* 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька
патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах
спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги.
Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з
іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
*
1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на
польській території,
* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх
чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно
українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати
воєводі, місцевому правителю.
* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким
наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг
московських.
* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати
І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.
* 1690 рік. Московський патріарх
Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї'
Данила Заточника звелено спалити.
* 1693 рік. Лист Московського патріарха
до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською
мовою.
* 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською
мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським
виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
* 1720 рік. Указ Петра І, щоб
знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а
ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і
особливого наріччя в них не було.
* 20 грудня 1720 року. Петро І видав
указ київському губернському князю Голіцину, щоб – во всех монастырях,
остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные
грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические,
рукописные и печатные.
1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з
українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з
російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
* 1724 рік.
Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за
друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за
таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до
Москви.
* 1726 рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст
святій Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на
російську мову ("на великороссійское нарЂчіе"). У серпні 1726 р. розпорядження
Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше не друкувалася
санкт-петербурзькою або московською синодальною друкарнями. Знову наказано, щоб
правопис і наголоси точно повторювали московські.
* 1729 рік. Наказ Петра
І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української
мови на російську.
1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила
правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія
Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.
Переписи 1740 – 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села
припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано
царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати
національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис
1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
*
1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в
Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання,
в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
* 1750 рік.
Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ
у
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління
малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи
таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час
розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви,
опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
*
1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову
'Четьї-мінеї' св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
*
1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в
Києво-Могилянській академії.
* 1764 рік. Скасування Катериною ІІ
українського гетьманства, а з ним – ліквідація українських навчально-культурних
закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
* 1765 рік.
Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких
шкіл.
* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі
друкувати лише ті книги, які в московській друкарні
1769 рік. Синод
заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав
відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
* 1782 рік. Катерина
ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було
запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах
імперії.
* 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому
Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської
академії за відхід від російської мови.
* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по
всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова
заведена у всіх школах України.
* 1786 рік. Синод знову наказує
митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з
московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести
систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789
рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов,
у якому українська мова визначається як російська, спотворена
польською.
* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
*
1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
* 1853 рік. Покалічено
видання Літопису Грабянки.
* 1862 рік. Позакривано українські недільні
школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного
журналу Основа.
* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не
було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє – ворог Росії'.
1864
рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи.
Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила
велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської,
Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та Чернігівської губерній.
*
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за
русифікацію.
* 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги
з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона
українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті
українську народну пісню Дощик французькою мовою.
* 1881 рік. Закон про
дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом,
а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
* 1887
рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши
авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена
на небуття.
* 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в
офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
*
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма
мовами, крім української.
* 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам
суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з
російської мови.
* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за
кордону.
*
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
*
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено
промови українською мовою.
* 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув
клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони
української мови, визначаючи це несвоєчасним.
* 1906 і 1907 рік. Закриття
Просвіти в Одесі та Миколаєві.
* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня
робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
* 1910 рік. Указ
Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону
будь-яких українських організацій.
* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону
української преси.
* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками –
знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських
літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних
пісень – триста тисяч.
* 1921-1923 роки. Голод в Україні.
* 1922
рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання
українців.
* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства –
заміщення їх російськомовними.
* 1932 рік. Спланована та здійснена за
підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція
ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему,
умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб
зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та
паспорти.
* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і
знищення більшості українських письменників.
* 1938 рік. Постанова ЦК КП
(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
* 1939
рік. Після "визволення" Західної України – закриття частини українських і
відкриття російських шкіл.
* 1940 рік. Депортація населення Галичини у
Сибір.
* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про
затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в
Україні.
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української
культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення
українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона
повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі
своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП
(б) У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину –
в Казахстан та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
*
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську
мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну
Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття
націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
* 1947 рік. Каганович
провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір
населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через
нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим
робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для
відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП (б) У виключено за
націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину – в Казахстан та
Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік.
Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову
викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну
Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття
націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1979
рік. Ташкентська конференція – Російська мова – мова дружби народів.
*
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення
вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову
викладання 15 % та поділ класів.
* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину
офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті
Конституції М.Горбачова.
* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу.
Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус
офіційної на всій території Радянського Союзу.
* 1994 рік. Намагання
надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.
* 1995 рік.
Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД."
* 2012
рік. Київ...
Комментариев нет:
Отправить комментарий