Імперія ненависті

Ненависть росіян до українців культивувалася сторіччями, перевтілившись вже у совєтську епоху на ставлення поблажливе, псевдобратерське. 

Звідки вигулькує ненависть одного народу до другого? З яких потаємних глибин свідомості одні люди раптом починають проклинати і бажати смерті іншим? 

В різні епохи різні народи ставали жертвами і катами. Не останню роль у роздмухуванні ненависті, її культивуванні і доведенні до кривавого фіналу грали і грають мас-медіа. В середньовіччі їх заступала церква, яка вишукувала відьом, євреїв, алхіміків, маврів, єретиків. Зараз це завдання з успіхом виконує телебачення і преса. 

Але ненависть росіян до українців культивувалася сторіччями, перевтілившись вже у совєтську епоху на ставлення поблажливе, псевдобратерське, бо, мовляв, що з "дурака-хахла", з "дурака-жмота" взяти? Ну, от він такий, який є. Нема у нього ні "русской удалі", ані розкритої навстіж щирої великоросійської душі. 

Структура русской украинофобии

Насколько сложно поднять один народ против другого? Нужны ли интеллектуально насыщенные схемы для того, чтобы одна нация возненавидела другую? Ответ лежит, казалось бы, на поверхности – если бы не феномен русской украинофобии, который при ближайшем знакомстве с ним оказывается чуть ли не исключением из правил – уникально взращенной, сложно устроенной политической технологией.

В истории мы чаще наблюдаем простые механизмы взращивания фобий, освоить которые под силу любому местечковому вождю. Чем проще мотивация, тем легче она транслируется в массы. А значит, тем большим будет эффективность для лидера, который сумел массы обработать и замотивировать на ненависть.

Главным камнем в фундаменте ксенофобии оказывается обычно инаковость, чужеродность. Явные отличия в быте, культуре, верованиях и мотивациях всегда подозрительны обывателю, вызывают почти инстинктивную неприязнь и отторжение. Поэтому лозунги сегрегации – отгораживания от инородцев (иноверцев и т.д.) – понятны и обладают значительным мобилизационным потенциалом.

За что я ненавижу ватников: 9 причин

Пришла пора высказаться по поводу того, что сейчас происходит в Украине, и реакции некоторых на это, пишет в своем Живом журнале автор myrra_zet.

«Вата» твердит одно и то же как мантру, словно все читают с одного листочка. Так вот, мои дорогие, идите в баню, отписывайтесь и не морочьте людям голову. Никакого «услышьте нас» или «уважайте нашу точку зрения» не будет, информирует еizvestia.com.

1. «Одумайтесь, это всё Запад / США / Европа / жидомасоны (нужное подчеркнуть) хотят нас рассорить, а вы ведётесь».

Кто аннексировал Крым? Запад? Чьи флаги тыкали на захваченных сепаратистами зданиях? США? К кому обращаются правительства самопровозглашённых республик на Донбассе за военной помощью? Из какой страны к нам едут камазы с боевиками? Кто это всё делает? Америка? Европа? Израиль? Может, кому-то из этих стран и выгодно нынешнее положение дел между Россией и Украиной, но Россия делает всё, чтоб украинцы её ненавидели. Так что все претензии — к своему правительству. Хватит на зеркало пенять, знаете ли.

Походження російського шовінізму й українофобії

Розповсюдження в інформаційному просторі постсоціалістичних країн українофобії та засадниих ідей російського шовінізму не можна назвати нічим іншим як частиною інформаційної політики РФ, яка своїм походженням сягає ще ХІХ століття, безперервно тривала досі і сьогодні викликає неймовірний резонанс. Наслідки дискримінації української культури, заборони використання і розповсюдження української мови разом із політикою щодо різних частин українських земель та її народу, яку провадили у свій час Російська Імперія, пізніше Радянський Союз і сьогодні РФ, ніде краще не віддзеркалюються як в інформаційному середовищі України.

Феномен страху та неприйняття певного етносу, його культури, традицій і світогляду у етнопсихології визначається терміном «ксенофобія». При цьому важливою умовою є те, що суб’єкт, який піддається впливу цього явища є представником іншого етносу, який чітко відокремлюється від об’єкту ксенофобії. Тобто він не може себе асоціювати із етнічною групою її культурою, яка виступає об’єктом страху чи нетерпимості.

Рашизм - звірячий оскал російського фашизму

Чия влада, того і мова, і закон, і право сильного. Владу в Україні на місцях поголовного проживання жертв русифікації утримують російські фашисти (рашисти), і така влада є огидною. Територія рашистської влади в Україні не маленька, а так як жертв русифікацій є мільйони, то рашисти з легкістю вже сімнадцятий рік утримують там владу. Як до, так і з моменту заснування української держави і по сьогоднішній день, вони залишилися керувати органами місцевого самоврядування і державними підприємствами.

Рашизм,- це російський нацизм, мета якого, як і будь-якого нацизму проголошення своєї (в даному випадку російської) раси, нації, культури чи церковного ладу вищою цінністю, а всі інші люди проголошуються нєдочєловєкамі. Так як керівні кадри всіх гілок влади в Україні виховувалися бути холуями Москви, бо всі вони екскомуністи, то відповідно ми і далі живемо в тій же Радянській Україні, а рашизм процвітає. Дрємуча сарафанщина (російський аналог шароварщини), культ особи будь-якого царя (нині Путіна, вчора Сталіна чи якогось там Романова) і водкі,- це рашизм в ідеалі.

ПЕКЛО БІЛЯ ЗАМКУ ЛЮБАРТА

Об 11 годині 30 хвилин 23 червня 1941 року вриваються в тюрму розлючені енкаведисти і всіх в'язнів виганяють “с вещами” надвір. Камера вся заметушилася, стали всі складати свою одежу хто у мішок, а хто у клунок, зв'язаний рядном, - тільки я не доторкнувся до своєї, а її було чимало: сім пар білизни, ковдра, вовняний килим, два теплих светри, шарф, пальто, піджак на кожусі, ватяні штани, чоботи, рукавиці, шкарпетки вовняні та всілякі дрібниці – рушники, носовички. Коли брат Павло спитав, чому я не пакую одягу, я відповів, що це все непотрібне, нас ведуть на смерть! Тому я вирішив виходити останнім. До мене приєдналися односельчани. Брат Павло тримався моєї руки. Коли велика камера спорожніла, я мимоволі оглянувся – ніхто з 238 в'язнів не залишив навіть маленької ганчірки, тільки я залишив усе. Подумав, певно я найбільше окаяний, на розпуттях велелюдних доріг і нікому не зрозумілий.

Десять фактов, разрывающих мозг русским

1. Державу с названием Московия царь Петр I переименовал в Россию аж в 18 веке, в 1721 году.

2. Племя Мокши назвало свою речку Москва, а перевод этого названия с языка Мокши, звучит как «грязная вода». Слово "Москва" не переводится с каких-либо других языков мира. Слово «кремль» — татарское и обозначает укрепления на возвышенности.

З. В средние века все картографы Европы писали и проводили границу Европы по границам Руси (Русь — это территория нынешней Украины). Московия — улус, со своими финскими народами, всегда была частью Орды, и Европа справедливо относила ее к Азии.

Росія не походить з Київської Русі. Вона навпаки - допомогла її знищити, визнав знаменитий російський кінорежисер

"Я написав велику статтю про те, що є малий народ і великий народ, європейський народ і гігантський російський народ. Гігантський російський народ ніколи не мав громадянської свідомості". 

Про це відомий кінорежисер Єгор Кончаловський заявив в інтерв"ю top.rbc.ru 

Є.Кончаловський: 

Всі мої ідеї сприймаються надзвичайно критично нормальними російськими людьми. І це нормально. Якщо б 30% населення країни сприймало мої думки як належне, це була б інша країна. Треба думати, як країна розвиватиметься і які завдання стоятимуть перед наступним урядом, оскільки цей уряд і ця влада не в змозі вирішити ці проблеми.

Что такое "русский фашизм"?

Прав был Черчилль, когда сказал, что фашисты будущего назовут себя антифашистами. 

Это подтверждают нынешние русские фашисты, топчущие под антифашистскими лозунгами международное право и кромсающие территорию суверенного государства Украина. Так русские фашисты продолжают постыдные дела своих исторических предшественников. 

Первым русским фашистом был П. А. Столыпин. Таково мнение белокозачьего атамана (генерала) Г. Семенова. Имеется в виду именно тот царский министр-реформатор, в честь которого виселицу назвали "столыпинским галстуком". Ведь этим главным орудием российского "культрегерства" для "инородцев" Столыпин "реформировал" в 1905 - 1907 годах украинское село. По-видимому, в благодарность за этот "подвиг" за могилой палача украинского народа бережно ухаживают в Киево-Печерской лавре сторонники Русской православной церкви...