Володимир Лановий: Суть моделі, яку використовує влада в економіці, така: життя в борг

Володимир Лановий - генеральний директор Центру ринкових реформ, один з перших міністрів економіки в незалежній Україні. Які перспективи в української економіки, чим пояснюється неуспіх реформ і чи загрожує, зрештою, Україні дефолт, - про це ми запитали у Володимира Ланового.

Володимире Тимофійовичу, владні очільники, у тому числі й Президент дають нам таку динаміку економічного розвитку: у 2010 році після приходу Януковича була економічна ситуація, близька для катастрофи. І ось тепер йде повільне, але впевнене зростання. Ви поділяєте такий погляд?

Об`єктивних обставин, які б дозволили збалансувати валютний та платіжний бюджет держави, немає. Показники зовнішньої торгівлі у цьому році показуватимуть ще більший дефіцит. Ціна газу значно зросла. Інвестицій в країну не буде. Тому ніякого типу валютних надходжень очікувати не можна. Уряд розказує, що він розмістить облігації на зовнішніх ринках. На жаль, на західних ринках є інформація, і не лише з рейтингових агентств, про переддефолтний стан. Міжнародні банки та інвестори для себе визначили Україну, як зону, куди сьогодні ризиковано інвестувати. Тобто облігації купувати не будуть. Внутрішня ситуація дуже погана. Ми об`єктивно не маємо підстав, щоб говорити про покращення та збільшення надходжень валюти чи зменшення її витрат. Фінанси - така майже віртуальна система. Можна щось придумати. Але чи вдасться цій владі придумати це логічно, правильно, закономірно  - у мене величезні сумніви. Можливо, хтось зробить подарунок. Наприклад, був період, коли Західна Німеччина робила подарунок Східній Німеччині, коли щороку давала їй триста мільярдів марок просто так дотацій в бюджетні витрати на Сході. Може, і нам хтось зробить такі подарунки?

Може, у Хорошковського є такі друзі. Я не хотів би ані дефолтів, ані карколомних провалів курсу. Але якщо влада буде весь час нам локшину на вуха вішати, то зрив курсу буде дуже тяжкий. Можна було би запобігти таким втратам, таким провалам, якби діяти культурніше та краще.

Економічні неуспіхи влади пов`язані із згортанням політичних свобод, зокрема свободи слова?

Абсолютно взаємопов`язані. Ринкова економіка передбачає рівність прав усіх осіб держави. У тому числі  прав на власність, прав на інформацію, прав на діяльність.  Підприємництво, яке не має прав на інформацію, прав на діяльність, прав на власність, не має юридичних, економічних, політичних та фінансових свобод, - обмежене, зарегульоване та обплутане різного типу приписами, заборонами, контролями, перевірками. Таке підприємництво не може розвиватися. А основою розвитку сучасних суспільств є середній та дрібний бізнес. Він найбільш гнучкий до ринку та не потрапляє у халепи, коли на вулиці опиняються десятки тисяч людей. Він є фінансово відповідальним. Так просто там одне одного не надуєш, як зараз модно - мільярди запозичити чи не платити до бюджету. Тиск на права та свободи, ліквідація економічних умов, доступу до інформації, громадського контролю та звіту влади перед суспільством виключає позитивні рішення інвесторів вкладати гроші.

Але головний податківець Клименко та уповноважений уряду з питань дерегуляції Бродський кажуть, що вони зробили повну дерегуляцію, тільки живи та роби бізнес...

Вони не розуміють, що таке власність як категорія.

Комунальна, колективна, державна власність - це сурогати власності, тому що власність є власністю, коли ти повністю можеш реалізувати своє право власності. Коли ти можеш реалізувати своє прагнення до отримання прибутків і у тебе є всі можливості, ніхто тобі у цьому не заважає.

У наших підприємців немає можливості отримати прибутки, бо вони платять податок з обороту, а не з прибутку і вони можуть не мати прибутків, а з них все одно знімуть шкуру.  Тому що вони обмежені в праві конвертації валюти, а як без конвертації валюти гривні виконувати свою нормальну об`єктивну функцію? Бізнес не може без конвертації. Він весь час щось купує та продає за кордон. Бо йому потрібне обладнання, інформація, телефонні переговори. Так виглядає відкрита до торгівлі країна.

Дерегуляція бізнесу лежить поза формальними дозволами на відкриття чи закриття підприємства. Ці формальні дозволи до кінця і не врегульовані. Але головне — дрібному бізнесу потрібний доступ до фінансів. Щоб він мав таке ж право на отримання кредитів, як і великий бізнес. А у нас дають кредит тільки під майно. А майна немає у малих підприємств, у початківців чи в іноваційників. Все заплутано дозволами та заборонами. І бізнес краще не починати.

Чим пояснюється неуспіх реформ?

Загальні цілі та пріоритети у владі не продиктовані національним розвитком, який базується на широті залучення громадян до власності та до активності справи. Дрібний бізнес є антиподом та класовим ворогом для олігархів. Вони стоять по різні сторони барикад. Вичавлення крові та соків з дрібного бізнесу є одним з пріоритетів влади. Саме так вона розуміє розподіл доходів та активність суспільства. Великий олігархічний бізнес, побудований на колишньому державному соціалістичному секторі економіки, на її великих об`єктах, які є величезними споживачами електроенергії та газу, тягне нашу економіку в розряд найбільш енергомістких економік в світових рейтингах. Ми в 20 разів споживаємо більше газу на одиницю виробленої продукції, ніж Німеччина. Збереження цих монстрів минулого є зацікавленістю олігархів, які їх захопили.

Останні платежі за газ здійснені за рахунок Пенсійного фонду. Ніякої прозорості. Люди, які прийшли для вирішення своїм особистих проблем, не думають про інтереси країни. Податкова - лише інструмент, щоб стягти гроші з малого та середнього бізнесу.

Стягти арештами, обшуками, штрафами. Бандитизм фактично.

Верхівка влади скорочує апарат державних службовців та каже, що це колосальні досягнення. Але не зменшує витрати на самих себе, на літаки, офіси, дачі, оренду офісів. Вони збільшують витрати на державні закупівлі... Тобто чиновництво неоднорідне. Є пересічне чиновництво, яке є живим м`ясом для олігархату та авторитарного керівництва.

Що робити в умовах існування аморальних еліт?

У нас одна надія -  громадянське суспільство.

У жодній країні бюрократія не поступалася своєю владою. Вони контролюють ресурси, той же ПДВ, створений лише для того, щоб чиновники мали більше грошей у своєму розпорядженні, щоб вони більше впливали на суспільство. Це їхня об`єктивна природа. І тільки громадянське суспільство здатне обмежити їх, контролювати фінансові потоки, створити режим неможливості корупції, покарання...

Поки їх ніхто не карає, розкрадання всього та вся буде й надалі. А Україна залишатиметься жебраком.