Чому абсурдні уявлення про «українських націоналістів» такі живучі й потребують постійного спростовування?
Реакція міжнародної спільноти на кривавий мітинг, що відбувся в Києві 31 серпня, нагадала про суперечливі й непрості відносини між Україною та Європою. Європа — майбутнє України, а Україна — майбутнє Європи. На цю очевидну істину кидає тінь таке собі нецензурне слово «націоналізм». Європа підтримує українців у боротьбі за свободу від імперського домінування, але надто часто схильна ідентифікувати себе як наднаціональне утворення й навіть виступати проти поняття «нація», а це стримує її від цілковитого сприяння Україні. Відтак окрім відданості Європи Україні там усе ж є певний спротив і нерозуміння. Європа готова підтримувати революцію, натхненну європейськими цінностями й орієнтовану на створення сучасної та ефективної держави, у якій шануються права людини та свобода слова. Але в це не зовсім вписуються національні устремління українців, адже Європа, відповідно до нинішнього концепту, має бути «постнаціональним» утворенням. Зрештою, це головна її цінність: вільний обіг і «конституційний патріотизм», тобто спільнота, що будується виключно на політичних принципах, а не на спільній історії та культурі, а ще на звільненні від національної ідентичності, що асоціюється з вузьким світоглядом, ба навіть ксенофобією.