07.11.2013

Імперське невігластво (відповідь одному професорові)

Нещодавно телеканал «Время» демонстрував виступ петербурзького професора Андрія Буровського, який в контексті розповіді про російську царицю Катерину ІІ назвав запорізьких козаків «зграєю розбійників та авантюристів, космополітичне зборище авантюристів і деструктивних елементів».
Сьогодні в Росії продовжується фальсифікація української історії, російському суспільству втовкмачують в голови негативний стереотип українця, голосять про зраду українців Російській імперії і приснопам’ятного СРСР та інші негації, що стосуються України і нинішньої її влади.

Нещодавно телеканал «Время» демонстрував виступ петербурзького професора Андрія Буровського, який в контексті розповіді про російську царицю Катерину ІІ назвав запорізьких козаків «зграєю розбійників та авантюристів, космополітичне зборище авантюристів і деструктивних елементів». Отже, типове твердження в дусі великодержавного шовінізму. Цей патентований критикан підкреслює, що Січ була зборищем авантюристів, яка заважала експансіоністським планам російських царів. Щось подібне було і в Радянському Союзі, де всі українські політичні лідери були «буржуазними націоналістами», німецько-австрійськими чи польськими «прихвоснями» чи «посіпаками». Нині та ж ситуація, зрештою, така вже природа імперіалізму, а російського, особливо, фальшувати історію, принижувати національну гідність підкорених народів, чіпляти вигідні для себе ярлики на невигідних для себе осіб, здійснювати традиційне «поділяй і пануй». Нашарування радянщини роблять цю імперську перверзію особливо гидкою.
Виходячи з тверджень російської офіційної історичної науки і російського владного істеблішменту, Російська імперія та СРСР ніколи не загарбували, не колонізували,не топили в крові волю цілих народів і націй, не переписували їхню історію, старанно приховували і приховують масштабні злочини. І так сотні років.
Від 1654 р. українці поступово перетворювалися на ізгоїв на своїй рідній землі. Ви, пане Буровський, чомусь цього не згадали, як не згадали і того, що Росія сфальсифікувала Березневі статті Б.Хмельницького з тим, щоб нас ще більше «возз’єднати», не згадали Ви і того, що всі договори з Москвою українських гетьманів після Хмельниччини, урізали і без того куцу автономію України.
Де загинули козацькі ватажки – Многогрішний, Самойлович, Калнишевський, Залізняк та інші, через що полковник С.Палій опинився в Сибіру, або чому гетьман І.Мазепа став «зрадником українського народу»? Дайте нам будь ласка відповідь за що «Пьотр Велікій» згноїв у Петропавлівській фортеці наказного гетьмана Павла Полуботка. Може не російський царизм тримав чверть століття в кам’яному мішку на Соловках останнього кошового П.Калнишевського?
Німка за походженням, морально здеградована жінка, а заодно російська цариця Катерина ІІ, вбивши свого чоловіка і винищивши його оточення, випробувала свою лють на українцях, запровадила кріпосне право на Україні, роздала своїм фаворитам козацькі землі, ліквідувала гетьманство і Запорізьку Січ, а духовні покручі ставлять в Одесі Софії-Фредеріці-Августі-Катерині ІІ пам’ятник, тратячи понад сотню мільйонів народних гривень на його охорону від українців!
Російський імперіалізм старався знищити і саму назву «Україна», назвавши нашу Батьківщину – Малоросією, Новоросійським краєм та інше.
В стилі російського «чесного слова» і під прапором захисту «істинного православ’я» війська цієї ж цариці допомогли польській шляхті потопити в крові постання гайдамаків «Коліївщину». Очевидно, теж з любові до «хохлів».
Так з «любов’ю» було «приєднано» Кримське ханство, а перед тим «возз’єднано» Україну, «звільнено» (від кого?) народи Середньої Азії, «добровільно» прилучено Грузію і весь Кавказ, «визволено» Галичину, Волинь, Закарпаття і Буковину, далі «визволено» (від кого?) держави Прибалтики, «возз’єднано» Молдову, Туву, Східну Прусію та Курільські острови. Після всіх цих братніх «злук» у цих державах чи краях поменшало чи не наполовину жителів. Як писав Євген Маланюк – Росія була щедро багата для «прихильників» і нещадною для національних ворогів.
Російський цар Микола І хотів купити О.Бальзака, щоб той написав книгу проти де Кюстіна, який написав правду про Росію. Скромний український вчитель Дівович лиш написав книжку «Розмова Великоросії з Малоросією» і росіяни загнали його у каземати. Не кажучи вже про ставлення імперії до нашого національного генія Тараса Шевченка.
Особливо далась взнаки українському народові «духовно-поліційна чуйність більшовизму».
З 1917 р. на Україну посунули орди більшовиків, щоб «визволити» українців від власної держави і які «прославилися» своїм гуманізмом під Крутами, в Києві, під Базаром та інших містах і селах нашої держави. Свої дикі експерименти на Україні проводили заброди і перевертні – тухачевські, якіри, котовські, муравйови, антонови, куни, землячки, фрунзівці, щорси, боженки, коцюбинські, боженки чинили на українських селянах, вчителях та священиках. Пізніше ці здеморалізовані атеїстичні суб’єкти були ліквідовані цим же режимом, який вони наладили на Україні за виразом Бісмарка «залізом і кров’ю».
Двадцяте століття, пане професоре, принесло Україні колосальні жертви серед її синів і дочок особливо з рук полум’яних марксистів з-під знаку Леніна-Сталіна. Задушено УНР. Мільйони українців загинуло, тисячі опинилися на еміграції. Татарські напади в середньовіччі були лише легенькою казкою для сну в порівнянні із сатанинською інвазією російських більшовиків на Україну. Лише три голодомори забрали життя 13 мільйонам українських селян. Де ділися 500 письменників у 30-х роках ХХ ст., де поділися кілька тисяч українських православних священиків УАПЦ? Може заперечите розстріл 300 сліпих кобзарів у 1934 р. в червоній столиці Харкові? Може затушуєте звіриний оскал чекістів в катівнях НКВД, де загинули сотні тисяч наших інтелігентів, або спростуєте нелюдські дії на країні відомих садистів - Сталіна, Постишева, Кагановича, Хрущова і Ко. Очевидно «українські буржуазні націоналісти втопили в баржах на р.Камі 300 карпатських січовиків, або ж вони прокляті стопили в сибірських болотах сотні галицьких дівчат-підлітків, щоб не народжували бандерівців.
Сьогодні вже нікому не треба пояснювати того, що Сталін був прямо причетний до розв’язання Другої світової війни, у якій загинуло десять мільйонів українців і сотні тисяч опинилися в еміграції, рятуючи своє життя і життя своїх дітей від червоного молоху.
Москва віртуозно вміла таврувати українських буржуазних націоналістів: від хлопця що одягнув вишиванку і до українського письменника чи академіка.
Хотілося б почути від «скромних» адептів російсько-радянського імперіалізму, що сталося з д-ром А.Волошином, Є.Коновальцем, С.Бандерою, Р.Шухевичем, Л.Ребетом? Де 18 років «відпочивав Патріарх Й.Сліпий, чому не повернулися на Україну владики УАПЦ та УГКЦ? Реєстр злочинів проти українців старанно приховується в надрах московських спецхранів, як донедавна приховувався 17-тисячний список розстріляних українських письменників та офіцерів УГА та УНР на Соловках і Сандормоху.
Пам’ятаємо про польові воєнкомати, про садистську цитату Жукова, про долю українських юнаків на берегах і у водах Дніпра, про сотні ешелонів, що везли галичан у північне сяйво, про потоптану нашу материнську мову і споганені кирзовими чоботами наші святині.
Сьогодні як тільки Україна вирішила вийти з-під московської тіні – російські «таваріщі» і їх ландскнехти на Україні здійснили і здійснюють черговий галас проти непоступливих «хохлов».
Лише тоді, професоре Андрію Буровський, коли Ви дасте об’єктивну відповідь на всі ці, а їх ще дуже мало, поставлені питання, можете висловлюватися про любов російських можновладців та їх підданих до України.
Ігор Федик
Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
P.S. Цю статтю автор рекомендує озвучити на телеканалі «Россия-24» у проекті «Развод по украински»

Джерело:
http://vgolos.com.ua/blogs/imperske_neviglastvo_vidpovid_odnomu_profesorovi_123118.html

Комментариев нет:

Отправить комментарий