Ця влада не зможе реформувати Україну

Норвезька газета Aftenposten вийшла з передовицею, де зображений президент України Петро Порошенко. Під фотографією підпис: "Ця людина керує найбільш корумпованою країною Європи".

Спрямованість природного добору в політичному середовищі здебільшого негативна, тож на політичний Олімп сходять переважно непорядні, а іноді й нерозумні.

Яка вихідна мотивація людей, що вирішили зайнятися політикою? Марнославство, матеріальне благополуччя? Чи щось інше? Влада – це величезний капітал. Але й колосальна відповідальність. «Саме тому люди високих інтелектуальних позицій часто від влади відмовляються. Вони не прагнуть її, бо морально і розумово є вищими», – писав Осип Мороз, доктор економіки зі США.

Пояснення багатьом вчинкам Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка криється в їхньому минулому. Волонтер Юрій Касьянов не без сарказму пише: 

«Поїдьте у Вінницю і спитайте, ким був Порошенко за радянської влади? Він що – видатний фізик, хімік, енергетик, винахідник? Він, як Стів Джобс чи Білл Гейтс, стояв біля витоків масової комп’ютеризації? Відкрив сьомий закон Ньютона? Розгадав секрети дослідів Тесли? Влаштував революцію в автомобілебудуванні? Винайшов кубик Рубіка? Ні, він банально і «законно» (закони тоді були «недосконалі», а точніше – злодійські) привласнив солодкі шматки національного багатства, яке створювали працею мільйони українців – кількох поколінь протягом десятиліть».

"Рідкісна мерзота. Презирство та бойкот", - українці про Івана Дорна

Іван Дорн в інтерв'ю одному з російських видань назвав військову агресію РФ проти України «ссорой двух собратьев» і розповів, що не давав гроші на АТО.

За словами Дорна, гроші виділялися на постраждалих в Маріуполі, але один з волонтерів самостійно розпорядився коштами і купив оптичні приціли. Дорн також сказав, що більше не співпрацює з волонтерами.

З приводу виступу на конкурсі «Нова хвиля» в 2014 році, коли Іван Дорн вийшов на сцену в одязі із зображенням тризуба і виконав пісню українською мовою, він назвав це бажанням «не потрапити в халепу» через костюм.

Це інтерв'ю спричинило хвилю обурення серед користувачів соцмереж.

Повчальна історія з пам’ятником Олені Телізі - не минулося без провокацій проти України

Оргкомітет із підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру ухвалив рішення про встановлення пам'ятника Олені Телізі - визначній діячці ОУН, відомій поетесі.

Олена Теліга (1907-1942)

Наразі, у Бабиному Яру розпочалися будівельні роботи із встановлення пам'ятника. Орієнтовна дата їхнього завершення - березень цього року. Міський голова Віталій Кличко і міністр культури Україні Євген Нищук здійснюють особистий патронат над будівництвом, що вселяє надію на те, що пам'ятник Олені Телізі нарешті буде встановлено.

Василь Шкляр: Ми маємо провести повну деокупацію інформаційного простору

Василь Шкляр

Письменник Василь Шкляр не лише озвучує принципові думки про країну, націю і посадовців, а й принципово діє: у 2011 році, після неофіційного оголошення про присвоєння йому Шевченківської премії, автор «Чорного Ворона» звернувся до тодішнього президента Віктора Януковича із заявою, де просив перенести нагородження його цією відзнакою до того часу, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника.

Уже кілька років прихильники творчості Василя Шкляра чекають екранізації «Чорного Ворона». Втім зйомки можуть початися лише наступного року. Про це та інше ми говоримо з паном Василем, який нині пише роман про події 1947 року.

Вияв пошани й любові до мови

— Пане Василю, нещодавно ви писали диктант національної єдності. Вас запросили чи самостійно вирішили приєднатися? Що означає така акція особисто для вас?

— Звісно, на такі заходи запрошують, хоча кожен має змогу долучитися до акції у себе вдома чи будь-де. Диктант національної єдності ми пишемо в День української писемності та мови, і для мене це насамперед вияв глибокої пошани й любові до найбільшої цінності нації — мови. У момент написання диктанту тисячі й тисячі українців думають про одне, і це справді дає відчуття єдності, духовної солідарності.

Поворот не туди

Як було зруйновано медіагалузь України і що з цим робити

Наталя Іщенко

Дуже багато фільмів жахів починаються з того, що весела компанія повертає на своєму авто на незнайому дорогу. Поворот не туди завжди завершується страхіттям, з яким головні герої борються аж до фінальних титрів кінострічки.

Історія вітчизняної журналістики нагадує мені цей типовий сюжет фільму жахів. Десь, напевно, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х, веселі та сповнені надій українські журналісти зробили той самий поворот не туди.

Спочатку хибність шляху була непомітною. Вибори та корпоративні скандали підтримували засоби масової інформації на плаву і забезпечували заможне життя як ЗМІ, так і їхнім працівникам.

В кіно так само на початку неправильно обраної дороги все навколо здається звичним, таким, як раніше. Але поступово краєвид за вікном змінюється...

Що ж до українських медіа, то вони, врешті-решт, потрапляють у примарний світ симулякрів та примар, які створюють досвідчені майстри ілюзій та навіювання (ще їх називають політтехнологами). Вісті «з того світу» потім транслюються в матеріалах та сюжетах у свідомість людей зі справжнього життя. Люди намагаються з цим боротися — наприклад, менше дивляться теленовини. Але спеціалісти з маніпуляцій знаходять нові способи донесення необхідних меседжів — наприклад, безкоштовні газети чи інтернет-проекти, що маскуються під незалежні медіа...

Україна і резолюція Сейму Польщі. Прощання з польськими ілюзіями?

Резолюція польського сейму, ухвалена 22 липня, викликала шквал емоцій в Україні. З’явилися й відповідні політичні заяви, зокрема президента України, Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Переважно звертається увага на те, що українців звинуватили у геноциді поляків. Однак резолюція має чимало інших «цікавих» моментів.

Із мрією про «східні креси»?

Назва згадуваного документа звучить так «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі вшанування жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках». Відразу виникає кілька питань. Кого вважати «жертвами геноциду»? Чи є, наприклад, такою жертвою «громадянин Другої Речі Посполитої», який пішов на службу до німецької чи радянської влади й через те загинув від рук бойовиків УПА? І взагалі, чому вжитий термін «громадяни Другої Речі Посполитої»? Кого можна вважати такими? Адже в 1939 році ця держава перестала існувати, а на теренах Західної України встановилася радянська влада й її жителі автоматично стали громадянами СРСР? А що вже говорити про громадянство цих людей під час німецької окупації. Зрештою, чому визначені саме такі хронологічні межі?

У бездержавних українців розтягали не лише територію та історію, але і кухню

Були випадки, коли взагалі українські книжки з рецептами були зараховані майже до антирадянської літератури. Є цілі регіони, котрі мають не тільки автентичну українську кухню, вони мають ендемічну кухню, яка є тільки там.

Чому, попри все багатство національної кулінарної традиції, українську кухню мало знають у світі, плутають, то з польською, то з російською, і що можна зробити для того, щоб українці краще знали історію і багатство власної кухні, а іноземці змогли належно її оцінити? Про це говоримо з істориком, викладачем Львівського університету Ігорем Лильом.

Винницкая трагедия

9439 тел в 95 могилах обнаружили в Виннице во время раскопок, организованных немецкой оккупационной властью с 24 мая по 3 октября 1943-го. Расстрелянных местный НКВД в 1937–1938 годах хоронил в Центральном парке города, Фруктовом саду на бывшей улице Подлесной и на кладбище недалеко от Хмельницкого шоссе.

Приговоры исполняли во дворе тюрьмы

Слухи о массовых расстрелах поползли по Виннице осенью 1937-го. В области в 1937–1938 годах НКВД арестовал 40 тыс. людей. Почти 60% из них осудили к наивысшей мере наказания. Утверждали списки репрессированных по предоставленному сверху "лимиту" и рассматривали дела внесудебные органы — "тройки". В них входили секретарь обкома, начальник облуправления НКВД и областной прокурор.

Для расстрела во дворе НКВД заключённых, под предлогом транспортировки в место ссылки, вместе с их пожитками (чтобы не вызвать подозрение у тюремного персонала) доставляли из городской тюрьмы. Расстреливали из пистолетов. Затем тела вывозили и тайно хоронили в городе. При захоронениях вещи расстрелянных сбрасывались в яму, на трупы.  Участки для массовых захоронений среди кладбищенских памятников, деревьев и кустов, закрывали высокими и плотными деревянными заборами.

Сергій Дацюк: Уникнути громадянської війни

Сергій Дацюк

Вчора був особливий день – виник експертний консенсус з приводу долі «Мінських домовленостей» і кришталева ясність серед експертів щодо тієї небезпеки, що нависла над Україною.

Цілий ряд текстів експертів в Інтернет (1, 2, 3) щодо «Мінських домовленостей», а також круглий стіл «Мінські домовленості»: шлях вирішення конфлікту чи рецепт катастрофи?» дозволяють зробити загальний висновок – «Мінський процес» зазнав краху, і тепер питання тільки в тому, як скоро це зрозуміє Президент і Парламент.

Саме згаданий круглий стіл дозволяє коротко визначити, що таке «Мінські домовленості» по своїй суті і які проблеми для України вони принесли.