12.05.2018

Урок історії польським шовіністам

Адольф Гітлер відвідує молитовне поминання померлого Йозефа Пілсудського.  Берлін, 1935 р
Нещодавно кілька депутатів від Польщі у Європарламенті, маніпулятивним шляхом «просунули» у резолюцію про сприяння Україні у вступі до Євросоюзу пункт, в якому «висловлювався жаль» з приводу присвоєння Президентом України В.Ющенко звання Герой України провіднику ОУН Степану Бандері. При цьому стверджувалося начебто С.Бандера колаборував з німецькими фашистами. Такі дії польських євродепутатів викликали справедливе обурення української громадськості і недаремно. З одного боку, маємо факт незаконного втручання представників іноземної держави у внутрішні справи України. З іншого – це злісний і безпідставний наклеп на українського історичного діяча, борця за незалежність України.

Дії окремих членів польської делегації, засліплених ненавистю до українського народу, можна, принаймні, пояснити їх обмеженістю, "зацофаністю" так би мовити. Але те, що Європейський парламент став рупором крайнього польського шовінізму – це не вкладається в рамки правової і демократичної риторики, досі характерної для цієї інституції.

Ми не заперечуємо, що Степан Бандера і керована ним Організація Українських Націоналістів (ОУН) були свого часу грізними ворогами польського імперіалізму і для досягнення своєї мети – незалежності України - застосовували проти окупаційної польської влади силу. Але це була відповідь на насильства над українським народом, у якого польські шовіністи відібрали свободу. Тому дії С.Бандери є абсолютно виправданими з погляду права і моралі. Зрештою, в сучасних документах ООН, зокрема щодо прав поневоленого палестинського народу, визнано законними всі способи боротьби з окупантами, із збройним включно. Це право належить і українцям. Хто стверджує інакше – той расист.

09.03.2018

Навіщо українцям нав’язують вульгарні дискусії про їжу

дегенерат

Розмови з приводу «багато їдять», «дорого їдять» і навіть «їм – бо можу собі дозволити!» з легкої руки Реви почали виникати в Україні регулярно.


Треба з німців приклад брати!


Напевно, немає людини в країні, яка б не чула про пам’ятну заяву міністра соціальної політики Андрія Реви з приводу того, що українці багато їдять. І знайдеться не так вже й багато людей, кого б ця заява не зачепило.

Нагадаємо, що в серпні 2017 цей вельми вгодований соціальний міністр дорікнув співвітчизників щодо обжерливості і зовсім незрозуміло до чого навів у приклад німців: мовляв, ось у кого треба було б повчитися культурі харчування!

На щастя, Європа для нас сьогодні відкрита, і в Німеччині бував не один Рева. І ті, хто не раз користувалися німецькою гостинністю, були чимало здивовані міністерською заявою, адже ніякої особливої ​​«культури харчування» у німців немає! Їдять вони побільше нашого! До того ж і основні страви, і десерти традиційної німецької кухні, як правило, важкі, жирні й калорійні.

У грошах теж виходить халепа: скільки не крути, а проїдають німці вчетверо, а то і вп’ятеро більше за нас. Звичайно, в процентному співвідношенні до зарплат німецька «картинка» виглядає набагато привабливіше української. Але будь-якій розумній людині зрозуміло: це не від того, що німці їдять менше, а від того, що зарплати у них в рази більше!

03.03.2018

Польський юрист влучно описав «російськомовних українців»

Нещодавно в мережі викликала обурення фраза Юрія Винничука про те, що, мовляв, російськомовне населення України – не українці.



Чимало “тожепатріотів” накинулося на всіх причетних до публікації зі звинуваченнями в дискримінації, розпалюванні, поширюванні й розхитуванні. Але річ, мабуть, не в розхитуванні, а в тому, що в душі, якщо вона там є, вони відчувають, що це правда. Вони не можуть стати частиною українського народу, бо ненавидять його мову й культуру. Хотіли б бути хазяями цієї землі, але поки що тут ще забагато українців. Тому вони щосили проти нас воюють, усіма способами, які мають в арсеналі – звинуваченнями, істериками, образами, скаргами й погрозами намагаються змусити українців мовчати, а якщо говорити – то їхнім язьіком.

Вони не розуміють, що всі все бачать, усім зрозуміло, хто чужинець і загарбник, а хто – нормальна людина.


Польський юрист написав про свій досвід спілкування з “російськомовними українцями” – і він не надто райдужний. Але слово автору:

29.01.2018

Не нам, бл@дям


Ми ще довго будемо вихаркувати з себе русскій мір разом із совком. Можливо, доти, доки не мине сорок біблійних років від часу неволі, а може, на років десять довше, бо все десятиліття 90-тих – це була суцільна стагнація як культурна, так і економічна. Буйним цвітом розквітав олігархат, але не було українських книжок, українських фільмів, українського телебачення.

Кучма, який, будучи депутатом, писався в паспорті «русскім», уже йдучи на президента, різко поміняв національність. Але при цьому не перестав бути кондовим русскім мужичком з усіма атрибутами середньостатичного жителя Клязьми чи Рязані – з оцими усіченими кінцівками слів, з сентиментальними підспівками у Кобзона і Яна Табачніка, з томним умілєнієм на адресу Євтушенка.

Авжеж, совок був його молодістю. Що тут дивуватися? І я навіть не дивуюся тому шквалу негативу, який вихлюпнувся на адресу В. В'ятровича, аж до намагання поставити йому діагноз і вжитого в пориві пристрасті істеричного вигуку «нє ім, блядям, учіть нас родіну любіть» (Боря Філатов).

Про яку саме родіну мова йшла, важко здогадатися.

Я це розумію так, що не нам, блядям, дозволено вказувати їм, русскім людям (не має тут значення справжнє етнічне походження), що слухати і ким захоплюватися!

19.01.2018

«Русскій мір» вислизає з ополонки



В останнє десятиріччя поряд із нездоланним «дідом Морозом» у зимові свята поширилася ще одна «скрепа», що має єднати українців із «русскім міром» - звичай хрещенського моржування.


Київська християнська традиція завжди ставилася до Богоявлення або ж Хрещення Господнього з пієтетом. У церкві велике освячення води відправлялося напередодні, 5 січня[1]. А в сам день Богоявлення, 6 січня[2], громада вирушала на річку, озеро або ставок. Там заздалегідь виливався зі скрижанілої води, часто забарвленої буряковим квасом, хрест, ставився престіл, розчищалася ополонка і священик відправляв у ній освячення води. Це освячення називалося ще Йорданським, бо кожна водойма з освяченою водою символічно уподібнювалася до річки Йордан, у якій Ісус Христос прийняв хрещення від Іоана Предтечі. Воду з освяченої водойми пили, нею кропили оселі, її зберігали в хатах як велику святиню. Нікому й на гадку не спало б купатися в цій воді. Навпаки – подекуди існувала навіть народна пересторога: до кінця богоявленських свят або принаймні три дні не використовувати освячені водойми для побутових потреб, не занурюватися в них оголеним тілом.

Натомість у російських селах поширилася цілком інша звичка: пірнати в ополонку відразу після освячення води. Вона мала свої історичні прецеденти. Пригадаймо: ще наша «Повість временних літ» передає подив апостола Андрія Первозваного, коли він, встановивши хрест у Києві, подався на північ і там побачив у землях фіно-угорських племен, де згодом сформувався російський народ, лазні. В уста апостола Нестор-літописець вкладає розгублені спогади про диваків, які після лазні «вилізуть ледве живі. А обіллються водою студеною — і тоді оживуть». Можливо, спонукою для росіян став теж побачений у Греції звичай кидати після освячення води хрест у море, звідки його діставали пірнальники.

14.01.2018

Євстратій Зоря: Як Московський патріарх сам за Сталіна молився і всіх до цього закликав

Молитися за упокій дворічного хлопчика Московському патріархату «канони нє вєлят» - бо він «неправильно хрещений». А от за Сталіна молитися, який не лише неодноразово публічно зрікався християнської віри, але й був одним з найбільших гонителів і мучителів Церкви і народу - «вєлят». Ще й з патріаршими похвалами, у головному соборі…

Речь Патриарха Московского и всея Руси Алексия перед панихидой по И.В. Сталину, сказанная в Патриаршем соборе:

«Великого Вождя нашего народа, Иосифа Виссарионовича Сталина, не стало.

Упразднилась сила великая, нравственная, общественная: сила, в которой народ наш ощущал собственную силу, которою он руководился в своих созидательных трудах и предприятиях, которою он утешался в течение многих лет. Нет области, куда бы не проникал глубокий взор великого Вождя. Люди науки изумлялись его глубокой научной осведомленности в самых разнообразных областях, его гениальным научным обобщениям; военные — его военному гению; люди самого различного труда неизменно получали от него мощную поддержку и ценные указания. Как человек гениальный, он в каждом деле открывал то, что было невидимо и недоступно для обыкновенного ума.

01.01.2018

Життя Московитів


У московитів дуже багато цікавих звичаїв, які абсолютно не підпадають під розуміння і природу звичаїв слов’ян.


Основою цього дослідження є відомості, викладені виключно іноземцями, які перебували на території Московії з XV по XVII століття.

Це більше 40 пам яток історії, свідчення, записки, щоденники, описи, доповіді і т.д., які збереглись до наших днів в оригіналах чи копіях, перекладені на російську мову і розміщені на сайті бібліотеки східної літератури.

Звичайно, ми можемо звинувачувати їх в упередженості, відсутності системних знань, нерозумінні звичаїв та звичок абсолютно чужої для них держави.

Аргументом проти є і те, що вони, в одиничних випадках, але користувалися відомостями один одного, описуючи певні події, інші відомості частково переймали з чужих переказів та чуток. Не забуваємо й те, що був і значний особистий фактор, так як Московська земля не всіх приймала щиро, а часто навпаки, більшість зазнало, якщо не переслідувань, то принаймні певних труднощів, пов язаних з суворим кліматом, звичками тамтешніх людей та правителів.

06.11.2017

Лариса Ніцой: На четвертому році війни латентні сепаратисти нас обслуговують російською


У мене зник Інтернет. Набираю провайдера Bilink 044593333, 0445943434, 0504983434, 0964983434, 0934983434 . Вмикається автовідповідач:

– Здравствуйтє, ви пазванілі…
«Нічого собі! В «Ланеті» автовідповідач українською уже й забула відколи, а в цих ще й досі тирса в голові. Зараз почнеться прикол з двома кнопочками: єслі ви хатітє рускій язик – нажмітє адін, єслі ви хатітє украінскій язик – нажмітє два. Скільки можна тулити державну мову на кнопку два? Якась диверсія.
Трубка тим часом продовжує:
– Ви пазванілі в атдєл абслуживанія абанєнтав кампаніі «Білінк». Тирлик-тирлик-тирлик. Тирлик-тирлик-тирлик-тирлик.
Що? Навіть другої кнопки мені не запропонуєте?! Тобто, державної мови у них не передбачено зовсім? Прикольний початок.
– Здравствуйтє. Я вас слушаю. – вмикається дівчачий голос.
– Доброго дня! – зітхаю. – Ви зі мною розмовляєте іноземною мовою. Я дуже перепрошую, але чи не могли б ви зі мною перейти на українську?
– Можу, якщо треба.
– Звісно треба! Чи нас уже загарбали? Чи це вже не Україна? Взагалі-то, треба починати з української, і вже тоді, якщо треба, переходити на російську, а не навпаки! Отже, у мене зник Інтернет…

30.06.2017

7 причин, чому ви не зробите нічого вражаючого

Унікальний погляд на те, що потрібно, аби досягти успіху в житті. Ця стаття може шокувати вас, але змусить нарешті почати діяти.

Реймар Тірадо (автор публікації) – підприємець, котрий завжди прагне навчатися і дізнаватися щось нового. Він ніколи не зупиняється на досягнутому.

Пропонуємо вам прочитати цю статтю, а потім довести йому на ділі, що він неправий.

content full
"Слідування шляхом, який колись пройшли інші, – розумне рішення, тому прогресу можуть досягти тільки ті, хто приймає "нерозумні" рішення і йде власним шляхом" (Стів Джобс)

Я розповім вам про те, чого не вчать у підручниках чи в школі.