна буде заплатити набагато вищу ціну за головну й основну проблему — повернення країни до стабільності і відновлення «морального волокна»…»<br />
Але не варто забувати: «Деморалізовані й ослаблені «маси» мають тенденцію хапатися за найбільш просте і швидке вирішення соціальних лих…»<br />
<br />
Так, відкритий лист Шумана-Безменова адресований тодішній американській аудиторії, у ньому можна знайти ті чи інші ідеологічні ґанджі з погляду модних нині постмодерних «примочок», часом авторські застереження мають надто радикальний вигляд, але досить замінити «комунізм» на «російський імперіалізм» — й актуальність цього тексту стає самоочевидною для всіх, хто вміє мислити. Сумно, панове. Бо ж якби ті, хто нагорі, вчилися так, як треба, а український народ-виборець не дозволяв собою маніпулювати, то багато чого в нашій країні робилося б принципово інакше. Але… І ще раз але…<br />
<br />
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, газета “День” №92, (2020)</div>
Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-36767211983153187382019-12-17T12:50:00.000-08:002023-12-17T13:02:24.830-08:00Титульна нація чи корінний народ?<b>Титульна нація — частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування цієї держави. Згідно з думкою деяких дослідників, титульною є нація, яка дала назву державі, а не народ, який прийняв на себе назву держави в процесі будівництва нації в ній.</b><div><b><br /></b></div><div>Поняття «<b>титульна нація</b>» вперше введено французьким поетом та політичним діячем націоналістичного спрямування Морісом Барресом
наприкінці XIX століття. Баррес розумів під ним домінуючу етнічну
групу, мова та культура якої стають основою для державної системи
освіти. Титульні нації Баррес протиставляв національним меншинам
(представники титульної нації, що проживають за межами її національної
держави, наприклад, в той час — французи в Ельзасі та Лотарингії)
із етнічними діаспорами (етнічні групи всередині території національної
держави, наприклад, євреї та вірмени у Франції). Баррес вважав, що
національна держава може бути сильною тільки при наявності двох умов:
національні меншини та етнічні діаспори повинні зберігати лояльність до
держави титульної нації, а титульна нація повинна підтримувати «свої»
національні меншини за кордоном. Цю класифікацію Баррес розробив в
період справи Дрейфуса. <b><br /><br />Корінні народи </b>— народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів». <br /><br />Російська імперія, Австро-Угорська імперія, а за ними СРСР, під окупацією яких певний час знаходилися українські землі, були багатоетнічними суспільствами. Тому, українці, за вищенаведеними визначеннями, підпадали в них під статус одного з корінних народів на своїх етнічних територіях. <br /><br />Ситуація змінилася в 1991 році, коли Україна вийшла зі складу поліетнічного СРСР і постала як незалежна моноетнічна держава. <br /><br />Моноетнічною вважається країна, в якій кількість представників однієї нації становить не менше 67%. Згідно перепису населення 1989 року, в УРСР українська етнічна складова становила 72.7 % населення, у 2001 році в Україні — 77.8.<span><a name='more'></a></span><div><br /></div><div>Отже, за міжнародними нормами, етнічні українці в Україні є титульною нацією, котра має право на свою національну державу. У чинній конституції це право не закріплене. Дивіться Ст. 1. <br /><br />Національна — це держава, яка є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження певної нації на певній суверенній території. Держава, в якій усі мешканці на офіційному рівні використовують єдину знакову систему титульної нації: мову, культуру, звичаї, стереотипи, систему цінностей тощо. <br /><br />Титульна нація для такої держави є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначальником соціо-політичної системи в ній. Представницькі і законодавчі органи влади в ній формуються із врахуванням етнічного відсоткового співвідношення. Скажімо, у Верховній Раді України українці повинні бути представлені не менш ніж 355-ма депутатами. Президент країни повинен бути перш за все українцем за походженням і зрозуміло, що світоглядно — носієм української національної ідеї. <br /><br />Прикладом може слугувати Ізраїль — національна держава єврейської нації, де така практика є нормою. <br /><br />Однією з передумов можливості таких змін в Україні є необхідність впровадження графи «національність» в усі акти громадянської реєстрації. <br /><br />І ніхто не має права заперечувати законність прагнення української нації до самоорганізації, самовизначення і самовираження на своїй суверенній території.<br /></div></div>Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-53691280852773698362019-08-28T07:29:00.000-07:002019-08-28T07:34:38.997-07:00Die Welt: Угода Гітлера зі Сталіним досі розділяє Європу, і Україна – одна з жертв<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<h3 style="text-align: justify;">
Через історію Другої світової війни у німецького уряду розвинувся страх засмутити Москву, який призвів до того, що Берлін потопив шанс Києва вступити в НАТО</h3>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://1.bp.blogspot.com/-siH8-kyrlqk/XWZ907GNImI/AAAAAAAAMV4/KFZfYeEBKzMuC552Dlx1bm7N_h9VHsQ1ACLcBGAs/s1600/%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="451" data-original-width="560" height="514" src="https://1.bp.blogspot.com/-siH8-kyrlqk/XWZ907GNImI/AAAAAAAAMV4/KFZfYeEBKzMuC552Dlx1bm7N_h9VHsQ1ACLcBGAs/s640/%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BD.jpg" width="640" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Неможливо зрозуміти історію 20 століття без вивчення співпраці диктаторів</td></tr>
</tbody></table>
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
80 років тому Адольф Гітлер і Йосип Сталін уклали між собою пакт. А 30 років тому країни Балтії повстали проти радянського правління. Розуміння цих процесів досі відрізняє Західну і Східну Європу, що виливається у політичні наслідки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Про це пише Die Welt, додаючи, що у Німеччині мало хто навіть з хорошою історичною освітою мало знає про згадані події. Але це були два переломні моменти, які по-різному змінили європейську історію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Видання нагадує, що у 23 серпня 1939 року був підписаний пакт «Ріббентропа-Молотова», який розв’язав руки нацистському режиму у його бажанні знищити Польщу. У свою чергу, СРСР отримав «зелене світло» на захоплення східної частини польської території, а також три країни Балтії.</div>
<a name='more'></a><br />
Цей поділ на сфери впливу був закладений у спеціальному таємному «Додатковому протоколі» до звичайного й оприлюдненого пакту «про ненапад» між двома диктатурами. Тому тридцять років тому 23 серпня отримало додаткову символічну силу. Того дня в 1989 році два мільйони громадян Литви, Латвії й Естонії утворили живий ланцюг, який простягався через територію їхніх країн. Цим «Балтійським шляхом» вони висловили бажання від’єднатися від СРСР і відновити національну державність своїх республік.<br />
<br />
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2013/09/blog-post.html" style="-webkit-text-stroke-width: 0px; color: #33aaff; font-family: Arial,Tahoma,Helvetica,FreeSans,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-align: left; text-decoration: underline; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">Военные преступления большевиков: уничтожение Киева</a><br />
<br />
Це була перша масова маніфестація волі до національної незалежності на території Радянського Союзу. На той час радянська імперія вже переживала важчі часи. В Польщі й Угорщині комуністичне монопольне правління було ослаблене. Але «Балтійський шлях» став новим якісним кроком вперед до демонтажу радянської влади. Він не просто поставив під сумнів контроль Москви над республіками-сателітами, а й легітимність і єдність СРСР як такого. <br />
<br />
Балтійські країни умисне провели неймовірну демонстрацію з вимогою свободи саме 23 серпня. Таким чином день, коли тоталітарні режими підписали смертний вирок незалежності Литви, Латвії й Естонії, став днем, коли вони відродили цю незалежність. В Східній і Центральній Європі, особливо в Польщі й країнах Балтії, ці історичні події сильно впливають на політичне міркування сучасності. В Західній Європі, тим часом, їх ледве згадують. <br />
<br />
У 2009 році Європарламент оголосив 23 серпня всеєвропейським Днем пам’яті жертв тоталітарних режимів. Але в Німеччині майже ніхто на це не звертає уваги. Боротьбу за свободу балтійських народів у Німеччині розглядають з прихильністю й симпатією. Але у порівнянні з подіями в Угорщині, Польщі, Чехословаччині й Румунії цій боротьбі відводять маргінальну роль. У свій час існували страхи, що розпад СРСР призведе до хаосу, дасть поштовх націоналістичним силам або змусить радянський режим повернутися до жорстоких практик.<br />
<br />
Німеччина була не єдиною західною країною, яка сподівалася на те, що Радянський Союз продовжить існувати заради стабільності. Однак, у неї були особливі почуття поваги до Михайла Горбачова, який бак багато зробив для німців. Загалом, німецький погляд виходив за межі визвольних 1989-1990 років і став основою сучасного переконання: Горбачов дав Європі свободу, а німцям – єдність.<br />
<br />
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:<span style="color: #000120;"><u> </u><a href="https://lohocoust.blogspot.com/2013/12/v-srsr-oficijno-ukrajinciv-na-kilka-miljoniv-bulo-bilshe-nizh-rosiyan-pro-ce-znali-i-stalin-i-gitler.html" style="-webkit-text-stroke-width: 0px; color: #33aaff; font-family: Arial,Tahoma,Helvetica,FreeSans,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-align: left; text-decoration: underline; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">В СРСР офіційно українців на кілька мільйонів було більше, ніж росіян. Про це знали і Сталін, і Гітлер.</a></span><br />
<u></u><span style="color: #000120;"></span><b></b><i></i><u></u><sub></sub><sup></sup><strike></strike><br />
Письменник Ганс Магнус Ейзенсбергер в 1989 році написав есе під заголовком: «Герої відступу». Горбачов був як прообраз справжнього героя, але насправді антигероя, який наважується відступити з позицій. Тому що утримати їх можна лише за допомогою безглуздого застосування грубої великої сили. Заголовок Ейзенсбергера зміг здобути великий успіх, тому що відображав настрої Німеччини після 1989-1990 років. Тоді героїзм розглядався як непотрібний пережиток минулого. Адже Європа стала мирним місцем, а Німеччину оточували «друзі». <br />
<br />
Але в Східній Європі, особливо в пострадянських країнах, образ Горбачова не такий вже й позитивний. Там його розглядають перш за все як лідера компартії, який хоч і намагався реформувати комуністичну систему, бажав її зберегти. А в країнах Балтії пам’ятають, що в січні 1991 році Горбачов був готовий застосувати насильство, щоб врятувати існування СРСР. <br />
<br />
Але німецький старий культ «Гобі» досі впливає на мислення Німеччини у зовнішньополітичних підходах до Москви. Кожен раз, коли йдеться про події в Східній Європі, у Берліні думають: «А як Росія відреагує на це?».<br />
<blockquote class="tr_bq">
«Страх перед тим, що Москву можна спровокувати, змусив федеральний уряд, приміром, потопити ініційоване США включення Грузії й України в НАТО через видачу їм плану дій у 2008 році. Кремль відреагував на це вторгненням у Грузію в того ж року, анексією Криму у 2014-му і прихованим вторгненням на Схід України», - пише видання. </blockquote>
Welt наголошує, що перехід України й Грузії під захисну парасольку західного оборонного альянсу в ті часи нічим не загрожували Володимиру Путіну. Поблажливість, яка повинна була схилити Кремль до співпраці, була сприйнята російською стороною як слабкість і запрошення до прояву агресії.<br />
<br />
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2013/11/blog-post.html" style="-webkit-text-stroke-width: 0px; color: #2288bb; font-family: Arial,Tahoma,Helvetica,FreeSans,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-align: left; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">З ким билися партизани в Білорусі?</a><br />
<b></b><i></i><u></u><sub></sub><sup></sup><strike></strike><br />
Як і боротьба балтійських народів за свободу, пакт «Ріббентропа-Молотова» грає вторинну роль в історичній свідомості німців. Його розглядають як епізодичну інтерлюдію, яка стала марною з початком війни між Німеччиною і СРСР. Але пакт від 1939 року був більшим, ніж просто тимчасовим тактичним кроком. Гітлер і Сталін добре знали, що в якийсь момент настане час для конфронтації між ними. Але вони вирішили об’єднати сили проти спільного ворога – Заходу. <br />
<br />
СРСР допомагав німецькій військовій машині, постачаючи сировину в той же час, поки антифашистську літературу розкладали в поштові скриньки по всьому союзу. Щоб задобрити Гітлера, Сталін усунув єврея Максима Литвинова з посади в міністерстві закордонних справ Радянського Союзу. У свою чергу, голова нацистської дипломатії Йоахім фон Ріббентроп, який вів переговори з Москвою, повідомив своєму керівництву у Берліні, що почувався «ніби серед партійних товаришів», поки був серед московських функціонерів. <br />
<br />
Після падіння нацистського режиму Сталін зберіг все, що захопив завдяки домовленостям з Гітлером. Але у ФРН розуміння того, що домовленості між диктаторами впливають на світ навіть сьогодні, з роками випарувалося. Однак, це сталося не одразу. Першим рокам існування ФРН були притаманні антикомуністичні настрої. І пакт «Ріббентропа-Молотова» розглядали як доказ рівності між страшними тоталітарними системами, які на перший погляд були ідеологічно протилежними. В 1950-1960 роках у Німеччині радянський комунізм розглядали як щось тотожне нацизму. І так вважали не лише політики правого толку. Слова про те, що комунізм – це «пофарбований в червоне фашизм», сказав перший післявоєнний голова Соціал-демократичної партії Курт Шумахер, який пережив концтабори. <br />
<br />
В середині 60-х років парадигма змінилася. Ліві студентські рухи сильно вплинули на німецьку політику, зруйнувавши всю тогочасну теорію про тоталітарні режими. Німецька провина стала виправданням і «алібі» для комуністичних злочинців. Спробам поставити знак тотожності між комуністами й нацистами почали протиставляти той факт, що багато колишніх нацистів обіймали впливові посади у ранній ФРН. Така критика була частково виправданою. Але з роками вона привела до того, що будь-які спроби порівнювати криваві диктатури почали називати спробами применшення звірств німецьких нацистів. «Антикомуніст» стало лайливим словом і синонімом до «реакціонер». <br />
<br />
З поля зору випав той факт, що історію 20-го століття не можна зрозуміти без оцінки доленосної взаємодії між тоталітарними системами. І що з часом східні європейці, німці й Росія зможуть дійти згоди у ставленні до своїх колишніх правителів. <br />
<br />
Сьогодні відмінність у ставленні до 23 серпня на Заході й на Сході Європи демонструє, наскільки сильно історична пам’ять європейців відрізняється. Й не варто недооцінювати наслідки від цього поділу Європи за спогадами про тяжке минуле. <br />
<br />
<i>ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: <a href="https://lohocoust.blogspot.com/2018/05/history.html">Урок історії польським шовіністам</a></i></div>
Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-26309521118958495122018-12-22T07:34:00.000-08:002018-12-22T07:34:02.996-08:00Священик УПЦ МП закрив церкву перед труною із загиблим воїном АТО<div class="separator" style="-webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: transparent; clear: both; color: black; font-family: Times New Roman; font-size: 16px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px; orphans: 2; text-align: center; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">
<a href="https://2.bp.blogspot.com/-2PaP9xGRvGI/XB5UBjrXIUI/AAAAAAAABXU/XtW6_TEkh3QyC10mLaO6P0kezzbMpWoHgCLcBGAs/s1600/rpc.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 16px; margin-right: 16px;"><img border="0" data-original-height="358" data-original-width="577" height="396" src="https://2.bp.blogspot.com/-2PaP9xGRvGI/XB5UBjrXIUI/AAAAAAAABXU/XtW6_TEkh3QyC10mLaO6P0kezzbMpWoHgCLcBGAs/s640/rpc.jpg" style="cursor: move;" width="640" /></a></div>
<div style="-webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: transparent; color: black; font-family: Times New Roman; font-size: 16px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px; orphans: 2; text-align: left; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">
<br /></div>
<div style="-webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: transparent; color: black; font-family: Times New Roman; font-size: 16px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; orphans: 2; text-align: justify; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
Не встигли поховати воїна, як у Жовкві на Львівщині назріває громадський конфлікт, пов'язаний з діями церкви московського патріархату. Церковні служителі УПЦ МП не удостоїли навіть відкрити дверей храму, провести в останню путь загиблого 27-річного Володимира Турчина.</div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
Для представників церкви московського патріархату смерть людини виявилась недостатньо істотним приводом, щоб відчинити ворота, чи провести дзвонами або молитвами героя.</div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
Своє обурення з цього приводу люди жорстко висловлюють на сторінках спільноти міста. Хтось пропонує радикальні дії: "спалити", "вигнати" і тому подібне. Інші ж мешканці пропонують зібрати загальноміське віче за участі районної, міської влади, представників духовенства всіх конфесій, що знаходяться у Жовкві. На цьому загальноміському віче мала б бути розглянута діяльність УПЦ МП у місті, і особисто о. Степану Хомину, дана належна оцінка діяльності.</div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
"Це свинство вищої категорії. Людина, яка загинула за нашу державу, за свій народ, свою батьківщину… і навіть не вийти, не відкрити двері церкви, коли стояли біля неї люди і молились. Батьки тієї загиблої дитини стояли. Українці так не могли вчинити. Це сепаратизм, ненависть до своїх громадян. Ми боролись за цю землю, Україну, а вони роблять з неї свій осередок "російщини". Мало того, що Московський патріархат ніколи не ходить на йосафат, чи хресну ходу, вони ніколи не мають бажання співпрацювати з громадою. Я навіть не знаю звідки ті люди набираються в тій церкві. Їх підтримує Москва, тому що так як ті "прихожани" кожен раз проклинають Україну, владу і все на світі, то люди одної з нами нації не можуть так сказати. Україна це ж наша батьківщина, земля, де ми живем - а не ті хто тут править. Люди за цю землю гинуть, а вони її ненавидять. І всьому біда напевне, що в нас тут мир та тиша. Бо там на Сході люди розуміють, що таке війна. А тут – війна і весілля йде в один рівень", - сказав військовий, кіборг, ветеран двох війн - в Афганістані та Україні - Володимир.</div>
<a name='more'></a><div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
"Загинув герой. Перший герой Жовкви, який загинув у війні з Московським окупаційним режимом. Не відкрити навіть браму, щоб вшанувати його – я вважаю це верхом цинізму. Володимир віддав своє життя за мир та спокій, патріот, молода людина, у якої було життя попереду, і якому не судилось жити та будувати своє життя. Його додому привезли в труні. Останню шану герою вийшли віддати всі мешканці міста. Всі хто знав Володимира, і ті хто лише пам'ятатиме його. Тому на мою думки такій церкві не місце в місті. Люди пропонують зібрати віче, і подати документи на сесію міської та районної ради для припинення їх діяльності. Не можна воювати з агресором, і під боком спонсорувати їх церкву. Я вважаю що церква має поважати своїх загиблих героїв" ,- додав волонтер Ігор Муравський.</div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 0px; margin-left: 0px; margin-right: 0px; margin-top: 0px;">
<span style="background-color: transparent; color: black; display: inline; float: none; font-family: "times new roman"; font-size: 16px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: 400; letter-spacing: normal; text-align: justify; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; word-spacing: 0px;">"Форпост".</span></div>
</div>
Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-66335927240785357512018-12-22T07:07:00.000-08:002018-12-22T07:07:56.848-08:00В Латвии рассекретили архивы КГБ. Среди агентов — митрополит Рижский и всея Латвии <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://2.bp.blogspot.com/-3FKrUTCNKWg/XB5LVUWK1CI/AAAAAAAAKIc/8JDywxUmd-IymswYvUlsKIDvJnBsoqyFgCLcBGAs/s1600/%25D0%25BA%25D0%25B3%25D0%25B1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="401" data-original-width="569" height="450" src="https://2.bp.blogspot.com/-3FKrUTCNKWg/XB5LVUWK1CI/AAAAAAAAKIc/8JDywxUmd-IymswYvUlsKIDvJnBsoqyFgCLcBGAs/s640/%25D0%25BA%25D0%25B3%25D0%25B1.jpg" width="640" /></a></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<a href="https://kgb.arhivi.lv/">В Латвии национальный архив</a>
рассекретил часть данных КГБ Латвийской ССР. В общей сложности
обнародовано несколько тысяч карточек, в которых есть информация о
работе агентов КГБ, их личные дела, различные приказы ведомства, списки
людей, которых готовили для вербовки, списки тех, кто был уже
завербован. Отметим, что часть документов доступна для любого
пользователя, а ряд отсканированных карточек можно посмотреть только
после прохождения процедуры регистрации, где нужно указать свои имя,
фамилию и адрес электронной почты.<br />
<br />
На сайте
национального архива рассекреченные данные распределены по нескольким
папкам: телефонная книга сотрудников КГБ Латвийской ССР, перечень лиц,
которые работали внештатно, алфавитный список агентов, данные
статистического учета агентов КГБ (в этой папке агенты КГБ
рассортированы в зависимости оттого, в каком подразделении они работали,
также есть данные о встречах на специальных квартирах), архивные данные
ЦК коммунистической партии Латвии, положение об агентском аппарате КГБ,
агентская инвентаризация и словарь для контрразведчиков.<br />
<br />
Интересно,
что среди личных дел также нашли карточку Александра Кудряшова 1939
года рождения. Судя по всему, речь идет о митрополите Рижского и всея
Латвии Александре. Если верить <a href="https://t.me/cerkvach/1305">опубликованной телеграм-каналом «Церквач»</a>
карточке, то священник был завербован в КГБ в январе 1982 года неким
А.Н. Ищенко. Кудряшов работал на силовиков под псевдонимом «читатель».<br />
<br />
Напомним,
что Латвия не первая из бывших союзных стран, кто публикует данные КГБ.
Ранее данные ведомства были рассекречены в Литве и в незначительной
мере в Украине.</div>
<b></b><i></i><u></u><sub></sub><sup></sup><strike></strike><br />Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-22229316246517135562018-05-12T07:55:00.000-07:002018-05-12T07:55:23.087-07:00Урок історії польським шовіністам<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://3.bp.blogspot.com/-68kXU6Bbqlw/Wvb3VhlDMoI/AAAAAAAAJF4/vpIbcWkX4LM_qwTHxc_YWNU8p0RpooA8gCLcBGAs/s1600/Adolf-Hitler-attending-memorial-service-of-Polish-First-Marshall-Jozef-Pilsudski-in-Berlin-1935.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="796" data-original-width="1000" height="508" src="https://3.bp.blogspot.com/-68kXU6Bbqlw/Wvb3VhlDMoI/AAAAAAAAJF4/vpIbcWkX4LM_qwTHxc_YWNU8p0RpooA8gCLcBGAs/s640/Adolf-Hitler-attending-memorial-service-of-Polish-First-Marshall-Jozef-Pilsudski-in-Berlin-1935.jpg" width="640" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Адольф Гітлер відвідує <span class="st">молитовне поминання померлого</span> Йозефа Пілсудського. Берлін, 1935 р</td></tr>
</tbody></table>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
Нещодавно
кілька депутатів від Польщі у Європарламенті, маніпулятивним шляхом
«просунули» у резолюцію про сприяння Україні у вступі до Євросоюзу
пункт, в якому «висловлювався жаль» з приводу присвоєння Президентом
України В.Ющенко звання Герой України провіднику ОУН Степану Бандері.
При цьому стверджувалося начебто С.Бандера колаборував з німецькими
фашистами. Такі дії польських євродепутатів викликали справедливе
обурення української громадськості і недаремно. З одного боку, маємо
факт незаконного втручання представників іноземної держави у внутрішні
справи України. З іншого – це злісний і безпідставний наклеп на
українського історичного діяча, борця за незалежність України.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Дії
окремих членів польської делегації, засліплених ненавистю до
українського народу, можна, принаймні, пояснити їх обмеженістю,
"зацофаністю" так би мовити. Але те, що Європейський парламент став
рупором крайнього польського шовінізму – це не вкладається в рамки
правової і демократичної риторики, досі характерної для цієї інституції.
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ми
не заперечуємо, що Степан Бандера і керована ним Організація
Українських Націоналістів (ОУН) були свого часу грізними ворогами
польського імперіалізму і для досягнення своєї мети – незалежності
України - застосовували проти окупаційної польської влади силу. Але це
була відповідь на насильства над українським народом, у якого польські
шовіністи відібрали свободу. Тому дії С.Бандери є абсолютно виправданими
з погляду права і моралі. Зрештою, в сучасних документах ООН, зокрема
щодо прав поневоленого палестинського народу, визнано законними всі
способи боротьби з окупантами, із збройним включно. Це право належить і
українцям. Хто стверджує інакше – той расист.<br />
<a name='more'></a><br />
Також
немає і не буде доказів про колаборацію С.Бандери чи ОУН з
гітлерівцями. Бо їх просто немає. ОУН, яку він очолював, не
прислуговувала нікому, наголошуючи на боротьбі власними силами, хіба
оформлюючи з іншими поневоленими народами альянс, гаслом якого було
"Свобода народам, свобода людині!" </div>
<div style="text-align: justify;">
<br />Ми
знаємо, що російські та польські шовіністи намагалися скомпрометувати
український національно-визвольний рух звинуваченнями у співробітництві з
гітлерівською Німеччиною. Це їм не вдалося. Єдине, що вони змогли
зробити – це жорстоким терором змусити українців на території колишніх
СРСР і Польської народної республіки замовкнути і не вступати в
дискусії, які закінчувалися для захисників честі С.Бандери концтаборами,
або стратою. Схоже, що дехто у сусідніх країнах прагне знову закрити
рот правді, використовуючи свої переваги в неоголошеній інформаційній
війні проти України. <br /><br />А правда в тому, що за свої політичні
переконання та безкомпромісну боротьбу за незалежність України С.Бандера
був засуджений польським окупаційним судом до страти, провів п'ять
років у польських тюрмах, чотири роки в гітлерівських тюрмах і
концтаборах та був убитий в 1959 році агентом російського КДБ. Один з
його братів був убитий гестапівцями, а двох братів, ув'язнених у таборі
смерті Освєнцім (Аушвіц), вбили польські наглядачі-капо. Його батько,
греко-католицький священик, був розстріляний росіянами, дві його сестри
були заслані в Сибір, де вони провели половину століття, а ще одна
сестра відбула десять років в совєтських гулагах. Їх вина була тільки в
тому, що вони були родичами С.Бандери, що були українськими патріотами
як він.<br /><br />Ще більш кричущим, ніж викривлення історичних фактів
відносно Бандери і ОУН, є цинічний заклик вищезгаданого пункту резолюції
Європарламенту до нового керівництва України "повторно провести аналіз"
рішення Президента В.Ющенка в ім'я "приналежності до європейських
цінностей". Одразу наголошу, що Указ почесті не передбачає можливості
скасування. Фізичні регалії відзначення були отримані родиною С.Бандери і
залишаться в ній навічно. Що ж до "європейських цінностей", то ми
достатньо наслухалися про деякі з них: содомія, войовничий атеїзм,
марксизм, винародовлення (інтернаціоналізм) тощо. Нехай ті, хто пропагує
у Європарламенті такі "цінності", не беруться нам, бандерівцям їх
нав’язувати. Ми такі вибрики швидко гамуємо.<br />
<br />
Я розцінюю цю
необачну пропозицію євродепутатів як заклик до дестабілізації
внутрішньополітичної ситуації в Україні, спробу підриву демократичних
процесів у нашій державі, започаткованих "помаранчевою" революцією.
Мирне правонаступництво є однією з ознак демократії. Заклик до
скасування Указу Президента В.Ющенка є політично безвідповідальним, бо
суперечить засаді верховенства права та є промовистим закликом до
протестів та громадянської непокори.<br />
<br />
Заклик польських
євродепутатів до української сторони позбавити С.Бандеру звання Герой
України рівнозначний тому, якби на пропозицію української делегації
Парламентська Асамблея Ради Європи звернулася до Польщі з вимогою знести
всі пам’ятники маршалу Юзефу Пілсудському, антидемократичному
диктатору, відповідальному за шовіністичну програму «пацифікації»
українців у Галичині та союзнику Гітлера у підготовці до ІІ Світової
війни. До речі, за свідченням польської газети "Дзєннік", в сучасній
Німеччині Ю.Пілсудського офіційно називають фашистом. Але це не
перешкоджає полякам будувати "дзядку Юзю" помпезні і, разом з тим,
потворні пам’ятники в стилі гітлерівського неокласицизму.<br />
<br />
Намагання
польських політиків нав’язати українцям свій погляд на героїв нашого
національно-визвольного руху змусив мене звернутися до вивчення
життєвого шляху та діяльності героя боротьби за незалежність Польщі, у
минулому Глави Польської держави Юзефа Пілсудського. І я вияснив
наступне.<br />
<br />Серед польських політиків початку ХХ ст., які
домагалися незалежності для поляків від Російської імперії, своїм
цинізмом і віроломством виділявся провідний член Польської
соціалістичної партії (ППС) Юзеф Пілсудський. Одіозна теза «Мета
оправдує засоби» була життєвим кредом майбутнього «начальника Польської
держави». Це повною мірою проявилося в роки російсько-японської війни
1904-1907 років, коли Пілсудський заради грошового утримання став
агентом японської розвідки.<br /><br />Спецоперація з вербування і
подальшого використання Пілсудського японцями отримала назву «Вечір». Як
її оцінити з моральної точки зору? Очима сучасника вона могла бути
такою: Пілсудський з компанією були російськими підданими, тому, надаючи
японцям послуги розвідувального характеру, вони здійснювали акт
державної зради. Нинішні поляки мабуть не погодяться з такою оцінкою,
опрвдовуючи дії національного героя Польщі його високою метою –
боротьбою за свободу Вітчизни. Але у 1904 році перспективи проголошення
незалежності Польщі були туманними, і Пілсудський, розуміючи
"дражливість" питання, взявся за діло без узгодження з іншими членами
Центрального робітничого комітету ППС, тобто фактично за спиною партії.
Забігаючи наперед скажу, що в майбутньому Пілсудський не раз повторював
подібні "фортелі" завжди виправдовуючись одним: "Мета виправдовує
засоби".<br /><br />Налагодження прямого контакту групи Пілсудського з
японцями відбулося в Лондоні, де 20 березня 1904 року представник
Пілсудського Йодко-Наркевич і японський посланник у Великобританії
Тадасу Хаясі уклали договір про співпрацю у воєнній сфері. Польські
соціалісти брали на себе зобовязання постачати японській стороні
інформацію розвідувального характеру. Фіксована щомісячна плата за
інформацію складала 90 фунтів стерлінгів. Для ППС на той час це були
великі гроші.<br /><br />Незабаром Пілсудський передав японцям матеріали
розвідувального характеру щодо мобілізаційних заходів Росії напередодні і
після початку війни. У свою чергу 22 квітня 1904 року японці поставили
Пілсудському ряд конкретних завдань розвідувального характеру, а через
три дні повідомили про свою готовність виділити йому на створення
розвідувальної мережі в Західному Сибірі та Європейській Росії
величезної суми в 10 тисяч фунтів стерлінгів.<br />
<br />
21
травня 1904 року у столиці Австрії Відні відбулася зустріч Пілсудського з
японським військовим аташе Таро Уцуномія, на якій сторони обговорили
подальшу співпрацю. Дослідники стверджують, що за 1904 – 1905 роки
японці виділили Пілсудському та його компаньйонам за шпигунські послуги
більше 33 000 фунтів стерлінгів, що в наш час складає понад 13 мільйонів
доларів США. Частину цих грошей було витрачено на придбання зброї та
революційну діяльність, а чимало пішло на безбідне приватне життя
Пілсудського (252 фунти на місяць, тобто 2 520 царських рублів). Не
багато з російських чиновників – «експлуататорів польського народу» –
мали тоді такі зарплати. Ну що ж, за продаж душі Сатані Пілсудський брав
багато.<br />
<br />
Із закінченням російсько-японської війни
шпигунська епопея Юзефа Пілсудського не закінчилася. Були знайдені нові
спонсори. Ними стали офіцери австрійської розвідки. 29 вересня 1906 року
Пілсудський зустрівся з полковником Францом Каником, начальником штабу
10-го корпусу в Пшемислі. У доповіді про зустріч Каник доповідав своєму
керівництву, що Пілсудський запропонував австрійській стороні послуги
шпигунського характеру проти Росії взамін за сприяння у закупівлі зброї,
дозвіл на створення в австро-угорській Галичині таємних складів зброї
та військового спорядження, вишкіл бойовиків, нелегальний перехід
австрійсько-російського кордону. Опираючись на бази в Австро-Угорщині,
пілсудчики влаштовували терористичні та експропріаційні акції на землях,
що входили до складу Російської імперії (останньою великою
експропріацією ППС вважають грабіжницький напад на поштовий поїзд біля
Бездан, під Вільнюсом, у листопаді 1908 року. В ньому брав участь сам
Пілсудський. Було захоплено 200 тисяч рублів). <br />
<br />
Влітку
1908 року Пілсудський встановив надійні агентурні зв’язки з майором
австрійського генерального штабу начальником політично-розвідувального
відділу Львівського корпусу Густавом Ішковським, а в 1910 році домігся
від австрійців дозволу на створення легальної воєнізованої організації
«Союз стрільців». Назване польське терористичне угруповання не відіграло
жодної ролі в боротьбі за незалежність від Російської імперії, але його
бойовики склали ядро заколотників проти законної влади
Західно-Української Народної Республіки, проголошеної у Львові восени
1918 року після розпаду Австро-Угорської імперії.<br />
<br />
Про
вищесказане розповідає величезна, майже на тисячу сторінок монографія
польського науковця Ришарда Сьвентка "Льодяна стіна. Секрети політики
Юзефа Пілсудського 1904-1918". Вона присвячена "взаємним стосункам і
зв’язкам та результатам співпраці Пілсудського з розвідками Японії,
Австро-Угорщини і Німеччини". Автор стверджує, що хоч Пілсудський і його
шпигунська організація "Конфідент (Р)" була на утриманні
Австро-Угорщини, головною зацікавленою стороною у використанні
Пілсудського була Німеччина. Німці прагнули створити відновлення союзної
Німеччині польської держави для створення бар’єру проти російського
імперіалізму. До слова, незалежність Польщі проголосили 5 листопада 1916
року австрійський цісар Франц Йосиф І і німецький кайзер Вільгельм II.
Польські політичні партії з подякою прийняли дар німецького кайзера і
щиро співпрацювали з ним, а Юзеф Пілсудський організував свій збройний
легіон, що боровся на боці німців проти держав Антанти. Таким чином,
німецький кайзер та австрійський цісар заклали основи Польської держави.
Тому і Пілсудський і його оточення були запеклими германофілами та
прихильниками німецького фашизму. Зрештою, це стосувалося й інших
політичних середовищ міжвоєнної Речі Посполитої. <br />
<br />
В
ранзі агента австрійської розвідки Пілсудський не втрачав звя’зків з
російськими соціалістами, надавав їм певні послуги, за які ті
розплатилися пізніше.Саме з іменем Пілсудського повязують «польський»
період життя Леніна, ще одного душителя українського народу. Мабуть
обидва «вожді» добре забавлялися на карпатському курорті «Закопане», що
так легко домовилися між собою в 1919 році, а потім у 1921 році в Ризі
за рахунок українців.<br />
<br />
Як відомо, взимку 1918 року
Україна опинилася в кільці фронтів. З усіх боків її оточили вороги.
Найгрізнішими з них були росіяни і поляки. Одні й другі вважали
українські та білоруські землі нічим іншим, як своїми збунтованими
колоніями, які слід жорстоко приборкати і повернути в ярмо.<br />
<br />
Порушивши
взяті на себе міжнародні зобов’язання і власний Декрет про мир,
Совєтська Росія підступно і віроломно напала на Українську Народну
Республіку з північного сходу.<br />
<br />
Добровольча армія
російського генерала Денікіна, яка боролася за відновлення «єдіной і
нєдєлімой» Росії загрожувала Україні з південного сходу. Район Одеси,
Миколаєва й Херсону опанували союзні денікінцям війська європейських
держав Антанти (так би мовити, Євросоюзу). Над Дністром чатували вороже
настроєні до українців румуни, які окупували українську частину Буковини
та Молдови.<br />
<br />
На заході розгорілася українсько-польська
війна за Галичину і Волинь. Тільки-но відновлена німецькими руками
незалежна Польща стала на шлях збройної агресії проти українського
народу і його держави. Дискусія між двома польськими політичними
таборами: націонал-демократами на чолі з Р.Дмовським і пілсудчиками
(прихильниками Ю.Пілсудського) про визначення меж польської експансії і
форму прилучення чужих земель до Польщі завершилася прийняттям наступної
програми.<br />
<blockquote class="tr_bq">
«… Східні області (тобто
українські і білоруські землі – авт.) є нашою колонією, вони в певній
мірі були завжди нею та мусять так залишитися ... Ми маємо собі відкрито
сказати: «Коли ми говоримо про «наші східні області», то ми розуміємо
під тим, що ці області, які нині не є заселені поляками, в короткім часі
мусять бути ними заселені. Якщо нам удасться ці плани здійснити, щоб
дістати значно більшу область на Сході й шляхом полонізації злити її з
Польщею, тоді ми здобудемо таку позицію, яка нам дозволить по кількох
десятиріччях хапати землі ще далі аж до наших історичних кордонів». </blockquote>
Це
значить, що у першій чверті ХХ ст. поляки прагнули відновлення збройним
або дипломатичним шляхом Речі Посполитої в історичних кордонах 1648
року, а не етнічних межах польського народу!<br />
<br />
Для
здійснення цієї програми польський уряд, що його репрезентували разом
ендеки і пілсудчики, виробив відповідну тактику. Вона полягала в тому,
щоб всіма силами і засобами негласно допомагати більшовикам осягнути
перемогу над УНР і Денікіним. Цей план був здійснений шляхом укладення
окремого таємного договору Пілсудського з Лєніним. Обом, ще недавнім
колегам по загальноросійській соціал-демократії, зробити це було
нескладно.<br />
<br />Подробиці переговорів і договору розкрив шеф
генерального штабу польської армії генерал Тадеуш Кутшеба лише після
смерті Пілсудського. Він засвідчив, що восени 1919 року прибула до
Микошевич, поблизу Луцька, совєтська місія «Червоного Хреста» під
проводом польського комуніста, колишнього польського соціаліста і
доброго знайомого з Пілсудським, Юліуша Мархлєвського. Мархлєвський
через довірену особу нав'язав контакт з Пілсудським, який визначив для
переговорів капітана Бернера. Бернер свідчить, що Пілсудський через
нього передав Лєніну пропозицію припинити бойові дії, встановити лінію
розмежування польських і більшовицьких російських військ, а також
утворити між ними нейтральну смугу шириною 10 кілометрів. 21 листопада
Мархлєвський привіз із Москви позитивну відповідь Лєніна який лише
вимагав збереження переговорів у таємниці.<br /><br />Тактикою таємної
допомоги для Совєтської Росії Пілсудський добився того, що червоні по
черзі розбили Дієву Армію УНР, а потім Добровольчу армію Денікіна.
Прийшов час використати ситуацію, що склалася, для здійснення плану
відновлення Польщі в межах 1772 року (для початку) зі східним кордоном
по Дніпру. З метою юридичного прикриття свого походу в Україну
Пілсудський змусив Українську місію у Варшаві підписати декларацію про
українсько-польський воєнний союз. При цьому польський уряд наполіг, щоб
скоротити (реформувати) Армію УНР лише до трьох дивізій. Пілсудський і
його штаб прагнули після вдалого походу на Київ і Одесу встановити свій
повний військовий контроль над Правобережною Україною, а Уряд УНР звести
до становища безправного (беззбройного) сателіта.<br /><br />Похід
Пілсудського в Україну провалився. Москва і Варшава, погодилися на мир
коштом поділу України і Білорусі. Польський уряд зламав свій договір з
Урядом УНР й уклав з росіянами 2 листопада 1920 перемир'я. Цей черговий
акт віроломства уможливив командуванню Червоній армії сконцентрувати всі
свої сили проти українців. Під тиском переважаючих сил ворога 20
листопада 1920 Армія УНР була змушена перейти в Західну Україну, зайняту
поляками. Тут поляки роззброїли українських військовиків і замкнули в
концентраційних таборах. Варшавський «Роботнік» помістив у № 339 від 16
жовтня 1919 статтю «Табори полонених», в якій сказано: <br />
<blockquote class="tr_bq">
«Відносини, які панують в таборах для полонених в Модліні й Берестю Литовськім (Бресті) переймають жахом.<br />
Табір
для полонених в Бересті Литовськім — це гидь, це ганьба для польської
держави. Умови в берестейських "Бугшопах" або у форті Берга можуть
довести спостерігача до розпачу. В Бутшопі розміщено українців. Це давні
російські табори і хліви та бараки, побудовані німцями, в деяких не має
навіть т. зв. нар або дощок, тільки долівка і це приміщення бранців.
Про солому нема й мови, долівку вистеляють полонені бадиллям та
будяками. Вікон не має, одвірки навіть понищені.<br />
Ці умови в
поєднанні з голодуванням (денно 1/3 жовнірського хліба й трохи брудної
води), якого розміри більшали із-за крадіжки військових функціонерів
(кількох офіцерів і підофіцерів, які тепер сидять в тюрмі, незаконно
привласнило собі близько пів мільйона марок), витворили з табору
полонених прямо табір трупів. Два місяці тому з табору, що налічував
близько 6000 полонених, виносили кожного дня 50—100 трупів. Розпалилася
тоді дезинтерія, яка вбивала голодуючих. В одному місці при епідемічному
шпиталі трупи лежали майже три тижні не похоронені, так, що щурі їх
пообгризали. Померлих хоронять так мілко, що тіла виступають із землі,—
наслідком чого дезинтерія й тиф постійно ширяться, так, що самі жовнірі,
які виконують службу в таборі постійно переносять заразу недуг до своїх
відділів. Так, як тепер виглядають українські бранці в таборі, можна
собі уявити тільки смерть. Деякі й говорити не можуть. Не хочуть їсти —
чому? Бо ці вже й не ворухнуться і до смерті,— так вони обезсилені. До
одного з них приїхала ненька зі східної Галичини — говорить по польськи,
бо полька. Син її лежить на будяках на кам’яному тоці в таборі, де
вітри гуляють. Очі стоять стовпом, зуби вищирені ... "не хворий, гарячки
не має..." Ненька сидить біля нього наче закаменіла, безпорадна — що ж
має робити? Там знову дружина — привезла харчі чоловікові. Ледве з
великим трудом допросилася дозволу, щоби в табір увійти, бо тяжко туди
дістатись... З'їв і... помер!</blockquote>
</div>
<div style="text-align: justify;">
<blockquote>
Коли
всі виходять з табору за їдою і стають рядом,— справжній похід смерті.
Голодні і померзлі. Б'ються і штовхають тих, що товпляться біля кухні
над викиненою жовнірами лушпиною, їдять чорні ягоди з дикого бузку,
навіть траву. Вибирають неперетравлені зерна з кінських кізяків і печуть
їх з лушпинами. Вночі дрижать з холоду, бо тільки нужденне лахміття і
власна шкіра криє їх кості. Кілька разів розложили вогонь в таборі, то
жовнірі розігнали їх прикладами, а вогні погасили, бо від диму "можна
трупом пасти". Ледве йдуть, коли на наказ мусять йти, оправдуються, що
годі їм скоріше йти й дістають за це прикладом. А б'ють жовнірі здорово,
бо й що ж з нього, "коли і так не виживе". Від ударів кількох умерло,—
за слабі були, не видержали. Деколи просить такий: "вбий, паночку,
остогиділо голодувати". Познаньчик (поляк з м. Познань – авт.) —
плютоновий (взводний – авт.)постійно ходить з палицею, б'є, де попаде,
тут трафить в голову, там в очі,— кільком навіть очі повибивав. З
розпуки кількох скочило в Буг, де потонули, кількох підрізало собі
горло.<br />
Страшне!...<br />
Були там комісії з польського сейму,
ситуація мала поправитися. Кількох злочинців ув'язнено, а коли вдруге
мало початися слідство, скоро зроблено порядок. Та попри те тривають
дальше ці страшні відносини, а з приходом зими вони ще погіршаться...»</blockquote>
Так описала табори полонених й інтернованих українців польська газета!<br />
<br />
Мирні
переговори між Москвою і Варшавою відбулися в Ризі. Головним предметом
торгу було питання УНР і Галичини. Москва, за ціну розриву польської
сторони союзу з УНР, поступалася Польщі своїми зазіханнями на Західну
Білорусь, Північно-Західні Українські Землі, Волинь та Галичину. Врешті
торг завершився підписанням 18 березня 1921 р. мирного договору між
обома окупантами українських земель Польщею та Росією. Знову, як у 1667
році в Андрусові, Польща і Росія роздерли єдине тіло України навпіл.<br />
<br />
Як
поводилася польська окупаційна влада в Галичині та Волині у 30-х роках
свідчить Меморандум Народної Української Ради до Ліги Націй (попередниці
ООН) від 10-го січня 1931 року, який поіменно перелічує понад 350 сіл,
через які перейшла ініційована Ю.Пілсудським польська карна «миротворча»
експедиція. Він називає 212 пограбованих, зруйнованих і знищених
кооперативних крамниць, які розбивалися бомбами, багнетами і т.п.; 69
так само зруйнованих і знищених культурно-освітніх установ (у двадцятому
столітті!); 12 пошкоджених шкіл; понад 40 сільських громад, де
незаконно реквізовано майно громадян; 1357 дорослих чоловіків, жінок,
найбільш національно свідомих, громадських працівників, членів
кооперативних товариств, Просвіт, читалень, а також учителів, яких в той
чи інший спосіб бито нагаями, прикладами, шаблями, палицями (навіть до
500 ударів), інколи по кілька разів: 93 дітей від 6 до 16 літ, серед
яких чимало учнів українських шкіл, яких також бито палицями, нагаями і
прикладами; поіменно перелічує осіб, над якими переводилися нелюдські
знущання: хлопцям і дівчатам багнетами вирізано на грудях українські
вишивки з сорочок, старих людей прив’язували до возів і кінських
хвостів, щоб бігли за ними; змушували цілувати кінські зади; священика
Кобласа вели на аркані через село, заставляючи співати "Єще Польска не
згінєла" і т.п.; під час биття селян змушували їх гукати "нехай живе
маршал Пілсудскі" і т.п.; понад 50 зґвалтованих дівчат і жінок, з яких
декого після зґвалтування голими закопували по пояс чи по шию в землю.
Дехто з розпачу збожеволів, а дехто покінчив самогубством, як жінка
вчителя в Підгайцях, щоб не попасти до рук поліцаїв.<br />
<br />
Зроблена
пізніше статистика на основі згаданого меморандуму й інших джерел
приблизно показує розмір насильства польської "цивілізації": 441
пацифікованих сіл, 427 поруйнованих кооперативів, читалень, молочарень,
шкіл й інших установ, понад тисячу розграбованих селянських господарств,
2340 важко побитих селян, 27 вбитих або померлих від ран.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Описи
"пацифікації" видано українською, французькою і англійською мовами.
Найбільш детальні – "На вічну ганьбу Польщі" і "Polish Atrocities in
Ukraine" (1931). <br />
<br />
У відповідь на польські знущання 15 червня 1934
року бойовик Української Військової Організації (УВО) застрелив у
Варшаві польського міністра внутрішніх справ Пєрацького. Цей акт
відплати мав підтримати в українців Галичини дух опору польським
окупантам.<br />
<br />
У відозві Начальної Команди Української Військової Організації про атентат на Пєрацького сказано: <br />
<blockquote class="tr_bq">
"Чин
бойовика УВО вдарив не тільки в Пєрацького як особу, а в Пєрацького як
реалізатора польської окупаційної політики на Західноукраїнських
землях".<br />
На той час польський уряд утримував 95,337 поліцаїв і
жандармів, майже 100 тис. таємних агентів, 494 судові установи. З 330
польських в'язниць 187 були в Західній Україні. Три чверті всіх смертних
вироків у Польщі мали місце у Західній Україні.<br />
З 1932 по
середину 1934 р. через польські тюрми пройшло 111174 українців.
Закатовано 8073 в'язнів. Вбито без суду і слідства - 734 особи,
засуджено до страти 257 осіб. Підстава - опір польській владі, підозра
про членство в ОУН. 11 червня 1934 р. за розпорядженням президента
Польщі створено концтабір в Березі Картузькій і члени ОУН склали 65%
перших його в'язнів.<br />
Польський, без перебільшення фашистський,
уряд налагодив тісне співробітництво своїх репресивних органів з
фашистським терористичним апаратом Італії та Німеччини. 31 січня 1938 р.
Варшаву відвідав начальник фашистської поліції генерал Далюге. 7
вересня 1938 р. начальник польської поліції генерал Заморський був
запрошений в якості гостя на з’їзд фашистської партії в Нюрнберг і був
прийнятий Гітлером. На Нюрнберзькому з’їзді фашистської партії був
присутній також начальник канцелярії польського міністра закордонних
справ Лубенський. 7 жовтня 1938 р. начальник польської поліції генерал
Заморський виїхав до Риму на з’їзд фашистської поліції. По дорозі він
відвідав колег у Берліні. 15 грудня Варшаву відвідав міністр юстиції
Німеччини фашист Герман Франк, а 18 лютого 1939 р.— вождь СС і головний
шеф гестапо Генріх Гіммлер. </blockquote>
</div>
<div style="text-align: justify;">
<blockquote>
Співробітництво
Пілсудського з фашистським режимом Німеччини було налагоджене з
розмахом. Так, 26 січня 1934 року в Берліні було підписано «Декларацію
про невикористання сили між Польщею та Німеччиною». Німецько-польський
пакт перетворював у порожній звук франко-польський союзний договір 1921
року і завдавав нищівного удару системі воєнно-політичних союзів,
створених Францією для захисту від можливого відновлення воєнної агресії
з боку Німеччини. Головною метою офіційної Варшави при підписанні
договору – було заручитися підтримкою фашистської Німеччини у
майбутньому польському поході на завоювання України.<br />
На початку
1935 року Пілсудський вважав, що настав сприятливий час для війни за
українські чорноземи. Для узгодження дій до Польщі «на полювання»
запрошено найближчого соратника Гітлера – рейхсмаршала Герінга. Той мав з
Пілсудським двогодинну бесіду, яку оцінив як «вступ до спільних воєнних
кроків». «Пілсудський вбив собі в голову завоювати Київ… – доповідав
своєму керівництву литовський посол у Берліні Шауліс – Тут всі говорять
про скору війну з більшовиками через Україну".</blockquote>
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Справа
не обмежилася розмовами. Воєнне співробітництво Польщі та Німеччини
набрало конкретних форм. У березні 1938 року польські війська допомогли
хортістській Угорщині знищити незалежність Карпатської України та
окупувати Закарпаття. Як союзник фашистської Німеччини Польща взяла
участь у розчленуванні Чехословаччини та анексувала Тєшинську область і
частину Словаччини. 26 січня 1939 року Варшаві в бесіді з міністром
закордонних справ Німеччини Ріббентропом міністр закордонних справ
Польщі Бек заявив, що Польща претендує на Україну і на вихід до Чорного
моря.<br />
<br />
<table align="center" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://4.bp.blogspot.com/-n5VH3fi7cL4/Wvb5YOz1RHI/AAAAAAAAJGE/EDI106MHOVUGCvd2K6jNxanw5zxkiMHTwCLcBGAs/s1600/Hitler_Pi%25C5%2582sudski.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: auto; margin-right: auto;"><img border="0" data-original-height="798" data-original-width="1200" height="424" src="https://4.bp.blogspot.com/-n5VH3fi7cL4/Wvb5YOz1RHI/AAAAAAAAJGE/EDI106MHOVUGCvd2K6jNxanw5zxkiMHTwCLcBGAs/s640/Hitler_Pi%25C5%2582sudski.jpg" width="640" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Це
був єдиний випадок, коли фюрер брав участь у богослужінні як лідер
Третього рейху і, мабуть, одним з останніх випадків, коли він був у
церкві.</td></tr>
</tbody></table>
<br />
Німецько-польське воєнне співробітництво
продовжилося і після окупації Польщі фашистською Німеччиною. Польські
праві політики намагалися укласти мир з Гітлером в обмін на повне
підпорядкування німецькій диктатурі. Відомі спроби нав’язування
відповідних контактів на території Іспанії та Португалії. Не чекаючи
результатів дипломатичної гри, сотні тисяч поляків пішли служити до
німецького Вермахту (дослідники називають цифру 375 тисяч), війська СС,
допоміжну поліцію та охорону концтаборів. Як стверджує ізраїльський
дослідник Зеєв Тагор, поляки обслуговували табір смерті Аушвіц і у
ставленні до в’язнів бували гіршими за німців. Це поляки-наглядачі з
Аушвіцу закатували ув’язнених там братів Степана Бандери - Василя та
Степана. Польського походження був генерал СС Е.Бах-Залєвський -
керівник найбільшої каральної операції німецьких окупантів проти мирного
населення Волині в 1943 році. Однак своїх кривавих цілей польський
есесман не досягнув через збройну відсіч УПА і мусів ганебно тікати,
опустивши шляхетного хвоста.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />На
теми, які я заторкнув, можна було б сказати більше, але й цього
достатньо, щоб уявити собі масштаби колаборації польського суспільства
30-40-х років ХХ століття і його вождів з фашистською Німеччиною. На
фоні цього вереск «кресових» середовищ Польщі та їх симпатиків у
польському політикумі, зокрема з табору Президента Л.Качиньського, на
адресу Степана Бандери та його соратників з ОУН-УПА свідчить тільки про
їх нахабство і шовінізм.<br /><br />Разом з тим, пишучи цю статтю, я не
ставив собі за мету «вколоти очі» наших західних сусідів неприємними
фактами з історії їх предків. Я тільки хотів сказати, що ми достатньо
обізнані як зі своїм минулим, так і з минулим довколишніх народів. І ми
здатні відрізнити справжніх героїв від воєнних злочинців самі, без
підказок заангажованих чужинецьких експертів. <br /><br />Тож я не закликаю
поляків позбавити Ю.Пілсудського всіх його орденів та звань, відмовитися
від вшанування "Зюка" після того, що я про нього сказав, хоч і знаю, що
цього політика Речі Посполитої за його воєнні злочини не поважають в
сусідній Литві, а навіть називають катом литовського народу і
небезпідставно. Це при тому, що обидві країни є членами Євросоюзу. І ми
колись будемо в об’єднаній Європі. Але не Польща нас туди проведе через
«чорний хід», а ми самі, подолавши внутрішні труднощі, можливо приймемо
запрошення в це міжнародне об’єднання і тільки у власних інтересах. У
європейських справах ми не потребуємо польського адвоката, надто такого
нещирого. Зрештою, що хотіти від країни, яка, за словами заступника
голови делегації Російської Федерації в ООН у 90-х роках минулого віку
С.Третьякова «насичена російською агентурою». Думаю, що не в останню
чергу ця категорія поляків і роздмухує нині польсько-українську
ворожнечу за принципом «де двоє б’ються – там третій користає». Але від
нас не скористає, бо маємо за приклад героїв України Степана Бандеру та
Романа Шухевича, які вказують нам, що робити, коли Вітчизна в небезпеці.
<br /><br />Ще раз перечитуючи написане запитую себе, а чи не завузьку
назву носить музей Київського «Меморіалу» - «Музей совєтської окупації»?
Може змінити на «совєтської і польської окупації» та розширити
експозицію відповідним розділом? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
<i>Роман Круцик, Голова Київського «Меморіалу», Директор «Музею совєтської окупації"</i><br />
<i>04.03.2010</i><br />
<br /></div>
Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3690950932152740550.post-59500088277902626112018-03-09T03:08:00.005-08:002018-03-09T03:14:43.980-08:00Навіщо українцям нав’язують вульгарні дискусії про їжу<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://3.bp.blogspot.com/-Xp2wLg9SzxQ/WqJq-9FSh6I/AAAAAAAABSc/a1LVOKYi21M2zXSsVtkQcoNH17ihzh2nwCLcBGAs/s1600/reva-02.jpg" imageanchor="1"><img alt="дегенерат" border="0" data-original-height="410" data-original-width="650" height="402" src="https://3.bp.blogspot.com/-Xp2wLg9SzxQ/WqJq-9FSh6I/AAAAAAAABSc/a1LVOKYi21M2zXSsVtkQcoNH17ihzh2nwCLcBGAs/s640/reva-02.jpg" title="дегенерат Рева" width="640" /></a></div>
<br />
<h4 style="text-align: justify;">
<span style="color: #993300;"><em>Розмови з приводу «багато їдять», «дорого їдять» і навіть «їм – бо можу собі дозволити!» з легкої руки Реви почали виникати в Україні регулярно</em>.</span></h4>
<br />
<h4 style="text-align: justify;">
<strong>Треба з німців приклад брати!</strong></h4>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Напевно, немає людини в країні, яка б не чула про пам’ятну заяву міністра соціальної політики Андрія Реви з приводу того, що українці багато їдять. І знайдеться не так вже й багато людей, кого б ця заява не зачепило.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нагадаємо, що в серпні 2017 цей вельми вгодований соціальний міністр дорікнув співвітчизників щодо обжерливості і зовсім незрозуміло до чого навів у приклад німців: мовляв, ось у кого треба було б повчитися культурі харчування!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
На щастя, Європа для нас сьогодні відкрита, і в Німеччині бував не один Рева. І ті, хто не раз користувалися німецькою гостинністю, були чимало здивовані міністерською заявою, адже ніякої особливої «культури харчування» у німців немає! Їдять вони побільше нашого! До того ж і основні страви, і десерти традиційної німецької кухні, як правило, важкі, жирні й калорійні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
У грошах теж виходить халепа: скільки не крути, а проїдають німці вчетверо, а то і вп’ятеро більше за нас. Звичайно, в процентному співвідношенні до зарплат німецька «картинка» виглядає набагато привабливіше української. Але будь-якій розумній людині зрозуміло: це не від того, що німці їдять менше, а від того, що зарплати у них в рази більше!</div>
<a name='more'></a><br />
<div style="text-align: justify;">
Давайте порівняємо. Середня зарплата в Німеччині в 2017 склала 3703 євро до вирахування податків, в Україні – 7104 грн, що за курсом 32 гривні за євро відповідає 222 євро. Різниця – майже в 17 разів! Але чомусь соціальний міністр не знаходить в цих цифрах нічого цікавого і примітного. Хто тут останній за чорною ікрою?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
В кінці січня, коли пристрасті з приводу ненажерливих українців трохи вщухли, масла у вогонь підлив екс-депутат і як би політолог Тарас Чорновіл.</div>
<blockquote>
<div style="text-align: justify;">
«Я йду Києвом і бачу, що в тих супермаркетах, які біля мене, людей, які купують продукти за зниженими цінами, не стає більше. Абсолютна більшість людей купують речі, які я, колишній депутат, не можу собі дозволити, – поскаржився Чорновіл і продовжив ділитися своїми спостереженнями. – Коли на касі переді мною у звичайній черзі супермаркету стоять 4 людини і купують речі, на які я можу тільки облизуватися, то думаю: ні, країна у нас не така вже й бідна! »</div>
</blockquote>
<div style="text-align: justify;">
А після цього екс-нардеп сказав фразу, через яку його буквально розтерзали в соцмережах: «Я бачу, що останнім часом стали більше чорну ікру купувати, раніше я такого не бачив, раніше її навіть не завозили. Отже тепер завозять».</div>
<br />
<h4 style="text-align: justify;">
<strong>«Продуктова еліта»</strong></h4>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Варто зауважити, що дискусії про їжу із задоволенням підтримують і звичайні українці. Пости про те, що є дешеві магазини «для бидла» і дорогі «для справжніх пацанів» – зовсім не рідкість. Зрозуміло, що ті, хто отоварюються в «дорогих», сильно цим пишаються і виставляють кошики з покупками в стрічці – мовляв, а чо? Можу собі дозволити!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
А якщо такого героя з «елітними продуктами» застукали з банкою горошку, він тут же починає виправдовуватися: мовляв, змусили! Бабуся хотіла олів’є зробити. Що з них, плебеїв, візьмеш – не всім же бути аристократами в першому поколінні і їсти суші!</div>
<blockquote>
<div style="text-align: justify;">
«Поділ суспільства вже став якоюсь хворобою, – каже психолог Марина Деркач. – Мало нам ділення відповідно до географічної і мовною ознакою, за політичними поглядами і уподобаннями, так тепер незрозуміло з якою метою суспільство починають ділити на тих, хто ходить в дешеві магазини і тих, хто їх за це зневажає! Це вкрай негативні і дуже небезпечні тенденції, які все далі і все сильніше розділяють країну».</div>
</blockquote>
<div style="text-align: justify;">
І навіщо українцям постійно нав’язують якісь дивні і навіть дикі дискусії про їжу?</div>
<br />
<h4 style="text-align: justify;">
<strong>Свідоцтво відсталості</strong></h4>
<br />
<div style="text-align: justify;">
На думку політолога Петра Олещука, сьогодні ми спостерігаємо за розгортанням провладними лідерами думок нового тренду – «жрачка-дискурсу» – заснованого на повідомленнях: народ їсть багато, щосили топче чорну ікру, значить, все у нас чудово, а розмови про малу забезпеченість – то це ми просто прибідняємося.</div>
<blockquote>
<div style="text-align: justify;">
«Вочевидь, ініціаторам ця кампанія здається дуже розумною і переконливою, – пише експерт на своїй сторінці в соцмережі, – продовжує експерт. – Проблема тільки одна. Сама постановка питання – оцінка достатку в категоріях їжі – є свідченням системної відсталості країни і, як наслідок, відсталості мислення навіть офіційних пропагандистів ».</div>
</blockquote>
<div style="text-align: justify;">
За словами аналітика, оцінка стану через їжу є критерієм, поширеним в доіндустріальному, аграрному суспільстві. До речі, тому й не дивно, що люди, які генерують всі ці дискусії про їжу, з не меншим натхненням розповідають і про «аграрну наддержаву».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Реально ми вийдемо з хронічного відставання лише тоді, коли нікому і в голову не прийде розгортати «жрачка-дискурс», який свідчить, що ми поки залишаємося на нижчих щаблях «піраміди Маслоу», резюмував Петро Олещук.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
А економіст Андрій Мартинюк додав: можливо, хтось – той же міністр соціальної політики – дійсно став більше їсти. Але, погодьтеся: цей факт не дозволяє зробити висновок про благополуччя всієї країни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Є й інший момент: психологи кажуть, що найчастіше люди «заїдають стреси» і починають витрачати трохи більше грошей на їжу тому, що ні на що інше – ні на відпочинок, ні на дорогі покупки, ні навіть на пристойний одяг і взуття грошей просто немає! І деякі починають купувати більше їжі, щоб хоч чимось порадувати себе в стані хронічного стресу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<em><br />
</em></div>
<div style="text-align: justify;">
<em>Григорій Середін, <a href="http://poshtivka.org/navishho-ukrayintsyam-navyazuyut-vulgarni-dyskusiyi-pro-yizhu/">Поштівка</a></em></div>
<u><span style="color: #000120;"><br /></span></u></div>
Михайлоhttp://www.blogger.com/profile/00952648873412201348noreply@blogger.com0