13.10.2014

Росія, Україна і Європа

Українська криза вимагає чіткої позиції від тих європейців, які не розглядають себе ані як рупор НАТО та ЄС, ані мають намір кидатися на шию Путіна, а представляють Європу, пов'язану ідентичністю та традиціями. Вони повинні показати, що існує ще й третій справді європейський шлях - по той бік британсько-американського капіталізму і пострадянського кріптобільшовизму. США і СРСР, спадкоємицею якого, всупереч всім красивим пісенькам і косметичним корекціям, залишилася сьогоднішня Російська Федерація - це дві сторони однієї і тієї ж монети. Обидві системи живуть в залежності одна від одної і одна для одної за давнім принципом: Розділяй і володарюй. Їхні дві головні дійові особи та символічні фігури, Ротшильд і Маркс, були навіть близькими родичами за своїм етнічно-релігійним походженням. 

Ніяк не можна зрозуміти, звідки раптом у настільки багатьох європейців з національними поглядами виникла така повага до колишнього офіцера радянської таємної служби Путіна, начебто порятунку білої Європи слід було б очікувати з Москви. Британська політика з часів Петра Першого водить Росію як корову за кільце в носі, і з тієї пори нічого в цьому не змінилося. Навіть більшовизм був ініційований англо-американським Заходом і фінансувався їм; СРСР, у свою чергу, слухняно служив блоку англосаксонських держав під час Другої світової війни, за що ті посилено допомагали йому зброєю, грошима і розвідувальними даними, в іншому випадку Червона армія ніколи не впоралася би з Німецьким Вермахтом. Президент США Рональд Рейган і Папа Римський поляк Іван-Павло II з початку вісімдесятих років розпочали протестний рух у Польщі, а Горбачов, якого явно використовував і протегував Захід, у відповідь на це знову позбувся старої радянської системи, причому без єдиного пострілу. Це ясно доводить, що насправді ця система зовсім не зникла: вона тільки утворила амальгаму з її капіталістичним панданом на заході, і аж ніяк не були неправі ті дотепники, які після «повороту» 1990 лихословили, що, мовляв, Центральний комітет КПРС просто переїхав з Москви до Брюсселя.