29.11.2016

Василь Шкляр: Ми маємо провести повну деокупацію інформаційного простору

Василь Шкляр

Письменник Василь Шкляр не лише озвучує принципові думки про країну, націю і посадовців, а й принципово діє: у 2011 році, після неофіційного оголошення про присвоєння йому Шевченківської премії, автор «Чорного Ворона» звернувся до тодішнього президента Віктора Януковича із заявою, де просив перенести нагородження його цією відзнакою до того часу, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника.

Уже кілька років прихильники творчості Василя Шкляра чекають екранізації «Чорного Ворона». Втім зйомки можуть початися лише наступного року. Про це та інше ми говоримо з паном Василем, який нині пише роман про події 1947 року.


Вияв пошани й любові до мови


— Пане Василю, нещодавно ви писали диктант національної єдності. Вас запросили чи самостійно вирішили приєднатися? Що означає така акція особисто для вас?

— Звісно, на такі заходи запрошують, хоча кожен має змогу долучитися до акції у себе вдома чи будь-де. Диктант національної єдності ми пишемо в День української писемності та мови, і для мене це насамперед вияв глибокої пошани й любові до найбільшої цінності нації — мови. У момент написання диктанту тисячі й тисячі українців думають про одне, і це справді дає відчуття єдності, духовної солідарності.

16.09.2016

Поворот не туди

Як було зруйновано медіагалузь України і що з цим робити


Наталя Іщенко
Дуже багато фільмів жахів починаються з того, що весела компанія повертає на своєму авто на незнайому дорогу. Поворот не туди завжди завершується страхіттям, з яким головні герої борються аж до фінальних титрів кінострічки.

Історія вітчизняної журналістики нагадує мені цей типовий сюжет фільму жахів. Десь, напевно, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х, веселі та сповнені надій українські журналісти зробили той самий поворот не туди.

Спочатку хибність шляху була непомітною. Вибори та корпоративні скандали підтримували засоби масової інформації на плаву і забезпечували заможне життя як ЗМІ, так і їхнім працівникам.

В кіно так само на початку неправильно обраної дороги все навколо здається звичним, таким, як раніше. Але поступово краєвид за вікном змінюється...

Що ж до українських медіа, то вони, врешті-решт, потрапляють у примарний світ симулякрів та примар, які створюють досвідчені майстри ілюзій та навіювання (ще їх називають політтехнологами). Вісті «з того світу» потім транслюються в матеріалах та сюжетах у свідомість людей зі справжнього життя. Люди намагаються з цим боротися — наприклад, менше дивляться теленовини. Але спеціалісти з маніпуляцій знаходять нові способи донесення необхідних меседжів — наприклад, безкоштовні газети чи інтернет-проекти, що маскуються під незалежні медіа...

27.07.2016

Україна і резолюція Сейму Польщі. Прощання з польськими ілюзіями?

Резолюція польського сейму, ухвалена 22 липня, викликала шквал емоцій в Україні. З’явилися й відповідні політичні заяви, зокрема президента України, Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Переважно звертається увага на те, що українців звинуватили у геноциді поляків. Однак резолюція має чимало інших «цікавих» моментів.


Із мрією про «східні креси»?


Назва згадуваного документа звучить так «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі вшанування жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках». Відразу виникає кілька питань. Кого вважати «жертвами геноциду»? Чи є, наприклад, такою жертвою «громадянин Другої Речі Посполитої», який пішов на службу до німецької чи радянської влади й через те загинув від рук бойовиків УПА? І взагалі, чому вжитий термін «громадяни Другої Речі Посполитої»? Кого можна вважати такими? Адже в 1939 році ця держава перестала існувати, а на теренах Західної України встановилася радянська влада й її жителі автоматично стали громадянами СРСР? А що вже говорити про громадянство цих людей під час німецької окупації. Зрештою, чому визначені саме такі хронологічні межі?

22.05.2016

У бездержавних українців розтягали не лише територію та історію, але і кухню

Були випадки, коли взагалі українські книжки з рецептами були зараховані майже до антирадянської літератури. Є цілі регіони, котрі мають не тільки автентичну українську кухню, вони мають ендемічну кухню, яка є тільки там.
Мистецтво української кухні

Чому, попри все багатство національної кулінарної традиції, українську кухню мало знають у світі, плутають, то з польською, то з російською, і що можна зробити для того, щоб українці краще знали історію і багатство власної кухні, а іноземці змогли належно її оцінити? Про це говоримо з істориком, викладачем Львівського університету Ігорем Лильом.

26.03.2016

Винницкая трагедия

Винницкая трагедія - The Tragedy of Vinnytsia - Vinnytsia massacre

9439 тел в 95 могилах обнаружили в Виннице во время раскопок, организованных немецкой оккупационной властью с 24 мая по 3 октября 1943-го. Расстрелянных местный НКВД в 1937–1938 годах хоронил в Центральном парке города, Фруктовом саду на бывшей улице Подлесной и на кладбище недалеко от Хмельницкого шоссе.


Приговоры исполняли во дворе тюрьмы


Слухи о массовых расстрелах поползли по Виннице осенью 1937-го. В области в 1937–1938 годах НКВД арестовал 40 тыс. людей. Почти 60% из них осудили к наивысшей мере наказания. Утверждали списки репрессированных по предоставленному сверху "лимиту" и рассматривали дела внесудебные органы — "тройки". В них входили секретарь обкома, начальник облуправления НКВД и областной прокурор.

Для расстрела во дворе НКВД заключённых, под предлогом транспортировки в место ссылки, вместе с их пожитками (чтобы не вызвать подозрение у тюремного персонала) доставляли из городской тюрьмы. Расстреливали из пистолетов. Затем тела вывозили и тайно хоронили в городе. При захоронениях вещи расстрелянных сбрасывались в яму, на трупы.  Участки для массовых захоронений среди кладбищенских памятников, деревьев и кустов, закрывали высокими и плотными деревянными заборами.

11.02.2016

Сергій Дацюк: Уникнути громадянської війни

Сергій Дацюк

Сергій Дацюк

Вчора був особливий день – виник експертний консенсус з приводу долі «Мінських домовленостей» і кришталева ясність серед експертів щодо тієї небезпеки, що нависла над Україною.


Цілий ряд текстів експертів в Інтернет (1, 2, 3) щодо «Мінських домовленостей», а також круглий стіл «Мінські домовленості»: шлях вирішення конфлікту чи рецепт катастрофи?» дозволяють зробити загальний висновок – «Мінський процес» зазнав краху, і тепер питання тільки в тому, як скоро це зрозуміє Президент і Парламент.

Саме згаданий круглий стіл дозволяє коротко визначити, що таке «Мінські домовленості» по своїй суті і які проблеми для України вони принесли.

28.01.2016

Закат Кровавой Луны. Анатомия реального коммунизма


Польша знает её по кличкам. Чаще всего о ней вспоминают как о Кровавой Луне, а в лучшем случае — как о Жене половины прохожих. Юлия Бристигер (Прайс) — коммунист, агент КГБ, садист, палач, шлюха и писатель — портрет эпохи.


40 лет назад в Варшаве умерла старая женщина. Звали её Юлия. А свою фамилию Бристигер она давно не любила, предпочитая называться и подписываться по-девичьи — Юлией Прайс. И она уже смирилась, что Польша знает её по кличкам. Чаще всего о ней вспоминают как о Кровавой Луне, а в лучшем случае — как о Жене половины прохожих. Под конец жизни она не заслуживала этого. Но принимала как должное, мечтая об искуплении. Не все этому верят, но знающие люди говорят: искупила.

09.01.2016

История песни "Ехали казаки из Дона додому..."


Вы несомненно слышали не раз эту народную украинскую песню с задорным припевом "Ой, ты, Галю, Галя молодая". А если еще и дослушали до конца, то ужаснулись, правда? Невозможно поверить, что украинские казаки могли подло заманить девушку, надругаться над ней и заживо сжечь? А казак в поле, услышавший мольбы Гали, даже не попытался ей помочь? Абсурд! 

 

Так в чем дело? Откуда же взялись слова этой якобы народной песни? 

Все становится понятным, когда узнаешь, что текст песни "Ехали козаки" вернул "братскому украинскому народу" в 1936 году московский Краснознаменный хор Красной армии. Песня  настолько пришлась всем по душе, что зазвучала она по всей советской державе голосами многочисленных  народных коллективов. И продолжает звучать до сих пор.  А зря...

03.01.2016

Когда закончится все, или В ожидании всероссийского ДНР

В условиях, когда "низы" замерли в импотентной растерянности подросткового инфантила, получившего по рукам за свои милитаристско-имперские "шалости", на первый взгляд кажется, что этому периоду безвременья не будет конца. Но это – весьма обманчивое суждение, - пишет Александр Сотник для сайта newsader.com.

Еще год назад общество ожидало внушительных побед, и теперь начинает осознавать, что "что-то пошло не так". Кремль обещал одно, а на деле получилось совсем другое: санкции, обнищание, вал безработицы, усиление налогового бремени, инфляция с маячащей за ней девальвацией национальной валюты. И Крым, как выясняется, не совсем "наш". Он оторван от материковой России, и теперь в результате блокады погружен во тьму. Власть своим "телефонным опросом" фактически сняла с себя ответственность за то, что жителям полуострова уготована жизнь в отсеченном от мира гетто. Не будет электричества – не будет и тепла. Полопаются трубы, начнутся проблемы с канализацией, что может привести к возникновению эпидемий. Информация из Крыма может попросту перестать поступать в силу отсутствия связи и интернета, к тому же она будет "урезаться" и по политическим соображениям. Ведь если там случится гуманитарная катастрофа, кремлевским вождям совсем не захочется разглашать информацию о новом "блокадном Ленинграде XXI века". Даже если голода там и не будет, жителям отрезанного от цивилизации полуострова в любом случае не позавидуешь.