02.07.2012

РПЦ — "НЕ ГУНДИ" !

Утверждение, яко человеки спасают Церковь, а не Церковь человеков, признание сатанинской власти коммунистов, как власти богоданной, благословение богоборческой власти и сотрудничество с нею, бесстыдная ложь, будто гонений на верующих и на Церковь Христову нет, когда они были, предательство и предание на муки и смерть христиан православных не согласных со всей этой ложью, оклеветывая их яко преступников и клеймя их яко контрреволюционеров, называется  ЕРЕСЬЮ СЕРГИАНСТВА.

1. Московская Патриархия — это порождение советской власти, «архиереи» и«священники» которой состояли на службе ГПУ / НКВД / КГБ, открывали тайну исповеди, и без сомнения также в настоящее время состоят на службе ФСБ (бывшего КГБ). Руководство Московской Патриархии имеет такое же отношение к Русской Православной Церкви какое имела Советская коммунистическая власть к России, существовавшей до 1917 года.

01.07.2012

Хронологія заборони української мови

* 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.

* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.

* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.

* 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.

* 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

* 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.

* 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.

* 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб – во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.

1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.

* 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.

* 1726 рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст святій Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на російську мову ("на великороссійское нарЂчіе"). У серпні 1726 р. розпорядження Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше не друкувалася санкт-петербурзькою або московською синодальною друкарнями. Знову наказано, щоб правопис і наголоси точно повторювали московські.

* 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.

1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 – 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.



* 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у

* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

* 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.

* 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

* 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним – ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.

* 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні

1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.

* 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.

* 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.

* 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.



1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.

* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.

* 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.

* 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.

* 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.

* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє – ворог Росії'.

1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та Чернігівської губерній.

* 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.

* 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.

* 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.

* 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.

* 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.

* 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.

* 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.

* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.



* 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.

* 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.

* 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

* 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.

* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.

* 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.

* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками – знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень – триста тисяч.

* 1921-1923 роки. Голод в Україні.

* 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.

* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства – заміщення їх російськомовними.

* 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.

* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

* 1938 рік. Постанова ЦК КП (б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

* 1939 рік. Після "визволення" Західної України – закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.

* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.

1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП (б) У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину – в Казахстан та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.

* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.

* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.

* 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП (б) У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину – в Казахстан та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.

* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.

* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС – нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.



1979 рік. Ташкентська конференція – Російська мова – мова дружби народів.

* 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.

* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.

* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.

* 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.

* 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД."

* 2012 рік. Київ...



Від українофобії до сепаратизму


У Львівському національному університеті імені Івана Франка українські інтелектуали, громадські активісти, науковці, політики й історики висловили готовність об’єднатися під спільним знаменом боротьби проти українофобії, випадки якої усе частіше проявляються у нашій країні. Обговорення проблем, пов’язаних із антиукраїнськими налаштуваннями, відбулося у Дзеркальній залі Університету 22 травня 2012 року під час семінару “Українофобія як явище та політтехнологія” і викликало широкий суспільний резонанс.

Потреба проведення такого заходу виникла через збільшення випадків національної нетерпимості до панівного народу та сепаратистських проявів у регіонах України. Символічним початком згаданого засідання було відзначення 151-ої річниці перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі.

14.06.2012

Виховання приниженням

Народи зазвичай дуже ревно ставляться до того, як їх зображають сусіди та інші іноземці у своїх творах красного письменства, фільмах, газетних та журнальних публікаціях. Це природно, адже ставлення до тебе з боку інших визначається тим, яким вони тебе сприймають, яким бачать, з якими рисами характеру змальовують

Це природно, адже ставлення до тебе з боку інших визначається тим, яким вони тебе сприймають, яким бачать, з якими рисами характеру змальовують. Жодні дипломатичні декларації, палкі запевняння в споконвічній "історичній дружбі" не переконують, якщо в сусідній країні нас показують дурнями, пройдисвітами, зрадниками і негідниками. Не переконують саме тому, що перше - це офіціоз, а друге - від душі, справжнє, природне.

25.05.2012

Новим міністром культури Росії став брехун, українофоб і рідкісний фальсифікатор

Нового міністра культури Російської Федерації Владіміра Мєдінского українські шанувальники історії знають давно. Його книжки «Міфи про Росію» та «Війна. Міфи СРСР 1939–1941» свого часу здійняли бурхливу дискусію серед читачів своїм явним перекручуванням фактів на користь ідеї «Русского міра»

Уродженець українського міста Сміла Владімір Мєдінскій - не культурний діяч і не фаховий організатор. Натомість він вправний агітатор. За фахом журналіст, закінчив факультет міжнародної журналістики МДІМВ. Ще за радянських часів працював у прес-службі Посольства СРСР у США. В активі чинного міністра культури РФ чимало посад у різних відомствах. До партії «Єдиная Россия» він приєднався від самого початку її існування і обіймав у ній низку посад. Але насамперед цікавить той світогляд, який він збирається впроваджувати в середовищі росіян, зазначає tyzhden.ua.

22.05.2012

Семінари “Українофобія як явище та політтехнологія"

Семінар Українофобія
Що спільного між організованою польською владою пацифікацією в Галичині 1930 р., Голодомором в УРСР 1932-1933 рр. та кривавою угорською розправою над Карпатською Україною 1939 р.? Чому в сучасній Україні все робиться для розколу держави, щоб унеможливити її інтеграцію в європейські структури та підняти рівень життя? Навіщо з українців ліпиться “образ ворога”, фальсифікується історія та спотворюється національна пам’ять? 

У всіх цих проблем єдине джерело – УКРАЇНОФОБІЯ. Українофобія вже давно перестала бути побутовим явищем, а перетворилася на потужну політичну технологію, засіб тиску й руйнування української державності, мови, культури, економіки. Українське суспільство мусить протиставити українофобії національну єдність.


Розгляду різних аспектів цієї проблеми й присвячений всеукраїнський науково-практичний семінар “Українофобія як явище та політтехнологія”. Проведення семінарів розпочинається в 151-шу річницю перепоховання Т. Шевченка на Чернечій горі: перше засідання відбудеться 22 травня 2012 року о 15 год. у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка. Будуть заслухані та обговорені дві доповіді.

18.05.2012

Украинофобия вместо искусства

Зачем понадобилось тенденциозно препарировать знаменитый роман Михаила Булгакова?
Кадр из украинофобского телесериала «Белая гвардия»
Кадр из украинофобского телесериала «Белая гвардия»
Московский государственный телеканал «Россия» уже давно «славится» не вполне дружественной (мягко говоря) позицией по отношению к независимой Украине, ее истории, подлинной культуре, свободной от недобросовестных, идеологизированных мифологем, к нашему европейскому цивилизационному выбору. Но даже на этом фоне новый телесериал «Белая гвардия», премьера которого, заметим, «случайно» совпала с решающим днем голосования на выборах президента Российской Федерации, просто не может не поражать. Уж слишком заметно неприятие всего украинского, слишком неприкрыто стремление подменить жестокие, кровавые и не подлежащие упрощенно-примитивной оценке события 1918 года, запечатленные в классическом романе Булгакова, пошлой и злобной карикатурой.

07.04.2012

Табачник завалив Одещину "Русским языком", а Львівщину - 50 тисячами підручників, які ніхто не замовляв


Міністерство освіти поставляє у школи підручники, які вони не замовляють, і не поставляє ті книги, які справді потрібні.
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту в 2010-2011 роках поставило не замовлені загальноосвітніми установами підручники і не поставило замовлені, пише "Дзеркало тижня"

Наприклад, Львівська область замовила для своїх першокласників букварі, підготовлені трьома різними колективами авторів. Обласне управління зібрало заявки вчителів, підрахувало: найпопулярніший отримав 90,3% голосів, інші — 5,7 і 4%. В область же завезли тільки один підручник — той, котрий посів... останнє місце в рейтингу
І хоча замовили його 1120 штук, отримали у 21 раз більше — 24 тис. Загалом міністерство, очолюване Табачником, надіслало в Львівську область майже 50 тис. підручників, яких школи взагалі не замовляли.  Це обійшлося в 654 тис. грн.

Водночас, не вистачило коштів на підручники, яких школи дійсно потребують — учням 3-х і 4-х класів не дісталося жодного, хоча область замовила для них більше 570 тис.
А школи Одеської області отримали таку кількість підручників "Русский язык" для 10-го класу, що тепер забезпечені ними на 160%. Перебір коштував держскарбниці 48,20 тис. грн. Однак ті ж десятикласники так і не дочекалися підручників 34 найменувань, вписаних учителями в бланки замовлень. За попередніми розрахунками, їх виготовлення обійшлося б у суму 885,5 тис. грн, яких у міністерстві не знайшлося.
Нагадаємо, нещодавно ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" при Міносвіти і науки, молоді та спорту України 19 березня уклало низку угод на друк підручників для 1 класу на загальну суму 61,13 млн грн. Найдорожчими виявились підручники української мови для шкіл з навчанням польською мовою – 647 грн за екземпляр.

07.03.2012

Міхнік - Януковичу: "Янукович, не будь ідіотом. ... Вироку тобі не оминути. Якщо не завтра, то післязавтра..."

Засновник "Газети Виборчої", письменник, дисидент Адам Міхнік вважає, що ініціюючи репресії проти своїх опонентів, Віктор Янукович здійснює "політичне самогубство".

Про це він сказав в інтерв'ю "Польському Радіо".

На запитання, що б він написав у листі до Януковича, Міхнік відповів: "Якби мені довелося з ним розмовляти, я б зробив так: поставив би півлітра "Української на меду" і сказав би: "Янукович, не будь ідіотом. Те що ти робиш - це постріл собі в п'яти. Це суперечить твоїм інтересам. На очах у всієї Україні ти здійснюєш публічне самогубство. І цього вироку тобі не оминути. Якщо не завтра, то післязавтра. Рано чи пізно. Але я думаю, що швидше раніше, ніж пізніше".

02.03.2012

Володимир Лановий: Суть моделі, яку використовує влада в економіці, така: життя в борг


Володимир Лановий - генеральний директор Центру ринкових реформ, один з перших міністрів економіки в незалежній Україні. Які перспективи в української економіки, чим пояснюється неуспіх реформ і чи загрожує, зрештою, Україні дефолт, - про це ми запитали у Володимира Ланового.

Володимире Тимофійовичу, владні очільники, у тому числі й Президент дають нам таку динаміку економічного розвитку: у 2010 році після приходу Януковича була економічна ситуація, близька для катастрофи. І ось тепер йде повільне, але впевнене зростання. Ви поділяєте такий погляд?

Об`єктивних обставин, які б дозволили збалансувати валютний та платіжний бюджет держави, немає. Показники зовнішньої торгівлі у цьому році показуватимуть ще більший дефіцит. Ціна газу значно зросла. Інвестицій в країну не буде. Тому ніякого типу валютних надходжень очікувати не можна. Уряд розказує, що він розмістить облігації на зовнішніх ринках. На жаль, на західних ринках є інформація, і не лише з рейтингових агентств, про переддефолтний стан. Міжнародні банки та інвестори для себе визначили Україну, як зону, куди сьогодні ризиковано інвестувати. Тобто облігації купувати не будуть. Внутрішня ситуація дуже погана. Ми об`єктивно не маємо підстав, щоб говорити про покращення та збільшення надходжень валюти чи зменшення її витрат. Фінанси - така майже віртуальна система. Можна щось придумати. Але чи вдасться цій владі придумати це логічно, правильно, закономірно  - у мене величезні сумніви. Можливо, хтось зробить подарунок. Наприклад, був період, коли Західна Німеччина робила подарунок Східній Німеччині, коли щороку давала їй триста мільярдів марок просто так дотацій в бюджетні витрати на Сході. Може, і нам хтось зробить такі подарунки?

11.02.2012

Народний рух підбив підсумок президентства Януковича

Народний Рух України заявляє, що за два роки президентства Віктора ЯНУКОВИЧА під загрозою опинилися всі сфери суспільного життя.
На цьому наголошується у заяві НРУ.

«25 лютого минає два роки руйнації нашої держави режимом ЯНУКОВИЧА. Під загрозою опинилися всі без виключення сфери суспільного життя. Топчеться все українське, національне. Космополітичний криміналітет усе нахабніше розширює зону своєї діяльності», - зазначається в документі.
Автори заяви нагадують, що В.ЯНУКОВИЧ у своїй виборчій програмі обіцяв реформи практично в усіх сферах.

«Результат гарантувався теж приголомшливий - за п'ять років Україна повинна увійти до двадцятки найпотужніших країн світу. Але яку з проведених реформ урядом Януковича не візьми - усі антинародні», - вважають в НРУ.

«Зідно з індексом економічної свободи The Heritage Foundation і The Wall Street Journal, Україна у 2011 році зайняла 164 місце, опустившись на понад 30 пунктів», - йдеться у заяві НРУ.

В партії наголошують, що за даними ООН, за межею бідності перебуває четверо з п'яти українців. У рейтингу розвитку суспільства ООН Україна в 2011 році опустилася на 7 позицій і займає 83 місце.

«Не сталося ні обіцяного переходу до контрактної армії в 2011 році, ні іпотечного кредитування під 7 відсотків, ні 200 тисяч (за два роки) безкоштовних квартир бюджетникам, малозабезпеченим, молодим сім'ям (за десять років було обіцяно виділити мільйон квартир бюджетникам)», - зауважують автори заяви.

07.02.2012

Тарасюк обурився: МЗС перетворюють на Міністерство пропаганди

Екс-міністр закордонних справ України Борис ТАРАСЮК вважає, що нинішні дипломати позбавлені можливості робити те, що вони вміють робити і хочуть.


Про це повідомляє сайт НРУ.

“Речники міністерства починають боротися з опозицією, використовуючи трибуну Міністерства закордонних справ замість того, щоб просувати зовнішньополітичні інтереси нашої держави. Ті, хто сьогодні виступають від імені МЗС, перетворюють його на Міністерство пропаганди”, - зазначає політик.

Екс-міністр зазначає, що українські дипломати - це висококваліфіковані професіонали, котрі неодноразово доводили свій патріотизм, зокрема в 2004 році. Тоді більш як 500 українських дипломатів, які працювали як в закордонних установах, так і в Центральному апараті, підписали заяву про підтримку народу. Це свідчило про їх високий фаховий і патріотичний потенціал».

03.02.2012

Із сонму смиренних, але нескорених: митрополит Анастасій Грибановський

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Митрополит Анастасій (в миру Олександр Олексійович Грибановський) народився 6 серпня 1873 р. у селі Братки Борисоглібського повіту Тамбовської губернії у священицькій родині. Закінчив Тамбовське духовне училище, Московську духовну семінарію та Московську духовну академію. У квітні 1898 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Анастасія. Незабаром посвячений в ієродиякона та ієромонаха. Від 1901 р. ректор Московської духовної семінарії з возведенням у сан архімандрита. 29 червня 1906 р. хіротонізований на єпископа Серпуховського, вікарія Московської єпархії. Від 1914 р. єпископ Холмський та Люблінський. Під час Першої світової війни він постійно відвідував військові частини, що безпосередньо брали участь у бойових діях. Чим міг підтримував вояків: проповідував, служив Службу Божу на передовій, в окопах, сповідав. За мужність проявлену на фронті владика був нагороджений орденом Святого Володимира II ступеня та однією з найвищих нагород Російської імперії орденом Святого благовірного великого князя Олександра Невського з мечами. Незабаром отримує сан архієпископа.

Наприкінці 1915 р. владика Анастасій переводиться на Кишинівську кафедру.

У серпні 1917 р. прибуває делегатом на Всеросійський собор, де, незважаючи на свій молодий вік, під час висунення кандидатур на відновлений російський патріарший престол набирає 77 голосів із 309 присутніх делегатів.

Більшовицький заколот і громадянська війна вже не дали можливості владиці Анастасію повернутися до управління Кишинівською єпархією. Від 1919 р. владика перебуває на півдні України й Росії. Відвідує Одесу, Новоросійськ, Ростов, Новочеркаськ.

27.01.2012

Официальный орган возглавляемого православным депутатом В. Колесниченко ВКСОРСа портал "Русские на Украине" предлагает лечить украинцев от "украинства"

Официальный орган Всеукраинского координационного совета российских соотечественников (ВКСОРС), руководителем которого является сопредседатель парламентского объединения в поддержку канонического православия депутат Вадим Колесниченко, портал "Русские на Украине" продолжает серию публикаций, призванных доказать, что украинцы - придуманная немцами и австрийцами искусственная нация, недостойная русских, сообщает корреспондент "Религии в Украине".

Недавно портал, который поддерживается правительством России, опубликовал восторженную рецензию на книгу некоего С.С. Родина «"Украинцы". Антирусское движение сепаратистов в Малороссии 1847-2009», в которой утверждается, что «Украинство – это недуг», «болезнь», «"украинцы" - не нация», при этом слова Украина и украинцы берутся исключительно в кавычки.

Как утверждается в рецензии, "именно «украинцы», а не русские изменили своей природной национальности, запятнав себя не только предательством и отступничеством, но и вопиющими преступлениями, и если кто и является чужаком и изгоем на земле Малороссии, то это – «украинцы»".

В статье традиционно для портала "Русские на Украине" используется развязная и оскорбительная лексика в адрес украинцев, смеха ради искажаются фамилии общественных деятелей Украины, подчеркивается, что "сегодня мы уже должны говорить не об «украинском вопросе», а о прямой «украинской угрозе», к нейтрализации которой мы должны быть готовы и политически, и идеологически".

Книга С.С. Родина «"Украинцы". Антирусское движение сепаратистов в Малороссии 1847-2009», по словам рецензента, рекомендуется для всех библиотек Украины и является "первым шагом в преодолении «украинства»", "она лекарство исцеления не только от мазепенства, но и ратник Русского Мира".

Евразийский союз нельзя построить на луже нефти или на трубе с газом. Россия Путина и Абрамовича не способна генерировать смыслы и идеи

Вариант того, что Украина окажется в Евразийском союзе, все же существует. Но это возможно только как результат полного краха действующего политического режима в Киеве.

«России нечего предложить своим соседям, кроме дешевых энергоносителей. Союз такого масштаба (о Еврозийском союзе, – ред.) нуждается не только в экономических аргументах, но и в идеологическом фундаменте. Его нельзя построить на луже нефти или на трубе с газом. Россия Путина и Абрамовича не способна генерировать смыслы и идеи, которые могли бы стать основанием континентального объединения, – заявил директор Агентства стратегических исследований Дмитрий Панко.

20.01.2012

Блогосфера.UA: грязные игры


Украинская блогосфера – достаточно специфическая среда. В ней, например, значительно сложнее сделать себе имя, чем в соседней России, и даже Белоруссии. Хотя это говорит, скорее, о большей открытости украинских СМИ. У нас блогер, умеющий держать публику, почти наверняка уйдет в журналистику. При этом, чтобы не говорили (те же журналисты) о каком-то административном давлении, политический спектр издания для отечественных журналистов остается самым разнообразным. Да, существует свой ранжир давления властей (при этом особо нет отличия, какая власть в данный исторический период заседает на Банковой). Наиболее сильно поддавливают ТВ, значительно слабее печатные СМИ и практически полностью свободны от давления извне интернет-издания.

В таких реалиях блогеры работают исключительно в узких специфических направлениях, которые больше интересны не широкой общественности, а определенному кругу лиц. Например, у того же Навального в России практически нет возможности открыто работать с такими популярными новостными изданиями, как gazeta.ru или lenta.ru. Это не значит, что Навальный с ними не сотрудничает, более того, та же lenta.ru в тонкой завуалированной форме очень мощно поддерживает раскрутку молодого амбициозного политика. Однако в полной сфере, без купюр, Навальный может самореализовываться в России исключительно через свой блог.
С учетом того, что в Украине, как уже было отмечено выше, большинство толковых блогеров работают в журналистике, сама блогосфера у нас с одной стороны менее профессиональная, а с другой (с учетом ее почти полной нецензурированности) более грязная. Впрочем, даже в таких условиях у нас имеются свои звезды, а также есть свои неписанные правила. Вот о последних и поговорим.

Сразу отбросим определенные структуры, которые используют само наличие блога, как средство «слива» какого-то компромата. Так, например, поступили с Ляшко (известное видео его откровений начала 90-х перед следователем) или с Тимошенко (ее пребывание в камере заточения). В каждом из вышеперечисленных примеров блог был первоначальной стартовой площадкой, которая предназначалась в первую очередь для СМИ. Мы же возьмем в рассмотрение «живых» блогеров, которые реально существуют, и которые самостоятельно пишут свои послания в сеть. Сразу отмечу, что правил у порядочного блогера не так уж и много. Если вы думаете, что для блогера «неприемлемо» употребление нецензурной лексики, угроз, оскорбления близких и т.д. – вы глубоко заблуждаетесь. Украина уже давно породила такое явление, как «хохлосрач», в котором анонимное оскорбление оппонента является своеобразным индивидуальным релаксом, образом жизни, а иногда даже, и способом компенсации собственных нереализованных амбиций. Это сродни онанизму или просмотру фильмов ужасов – не то, чтобы «по-джентльменски», но вполне приемлемо при соблюдении главного постулата – анонимности. Собственно, это главное правило всей нашей блогосферы.

А теперь представьте себе ситуацию, когда в «хохлосраче» участвуют, скажем, врач-венеролог и его пациент. И вот во время спора врач начинает в форуме сообщать сначала имя своего оппонента, затем выкладывать его телефон и фотографию и, наконец, сообщает диагноз своего пациента. Пример гипертрофированный, потому что к счастью хорошие врачи на форумах не сидят, у них на это элементарно не хватает времени. Однако во время разборки контентов популярных форумов, мне довелось наткнуться на такие примеры «общения в сети», которые таким одиозным фигурам, как Унгурян, открывают все возможности для обоснования введения в интернете цензуры.

В качестве примера, история  с форумом ресурса «Украинская правда», на страницах которого время от времени появляются известные украинские блогеры, вроде Александра Чаленко (который все-таки больше журналист) или Давида Сария. Последний является достаточно публичной персоной, и одновременно блогером со специфической (можно даже сказать, скандальной) репутацией. Например, в прошлом году в блогосфере произошел весьма громкий скандал, суть которого сводилась к тому, что Сария якобы «отметелил битой» одного из своих оппонентов по сетевым спорам. Последовал вал грязи, в которой приняла участие даже редактор УП собственной персоной. Правда, после разбирательства, предпринятого столичной прокуратурой, выяснилось, что все было совершенно иначе. Но никаких извинений, разумеется, никто не принес. Впрочем, это вполне привычное явление. «Падре, Ваша дочь проститутка! Как Вы можете читать проповеди? – Но у меня нет дочери, у меня только сын!» реальное положение уже не важно. Важна разрушенная репутация.

Оказалось, что это далеко не первый случай с публичным лицом, когда популярный форум пытался разрушить чужую репутацию. Чуть ранее на той же «Украинской правде»  некий пользователь под ником Турчинофф, начал чат с заданной темой «Ну что падонки, потанцуем?». События происходили 25 августа 2010 года. В общем-то, почти ничего примечательного на форуме, кроме отборной матерщины, и выделить нельзя было бы, но есть там свои нюансы. Аноним под ником «Турчинофф» называет своего оппонента «Спортсмена» по имени – «Давид Сария», да к тому же заявляет, что у него есть записи его телефонных разговоров. Цитата с форума:
 
Re: Ну что падонки, потанцуем?
Турчинофф
25 Aug 2010 20:11
IP/Host: ---.pool.ukrtel.net
Чисто потусить... Ты же знаешь я тут только Сарию преследую.... Спешу скоро удивить вас друзья мои!!!! ... У меня даже запись есть разговор спортсмена и павера... Гы гы лошары....

Все перипетии давнего форума можно посмотреть по ссылке, да и заинтересовать это может весьма ограниченный круг лиц. Но вот есть здесь одна особенность. Какая, чуть ниже. Для начала я связался с Сария, процитировал ему выдержки из форума полуторагодичной давности и Давид подтвердил, что под ником «Спортсмен» пишет именно он.
На мой вопрос о прослушке его разговоров с загадочным «павером», Сария мне ответил, что под ником «Турчинофф» пишет некто Безбородов Максим Юрьевич. А основная деятельность Безбородова/Турчиноффа – компания ООО «Пан-Телеком», в которой тот работает генеральными директором. Получается, что у Безбородова есть все технические возможности действительно прослушивать телефонные разговоры своих оппонентов.
В разговоре уже с самим «прослушивателем» Безбородовым случился интереснейший казус. Началось все весьма дружественно:
   - Максим Юрьевич?
   - Да.
   - Здравствуйте, меня зовут Игорь Лесев, «Обозреватель». Я занимаюсь исследованием украинской блогосферы. У вас можно взять короткий комментарий?
   - Да, а что вас интересует?
…Но сразу после упоминания форума от 25 августа 2010 года у господина Безбородова началась настоящая истерика, и он почему-то стал уточнять у меня свою же фамилию. В дальнейшем Максим Юрьевич подтвердил, что он таки Максим Юрьевич, но вовсе не Безбородов, и что я очень сильно ошибся и обязательно пожалею, что ему позвонил, и что ему нет дела, и, в общем, пока.
А теперь предлагаю прояснить ситуацию. Некто «Турчинофф» заявляет на «Украинской правде», что он прослушивает телефонные разговоры своих оппонентов по форуму (при этом, сбрасывает в сеть их мобильные телефоны и фамилии). Два независимых источника дают информацию, кто пишет под ником «Турчинофф» - некто Максим Юрьевич Безбородов, директор ООО «Пан-Телекома» и «Саттранса». В свою очередь, после звонка Максиму Юрьевичу, он категорически отрицает… свою фамилию. Чтобы подтвердить или опровергнуть эту информацию, мы размещаем фотографию «человека, похожего на Максима Юрьевича Безбородова».

Человек, похожий на Безбородова, слева


В завершении поднятой темы, хочется отметить, что такие вот Безбородовы – это не проблема того же Сария. Вопрос стоит несколько глобальнее. С одной стороны, позиционирующий себя, как свободно-демократический интернет-ресурс «Украинская правда», допускает на своих форумах откровенную нецензурированную грязь, которая при определенных условиях может стоить карьеры, а иногда и жизни форумчанина. А с другой стороны, мы видим полное игнорирование конкретного уголовно-наказуемого происшествия со стороны правоохранительных органов.
Повторяю, глава телекоммуникационной компании открыто заявляет в интернете, что он прослушивает разговоры своих оппонентов. Приведенный пример, безусловно, не одинокий и отличается только тем, что в скандале задействованы не совсем рядовые персонажи. Однако все это говорит, что современная украинская блогосфера уже сейчас нуждается в кардинальном внутреннем самоочищении. Иначе придут извне господа Унгуряны, и начнут административными сапогами «править» отечественный интернет по своему религиозно-умственному усмотрению.

Игорь Лесев

15.01.2012

Прем’єр-міністр Литви: «Розпадається недобита російська енергетична імперія»

14 січня прем'єр-міністр Литви і лідер партії  Союз вітчизни — Християнські демократи Андрюс Кубілюс, виступаючи на засіданні ради своєї партії, повідомив дуже хороші новини про скору ліквідацію енергетичного рекєту Росії. Литовський політик відзначив:

«Більше 20 років тому радянська імперія розпалася з економічних і політичних причин, проте енергетична імперія встояла. Зараз розпадається остання імперія. Ми точно доб'ємося енергетичної незалежності, але ще більш важливо зрозуміти, що енергетична незалежність — це користь для наших споживачів, це користь для нашої економіки.

04.01.2012

"Economist": Профессор Алистер Смит об анатомии власти

Как быть диктатором?

Интервью с Алистером Смитом.

Алистер Смит – профессор политики в Нью-Йоркском университете. Он получил три гранта от Национального Фонда науки и является автором трех книг, стал победителем награды "Karl Deutsch Award" в 2005 году. Он также является соавтором книги "The Dictator’s Handbook: How Bad Behaviour is Almost Always Good Politics" ("Настольная книга диктатора: как плохое поведение почти всегда является хорошей политикой").

- К кому применимы ваши принципы?
- К каждому. Не имеет значения – диктатор вы, демократический лидер, глава благотворительной или спортивной организации. Во-первых, вы не правите самостоятельно – вам нужны сторонники, и то, насколько долго вы будете править, зависит от того, сколько людей вас будет поддерживать, и сколько денежных средств вы сможете собрать от них.