Сергіанська єресь негативно висловилася щодо визнання УГКЦ патріархатом

У Руській Православній Церкві негативно ставляться до можливості визнання Української Греко-Католицької Церкви патріархатом. Про це в  повідомив голова Відділу зовнішніх церковних зв`язків Російської Православної Церкви митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв).

«Відомо, що не тільки Московський Патріархат, а й інші Помісні Православні Церкви негативно ставляться до самої можливості визнання УГКЦ патріархатом. Таке визнання стало б непрямим підтвердженням заяви архієпископа Святослава (Шевчука) про те, що Українська Греко-Католицька Церква є єдиною законною спадкоємицею давньої Київської митрополії », - сказав митрополит Іларіон.

При цьому голова Відділу зовнішніх церковних зв`язків РПЦ (КГБ) зазначив, що перетворення греко-католицьких єпархій в митрополії є, перш за все, внутрішньою справою Української Греко-Католицької Церкви.

«Ця адміністративна реформа здійснюється з метою домогтися від Ватикану визнання за УГКЦ статусу патріархату, як про те відкрито говорять самі греко-католицькі єпископи», - сказав владика Іларіон.

Зворотний бік двомовності: збільшення кількості офіційних мов не вирішує проблем у державі

Наявність кількох офіційних мов – неефективний інструмент у вирішенні мовних і національних проблем

У своїх аргументах на користь запровадження двомовності (у тій чи іншій формі) представники проросійських організацій часто посилаються на «європейську традицію», «світовий досвід». Насправді якраз ця традиція і досвід підтверджують оптимальність одномовного статусу держави. З одного боку, це дає змогу економити бюджетні кошти, не підтримуючи двомовного чи кількамовного режиму (який у Канаді, наприклад, вимагає збільшення видатків на державні органи принаймні на 20%). Із другого, наявність кількох офіційних мов – неефективний інструмент у вирішенні мовних і національних проблем.

Західна демократія – великий обман

Іранська інформаційна агенція IRIB - середа, 8 лютого 2012 Тегеран (IRIB) – Іранський президент заявив, що США і інші західні країни від імені демократії заснували організації і установи і нав'язали їх світу, від імені яких сьогодні проводяться найбільші пограбування і спустошення під найменуванням «менеджмент світу». Як повідомив IRIB, Махмуд Ахмадінежад минулої середи на 25-ій міжнародній конференції «Ісламської єдності» в Тегерані сказав, що західна демократія – це великий обман і зрада, і панування людини над людиною без віри в загальні ідеали є неможливим. Іранський президент додав, що демократія західного зразка – це щось на зразок презирства до людей ім'ям народу, насправді, проте, за бажанням капіталістів і сіоністів. Потім він сказав: колишні ідолопоклонники і фараони ніколи не принижували і не грабували людей так, як сьогоднішні ідолопоклонники. Глава виконавчої влади Ірану розповів, що сіоністи, які відіграють важливу роль в США, навчилися на історичному досвіді, що рабство і колоніалізм більше не можуть задовольняти їхні інтереси. Тому вони наважилися дозволити панувати над світом новій силі, яка зовні представляє демократію, свободу і права людини, насправді ж, проте, точно продовжує історичне рабство, колоніалізм і вбивство людей. Махмуд Ахмадінежад назвав безпрецедентним приниженням людства, що йому було нав'язано сіоністський режим. Він підкреслив, що не слід думати, нібито сіоністський режим зачіпає тільки мусульман і регіон Близького Сходу, насправді він нав'язаний усьому людству. Іранський президент нагадав про те, що режим окупації Ель-Кудса (Йерусалима і Палестини) був створений для панування над всім світом. Дружба і співпраця з європейськими урядами або США означає дружбу з сіоністським режимом. * * * * * * * * * * * * * «Сьогодні демократія – це фасад плутократії: Оскільки народи не потерпіли б голу плутократію [голий капіталізм], їм нададуть номінальну владу, тоді як фактична влада залишиться в руках плутократів. У республіканській, як і в монархічній демократії державні діячі – це маріонетки, якими як за вірьовки смикають капіталісти: вони диктують політичні напрями, вони шляхом купівлі громадської думки володіють виборцями, через комерційні і громадські зв'язки міністрів». Ріхард Н. Куденхове-Калергі: «Шляхта»(1922), сторінка 31. У 1924 році Куденхове-Калерги заснував Панєвропейський союз – «мати» сьогоднішнього Європейського Союзу. Він був нагороджений першою Європейською премією Карла Великого в місті Ахені в 1950 році (ще до Уінстона Черчілля). Коли пізніше в 1955 році нагороджували Уінстона Черчілля премією Карла Великого, Ріхард Н. Куденхове-Калергі «за особливі заслуги перед Федеральною Республікою Німеччини» отримав великий хрест Федерального ордену за заслуги, тобто – найвищу нагороду ФРН.

Игорь Лосев о Шустере, Бабьем Яре и еврейских провокациях

Агрессивная бестактность

На заметку «Шустер Live»: в цивилизованном мире не может быть народов-прокуроров и народов-подсудимых

Игорь ЛОСЕВ, газета "День" №180-181, пятница, 7 октября 2011

...И вот тут произошла не связанная с предыдущим обсуждением Шустер-сенсация. Ведущий, говоря о 70-летии трагедии в Бабьем Яру, обвинил украинский народ в Холокосте, в частности, в погромах в июле 1941 года во Львове и в участии в киевских расстрелах этого же года. Он очень воинственно обличал украинцев и требовал извинений перед евреями. При этом он страстно озвучивал старые наработки КГБ, которые к тому же были давно разоблачены на судебных процессах в Европе. Например, в процессах в ФРГ по делу бывшего офицера связи при батальоне «Нахтигаль» Теодора Оберлендера. Все суды подтвердили, что ни Оберлендер, ни батальон никакого участия во львовских акциях не принимали. Было точно установлено, что истребление еврейского населения Львова осуществляли специальные формирования СС, которые специализировались на подобных преступлениях на всех территориях, оккупированных Третьим рейхом. А «Буковинський курінь», на который приинято в определенных кругах возлагать ответственность за массовые убийства в Бабьем Яру, как установлено, прибыл в Киев значительно позже этих событий.

Шустер употребил понятие «украинская полиция». Непонятно, что тут имеется в виду. Может, существовало украинское государство, которое имело свою полицию? Не было в тот момент такого государства. Или Шустер имеет в виду то, что в этой немецкой полиции служили лица украинского происхождения? Но, следуя такой логике, ГПУ и НКВД УССР первой половины 30-х годов прошлого столетия придется называть «еврейскими», поскольку в этих учреждениях служило большое количество евреев. Думаю, это совершенно порочный подход. Попытки навязать осужденный Нюрнбергским трибуналом принцип коллективной ответственности ни к чему хорошему не приведут. Кстати, именно эта преступная идея лежала в основе Холокоста и всех других геноцидов. Целый народ не может отвечать за преступления отдельных лиц.

Табачника пригласили во Львов дать мастер-класс на акции "Перепиши историю сам"

29 сентября во Львове «Молодежный националистический конгресс» в рамках Антитабачной кампании проводить акцию «Перепиши историю сам».

Как сообщили организаторы, действие будет проходить на площади перед университетом Ивана Франко, начнется в 11.15.

Целью акции является привлечение внимания к переписыванию важных фактов из истории Украины.

Акция будет проходить в формате театрализованного действа, в котором сможет принять участие каждый неравнодушный к истории, которую будет изучать молодое поколение. «На это событие организаторы пригласили министра образования и науки, молодежи и спорта Украины - Дмитрия Табачника, который в свою очередь проведет мастер-класс (и не только) по переписыванию истории», - отмечено в сообщении.

«Наша история очень интересна и богата. Я не понимаю, почему власти не хотят признать героями людей, которые действительно этого заслуживают, желают скрыть или изменить важные факты. А хуже всего, что по этим переделанным фактам будут учиться дети и считать их справедливыми. Какой бы наша история не была, каждый имеет право знать правду и самому решать поддерживать их или нет. Лично я считаю, что нам есть чем гордиться!» - сказал один из организаторов.

Царь Путин: самозванца сместят не в результате выборов

Нахождение у власти в качестве реального главы страны, - единственная реальная гарантия для Путина и его семьи на сохранение свободы и безопасности. Под соусом юридических процедур банда жуликов навязывает нам в цари, относительно пока популярного, но самозванца.Самозванца коррумпированного и вредного. Время работает на нас. Самозванец закончит так, как это в нашей истории уже бывало.

О причинах возвращения Путина вряд-ли можно добавить что-то, кроме уже сказанного мной миллион раз. Нахождение у власти, причем только в качестве реального главы страны, - единственная реальная гарантия для Путина и его семьи на сохранение свободы и безопасности.

24 сентября было публично объявлено о желании гр. Путина В. В. быть пожизненным руководителем нашей страны. Это именно так и не надо себя больше обманывать.

Синдром звапнілого мозку

Кожен має свій пунктик в голові. Когось муляє те, когось тамте. Мене нічого не муляє. Окрім Табачніка. А Табачніка муляє Буковинський курінь.

У мене є сусід, який пересварився вже з цілою вулицею. В старого зрушилась дахівка. Всі це розуміють і ніхто уваги не звертає. Один з пунктів, які забилися цвяшком в його помутнілу голову і стосуються мене, це настирлива думка про те, що я вкрав у нього вапно, яке він закопав перед своїм будинком. Щоразу, побачивши мене, він бурчить щось нерозбірливе, а інколи цілком виразно шепоче "ЗЛОДІЙ" або "ЗУСТРІНЕМОСЯ У СУДІ!"

Його будинок сиплеться, занепадає, а я тут раптом добудував третій поверх. Кого б це не знервувало? І я його розумію. Ось куди пішло його вапно! Яке він закопав ще тридцять років тому!

Коли я бачу його, маючи гарний гумор, то вигукую: "Вапно давай!" або "Коли суд?!" Услід чую гнівне бурчання, яке приємно лоскоче мої плечі.

«Ліца» антипатріотизму

Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні.

Один із відносно оптимістичних висновків із 20 років незалежності полягає в тому, що в Україні не так уже й багато її патентованих ворогів, відомих під загальною назвою «українофоби». Точніше, йтися має не про «українофобію» (від грец. «фобос» – страх), а про щось на кшталт «мізукраїнства» (від грец. «мізос» – ненависть).

Нерідко антиукраїнство проявлялось у відомих діячах не «від природи», а внаслідок особистих образ чи з кон’юнктурно-кар’єрних резонів. Так, екс-головнокомандувач Чорноморського флоту РФ Іґорь Касатонов став запеклим українофобом лише після того, як йому не вдалось очолити український флот. А покійний нині екс-губернатор Харківщини Євген Кушнарьов досконало володів українською, чимало зробив для зміцнення центральної влади за часів Леоніда Кучми і лише в дні Помаранчевої революції раптом став провіщати, що «до Киева от Харькова 480 километров, а до границы с Россией – 40». Таких прикладів можна навести чимало.

Разом із тим боротьба з «українізацією», а насправді, чого в мить відвертості не заперечують і самі «борці», з усім українським, – досить зручна та вигідна справа. Особливо в останні роки. Нечисленні, але добре організовані й суттєво (зокрема, фінансово) підтримані Кремлем «активісти» особливо помітні тоді, коли влада навіть не замислюється про речі, основоположні для існування будь-якої держави.

При цьому, щоправда, кількість громадян, які бажали б ліквідації суверенної України та її «злиття» з Росією, лишається незначною (зафіксований Центром Разумкова максимум за 20 років становив 8% опитаних). Тобто, на щастя, професійні українофоби не відпрацьовують грошей роботодавців.  

Утім, за невиконання – чи недовиконання – поставлених завдань деякі борці з українізацією України можуть відповісти. Так, перспективи відставки з міністерської посади Дмитра Табачника, яку довго обговорювали в кулуарах, фактично підтвердив глава Адміністрації президента Сергій Льовочкін.

Але це ще не означає, що професійні українофоби зовсім не досягають своєї мети. Адже їхня діяльність гарантовано вносить сум’яття та конфліктність і в без того бурхливу українську політику. А отже, заважає створенню в державі пов­ноцінної та відповідальної влади, причому незалежно від того, уособлює її в конкретний момент Ющенко, Тимошенко, Янукович чи хтось іще. Саме в такій слабкості нашого керівництва й зацікавлені куратори вітчизняних українофобів із «близького зарубіжжя»: зі слабкою владою значно легше «домовлятися».

Одне слово, окрім героїв Україна має й антигероїв, і Тиждень виокремив найгаласливіших за останні 20 років. Щоб нікого, бува, не образити, імена наведено в алфавітному порядку.

Безнадійні українофоби

Основні гасла українофобів є непереконливими для більшості населення України і слугують для полегшення фантомних болів прихильників «Русского міра».

Європеєць ХХІ століття сприймає національні, релігійні чи «державні» фобії як явище, що перебуває поза правилами хорошого тону. Антисемітизм, антиафриканізм, франко- чи германофобія – сьогодні це неприпустимі форми суспільної та політичної поведінки. Чому ж в українському інформаційному просторі – у ЗМІ, на інтернет-форумах – наявні тисячі фактів вияву українофобії? Яка мета цих інформаційних кампаній безвідносно до того, хто їх замовляє?

Почнімо з прописної істини: мета будь-якої інформаційної кампанії – формування чи зміна громадської думки. Відповідно кожна з них має свого адресата, цільову аудиторію. Утім, проаналізувавши українофобську публіцистику, коментарі в мережі інтернет, про мету і цільові групи залишається лише здогадуватися. Особливо що стосується проросійської українофобії. Бо, приміром, польська дуже прикладна і має на меті формування антиукраїнських стереотипів у міжнародної спільноти (і щодо Волинської трагедії, і щодо післявоєнних кордонів). А ось для багатьох представників «Русского міра» це радше ліки від фантомного болю, аніж певний інструмент для досягнення мети.

Як приклад можемо навести кілька ідеологем проросійської українофобії, які безуспішно вкидаються в український інформаційний простір.

Української мови не існує, це діалект російської. Ця теза родом із ХІХ століття і була абсолютно логічною в контексті російської політики денаціоналізації. Проте у ХХІ столітті, коли Україна має понад 200-річну традицію літературної мови, а українська є рідною для більш як 40 млн людей, вона є, м’яко кажучи, неадекватною. Тому, коли російські ЗМІ активно тиражують ці смішні «лінгвістичні» відкриття «місцевого божевільного» Вассермана чи бригади «коментаторів» в інтернеті ображають українськомовних, хочеться спитати на «общєпонятном»: «What for?» Бо кожне інформаційне посилання повинне мати своїх адресата і мету. А який адресат і мета реінкарнованої валуєвщини сьогодні? Адже навряд чи 40 млн визнають, що немає мови, якою писали Шевченко, Франко, Стефаник, Драгоманов, Українка та інші класики і яка є активно вживаною в усіх сферах життя, науки, мистецтва. Вже не кажемо про те, що пасажі а-ля «нєт і нє било» любові до росіян та Росії і в українсько-, і в російськомовних українців однозначно не додадуть.

Ученые: более трети европейцев психически нездоровы

Около 38% европейцев страдают от различных неврологических и психических расстройств, выяснили ученые, сообщает РИА Новости со ссылкой на CBS News. К такому выводу пришли исследователи Технического университета Дрездена. Специалисты проанализировали данные о психических или неврологических расстройствах в 30 странах - Европейского Союза, а также Швейцарии, Норвегии и Исландии. Как выяснилось, наиболее часто встречающимся диагнозом является "постоянно испытываемое чувство страха" (14 процентов). За ним следуют бессонница и депрессии (по 7 процентов). Более четырех процентов страдают зависимостью от алкоголя или наркотиков. Пять процентов граждан в возрасте до 17 лет жалуются на синдром дефицита внимательности, а 30 процентов стариков в возрасте старше 85 лет страдают деменцией (маразм).

Еврейские лагеря в Киеве

Приказ о выявлении евреев, членов ВКП(ж), сотрудников НКВД. Евреев предписывается доставлять в еврейский лагерь на Керосинной.

Полицаи поддерживают порядок в толпе женщин у ограды стадиона «Зенит» (ныне «Старт») на улице Лагерной (Маршала Рыбалко), где в соседних казармах на улице Керосинной (Шолуденко) находился еврейский лагерь и лагерь для пленных. Женщины приходили сюда, чтобы найти и попытаться освободить своих мужей, сыновей, братьев. Евреев и пленных было так много, что немцы первое время отпускали местных жителей по домам.

До наших дней сохранилась решетчатая ограда стадиона, ставшего широко известным с лета 1942 года, когда здесь проходили товарищеские футбольные матчи между командой «Старт» хлебозавода № 4, состоявшей в основном из игроков довоенного состава киевского «Динамо», и футболистами оккупационных войск.

То же место. Позируя перед камерой, улыбается полицай. На нём фуражка комначсостава РККА с чёрным околышем (артиллерист, танкист или связист) и солдатский ремень. На левом рукаве шинели — белая матерчатая повязка с двумя полосами по диагонали, из всех надписей читается только крупная - «Wehrmacht».

В Киеве во время оккупации действовало три еврейских лагеря: на Сырце - для военнопленных евреев-мужчин, на Керосинной - лагерь для еврейских женщин и стариков и детский дом для еврейских детей, и на Институтской, 5 - строительный лагерь для евреев-мужчин.

В каждом лагере содержалось более трех тысяч евреев - то-есть всего более десяти тысяч евреев в Киеве...

Откуда у истории ноги растут. Любителям историй про Бабий Яр

Человечество, в основной своей массе, глупо. Непроходимо. Нелепо. Волшебно. Примерам несть числа: «Панама». Открытие Шлиманом Трои. «Уже нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме!» Высадка американцев на Луну. «МММ». 9/11.

Человечество – идеальная питательная среда для различного рода мошенников и демагогов. От него не убудет. Человечество прекрасно себя ощущает как на плоской Земле, так и на шарообразной; видя над собой небесную твердь или бездонную глубину космоса; веря, что бог благ, либо в то, что его вовсе не существует. Тысячекратно облапошенное, человечество вновь и вновь восстает к приятию новой лжи. Отчего так, спросите вы? Все просто – большую часть своего знания человек черпает не из личного опыта. Волга впадает в Каспийское море? А много ли людей имели возможность непосредственно в этом убедиться? Кольца Сатурна? А кто их видел? И так далее… Человечество доверяет специалистам… и тем, кто выдает себя за таковых. И несет свои (и не только свои) деньги Сергею Мавроди – он ведь лучше знает, что с ними делать! И аплодирует Нилу Армстронгу – на опытном, не прошедшем испытаний корабле тот долетел до Луны и сумел вернуться!.. Вау!

Правду про Бабин Яр мусять знати всі

У неділю 2 червня 1996 року відділ УК Ради в Кергонксоні (Нью-Йорк) та відділ УККА зорганізували доповідь про найновіші історичні дослідження відносно братських могил у Бабиному Яру в Києві. Про це докладно інформував «Вечірній Київ» (20 жовтня 1995 року та 16-19 березня 1996 року). Доповідь відбулася в залі церкви святої Трійці, виповненій членами кергонксонської громади, а також гістьми з осередку «Союзівка» Українського Народного Союзу. Доповідав голова Спілки прихильників України в США д-р Мирослав Драган.

Доповідач розповів про історичні розшуки, що тривали протягом шести років в Україні і в США. У Національному архіві у Вашингтоні віднайдено численні аерофотознімки окупованого німцями Києва. Вони дозволяють твердити, що за час війни в Бабиному Яру не було жодної свіжої братської могили, себто у ярах та ярчаках Реп'яхівського та Бабиного ярів, поруч з жидівським кладовищем, не поховано жодного іудея. Натомість ці знімки, зроблені ще в травні 1939 року, дають змогу виявити могили жертв ЧК-НКВД з 1922-34 років у Бабиному Яру, далеко від жидівського кладовища. Поки Київ став столицею України, тут до 1934 року хоронено розстріляних у підвалах ЧК-НКВД в будинку царського Інституту благородних дівиць в середмісті Києва. Після 1934 року НКВД почав ховати жертви за Дніпром, у Биківні.

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»
Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми:

1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.

2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.

3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.

4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.

5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.

6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.

7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.

8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.

9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».

10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат[2]. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені щось із 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і біля 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою.

Депутаты-недоумки из Горловки обозвали поэта Василия Стуса фашистом (!)

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса глупые и злобные депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей". 

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Роми вимагають від Азарова припинити відмивання бюджетних коштів через єврейські фонди

Роми наполягають на необхідності увічнити на державному рівні пам`ять представників їх народності, вбитих у Бабиному Яру.

Про це йдеться у зверненні Центра об`єднання й захисту прав ромів ромських організацій до прем`єр-міністра України, голови Оргкомітету з підготовки і проведення заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру Миколі АЗАРОВУ.

У зверненні наголошується, що «жертвами гітлерівських окупантів стали представники практично всіх національностей, але тільки щодо нас, ромів, а також євреїв убивства проводилися винятково на підставі етнічної належності. На території України було знищено практично всіх ромів. Тому ми наполягаємо на необхідності увічнення пам`яті жертв Голокосту ромів на державному рівні».

У документі також наголошується, що жодна ромська організація не представлена в Організаційному комітеті з підготовки і проведення заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру. «Це дає нам підстави розглядати План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, запропонований Організаційним комітетом, як діловий проект з відмивання бюджетних коштів через єврейські фонди. Робиться це на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру. Роми України і наша організація вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь», - заявляють представники ромів.

Забуті українці - в’язні Аушвіца

«Музей Аушвіца щороку відвідують тисячі людей, і вони досі не мають інформації про жертви українського народу, одного з найбільших у Європі, — каже голова київського товариства «Меморіал» Роман Круцик. — Тривалий час українцям приписували ледь не суцільний «колабораціонізм з нацистами», мовляв, усі українці — явні чи приховані «поліцаї», що серед українців — ледь не найбільше наглядачів у концтаборах. Усі ці міфи могла б розвіяти правдива експозиція в одному з найбільших місць пам’яті про злочини нацистів».

Один з лідерів закордонного українства, мешканець Брюсселя Омелян Коваль, нагадує, що в Аушвіці перебувало найбільше число українських політв’язнів, заарештованих німецьким гестапо після проголошення Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові. Тобто в тому таборі смерті перебував український цвіт політичної і збройної боротьби проти гітлерівської Німеччини. Омелян Коваль, арештований за проголошення Акта відновлення державності у рідному містечку Волинське на Прикарпатті, потрапив до першої групи українців–політв’язнів, яку німці називали «Бандера–группе». «У першу чергу, в Аушвіці слід збудувати пам’ятник українським політв’язням, які залишили там своє життя, — вважає пан Коваль. — Між замордованими були два брати Степана Бандери — Олекса і Василь, а також деякі члени Державного правління. Їхні портрети треба вивісити на стінах виставкової зали. Також треба представити всі книжкові і газетні видання. Це і «Таборовий Альманах» 1943 року, і кілька чисел журналу під заголовком «Жіноча недоля», книжку доктора Петра Мірчука «В німецьких млинах смерті», літературний твір Данила Чайківського «Хочу жити», дослідження Маруняка «В боротьбі за волю України». 

Діагноз: українофобія

Академік Іван Дзюба дослідив коріння сучасної українофобії. У своїй книзі «Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку ХХ століття до українофобів початку століття ХХІ» він аргументовано доводить, що вже у незалежній Україні, за підтримки правлячої олігархії та залежної політичної еліти, «відбувається системна компрометація національних історичних та культурних цінностей і насаджування ідеології російського неоімперіалізму».

Щоголєв вказував, що головне – правильно спрямувати шкільну освіту, відівчити молоде покоління від мови й запровадити «меры против периодической печати на украинском языке».

Ще один із заповітів Щоголєва – не допускати, щоб Боже слово звучало українською мовою, не дозволяти священикам проповідувати по-українському.

Міфи російської історії: маленькі битви великого князя

На відміну від невеликої кількості руських літописів, у шведів літописання було розвинуте куди ширше. Але ніде, у жодному джерелі нема ані слова про якусь Невську битву. Якщо хтось подумає, що шведи вирішили замовчати свою поразку, то мушу розчарувати.

Недавно Дмітрій Мєдвєдєв запропонував Україні та Білорусі разом з Росією відзначити у 2012 р. 1150-річчя російської державності. Бо, мовляв, "у нас спільні історичні та духовні корені". А далі заліпив таке, що хоч стій, хоч падай: "державність наша відповідно до канонічної теорії поширювалася, що називається, з півночі – північного заходу на південь, і в цьому сенсі ми зацікавлені, щоб наші партнери прийняли також в усьому цьому участь".

Цікаво, де він таку канонічну теорію вишпортав. Щоб мене качка брикнула, коли не Кіріл підказав! Це ж треба – з півночі на південь. Так чого доброго ми довідаємося, що і Київ московити заснували, і Львів, і Чернігів...

У Німеччині поставили сатиричну п'єсу про екс-охоронця нацистського концтабору Дем'янюка

У Німеччині поставили сатиричну п'єсу про Джона (Івана) Дем'янюка, колишнього охоронця концтабору Собібор, якого судять в Мюнхені за звинуваченням у причетності до вбивства 27 900 ув'язнених, повідомляє Bild.

Автором п'єси "Процес Дем'янюка - Голокост-кабаре" виступив молодий єврей-драматург з Канади - 36-річний Джонатан Гарфінкель (Jonathan Garfinkel). Прем'єра має відбутися 31 березня в театрі Гейдельберга.

Гарфінкель, за власним зізнанням, виріс в ортодоксальному єврейському середовищі, уважно стежив за Дем'янюком протягом останніх десяти років. У 2005 році була поставлена його перша п'єса про охоронця Собібора, присвячена процесу 1987-1988 років, що відбувся над Дем'янюком в Ізраїлі.

Нагадаємо, що Дем'янюк тоді був засуджений до страти, проте потім, 1993 року, Верховний суд Ізраїлю скасував цей вирок. З початком процесу в Мюнхені Гарфінкель спільно з драматургом з Гейдельберга Ніною Штайнгільбер (Nina Steinhilber) ґрунтовно переробив початковий варіант п'єси.

Гарфінкель неодноразово відвідував судові засідання у Мюнхені. "Мене сильно вразило, коли я побачив, що Дем'янюк фактично перетворився тут на символ. Виникає відчуття, що на процесі мова йде вже не про нього, а про прагнення Німеччини юридично примиритися зі своїм минулим", - зазначив драматург.

В Криму відбудеться шабаш україножерів, україноневисників та українофобів

Голова кримської організації Української народної партії (УНП) Олег ФОМУШКІН вважає україноненависницьким фестиваль «Велике російське слово», що проводиться у Криму, і вимагає від Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА і Верховної Ради заборонити його.

О.ФОМУШКІН зазначив, що на згаданому фестивалі обговорюються не теми культури й мистецтва, а переважно питання політичні.

«Цей фестиваль не має нічого спільного з поезію чи прозою, а щороку перетворюється на типовий шабаш російських шовіністів з усієї України та Росії. Теми більшості засідань фестивалю стосуються політичних, релігійних, економічних і журналістських питань, на них розробляються плани деукраїнізації і тотальної русифікації України», - сказав представник УНП.

Він також закликав Службу безпеки України поцікавитись цим фестивалем.

«На ньому відверто говорять про нібито необхідність сепарації окремих територій України і навіть про необхідність ліквідації незалежності нашої держави. До того ж, вся ця антиукраїнська «п’ята колона» фінансується з бюджету Криму й України», - заявив О.ФОМУШКІН.

Професор УКУ: Влада робить все, щоб українську мову сприймали як «оголтелый национализм»

Можна багато говорити про мову й культуру, але не помічати того, що зараз влада робить все для того, щоб усе українськомовне сприймалося не інакше як «оголтелый национализм». А ось нормальна людина, за цим задумом, повинна бути толерантною, освіченою і... російськомовною.

Таку думку висловив професор УКУ, історик Ярослав Грицак у інтерв’ю газеті «День».

«Наприкінці 1980-х Польща була біднішою, ніж Україна. А тепер Польща – зразок економічного дива, – зазначає історик. – Це одна з найуспішніших країн Східної Європи — а дехто каже, що взагалі Європи. Отже, коли хочеш досягти успіху, то треба вміти переглядати певні речі, часом навіть дуже радикально. Можна багато говорити про мову й культуру, але не помічати того, що зараз влада робить все для того, щоб усе українськомовне сприймалося не інакше як «оголтелый национализм». А ось нормальна людина, за цим задумом, повинна бути толерантною, освіченою і... російськомовною».

Безпорадність перед нахабством - під гаслом боротьби із ксенофобією в Україні культивують махрову українофобію

Якщо ксенофобії нема, її треба вигадати. Яскравим прикладом такої провокації став скандал, що спалахнув навколо історичного роману Василя Шкляра «Чорний ворон» («Залишенець»).

24 лютого під час засідання організації «Собор громадської згоди» на чолі з Дмитром Табачником директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький висловив обурення тим, що Шевченківську премію хочуть вручити цьому письменникові. Його роман про останні дні боротьби повстанців Холодного Яру було названо ксенофобським, антисемітським та порно­­графіч­­ним. Авторові закинули вживання слів «москаль», «жид», «смакування сцен жорстокості». До позиції директора «Фоліо» (видавництва, у якому виходять друком книжки Дмитра Табачника і з яким відмовився співпрацювати Юрій Андрухович) радо пристали про­­фесійні «борці із ксенофобією» з Партії регіонів – нардепи Вадим Колесніченко та Олена Бондаренко.

На телеканале Интер реализуется концепция русского мира

Заместитель председателя Верховной Рады Украины, один из лидеров партии «Батьківщина» Николай Томенко убежден, что владельцы телеканала «Интер» реализуют концепцию информационного «русского мира»

Томенко считает очевидным, что концепция превращения Украины в составляющую «русского мира» набирает обороты. По словам вице-спикера, сторонники этой концепции есть и в правительстве, и в парламенте, и среди владельцев большого бизнеса. «Каждый из «уполномоченных представителей русского мира» в Украине активно реализовывает эту доктрину», - цитирует Томенко пресс-служба БЮТ.

Галичанофобія: Міносвіти рекомендує школам дитячий журнал, в якому принижують галичан. Табачник зовсім втратив розум.

У рекомендованому Міносвіти до передплати для всіх українських навчальних закладів І-ІІІ ступеня дитячому журналі «Щедрику-Ведрику» галичани подаються як селяни, мислення яких відбувається за принципом «на хлопський розум».

Окрім того, в журналі наголошується, що не буває «галичан великих політиків».

«Існування галичанина  зав’язане на селі і в нього відповідно селянське мислення – «на хлопський розум». У п’ятницю обласні центри на третину порожніють, люди роз’їжджаються по області, для того, щоб в понеділок наповнитися жителями сіл і містечок, «затарених» бульбою, буряком, яйцями, молоком і всім, що допомагає виживати в західноукраїнському не індустріальному місті», - йдеться у статті про Галичину у випуску за грудень 2010 року, який надала ZAXID.NET "Самопоміч".

Зниклий в Україні палестинець сидить в ізраїльській в'язниці. Людей таємно вивозять з України, а влада шмарклі витирає

Міністерство внутрішніх справ Палестинської автономії направило офіційне звернення до голови МВС з приводу зникнення інженера. Палестинця Дірара Абу-Сісі кинули в ізраїльську в'язницю того ж дня, коли він зник з поїзда "Харків-Київ" в Україні, і в Ізраїлі діє судова заборона на поширення інформації про нього, повідомляє "Радіо Свобода" з посиланням на ізраїльських правозахисників.

"У тюремній службі підтвердили, що він перебуває у них з 19 лютого 2011 року. Спочатку його помістили у в'язницю поблизу міста Петах-Тіква, потім перевели у в'язницю "Шикма" біля Ашкелона. Нам відомо, що в обох випадках він перебував під контролем спецслужб. Я не маю жодного уявлення, в чому його звинувачують. Маємо судове рішення, яке забороняє поширювати інформацію про це", - сказав фахівець правозахисної організації "Гамокед" Далія Керштейн.

Тим часом представник палестинської діаспори в Києві Ях'я Харботлі не відкидає, що інженера Дірара Абу-Сісі ізраїльські спецслужби могли вивезти з України без відома її уряду. "Ізраїльська влада підтвердила факт захоплення цього інженера. Про це його адвокатові повідомили в адміністрації в'язниці. Українська міліція до цього може бути і непричетною. "Моссад" вже здійснював подібні операції в інших країнах. Інженера могли вивезти дипломатичним транспортом або літаком з одного з невеликих аеропортів України. З Діраром, думаю, так і зробили", - сказав він.

Такий сценарій не відкидає і український експерт-сходознавець Віктор Каспрук. "Біля Києва є невеликі аеропорти, такі як Гостомель. Саме з них деякі бізнесмени втікали з України. Ймовірно, з такого аеропорту Абу-Сісі відправили до Ізраїлю. Це серйозний тест для країни. Якщо інформація хоча б наполовину правдива - це означає, що влада зовсім не контролює території України", - вважає експерт.

Дружина палестинського інженера, українка Вероніка Абу-Сісі, вимагає в українських силових відомств та в ізраїльської влади правди про свого чоловіка. Вона вважає, що справу свідомо затягують. "Я була в прокуратурі, зі мною чотири години говорили ні про що. У всіх інстанціях знають, що сталося, і заявляють, що не отримували моїх звернень. У посольстві Ізраїлю мені не надали жодної інформації, але обшукали, і зрештою не пустили в будівлю", - скаржиться дружина біженця.

"Адвокат Міхала Оргабі, яку надала держава Ізраїль, відмовляється говорити, в чому звинувачують мого чоловіка. Але чомусь кожного разу цікавиться, в якій я країні і що я роблю. Я найняла двох приватних адвокатів, 18 березня йому дозволять з ними зустрітися", - сказала Вероніка Абу-Сісі.

Родичі Дірара Абу-Сісі стверджують, що він перебуває в повній ізоляції і що до нього не пускають адвокатів.

11 березня в Службі безпеки України повідомили, що у СБУ немає офіційного підтвердження того, що зниклий в лютому громадянин Палестини Дірар Абу-Сісі перебуває в Ізраїлі. При цьому СБУ хоче отримати підтвердження або спростування інформації про нібито його викрадення в Україні. У МВС України повідомили, що перевіряють будь-яку інформацію, яка може допомогти встановити місце перебування Абу-Сісі і зазначили, що міліція його не затримувала.

18 лютого директор електростанції Гази Дірар Муса Абу-Сісі, 1969 року народження, сів у 6-й вагон потяга "Харків - Київ". Згідно з розповіддю його дружини Вероніки, що посилається на провідників, через дві години після того, як її чоловік сів у потяг, в його купе зайшли двоє чоловіків, пред'явили посвідчення співробітників спецслужб і повели Дірара в невідомому напрямі. Згодом провідники відмовилися надавати свідчення і заявили, що в поїзді нічого не відбувалося і жодних викрадень не було.

Міністерство внутрішніх справ Палестинської автономії направило офіційне звернення до голови МВС України з приводу зникнення інженера.

Дірар Абу-Сісі одружений з громадянкою України, є батьком шістьох дітей. Він провів у Газі 12 років і намагався отримати українське громадянство. Дружина Абу-Сісі Вероніка звинуватила ізраїльську розвідку "Моссад" в причетності до викрадання чоловіка і заявила, що її чоловік перебуває на державній службі, ніяк не пов'язаний з терористичними організаціями, не належить до багатих бізнесменів, і тому навряд чи міг привернути увагу злочинців.

Тепер і Уругвай визнав Палестину незалежною державою

Уругвай визнав Палестину незалежною державою. Однак не уточнюється, чи визнає Уругвай незалежну Палестину в межах 1967 року.

З початку грудня 2010 Палестинську автономію в межах 1967 року (до ізраїльської окупації сектору Газа, західного берега річки Йордан і східного Єрусалиму) визнали Аргентина, Чилі, Болівія, Еквадор, Бразилія, Гайяна, Парагвай та Сурінам. Раніше палестинську державу визнали Куба, Нікарагуа, Коста-Ріка і Венесуела. Зараз цю можливість обговорюють Мексика і Нікараґуа.

Ізраїль критикує дії латиноамериканських країн, і називає серію визнань перешкодою на шляху палестино-ізраїльських мирних переговорів.
У даний час палестино-ізраїльські мирні переговори гальмує відмова уряду Ізраїлю згорнути поселенську діяльність на окупованих територіях, з чим палестинці пов'язують свою подальшу участь у мирному вирішенні конфлікту.