23.11.2014

Як росіяни насміхалися з українців


Усе в один бік. Усе в одні ворота. Нас звинувачували – а ми не могли сказати ні слова на свою користь. На нас полювали по схронах, як на диких звірів – а найменший опір подавали як немислимий злочин. Нас оббіхували в очах усього світу три покоління по смерті повстанців – а нам заборонено було навіть пошепки висловити хоч би тінь сумніву в правоті наклепів!

«Каленым железом выжигать измену». Сморід паленого тіла, печерне варварство… Щоб відважитись на «измену», необхідна неймовірна мужність. Готовність умерти. Але, щоб вижити, треба постаратися вгодити. Діючій владі. Панівному народові. Конкретному начальникові.

Неудобные темы российской истории

Григорий Мясоедов (1834 — 1911) «Сожжение протопопа Аввакума
В истории России немало страниц, которые российская историография всегда старалась скрыть. Пытаться их прочесть было и остаётся небезопасным. Риск для историка, в зависимости от характера политического режима, варьировался от профессиональной обструкции до расстрела. На умалчивании этих страниц строится вся мифология о «духовных скрепах» или (как, ввиду полной дискредитации этого термина, стали теперь чаще выражаться) «исторических устоях государства Российскаго».

Начнём с истоков. Не будем, правда, затрагивать специальные вопросы до-государственной, до-письменной истории славян и Руси. Ситуация здесь любопытная. С одной стороны, некоторые «патриотические» круги (как церковные, так и чисто академические) являются ярыми противниками раскапывания большей древности русской истории, чем это принято традиционно — от конца IX века.

19.11.2014

Путін дав наказ створити «історичне право» Росії для загарбання всієї України

Джоджик
Ярослав Джоджик
На зустрічі з істориками 5 листопада Володимир Путін відкрито заявив, що Київська Русь і Росія – це поняття тотожні. Про те, як російський диктатор готує «історичний грунт» для загарбання всієї України розповів відомий політик та громадський діяч Ярослав Джоджик.


Україна веде повноцінну війну проти російського агресора на всіх фронтах: і військовому, і дипломатичному, і інформаційному. Однак, не менш важливий ще один фронт історичний, де Путін веде «війну» проти України вже протягом 15 років.

Ідеї «руского міру», єдності трьох слов’янських народів, «Києва – як матері міст російських» Путін взяв на озброєння відразу після приходу до влади. Саме ця історична пропаганда протягом років закладала фундамент для теперішніх подій в Криму та на Донбасі, зомбувала місцеве населення. Тепер же Путін перейшов до вирішального етапу «історичної війни: дав наказ створити так зване «історичне право» Росії для загарбання всієї території України, знищити історичне право України на власну державність, фактично знищити самостійну історію України.

17.11.2014

Владимир Голышев: «Подпись под контрактом с сатаной россияне уже поставили. Придётся платить»

Владимир Голышев
Издание «Русский Монитор» публикует интервью с писателем Владимиром Голышевым.

«Русский Монитор»: Владимир, мы с Вами в прошлый раз так душевно обсудили Путина. Давайте сегодня с Вами, как с писателем поговорим о загадках русской души. Вчера вот я услышала, про замечательное высказывание Николя Саркози, сказанные им Яну Бреммеру, о том, что Россия не может вторгнуться в Украину, потому, что у нее не хватает русских, что бы оккупировать даже свою собственную территорию. А действительно, чего это мы все захватываем и захватываем. но почти не осваиваем, особенно исконно русские территории и земли. Иностранные. чужие захваченные — еще кое-как из необходимости, а свои вот — почти нет. Что это за странный феномен?

- Прекрасно сказал Саркози! «Оккупировать свою собственную территорию». Именно так! Россия оккупированная территория, которую раздражает соседство с территориями неоккупированными. Тем более, когда речь идет о постсоветском пространстве. Ненависть к странам Балтии, к Грузии — отсюда. И любимый мотив российской пропаганды, о том, что «у них не лучше» — тоже. Если весь мир — тюрьма, то свободы, вообще, не существует. Есть только борьба за право считаться «бараком образцового содержания».

13.10.2014

Росія, Україна і Європа

Українська криза вимагає чіткої позиції від тих європейців, які не розглядають себе ані як рупор НАТО та ЄС, ані мають намір кидатися на шию Путіна, а представляють Європу, пов'язану ідентичністю та традиціями. Вони повинні показати, що існує ще й третій справді європейський шлях - по той бік британсько-американського капіталізму і пострадянського кріптобільшовизму. США і СРСР, спадкоємицею якого, всупереч всім красивим пісенькам і косметичним корекціям, залишилася сьогоднішня Російська Федерація - це дві сторони однієї і тієї ж монети. Обидві системи живуть в залежності одна від одної і одна для одної за давнім принципом: Розділяй і володарюй. Їхні дві головні дійові особи та символічні фігури, Ротшильд і Маркс, були навіть близькими родичами за своїм етнічно-релігійним походженням. 

Ніяк не можна зрозуміти, звідки раптом у настільки багатьох європейців з національними поглядами виникла така повага до колишнього офіцера радянської таємної служби Путіна, начебто порятунку білої Європи слід було б очікувати з Москви. Британська політика з часів Петра Першого водить Росію як корову за кільце в носі, і з тієї пори нічого в цьому не змінилося. Навіть більшовизм був ініційований англо-американським Заходом і фінансувався їм; СРСР, у свою чергу, слухняно служив блоку англосаксонських держав під час Другої світової війни, за що ті посилено допомагали йому зброєю, грошима і розвідувальними даними, в іншому випадку Червона армія ніколи не впоралася би з Німецьким Вермахтом. Президент США Рональд Рейган і Папа Римський поляк Іван-Павло II з початку вісімдесятих років розпочали протестний рух у Польщі, а Горбачов, якого явно використовував і протегував Захід, у відповідь на це знову позбувся старої радянської системи, причому без єдиного пострілу. Це ясно доводить, що насправді ця система зовсім не зникла: вона тільки утворила амальгаму з її капіталістичним панданом на заході, і аж ніяк не були неправі ті дотепники, які після «повороту» 1990 лихословили, що, мовляв, Центральний комітет КПРС просто переїхав з Москви до Брюсселя.

31.08.2014

Война России против Украины: три составляющие

Россия ведет против Украины масштабную и долговременную войну, которая лишь весной 2014 г. перешла в открытое противостояние на Востоке Украины. Войны имеют разные классификации — по стратегиям и целям, по способам ведения, по инструментам и т.д. Далее рассматривается война России против Украины с точки зрения именно стратегий, которые традиционно оказываются вне нашего внимания.

Стратегия войны России против Украины имеет три составляющие — уничтожение украинской нации как этноса, уничтожение специфической украинской идентичности и физическое уничтожение украинцев, русских, чеченцев и других народов, мешающих созданию имперской России. Этноцид есть действие модерна, идентоцид есть действие постмодерна, а геноцид есть действие премодерна. Три слоя, которые в войне России против Украины проступают одновременно.

Далее предлагаются подготовительные материалы для правовой оценки войны России против Украины.

10.07.2014

Імперія ненависті

Ненависть росіян до українців культивувалася сторіччями, перевтілившись вже у совєтську епоху на ставлення поблажливе, псевдобратерське. 

Звідки вигулькує ненависть одного народу до другого? З яких потаємних глибин свідомості одні люди раптом починають проклинати і бажати смерті іншим? 

В різні епохи різні народи ставали жертвами і катами. Не останню роль у роздмухуванні ненависті, її культивуванні і доведенні до кривавого фіналу грали і грають мас-медіа. В середньовіччі їх заступала церква, яка вишукувала відьом, євреїв, алхіміків, маврів, єретиків. Зараз це завдання з успіхом виконує телебачення і преса. 

Але ненависть росіян до українців культивувалася сторіччями, перевтілившись вже у совєтську епоху на ставлення поблажливе, псевдобратерське, бо, мовляв, що з "дурака-хахла", з "дурака-жмота" взяти? Ну, от він такий, який є. Нема у нього ні "русской удалі", ані розкритої навстіж щирої великоросійської душі. 

Структура русской украинофобии

русская украинофобия
Насколько сложно поднять один народ против другого? Нужны ли интеллектуально насыщенные схемы для того, чтобы одна нация возненавидела другую? Ответ лежит, казалось бы, на поверхности – если бы не феномен русской украинофобии, который при ближайшем знакомстве с ним оказывается чуть ли не исключением из правил – уникально взращенной, сложно устроенной политической технологией.

В истории мы чаще наблюдаем простые механизмы взращивания фобий, освоить которые под силу любому местечковому вождю. Чем проще мотивация, тем легче она транслируется в массы. А значит, тем большим будет эффективность для лидера, который сумел массы обработать и замотивировать на ненависть.

Главным камнем в фундаменте ксенофобии оказывается обычно инаковость, чужеродность. Явные отличия в быте, культуре, верованиях и мотивациях всегда подозрительны обывателю, вызывают почти инстинктивную неприязнь и отторжение. Поэтому лозунги сегрегации – отгораживания от инородцев (иноверцев и т.д.) – понятны и обладают значительным мобилизационным потенциалом.

04.07.2014

За что я ненавижу ватников: 9 причин

Пришла пора высказаться по поводу того, что сейчас происходит в Украине, и реакции некоторых на это, пишет в своем Живом журнале автор myrra_zet.
«Вата» твердит одно и то же как мантру, словно все читают с одного листочка. Так вот, мои дорогие, идите в баню, отписывайтесь и не морочьте людям голову. Никакого «услышьте нас» или «уважайте нашу точку зрения» не будет, информирует еizvestia.com.

1. «Одумайтесь, это всё Запад / США / Европа / жидомасоны (нужное подчеркнуть) хотят нас рассорить, а вы ведётесь».
Кто аннексировал Крым? Запад? Чьи флаги тыкали на захваченных сепаратистами зданиях? США? К кому обращаются правительства самопровозглашённых республик на Донбассе за военной помощью? Из какой страны к нам едут камазы с боевиками? Кто это всё делает? Америка? Европа? Израиль? Может, кому-то из этих стран и выгодно нынешнее положение дел между Россией и Украиной, но Россия делает всё, чтоб украинцы её ненавидели. Так что все претензии — к своему правительству. Хватит на зеркало пенять, знаете ли.

27.06.2014

Походження російського шовінізму й українофобії

Російський шовінізм і українофобія
Розповсюдження в інформаційному просторі постсоціалістичних країн українофобії та засадниих ідей російського шовінізму не можна назвати нічим іншим як частиною інформаційної політики РФ, яка своїм походженням сягає ще ХІХ століття, безперервно тривала досі і сьогодні викликає неймовірний резонанс. Наслідки дискримінації української культури, заборони використання і розповсюдження української мови разом із політикою щодо різних частин українських земель та її народу, яку провадили у свій час Російська Імперія, пізніше Радянський Союз і сьогодні РФ, ніде краще не віддзеркалюються як в інформаційному середовищі України.

Феномен страху та неприйняття певного етносу, його культури, традицій і світогляду у етнопсихології визначається терміном «ксенофобія». При цьому важливою умовою є те, що суб’єкт, який піддається впливу цього явища є представником іншого етносу, який чітко відокремлюється від об’єкту ксенофобії. Тобто він не може себе асоціювати із етнічною групою її культурою, яка виступає об’єктом страху чи нетерпимості.

06.06.2014

Рашизм - звірячий оскал російського фашизму


Чия влада, того і мова, і закон, і право сильного. Владу в Україні на місцях поголовного проживання жертв русифікації утримують російські фашисти (рашисти), і така влада є огидною. Територія рашистської влади в Україні не маленька, а так як жертв русифікацій є мільйони, то рашисти з легкістю вже сімнадцятий рік утримують там владу. Як до, так і з моменту заснування української держави і по сьогоднішній день, вони залишилися керувати органами місцевого самоврядування і державними підприємствами.

Рашизм,- це російський нацизм, мета якого, як і будь-якого нацизму проголошення своєї (в даному випадку російської) раси, нації, культури чи церковного ладу вищою цінністю, а всі інші люди проголошуються нєдочєловєкамі. Так як керівні кадри всіх гілок влади в Україні виховувалися бути холуями Москви, бо всі вони екскомуністи, то відповідно ми і далі живемо в тій же Радянській Україні, а рашизм процвітає. Дрємуча сарафанщина (російський аналог шароварщини), культ особи будь-якого царя (нині Путіна, вчора Сталіна чи якогось там Романова) і водкі,- це рашизм в ідеалі.

28.05.2014

ПЕКЛО БІЛЯ ЗАМКУ ЛЮБАРТА


Об 11 годині 30 хвилин 23 червня 1941 року вриваються в тюрму розлючені енкаведисти і всіх в'язнів виганяють “с вещами” надвір. Камера вся заметушилася, стали всі складати свою одежу хто у мішок, а хто у клунок, зв'язаний рядном, - тільки я не доторкнувся до своєї, а її було чимало: сім пар білизни, ковдра, вовняний килим, два теплих светри, шарф, пальто, піджак на кожусі, ватяні штани, чоботи, рукавиці, шкарпетки вовняні та всілякі дрібниці – рушники, носовички. Коли брат Павло спитав, чому я не пакую одягу, я відповів, що це все непотрібне, нас ведуть на смерть! Тому я вирішив виходити останнім. До мене приєдналися односельчани. Брат Павло тримався моєї руки. Коли велика камера спорожніла, я мимоволі оглянувся – ніхто з 238 в'язнів не залишив навіть маленької ганчірки, тільки я залишив усе. Подумав, певно я найбільше окаяний, на розпуттях велелюдних доріг і нікому не зрозумілий.

21.04.2014

Десять фактов, разрывающих мозг русским



1. Державу с названием Московия царь Петр I переименовал в Россию аж в 18 веке, в 1721 году.

2. Племя Мокши назвало свою речку Москва, а перевод этого названия с языка Мокши, звучит как «грязная вода». Слово "Москва" не переводится с каких-либо других языков мира. Слово «кремль» — татарское и обозначает укрепления на возвышенности.

З. В средние века все картографы Европы писали и проводили границу Европы по границам Руси (Русь — это территория нынешней Украины). Московия — улус, со своими финскими народами, всегда была частью Орды, и Европа справедливо относила ее к Азии.

12.04.2014

Росія не походить з Київської Русі. Вона навпаки - допомогла її знищити, визнав знаменитий російський кінорежисер

Єгор Кончаловський

"Я написав велику статтю про те, що є малий народ і великий народ, європейський народ і гігантський російський народ. Гігантський російський народ ніколи не мав громадянської свідомості". 

Про це відомий кінорежисер Єгор Кончаловський заявив в інтерв"ю top.rbc.ru 

Є.Кончаловський: 
Всі мої ідеї сприймаються надзвичайно критично нормальними російськими людьми. І це нормально. Якщо б 30% населення країни сприймало мої думки як належне, це була б інша країна. Треба думати, як країна розвиватиметься і які завдання стоятимуть перед наступним урядом, оскільки цей уряд і ця влада не в змозі вирішити ці проблеми.

02.04.2014

Что такое "русский фашизм"?

Рашизм

Прав был Черчилль, когда сказал, что фашисты будущего назовут себя антифашистами. 

Это подтверждают нынешние русские фашисты, топчущие под антифашистскими лозунгами международное право и кромсающие территорию суверенного государства Украина. Так русские фашисты продолжают постыдные дела своих исторических предшественников. 

Первым русским фашистом был П. А. Столыпин. Таково мнение белокозачьего атамана (генерала) Г. Семенова. Имеется в виду именно тот царский министр-реформатор, в честь которого виселицу назвали "столыпинским галстуком". Ведь этим главным орудием российского "культрегерства" для "инородцев" Столыпин "реформировал" в 1905 - 1907 годах украинское село. По-видимому, в благодарность за этот "подвиг" за могилой палача украинского народа бережно ухаживают в Киево-Печерской лавре сторонники Русской православной церкви...

30.03.2014

Рашизм

Победим, наша сила несметна,
Гений Сталина в бой нас ведет.
Наша армия в битвах бессмертна,
Как бессмертен cоветский народ. 
З інтернету

Тези цієї статті не є результатом моєї творчості. Усе вже було багато разів проговорено іншими авторами, і просто зібрано тут в одне ціле.
Рашизм - це ідеологія й практика правлячого режиму Російської Федерації, яка базується на ідеї зверхності "російських співвітчизників", їхньої "особливій цивілізаційній місії", антидемократизмі й неоколоніалізмі радянсько-імперського типу, використанні православ'я як моральної доктрини, та на геоекономічних інструментах, у першу чергу, енергоносіях.