30.05.2013

Регіонали заговорили мовою класиків

Впродовж останнього часу Партія регіонів все частіше використовує у своєму суспільно-політичному лексиконі слова "фашизм" та "нацизм".
Ці терміни з минулого століття стали особливо популярними в середовищі правлячого режиму після появи у парламенті фракції ВО "Свобода".
Частота експлуатації Партією регіонів міфу про "фашистську загрозу в Україні" різко зросла у зв’язку із стрімким падінням рейтингу цієї колоніальної олігархічно-монополістичної сили.
Гарячково намагаючись зберегти рештки електорату на фоні тотального "покращення життя", організованого Партією регіонів, політтехнологи від влади вдалися до останньої крайньої спроби відвернути від себе народний гнів.
Тепер вони навішують на тих, хто становить найбільшу загрозу для панування нинішнього корумпованого режиму, ярлики "фашистів" та "нацистів".
Регіонали так активно захопились словесним жонглюванням, що заяви Вадима Колесніченка, Олени Бондаренко, Інни Богословської, Михайла Чечетова, Миколи Азарова, Геннадія Кернеса, Михайла Добкіна і інших менш відомих представників нинішньої влади цілковито копіюють московську комуністичну риторику часів існування совєтської імперії.
Іноді здається, що їхніми вустами промовляють комуністичні діячі періоду радянської імперії, а то й сам Йосиф Сталін.
Саме Партія регіонів – партія найкрупніших олігархів-капіталістів, стала активним ініціатором відродження в Україні сталінських комуністичних штампів, які використовуються нею задля очорнення своїх найбільш небезпечних політичних опонентів. Чому ж так сталося?

24.05.2013

Голокост українців у Львові

Жертвы НКВД, Львов, 1941 г.

Рано утром 30 июня 1941 г. Львов был занят немецкими войсками. В город вошли части 1-й горнострелковой дивизии 49-го горнострелкового корпуса 17-й армии, а также батальон полка особого назначения “Бранденбург” с приданным украинским батальоном “Нахтигаль”. Во второй половине дня во Львове появилась походная группа ОУН (б), которая вечером того же дня на скорую руку провела собрание украинских национальных организаций, на котором было объявлено о независимости Украины и назначен глава “правительства” - первый заместитель Бандеры Я. Стецько; последний поручил И. Равлику организовать милицию для установления порядка и обеспечения безопасности граждан, а также приказал передать по радио сообщение о провозглашении независимости Украины [1].
Сформированная ОУН милиция, используя обнаружение в тюрьмах города жертв массовых расстрелов, совершенных НКВД в конце июня, возложила на евреев коллективную ответственность за эти убийства и еще в тот же день приступила к арестам евреев-мужчин. Арестованные доставлялись на участки милиции и уже там подвергались истязаниям. Часть арестованных была пригнана в тюрьмы города, чтобы похоронить обнаруженные там жертвы НКВД. В телеграмме 49-го горнострелкового корпуса в штаб 17-й армии, отправленной в 12.00 1 июля, об этих жертвах говорится следующее: 
“…После вступления немецких войск 30.6.41 во Львов в трех тюрьмах города были обнаружены несколько сот трупов мужчин и женщин, которые были убиты в течение последних дней. Так, в подвалах военной тюрьмы Львова только в одной камере были обнаружены около 120 трупов мужчин и женщин, сложенных друг на друга. Наибольшее количество убитых было выявлено в тюрьме ГПУ. В одной комнате тюрьмы друг на друге лежали 65 трупов мужчин и женщин. Во дворе тюрьмы были обнаружены 2 массовые могилы, в которых находилось около 150 трупов. Еще одна массовая могила была подготовлена для захоронения других убитых. В камерах тюрьмы ГПУ также находится много убитых, точное количество которых не могло быть установлено, так как вход в эти камеры замурован. Как показал осмотр обнаруженных трупов, убийству предшествовали сильные пытки и истязания. На всех частях тела трупов имеются тяжелые ранения от ударов и уколов. У некоторых трупов были раздавлены и переломаны пальцы рук и ног. Убитые в основном являются украинцами, остальные поляки. По показаниям свидетелей, в эту тюрьму были также доставлены 2 раненых немецких летчика… Наверняка, и оба этих летчика находятся среди убитых, которых невозможно идентифицировать” [2].

Визначення терміну «Українофобія»

5 березня 2013 року народними депутатами від ВО «Свобода» Ігором Мірошниченком та Олександром Мирним на розгляд парламенту був поданий законопроект № 2342-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобіганню та протидії дискримінації в Україні». Депутати, зокрема, пропонують законодавчо закріпити поняття українофобії як однієї з форм дискримінації. Під українофобією розуміються рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на приниження України як держави, української нації, культури, мови, історії та традицій.

«Українофобія – форма дискримінації, яка полягає в рішеннях, діях або бездіяльності, спрямованих на  приниження України як держави,  української нації, культури, мови, історії та традицій.»